Борис ТАРАСЮК: Членство в НАТО? Час визначатися!

Борис ТАРАСЮК

Співпрезидент

Парламентської асамблеї

«Східного партнерства»,

народний депутат України

Російська агресія проти України ще раз засвідчила, що в сучасному світі жодна країна не здатна самотужки забезпечити власну безпеку. Як би не мілітаризувалася українська економіка, наш оборонний потенціал не буде достатнім проти російської воєнної машини.

Всі наші сусіди по Центрально-Східній Європі за останні п’ятнадцять років приєдналися до системи колективної безпеки НАТО, і лише Україна залишається в «сірій» зоні безпеки, що цілком влаштовує Росію.

Влада завжди пояснювала свою нерішучість «небажанням суспільства», хоча його необізнаність була владі вигідною.

У результаті розв'язання путінською Росією агресії проти України кардинальним чином змінилися настрої у вітчизняному суспільстві щодо перспективи членства нашої держави в НАТО. Нині від 50 до 70% українців виступають за це.

В той же час нинішня українська влада намагається не помічати цих змін. Ми все ще чуємо сентенції на кшталт: «членство в НАТО – не на порядку денному» або ж «підтримка в суспільстві є низькою» і т. ін.

За цією – по суті, до- й антимайданівською риторикою – проглядається небажання приймати історично стратегічні рішення.

Саме тому в Україні – за народною ініціативою – виникла ідея провести референдум щодо приєднання до НАТО й у законний спосіб було створено ініціативну групу. Однак ЦВК і адмінсуд – дітища Януковича – під зрежисованим і надуманим приводом відмовили у реєстрації цієї групи.

Супротивники ідеї референдуму щодо НАТО висувають анахронічні  псевдопричини типу: «нас там не чекають» і т. д. Це стара відмова ново-старої  влади, хоча в доянуковицькі роки, за мирного часу, наш рух до Альянсу був досить енергійним.

У зв'язку з цим нагадаю деякі факти. Курс на членство в НАТО було проголошено у травні 2002 року за часів Л. Кучми і підтримано Верховною Радою у листопаді того ж року. У червні 2003 року Верховна Рада схвалила (конституційною більшістю)  Закон про основи національної безпеки, яким закріплювався курс на членство в НАТО. У січні 2004 року уряд Януковича схвалив стратегію розвитку країни до 2015 року, якою планувалося отримання Плану дій щодо членства в НАТО у 2006 (!) році і... вступ до НАТО у 2008 (!!!) році.

A propos, свою [?] президентську кампанію Янукович проводив під антинатівськими гаслами. І... програв!

У 2006 році як міністрові закордонних справ мені вдалося провести успішні переговори з керівництвом НАТО щодо запрошення до ПДЧ, яке мало відбутися восени 2006 року.  Але... 14 вересня того ж року Янукович у Брюсcелі заявив, що «українці не готові до ПДЧ»!?

У січні 2008 року (після поразки регіоналів на позачергових парламентських виборах) Президент, Прем'єр-міністр і Голова Верховної Ради звернулися спільним листом до Генсекретаря НАТО з пропозицією надати Ураїні ПДЧ.

У відповідь на Бухарестському саміті НАТО 3 квітня 2008 року було вирішено, що «НАТО вітає євроатлантичні прагнення щодо членства в НАТО України...» та досягає  «згоди, що... [Україна] стане членом НАТО». І далі: «ПДЧ cтане наступним кроком для України та Грузії на їхньому шляху до членства» ( п. 23 Бухарестської декларації).

В серпні ц. р. Генсекретар НАТО Расмуссен, посилаючись на Бухарестську декларацію, підтвердив, що «НАТО залишає двері відчиненими для України і визнає, що кожна країна має право на власне самовизначення».

Україна має реалізувати своє право на вступ до НАТО – наш цивілізаційний вибір. Для цього потрібно внести зміни до законодавства щодо національної безпеки, вилучивши шкідливі постулати щодо позаблокового статусу та повернувши курс на членство в НАТО як стратегію зовнішньої політики.

Відповідний законопроект був внесений мною ще 4 березня ц. р. Чому влада зволікає і блокує голосування за нього?!

Це питання, відповідь на яке може привести до можливих закулісних домовленостей, що суперечать національним інтересам України.

Єдиний шанс домогтися реалізації наших прагнень – навести такі аргументи для влади, від яких вона не зможе відмовитися.

Найсильніший аргумент?

Це мільйони підписів українських громадян iз вимогою до Президента призначити Референдум за приєднання України до НАТО!