Британії потрібен Залужний. Вони зрозуміли, що будуть воювати – Марія Золкіна
Марія ЗОЛКІНА, голова напрямку «Регіональна безпека і дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук в інтерв’ю Радіо NV розповіла про те, як Британія зустрічає Валерія Залужного на посаді посла України та чому це безпрецедентна історія, чому влада України поспішила з оприлюдненням цієї події без агремана, про сподівання влади щодо Валерія Залужного на посаді посла у Великобританії, чому Залужний потрібен і Україні, і Великій Британії, а також чи не ображаємо ми українську дипломатію, коли людина без досвіду роботи у дипломатичній сфері може стати послом в іншій країні.
– Як Британія зустрічає українського генерала Валерія Залужного на посаді Надзвичайного і Повноважного амбасадора нашої країни, якою є реакція тамтешніх політичних кіл і медіа?
– Реакція в медіа достатньо стримана, але все одно позитивна. Проте на рівні політикуму реакції поки що немає, оскільки доки агреман не підтверджений, доти офіційні британські посадовці не можуть на це реагувати. Найвірогідніше, попередні непублічні консультації таки відбулися, було отримано згоду з боку британської сторони, і тільки після цього з’явився офіційний коментар МЗС України. Це безпрецедентна історія. Однак це не означає, що і британці порушуватимуть дипломатичний протокол, тому офіційно вони поки що не коментуватимуть цього. А загалом, думаю, політична реакція буде досить позитивною, оскільки британська політика побудована на традиціях, статусності, авторитеті та репутації, і все це на дуже високому рівні тут закріплено за персоною Валерія Залужного.
– Як ви пояснюєте таке поспішне публічне повідомлення про призначення Валерія Залужного послом у Великій Британії?
– Тут склалася двостороння історія. З одного боку, є позиція самого Валерія Залужного, який ухвалював для себе це важливе й системне рішення – змінити одну сферу роботи на іншу. І це було непросте рішення, враховуючи те, що він справді кар'єрний військовий, який зробив і досягнув всього, що тільки може військова людина досягнути в системі українського війська. З іншого боку, це було в інтересах влади. Те, що Валерій Залужний буде амбасадором України у Великій Британії, безумовно, позитивно для України, але це також вигідно й для влади. Тому що якщо за його звільнення було багато політичних мотивів, то тепер, напевно, є надія, що людина, яку перевели з внутрішньополітичного поля у зовнішньополітичне і яка стає частиною уряду, не зможе жорстко критикувати владу, оскільки коментарі посла мають бути в рамках офіційної політики. Мотивація влади оприлюднити прізвище Залужного як кандидата на посаду посла ще до погодження з Лондоном полягала й у тому, щоб прискорити процес і покласти край дискусіям про те, хто туди поїде і якою буде подальша доля Валерія Залужного. Вплив саме Офісу президента на зовнішню політику в цій історії також підсвічений. Бо якби МЗС керувалося винятково нормами дипломатичної практики, воно не оприлюднювало б такого офіційного коментаря.
– Можливо, були сподівання й на те, що генерал Залужний своїм авторитетом протискатиме серед наших партнерів збільшення військової допомоги Україні? Як ви ставитесь до такої ідеї?
– Ставлюся до цього, як до основного треку відповідальності і можливостей для самого Валерія Залужного. Адже політична вага Великої Британії і так була дуже серйозною в зовнішньополітичних зв'язках України. Тепер же, на тлі шаленої турбулентності в США, неготовності багатьох країн Європейського Союзу перебирати на себе лідерство в умовах, коли США буксують з допомогою Україні, а також – необхідності реалізувати безпекові домовленості, які були підписані в січні на рівні угоди між Україною і Великою Британією, вага Великої Британії зростатиме у геометричній прогресії. І саме тут хист і спроможності Валерія Залужного стануть у нагоді. Бо він, по-перше, має авторитет як людина, яка розуміється на військових і безпекових потребах; по-друге, має беззаперечний рівень довіри, він приїде сюди як людина, яка вже увійшла в історію і є певною легендою, і по-третє, що дуже важливо, він, говоритиме про зброю і необхідність змін в безпековій політиці – чому Україна має бути в НАТО, чому безпекові договори мають бути наповнені практичним змістом, а не залишатися оновленою версією провальних попередніх угод на кшталт Будапештського меморандуму. Про все це він може говорити дуже предметно і пояснювати, чому нам потрібно саме Storm Shadow, як тиснути на інших виробників, щоб пришвидшити виробництво цього виду озброєння, якою має бути кількість і якість навчання та тренінгів.
Крім того, у Великій Британії починається і матиме болісний розвиток дуже некомфортна для цивільних громадян дискусія про те, що британське військо рано чи пізно воюватиме в Європі. Тут не говорять про те, що це буде саме українське поле бою, але за допомогою певних меседжів від політиків вони вже почали готувати своє суспільство до того, що можуть бути виклики з запасом, можуть мати місце і мобілізація, і тренінги та тренування. І що це має відбуватися вже зараз, тому що, скоріш за все, рано чи пізно британські військові у складі якогось контингенту будуть воювати в Європі, якщо Росію не зупинити в Україні.
А щодо розвитку допомоги Україні у 2024 році, то тут все більше аргументів на користь того, що Росія не буде зупинена доти, доки є проблема з постачанням нових озброєнь Україні. Тому тверезий і раціональний погляд Залужного може додати бонусів українському погляду на безпекову й оборонну політику в Європі завдяки його обізнаності. І, до речі, його темпераменту. Я постійно наголошую на цьому, тому що британська політика вельми залежить від людей, які емоційно розмовляють однією мовою. В принципі, як і будь-яка інша, до речі. Пригадуєте, як нашого колишнього посла в Німеччині Мельника багато німців не сприйняло, бо він був для них занадто радикальним. Вони не могли собі уявити, що людина з офіційною амбасадорською посадою може дозволити собі такі випади в бік інших посадових осіб. Але в певний момент це спрацювало, щоб викликати збурення і резонанс, привернути увагу ЗМІ до його меседжів. У Великій Британії інший підхід. Вони не такі консервативні у висловлюваннях, як, наприклад, німецька політична еліта, не такі обережні, як класичні німецькі партії, але вони люблять дуже розумну, спокійну, раціональну, обґрунтовану розмову. І стиль, в якому Залужний написав кілька своїх програмних статей, в тому числі ту, що була опублікована в The Economist, дуже добре лягає на слух британському читачеві і слухачеві.
– А чи може, умовно кажучи, штаб-квартира Залужного в Лондоні стати своєрідним інтелектуальним хабом для координації дій у війні, яку веде Росія проти України, з точки зору стримування Росії в цій війні?
– Це залежатиме від готовності генерала брати на себе такі амбітні завдання і від того, наскільки в нього будуть робочі контакти з Києвом. Адже посол – це представник уряду. Він може бути вагомою фігурою в політикумі тієї країни, де працює, але якщо він не має робочого контакту з власною столицею, якщо його пропозиції, засновані на консультаціях у Лондоні, не матимуть підтримки, то відповідно, користь від цього для країни буде критично малою.
Тому можливість імплементації тих чи інших рішень залежатиме від того, наскільки в Києві зміниться ставлення до генерала і чи буде це ставлення раціоналізоване в бік інтересів України, чи все-таки «політична вуаль» накриватиме двосторонні відносини між Залужним, з одного боку, і командою президента, з іншого.
– Чи не ображаємо ми українську дипломатію, коли людина без досвіду роботи у дипломатичній сфері може стати послом в іншій країні?
– Вочевидь, що більш прийнятною є модель, коли кар'єрною драбиною просуваються кар'єрні дипломати, але різні країни по-різному будують свою зовнішню політику. Є держави, які роблять ставку на мікс і призначають людей з авторитетом і досвідом. І що дуже важливо – не обов’язково бути кар'єрним дипломатом, але треба мати набір якостей і досвід у міжнародних перемовинах, політиці, які необхідні для роботи в дипломатичній сфері. Хоча, на мою думку, найкращий і найбільш системний підхід – це підхід тих країн, і, до речі, Велика Британія саме така країна, де кар'єрного дипломата виховують роками для роботи в конкретному регіоні, іноді в конкретній країні. І тоді людина приїжджає працювати співробітником посольства, а потім, через 10 років, повертається послом у цю країну.
