Блокада кордону — це не лише про Україну, це про відносини польських аграріїв з польською владою з одного боку, і про відносини Варшави з Брюсселем — з іншого
На польсько-українському кордоні фермери та перевізники знову блокують пасажирський транспорт. Чи є шанс на примирення між Україною та Польщею, чому уряд Туска йде на поводі у маргінальних протестувальників і фермерів і на які дії з боку Варшави нам чекати далі про це йдеться у статті ТСН.ua. Зокрема, очільниця напряму "Регіональна безпека та дослідження конфліктів" Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки та політичних наук Марія Золкіна, у коментарі ТСН.ua зазначила, що не варто сподіватися, що якісь дії Києва зараз зможуть потенційно переломити перебіг ситуації в Польщі на користь України.
"Ці протести й блокада на кордоні стосуються не лише українського імпорту чи навіть транзиту, а цілої низки питань, які до України не мають відношення. І блокада кордону — це про відносини польських аграріїв, польського села, в широкому сенсі цього слова, власне сільського провінційного електорату (близько 40% поляків живуть у селах — ред.) з польською владою з одного боку, і про відносини Варшави з Брюсселем — з іншого. Але чи означає це, що Україні треба плисти течією і взагалі нічого не робити? Точно ні. Ми можемо вжити низку заходів, які можуть максимально послабити цей удар", — каже ТСН.ua Марія Золкіна.
По-перше, на думку дослідниці, має бути максимально спокійна й конструктивна позиція на міжурядовому й вищому політичному рівнях. Тобто, треба максимально уникати різких політичних рухів і заяв, але водночас інтенсифікувати взаємодію на робочому рівні саме між обома міністерствами с/г та урядами, й всі претензії і можливості спрямувати саме туди.
По-друге, максимально спокійно в бюрократичному сенсі використовувати посередництво ЄК.
"Минулого року з українського боку була зроблена помилка, коли заклики до ЄК лунали в політичному сенсі, мовляв, зробіть щось, вплиньте на Варшаву. Зараз польський уряд і Туск особисто, розуміючи масштаби проблеми, яка реально частково виходить з-під контролю уряду, самі зацікавлені, щоб із мінімальними політичними втратами всередині країни, зокрема електоральними, все ж вийти на раціональне рішення, принаймні щодо кордону. І цього разу шанси на те, що ЄК зможе відіграти роль посередника, достатньо високі. І це є вікном можливостей для України. Але воно зачиниться, щойно з українського боку знову почнуть лунати якісь різкі політичні заяви про те, що нехай ЄС розбирається з Варшавою", — зазначає Марія Золкіна.
По-третє, це не нова порада, проте, на жаль, вона мінімально виконується українським політичним керівництвом, — це уникати популістичних кроків. Наприклад, історія з поїздкою українських урядовців на кордон і взагалі планами самого Зеленського зустрічатися на кордоні з польською стороною точно не відповідає потребі вирішувати питання бюрократично.
По-четверте, ситуація дійсно зайшла дуже далеко, бо емоційна напруженість в цій окремо взятій категорії населення (польське селянство, яке протестує — ред.) може призвести до більш серйозних проблем саме на побутовому рівні.
"І я маю більше порад щодо обережної позиції із заявами саме з українського боку не через те, що Україна має проявляти певну слабкість таким чином і чекати, поки поляки вирішать бути конструктивними, а тому що, на жаль, все це може максимально негативно позначитися на побутовому ставленні до українців у Польщі (і, власне, вже почало позначатися — ред.)", — підсумовує Марія Золкіна.
На 28 березня, власне, трохи більше ніж за тиждень до місцевих виборів у Польщі, призначено зустріч Дениса Шмигаля та Дональда Туска у Варшаві. Марно сподіватися, що Варшава, намагаючись вибити фермерський та електорат селянства "з-під ніг" "Права і справедливості" та проросійської "Конфедерації", підуть Україні в чомусь на поступки. Проте польській влади треба також розуміти, що затягування проблеми може дійсно перекинутися на побутовий рівень, коли українців у Польщі (які, до речі, відраховують до польського бюджету чималенькі суми) почнуть цькувати просто за те, що вони українці. Уряду Туска треба нарешті почати спростовувати проросійські фейки про українське зерно, які ширяться Польщею з феноменальною швидкістю. Яскравий приклад — це "неякісне українське зерно призводить до раку у польських дітей". Ну й, звичайно, вагомим кроком назустріч з боку польського уряду стане рішення про заборону імпорту с/г продукції з Росії та Білорусі.
