Більшість українців не знають, як відбуватиметься процедура голосування, мало чули про новий закон, але вже не так завзято готові продаватися за «гречку»
Напередодні місцевих виборів експерти підбивають підсумки виборчої кампанії, озвучують її основні тенденції, а соціологи аналізують електоральні настрої громадян. Зібрав свою прес-конференцію і Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, на яку запросив знавців виборчого права, щоб оговорити останні перед місцевими виборами результати опитування громадської думки, що його Фонд провів разом із Київським міжнародним інститутом соціології.
Більшість українців не знають, як відбуватиметься процедура голосування, мало чули про новий закон, але вже не так завзято готові продаватися за «гречку». Це основний висновок експертів і громадських активістів, які досліджували і контролювали перебіг передвиборчої кампанії.
Про те, як саме проходитиме процедура голосування за новим законом про вибори, знають всього 20% населення, а про сам закон – лише 12% і ще 48,5% «щось про це чули», тим часом як 40% взагалі нічого не знають про це. Про це повідомила директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. Соціолог застерегла, що саме на тлі незнання цього закону будуть дуже поширені ситуації, коли в якому-небудь окрузі кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів, не буде обраний, тому що не пройде партія, від якої він висувався, і в таких випадках населення буде ображене й впевнене, що вибори були сфальсифіковані. Тим більше, зазначила експертка, що особливої довіри, що вибори будуть проведені чесно немає – думка громадян щодо цього поділилася навпіл.
Ірина Бекешкіна також зауважила, що не слід очікувати й такої високої явки, яку показали результати опитування (74%). «Соціологічна явка завжди вища за реальну, – пояснила соціолог. – Це не тільки в Україні, а й загалом в усіх країнах відзначається. Причина в тому, що громадяни, які не збираються йти на вибори, як правило, й відмовляються спілкуватися з соціологами. Тому ті, хто потрапляє у вибірку, зазвичай активні, і серед них найбільший відсоток тих, хто іде на вибори». Директор Фонду каже, що вираховує явку своєю методою – ті, хто обов’язково прийде (47%) плюс половина тих, хто скоріше за все прийдуть (27,5%). А відтак, на думку соціолога, у місцевих виборах орієнтовно візьмуть участь близько 60%. Опитування, зокрема, показало, що найвищою може бути явка у Західному регіоні (52% відповіли, що прийдуть обов`язково, ще 32% – «скоріше за все»), найнижчою – на Донбасі (відповідно, 31% і 21%).
Основним мотивом, чому люди відмовляються від участі у виборах, є відсутність кандидатів та парій, за які варто проголосувати. Вагомими причинами є також переконання, що «вибори нічого не змінять, бо місцева влада нічого не вирішує». Наприклад, саме у Південному регіоні та на Донбасі найбільше переконані у тому, що вибори нічого не змінять (32% і 30%), каже Ірина Бекешкіна.
Складною ситуація залишається і з визначенням громадян, за кого голосувати на місцевих виборах. «Визначилися з усіма кандидатами 33%, ще 16% – визначилися тільки за голосування мерів, – констатує соціолог. – Зовсім не визначилися ні з однією кандидатурою – 37,5%. Найбільше не визначилися в західних областях і на Донбасі. З різних причин. На Донбасі не бачать, за кого голосувати, на заході, навпаки, – дуже багато кого бачать, за кого можна голосувати, і не можуть вибрати між ними».
Ірина Бекешкіна також пояснила що результати щодо партійно визначених виборців не можна переносити на голосування на загальнонаціональних виборах: «Питання стояло так: якщо для вас важливо, яка партія висуває кандидата, то кандидату від якої партії Ви б віддали перевагу. Тобто не можна це переносити на загальнонаціональних виборах. Найбільше буде «важити» «Блок Петра Порошенка» – 13,5% населення, ще «Самопоміч», «Батьківщина», «Опозиційний блок», до речі, «УКРОП» підріс за останній тиждень дуже серйозно, майже до 6%. Але 40% серед тих, кому важлива партія, взагалі не визначилися, яка партія для них важлива», – заявила експерт.
Запитували соціологи й стосовно того, чи готові виборці продати свій голос. Ірина Бекешкіна акцентувала, що лише 6% відповіли, що проголосують за пресловуту «гречку» та продуктові набори. Але 29% виявилися такими собі «хитрованими», які відповіли, що допомогу візьмуть, але на їхнє голосування це не вплине. Категорично відмовилися продаватися «за гречку» 58% респондентів. Примітно, що на Донбасі 20% опитаних готові проголосувати саме за того кандидата, від кого приймуть «допомогу». «На перший план виходять гроші. Категорично ні відповіли 74%. Але в сумі, серед тих, хто готовий продати свій голос (за кого завгодно, за будь-які гроші, якщо буде влаштовувати сум) – 14%. Це теж не мало», – сказала Ірина Бекешкіна.
Завважили соціологи ще одну примітну деталь – половина виборців не знає своїх депутатів. 53,2% опитаних не знають, хто є депутатом від виборчого округу в місцевій раді, і лише 42% опитаних заявили, що знають депутата місцевої ради, що був обраний від їхнього округу. А от коли респондентів попросили відповісти, чи знають вони, хто був обраний у їхньому мажоритарному окрузі до Верховної Ради на позачергових виборах 2014 року, то лише 38,1% пригадали своїх обранців до Ради, а от 56,9% абсолютно не знають, хто там був обраний.
Коментуючи результати дослідження, координатор виборчих і парламентських програм Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська , зазначила, що ці результати лише підтвердили експертні прогнози та дані досліджень, здійснених її громадською організацією. Українці не знають, в який спосіб відбуватиметься голосування та підрахунок голосів на нинішніх місцевих виборах. І якщо 12% виборців говорять, що добре ознайомлені із законом про місцеві, то, на думку фахівця, ці цифри насправді ще менші. «Ця оцінка суб’єктивна, бо навіть експерти, які щодня вивчають цей закон, не до кінця розуміють усіх його «тонкощів», – вважає Ольга Айвазовська. Вона також стверджує, що саме нерозуміння виборчої системи не лише виборцями, але й членами виборчих комісій є «підводним каменем цих виборів», проблемою, яка закладається на етапі встановлення результатів. А це, в свою чергу, впливає на довіру до результатів виборів, є показником легітимності фінальної стадії виборчого процесу.
Ще одна проблема – лише 20% громадян розуміють, як заповнювати виборчий бюлетень. Виборці по-різному трактують прізвища у бюлетені і мають різні версії, що вони означають. Це свідчить про те, каже Ольга Айвазовська, що сьогодні усвідомлений вибір навіть у контексті коректного розуміння змісту виборчого бюлетеня буде досить невисоким. Відповідальність за це, на думку експертки, мають нести політичні партії, які не провели жодних масштабних просвітницьких кампаній.
Великою загадкою лишається й етап розподілу мандатів – твердить знавець виборчого права. «Це велика загадка не тільки для виборців, бо я переконана, якщо поговорити з кожним із 12%, ніхто не зможе відповісти на дуже прості питання щодо способу розподілу мандатів, а й навіть для членів ТВК. До прикладу, у Львівській області ТВК включила до жеребкування та до змісту виборчого бюлетеню громадянську мережу «ОПОРА». Тобто спостережну організацію було включено до бюлетеня під номером шість», — розповідає Ольга Айвазовська. — В даній системі перемагає не той, хто набрав найбільше голосів у виборчому окрузі, а відбувається складний підхід до перерейтингування кандидатів у межах списку в багатомандатному виборчому окрузі, міста, району або області. У нас є побоювання, що саме на етапі встановлення результатів буде недовіра до виборів ще більшою. Бо ТВК не будуть спроможні в короткі, ефективні, безконфліктні терміни провести цю процедуру».
Активісти «ОПОРИ» підтверджують й те, що не зменшилася на цих виборах і проблема підкупу. «Підкуп має місце в Україні і ця проблема не викорінилась, – констатувала Ольга Айвазовська. – Не питання, скільки черг ми бачимо за гречкою на вулицях, питання в тому, наскільки багато цих фактів в окремо взятих територіальних громадах, зокрема грошового підкупу. Якщо порівнювати з 2014 роком, коли в нас є аж 2 обвинувачуваних вироків щодо підкупу, то зрозуміло, що ні кандидати, ні політичні партії не гребують тим, щоб вдаватися до ресурсозатратних, незаконних форм агітацій у вигляді прямого і непрямого підкупу», — каже експертка, наголошуючи, що чим менше буде ефективної роботи судових інстанцій, які повинні в якісному форматі провести досудові дії, тим менше шансів на наступних виборах мати чисту виборчу кампанію.
Ольга Айвазовська також повідомила, що під час виборчої кампанії громадянська мережа «ОПОРА» зафіксувала 1081 порушення. За її словами, структура порушень відображає тенденції парламентських виборів 2014 року і не відповідає виборам 2010 року, коли був величезний адмінресурс. Перше місце серед порушень, які фіксує «ОПОРА», посідає порушення порядку ведення передвиборної агітації, фінансування виборчої кампанії. На другому місці – підкуп виборців, і на третьому – порушення з боку членів виборчих комісій. «Тобто за цією структурою ми можемо чітко зазначити, що найбільша проблема, це порядок агітації, але вона не настільки впливова на результат виборів, а ось позиція підкупу, на жаль, з другої позиції в рейтингу навіть нікуди не пропала, порівняно з 2014 роком, у порівнянні із 2012-м, коли ми підбивали певні статистичні підсумки за такої інформації», – підсумувала свій виступ Ольга Айвазовська.
Багато в чому результати соціологічного дослідження збігаються й з аналізом перебігу передвиборчої кампанії, здійсненим Комітетом виборців України. Про це розповіла заступник Генерального директора, керівник програм ВГО КВУ Наталія Линник. «Ми також не очікуємо явки, вищої за 45%, – зазначила експертка. – Чому саме так, тому що вперше ця явка була в 2010 році загальна по всій Україні в середньому. За даними дослідження 2012 року щодо проживання осіб за місцем реєстрації, 37% громадян України, виборців, не проживають за місцем своєї реєстрації. Відповідно вони матимуть складнощі щодо голосування на місцевих виборах. Тобто їм треба повертатися до місця реєстрації для того, щоб безпосередньо здійснити своє волевиявлення».
Наталія Линник відзначила, що фокус-групове дослідження, здійснене КВУ, виявило що більшість виборців (60%) все ж орієнтуватимуться у своєму виборі на партії і зважатиме в першу чергу, якій політичній силі належить кандидат. Підрахували в КВУ і вартість виборчої кампанії для партій. «Ця виборча кампанія найбільшим парламентським партіям буде коштувати близько 2 млрд гривень, – акцентувала експерт. – Тобто середня ціна виборця, голосу на виборах, коштуватиме в районі 10 грн». Відповідно Наталія Линник виступила з пропозицією обмежити виборчі фонди партій з розрахунку 4–5 гривень за виборця на наступних виборах.
Констатувала експерт і той факт, що змін політичних еліт на цих виборах не відбулося: «Незважаючи на формальне зростання кількості нових осіб в політичних партіях, 60% лідерів списків очолюють представники старих еліт, ще 20% нових облич, це особи, афілійовані економічними або родинними зв’язками з представниками старих еліт, і 20% це реально нові обличчя». Наталія Линник зауважила, що зміна еліт, звісно, не моментальний процес, еліти мають визріти, але виборцям побажала набратися терпіння і методом селективного відбору здійснювати цей вибір.
Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор НАУКМА Олексій Гарань зосередив свою увагу на плюсах і мінусах нового виборчого закону вже з огляду завершення передвиборчої кампанії.
Неприємною несподіванкою для багатьох виборців політолог вважає ту ситуацію, коли кандидат, який переміг в окрузі, не буде обраний депутатом у силу цієї системи. Другим негараздом професор вважає підняття бар’єру до 5%. «Це призводить до того, що молоді партії, як то «Демальянс», які виникли після Майдану, матимуть серйозні проблеми з проходженням у ради. Це змушує активістів іти за списками інших партій, більш розкручених», – пояснює Олексій Гарань.
У цій системі немає сенсу й об’єднання та координація зусиль кандидатів від різних партій. «Оскільки ця система є пропорційною, то ті активісти, які пішли за списками інших політичних сил, конкуруватимуть між собою, і навіть, якщо вони вирішать, що в цьому окрузі ми будимо знімати кандидатури на користь прохідного, то цього не вдасться зробити, тому що система така. Якби була мажоритарна система, то це було б доволі легко зробити», – каже науковий керівник «Демініціатив».
Плюси цієї системи особливо чітко проглядають на Донбасі, зауважив Олексій Гарань, звідки щойно повернувся із невеличкого передвиборчого туру, де «Демініціативи» презентували та обговорювали результати опитування, проведеного на звільненій території Донеччини і Луганщини. «Про плюси мені розповіли на Донбасі, – каже політолог. – Попри всі проблеми, які там є, але такої конкурентної кампанії там ніколи не було. Тому що все-таки відбувається конкуренція, в тому числі і серед колишніх регіоналів, які ідуть зараз за списками різних сил, і одна сила, виходячи з нинішньої системи, не зможе отримати однопартійну більшість. Тобто якщо раніше партія навіть не набирала 50% голосів, то вона могла збільшити свою фракцію за рахунок мажоритарників, коли у багатьох радах вона отримувала однопартійну більшість, т о за нинішніх умов такого не буде, голоси будуть розпорошені. На Донбасі, наприклад, голоси будуть розпорошені між Опозиційним блоком, «Нашим краєм», БПП, подекуди прорветься «Самопоміч» і УКРОП».
Однопартійних рад, де домінує одна політична сила, тепер не буде, – констатував Олексій Гарань і наголосив, що хоч оновлення еліт відбудеться лише певною мірою, зате конкурентність тепер зросте відчутно.
Ірина Філіпчук
