Першим та найоптимальнішим варіантом була Самопоміч. У фракції є достатньо тверезомислячих людей, крім того, вона позиціонує себе як реформаторська фракція. Якщо вона увійшла б до коаліції, голосів було б достатньо, щоб забезпечити роботу уряду та ефективні зміни.
Однак керівництво Самопомочі вирішило інакше; тут ми можемо сказати, що останнім часом воно йде на не зовсім зрозумілі дії, як, зокрема, висування в Кривому Розі Семена Семенченка на посаду мера. Це говорить про те, що керівництво Самопомочі та, насамперед Андрій Садовий думають про інші речі, і їм невигідне входження фракції до складу коаліції, адже це означало б взяти на себе відповідальність. А відповідальність треба було б брати і за події в країні, і за проведення непопулярних реформ.
Другий варіант, який обговорювався – це приєднання до коаліції фракції Ляшка. Ця фракція є популістською, не має власної позиції, і я неодноразово її критикував, але в даному випадку вона вдовольнилася б певними кадровими преференціями, а її участь дозволила б вийти з парламентської кризи, адже голосів для формального створення коаліції вистачило б.
Це рішення теж не було прийняте. Можливо, Ляшко висловив занадто великі кадрові апетити, або ж ті, хто за ним стоять, пообіцяли йому більші вигоди за невходження до складу коаліції.
І останній варіант, який обговорюється зараз – це переговори з Батьківщиною. Я до цього сценарію ставився скептично, оскільки основна мета Тимошенко зараз – це дострокові вибори. У разі, якби вона ввійшла до складу коаліції, це, швидше за все, було б тимчасовим кроком, який дозволив би їй пізніше вийти, збільшивши свій рейтинг.
Умови Тимошенко висунуті спеціально,
щоб отримати додаткові «бали» від електорату
Те, що ми зараз бачимо з боку Тимошенко, вписується до цієї стратегії: на словах заявляти про необхідність коаліції, але при цьому висувати неприйнятні умови з метою збільшення рейтингу. Вона вимагає прямої бюджетної підтримки аграріїв (повернення податкових пільг), зниження тарифів, індексації заробітних плат та пенсій. Грошей на це в бюджеті немає, тому було б логічним, якби Тимошенко одразу запропонувала, звідки їх узяти. Адже, якщо ми збільшуємо витрати бюджету, потрібно знати, як їх компенсувати за рахунок надходжень.
На мою думку, ці умови висунуті спеціально, щоб отримати додаткові «бали» від електорату.
Чим усе це завершиться? Теоретично можна знайти компроміс із Тимошенко, хоча я не вірю, що її участь у коаліції буде означати стабільну роботу. Також не виключене повернення до варіанту з Ляшком. Маю сумніви, що будуть оголошені дострокові вибори, хоча можливість для цього лишається.
Також є варіанти збереження уряду Яценюка (до вересня) як уряду меншості, на що більшість політичних сил, очевидно, йти не хочуть. Можливе також доформатування коаліції за рахунок окремих депутатів і груп; це прямо суперечить Конституції, але щодо їх можливої участі у формуванні коаліції свого часу було прийняте рішення Конституційного Суду. Рішення це було ганебним, але формально воно не скасоване. Хоча враховуючи іміджеві втрати, гадаю, що цим варіантом не скористаються.
Загалом ситуація не дуже оптимістична, оскільки нестабільність шкодить країні. Нам потрібно або прийняти рішення, що уряд Яценюка буде діяти до вересня, або завершити формування коаліції. Підвішений стан не йде нам на користь. Тим більше – на тлі візиту Порошенка до США.
До речі, можливо, що Народний Фронт тягне з рішенням, оскільки чекає, що буде сказано у Вашингтоні, чи будуть американці наполягати на збереженні уряду Яценюка. Моя думка – що позиція США є такою: «Можете змінити Яценюка? Добре. Але зробіть це легітимним чином. Не можете – не змінюйте». Варіант дострокових виборів не розглядається Заходом як найкращий вихід із ситуації. Хоча в разі пату, і його не можна виключати.