Більшість людей на Донбасі міркують прагматично: якщо буде робота і буде нормальна зарплата, то їм все одно, хто буде при владі

Дослідження настроїв жителів Луганщини, яке «Демініціативи» проводили методом фокус-груп у містах Старобільську та Сєверодонецьку,  дослідження мало пілотний характер, його висновки мають бути ще підтверджені або спростовані в процесі подальших досліджень. Про це опитування розповів професор  кафедри психології, педагогіки та конфліктології Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат філософських наук Андрій Гірник. Він зауважив, що «фокус-групи – це якісний метод дослідження, який не дає статистики, але порушує проблеми,  висуває певну гіпотезу, а не  остаточні відповіді, – пояснив професор психології. – І хоч ми не можемо говорити про певні факти, але можемо бачити певне сприйняття населенням ситуації».

Андрій Гірник відзначив, що люди в обох містах твердять, що і до конфлікту на Донбасі економічна ситуація не була легкою. Але такого страху і невпевненості вони не відчували ще ніколи. «Першу основну відмінність сьогоднішньої ситуації населення вбачає у тому, що зникла стабільність, передбачуваність життя, доводиться жити сьогоднішнім днем, катастрофічно погіршився матеріальний стан», – каже науковець.

Інша негативна риса  – дефіцит влади, «беспредєл», почуття незахищеності. «Люди кажуть – центральна влада  не може припинити війну, – провадить далі науковець. – На місцях залишилися старі корумповані, сепаратистські кадри, яких населення підозрює в тому, що вони розкрадають ресурси. Наприклад, ходять чутки, що в Сєверодонецьку закупили на 3 мільйони гривень труб, але де ті труби, ніхто їх не бачив… Інші нарікають на міліцію, що вона самоусувається від вирішення проблем. Наприклад, у Старобільську люди казали, що бояться ходити до кафе, тому що там п’яні озброєні люди. Зброя стала легкодоступною, і військові люди, особливо нетверезі, сприймаються тут як суттєва небезпека для цивільного населення».

Андрій Гірник зауважив, багато хто жаліється на зміну психічного стану. Як висловився один із  респондентів – «сідають батарейки». Постійний страх за дітей. У жінок постійний страх, що заберуть чоловіка. «Загрозу мобілізації тут сприймають  як втрату годувальника, – пояснює професор психології. –  Ніхто й не згадує те, що в армії виплачують якісь гроші».

Причину конфлікту люди вбачають у незадоволенні життям, зазначив Андрій Гірник і пояснив: «Люди кажуть – треба було щось змінювати і всі  визнають, що корупція була поширеним явищем  в органах влади, судах, правоохоронних органах. Але  після зміщення Януковича в частини людей з’явилося відчуття програшу «наших» і сумнів, що інтереси Донбасу будуть враховані. А інтереси – це російськомовність та економічні зв’язки з Росією. Вони дуже цікаво сприймали ситуацію: раз «донецьких» відсунули, прийшли «київські», то тепер «донецькі» мають платити «київським» за «дах», і тепер їм – «донецьким» – залишиться менше. Крім того, з регіону багато людей їздили на заробітки до Росії і бачили, що там дещо вищі зарплати, і головне, що там є робота, а на Донбасі безробіття – це вічна проблема».

У жителів Донбасу була ілюзія, що можна приєднатись до Росії безкровно, як це відбулося в Криму, каже професор. «І ще дуже поширена думка була, що Донбас в інших регіонах сприймають негативно, а людей вважають примітивним. На це у була велика образа», – акцентує Гірник.

На запитання, що насамперед потрібно, аби повернути на ці території нормальне життя, опитані одностайні в тому, що треба припинити війну. Решта запитів стосуються відкриття нових виробництв, припинення скорочень, ремонту доріг, будинків, вчасної виплати пенсій і зарплатні. Це ті нагальні кроки, яких люди чекають від місцевої влади.  «Причому голову Луганської ОДА Геннадія Москаля  респонденти оцінили  досить позитивно, – зазначив Андрій Гірник. –   Люди бачать у ньому рішучу особистість, яка може розв’язати питання. Тобто в регіоні є запит на  сильну, дієву владу, яка справді долатиме проблеми».

Загалом більшість людей на Донбасі міркують прагматично: якщо буде робота і буде нормальна зарплата, то їм все одно, хто буде при владі, каже професор психології. І все ж повернення «ЛНР» на свою територію більшість жителів Старобільська та Сєверодонецька не хочуть.  «В мене таке склалося враження, що на підконтрольних Україні теренах Луганщини ніхто не хоче приходу «ЛНР». Таку думку опитані висловлювали не з ідеологічних, а скоріш з прагматичних міркувань, бо вони знають, що в «ЛНР» не виплачують субсидії, пенсії, зарплати, просто кажучи, люди не хочуть погіршення свого життєвого рівня», – підсумував Андрій Гірник.

Люди Донбасу потрапили під вплив російської пропаганди, а українські ЗМІ не змогли вчасно зреагувати. Так  вважає голова Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива» Валерій Новіков – виходець із Алчевська Луганської області (нині підконтрольного Україні), де  був депутатом Алчевської міськради, займався громадською і  правозахисною діяльністю, але був змушений звідти виїхати і нині допомагає  переселенцям в  Києві.