Чим більше минає часу, тим яскравішим постає її образ – колеги про внесок Ірини Бекешкіної в соціологію та демократію України
4 лютого в Українському кризовому медіа-центрі відбулася експертна дискусія «Соціологія та війна. Ступінь достовірності та рівень довіри». Учасники заходу обговорили вплив війни на методологію соціологічних досліджень, їхнє тлумачення та використання в політичних і міжнародних процесах. Особливого значення ця зустріч набула ще й тому, що проходила в день народження видатної української соціологині Ірини Бекешкіної, яка пішла з життя п’ять років тому. Колеги та друзі згадували її внесок у розвиток соціології, громадянського суспільства та демократичних процесів в Україні.
Чесні соціологи стали щитом демократії у 2004 році – вагому роль у цьому відіграла Ірина Бекешкіна
Модератор заходу, голова правління УКМЦ та Надзвичайний і Повноважний Посол Валерій Чалий, відкриваючи дискусію, зазначив:
«У нас сьогодні звичайний і водночас дещо особливий захід. Тема соціології під час війни – надзвичайно важлива, адже і українські громадяни, і політики, і міжнародні партнери багато в чому орієнтуються в своїх планах миру, перемир'я, зупинки війни на настрої українців. Важливо, щоб ці дані коментувалися, використовувалася медіа в правильний спосіб і правильно тлумачились».
Він також навів приклад того, як навіть незначні зміни в соціологічних даних можуть бути спотворені в медійному просторі:
«Одне з нещодавніх опитувань зафіксувало зміну всього на 0,8% серед респондентів, які допускають можливість компромісів щодо завершення війни. І це зразу було винесено в заголовки, що Україна вже готова капітулювати. Так було у західних ЗМІ».
Саме боротьбі з такими викривленнями і маніпуляціями значну частину своєї діяльності присвячувала Ірина Бекешкіна. Вона активно працювала з журналістами, навчаючи їх правильно інтерпретувати соціологічні дані і відповідально доносити інформацію до громадськості. Її підхід сприяв підвищенню рівня медіаграмотності та кращому розумінню суспільних процесів.
Валерій Чалий наголосив на винятковій ролі Ірини Бекешкіної не лише в соціології, а й у захисті демократичних процесів в Україні, нагадавши події 2004 року:
«Я хотів згадати екзит-пол у момент, коли існувала серйозна загроза, що Україна надовго зійде з демократичного шляху. І найгірше – тоді не було справедливості, думка людей була спотворена. А політичні механізми, зокрема паралельний підрахунок голосів, не спрацювали належним чином і не дали результату вчасно. І тоді Ірина Бекешкіна разом з Володимиром Паніотто, Андрієм Биченком та колегами з Фонду «Демократичні ініціативи», незважаючи на шалений тиск, забезпечили об'єктивність та чесність результатів голосування. Вони провели незалежний екзит-пол, який змінив хід політичного процесу в Україні та повернув його в нормальне русло».
Для суспільства вона була соціологом номер один: і не лише для громадськості, а й для влади
Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор кафедри соціології Університету «Києво-Могилянська Академія» Володимир Паніотто наголосив на унікальній ролі Ірини Бекешкіної в соціологічному співтоваристві та зазначив, що вона присвятила цій науці все своє життя.
«Ми разом з Іриною Бекешкіною провели 16 екзит-полів. Для суспільства вона була соціологом номер один, і не лише для громадськості, а й для влади. Навіть Віктор Янукович намагався довести їй, що він все ж таки став президентом, незважаючи на її дослідження», – нагадав Володимир Паніотто.
Він наголосив, що Ірина Бекешкіна мала величезний авторитет завдяки трьом особливостям. Насамперед, вона була не просто соціологом, а людиною, яка поєднувала якості соціолога та журналіста:
«Їй вдавалося дуже точно і просто говорити про складні речі. Вона знаходила афористичні висловлювання, які сприймалися публікою, і ми повторюємо їх досі. Наприклад, коли на соціологічні центри чинився тиск і їх хотіли змусити проходити сертифікацію, вона назвала це "удавкою для соціологів", що допомогло відбити цю ініціативу. Або її аналогія про білий халат, яку вона наводила, коли звинувачували соціологів: "Якщо я надягну білий халат і почну різати людей направо й наліво, то що, винна медицина?" Це був її талант – знаходити влучні характеристики».
За словами Володимира Паніотто, Ірина Бекешкіна була чесною й принциповою людиною, яка не боялася відкрито виступати проти фальсифікацій у соціології. Вона миттєво реагувала на несправедливість, не боялася висловлювати свою думку і не боялася посваритися, якщо це було потрібно. Але найвиразніше проявлялася її самовідданість.
«Вона фактично присвятила соціології все своє життя. Вона завжди знаходила час, відповідала на запити, аналізувала, пояснювала. Це і було її життям».
Володимир Паніотто визнав, що досі в Україні немає людини, яка була б соціологом номер один для суспільства і була таким обличчям соціології, як Ірина Бекешкіна:
«На жаль, сьогодні ми не маємо такої постаті, яка була б таким же символом соціології, як вона. Ми всі скучили за Іриною, і її відсутність відчувається дуже гостро», – додав соціолог.
Ірина Бекешкіна стала потрібною людям, народові України
Український філософ, науковець і багаторічний керівник Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький поділився своїми роздумами про постать Ірини Бекешкіної та її значення для українського суспільства.
«Ірина Бекешкіна стала потрібною людям, народові України. І це надзвичайно важливо», — наголосив він.
І чим більше минає часу, тим яскравішим постає її образ, стверджує науковець.
«Вона була надзвичайно скромною, делікатною у ставленні до людей. Вона ніколи не висувала своє "я", окрім тих випадків, коли потрібно було доводити серйозні речі», — зазначив Євген Бистрицький.
Він також наголосив, що такі риси, як скромність і принциповість, рідко зустрічаються в суспільстві, але саме вони робили Ірину Бекешкіну особливою. Філософ поділився думками про те, які питання могли б бути важливими для Ірини Бекешкіної сьогодні, зокрема щодо соціологічних досліджень під час війни:
«Я почав думати: що б вона хотіла, щоб соціологи зараз вимірювали? Це, без сумніву, суспільні настрої. Але є ще одна тема, яку я хочу озвучити. Це делікатна тема під час війни – тема справедливості в питаннях елементів демократії у війську, розподілу ролей захисників», — зауважив Євген Бистрицький.
Він визнав, що це чутлива тема, оскільки війна накладає свої обмеження на відкриті дискусії.
«Але соціологи мають звертати увагу на ці питання, адже є очевидні нерівності в розподілі тягаря війни між різними соціальними стратами», — додав він.
Науковець також відзначив важливу рису Ірини Бекешкіної — її близькість до людей. Вона завжди була готова пояснювати їм складні суспільні процеси та відповідати на непрості запитання.
«Я можу пригадати багато випадків, коли ми разом подорожували, і люди запитували її про різне. Вона завжди вміла донести до них суть, і для неї це було цікаво й важливо», — поділився спогадами він.
Згадуючи про її ставлення до громадянського суспільства, він зазначив:
«Були люди, до яких вона мала свою чітку позицію. Іноді наші погляди не збігалися, особливо щодо оцінки окремих осіб. Був випадок, коли я переконував її не судити когось надто суворо. Але згодом ця людина, із наших громадських активістів колишніх, хоча й не стала проросійською, але коли прийшла до влади, поєдналася з нею і стала абсолютно некритичною».
Євген Бистрицький акцентував на тому, що її оцінки були дуже точні і справедливі, які в майбутньому підтверджувалися.
Вона допомагала соціологам виконувати свою роботу ефективно, попри тиск і критику
Своїми спогадами про Ірину Бекешкіну поділився й директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.
«Ірина Бекешкіна робила роботу соціологів значно простішою. Завдяки її особистим якостям і позиції в соціології та суспільстві нам було легше співіснувати як із злими людьми із влади, так і дуже вимогливими донорами», — зазначив соціолог.
Він підкреслив, що мав унікальний досвід співпраці з різними замовниками — політиками, громадськими діячами, міжнародними та науковими структурами. Але, за його словами, Ірина Ериківна була найкращим «клієнтом» у плані взаємодії між виконавцем і замовником. Вона робила спілкування з суспільством та владою значно простішим, менш нервозатратним та емоційно виснажливим.
«Бували моменти, коли влада була налаштована не просто критично, а навіть агресивно до соціологів. В такі часи Ірина Бекешкіна була тим містком, який допомагав нам знаходити спільну мову», — зауважив Андрій Биченко.
Проводячи аналогію, він порівняв соціологію з термометром, який вимірює суспільні настрої, але часом викликає невдоволення через неприємні результати.
«Ірина Бекешкіна допомагала соціологам виконувати свою роботу ефективно, не дивлячись на тиск і критику», — підсумував соціолог.
Її називали Леді української соціології, совістю громадського сектору
На завершення частини заходу, присвяченої пам’яті Ірини Бекешкіної, слово взяв її колега з Фонду «Демократичні ініціативи», науковий радник фонду і професор політології НаУКМА Олексій Гарань.
Він подякував усім присутнім та особливо відзначив ініціативу Валерія Чалого провести цей захід у день народження Ірини Бекешкіної.
«Про неї вже сказали багато. Її називали Леді української соціології, совістю громадського сектору. Вона стрімко ввійшла в публічний дискурс, і значною мірою це було пов’язано з екзит-полом 2004 року, який довів фальсифікацію виборів на користь Януковича. Тоді не всі соціологи витримали тиск, але Фонд «Демократичні ініціативи», КМІС і Центр Разумкова, які входили до Національного консорціуму, зберегли принциповість, і саме їхні дані показали справжні результати», — зазначив Олексій Гарань.
Він нагадав, що Ірина Бекешкіна неодноразово висловлювалася щодо недостатньої оцінки тих подій соціологічною спільнотою.
«Правління Соціологічної асоціації України так і не дало принципової оцінки тим подіям. Дехто протестував, зокрема Наталя Паніна пішла з посади голови комісії з етики, а віце-президент Валерій Хмелько подав у відставку. Але загальної позиції і оцінки самої асоціації не було. Це й призвело до того, що пізніше знову з’явилися організації, які публікували сумнівні дані, а медіа нерідко поширювали їх без перевірки», — сказав він.
За словами науковця, Ірина Бекешкіна прагнула створити незалежний громадський консорціум соціологічних центрів, які могли б протистояти тиску, були б вільними від комерційного впливу і проводили б об’єктивні дослідження. Вона поєднувала в собі риси соціолога, журналіста та активіста, а її влучні висловлювання залишилися у пам’яті багатьох.
«У книзі, присвяченій Ірині, є навіть окремий розділ її афоризмів. Вона говорила: "Найстрашніша влада – тупа", "Опозиція має спілкуватися з людьми, а не кричати дурним голосом у мегафон", "Путін захопив Крим, але втратив Україну"», — навів приклади таких мудрих сентенцій Олексій Гарань.
Він також згадав її критику медіа, які публікували замовну або неперевірену інформацію. «Вона казала: "Я не вірю в клінічний ідіотизм навіть вітчизняних журналістів, що вони отак просто все, що їм трапляється, ставлять в інформаційний простір". І ще: "Я б хотіла, щоб вас лікували такі ж лікарі, як ви – чесні медійники". Це було актуально тоді і не менш актуально зараз, коли друкується все без перевірки фактів, в тому числі і дані соціологічних опитувань, вирвані з контексту. І все це заради хайпу», — акцентував Олексій Гарань.
Підсумовуючи, він наголосив, що найкраща пам’ять про Ірину Бекешкіну — це продовження її справи: якісні соціологічні дослідження, об’єктивно висвітлені професійними журналістами.
Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/yak-spryjmaty-sotsiologiyu-v-umovah-vijny-i-shho-treba-vrahovuvaty?fbclid=IwY2xjawIi0I1leHRuA2FlbQIxMAABHZeaWU5HQFCF0Opq5GlSufsnupBMVuPMrBbABd4LL_c1BbouovNE4e7XYA_aem_BcydBadPhCPPsueCyQ5-Dg
Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/yak-spryjmaty-sotsiologiyu-v-umovah-vijny-i-shho-treba-vrahovuvaty?fbclid=IwY2xjawIi0I1leHRuA2FlbQIxMAABHZeaWU5HQFCF0Opq5GlSufsnupBMVuPMrBbABd4LL_c1BbouovNE4e7XYA_aem_BcydBadPhCPPsueCyQ5-Dg
Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/yak-spryjmaty-sotsiologiyu-v-umovah-vijny-i-shho-treba-vrahovuvaty?fbclid=IwY2xjawIi0I1leHRuA2FlbQIxMAABHZeaWU5HQFCF0Opq5GlSufsnupBMVuPMrBbABd4LL_c1BbouovNE4e7XYA_aem_BcydBadPhCPPsueCyQ5-Dg
Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/yak-spryjmaty-sotsiologiyu-v-umovah-vijny-i-shho-treba-vrahovuvaty?fbclid=IwY2xjawIi0I1leHRuA2FlbQIxMAABHZeaWU5HQFCF0Opq5GlSufsnupBMVuPMrBbABd4LL_c1BbouovNE4e7XYA_aem_BcydBadPhCPPsueCyQ5-Dg
Як сприймати соціологію в умовах війни і що треба враховувати
Вшанування пам’яті Ірини Бекешкіної стало нагодою не лише згадати її вагомий внесок у розвиток української соціології, а й осмислити роль цієї науки в сучасних реаліях, чому й була присвячена друга частина заходу. Адже в умовах війни соціологія опинилася перед новими викликами: як зберегти якість досліджень, протидіяти маніпуляціям та забезпечити суспільство правдивою інформацією?
Результати соціологічних досліджень, які все більше публікуються під час війни без глибокого аналізу й роз’яснень та з не досить критичним ставленням в медіа, можуть принести неабияку шкоду. На них орієнтуються не лише українські громадяни, але й політики та наші партнери. Їх дані використовують наші вороги в своїх пропагандистських кліше та ІПСО.
На цьому наголосив голова правління УКМЦ, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий.
Доцільність, і найголовніше – об’єктивність виборів в Україні, про що починають говорити США – одне з тих питань, яке вимагає оцінки соціологів.
З цього приводу генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), професор кафедри соціології Університету “Києво-Могилянська Академія» Володимир Паніотто має тверду позицію – без екзит-полу, який став стандартом перевірки результатів, вибори проводити не можна.
«У нас зі різними оцінками за кордоном знаходяться 6-8 мільйонів українців, і вони мають брати участь у виборах. Кажуть, що вибори будуть під час перемір’я, тобто військові, можливо, будуть брати в них участь. Але ті ідеї, які зараз пропонуються щодо голосування за допомогою «Дії», електронного голосування, поштового як в Сполучених Штатах, не дадуть змоги перевірити результат за допомогою екзит-полу. Тому ці вибори, якщо вони будуть проводитися, скоріш за все не тільки не нададуть легітимності результатам, а навпаки будуть дуже сильно поставлені під сумнів. Їх важко буде перевірити. Наші дослідження показують, що люди не вірять ні в один з таких замінників прямого голосування на дільницях», – зазначив Володимир Паніотто.
Щодо оцінки надійності соціологічних досліджень, то на його переконання, дані соціологічних центрів продовжують бути репрезентативними.
Чому соціологи при проведенні досліджень продовжують ділити Україну на частини? На це питання відповів виконавчий директор КМІС Антон Грушецький.
Він погодився з тим, що питання доцільності представлення даних в розрізі регіонів задають дуже часто, однак, використовується декілька класифікацій регіонів, і вони розробляються на основі як географічної близькості, так певної політичної поведінки. І залежно від теми дослідження класифікація регіонів може бути різною.
«Після вторгнення нарешті з задоволенням можемо коментувати регіональні розбіжності, тому що вони сильно згладилися. З одного боку, це причина на них не сильно акцентувати увагу, але є два моменти. Перший: війна породила нову регіональну структуру. Коли дійдемо до відбудови, в нас будуть прифронтові громади, які більше зазнали ударів, демографічних і фізичних руйнувань. А можуть бути тилові громади з окремою специфікою. Все одно це будуть різні, з різними пріоритетами і потребуватимуть різної уваги, щоб у нас не було умовно середньої температури по лікарні, і ми дійсно враховували цю специфіку», – пояснив Антон Грушецький.
Другий момент – політичний. Зі слів виконавчого директора КМІС, два з трьох журналістів, особливо на Заході, все одно стереотипно сприймають Україну як розколену країну.
«Ми цими даними показуємо, що дивіться – ви вважаєте, що Схід і Південь відрізняються, але ні – вони не відрізняються. Вони так же само зараз поділяють євроінтеграційний і євроатлантичний вектор розвитку України», – додав соціолог.
Важливе уточнення, яке може пояснювати, чому до результатів соціологічних досліджень в Україні сьогодні слід ставитись з певним скепсисом, надав директор соціологічної служби Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Андрій Биченко.
«Всі опитування, які проводилися нами до війни, і які проводяться зараз – це стосовно наявного населення на території України. У нас є статистичні дані, на які ми можемо орієнтуватися, а людей, які виїхали, вийняли з цих статистичних даних. Вони не є зараз наявним населенням на території України, і якби їхня соціально-демографічна структура була такою ж, як населення в цілому, ми б могли говорити, що це якщо і вносить похибку, то мінімальну. А оскільки їхня соціально-демографічна структура з дуже високою ймовірністю відрізняється від того, що було, то відповідно їхнє вилучення із населення наявного України міняє соціально-демографічну структуру і наявного населення», – відмітив Андрій Биченко.
Продовжуючи тему біженців, заступниця директора Соціологічної групи “Рейтинг” Тетяна Скрипченко зауважила, що їх думки частково відрізняються, структура відрізняється, але опитувати біженців можна. Навіть тих, в кого зараз американський телефонний номер. До речі, телефонні опитування, за її словами, на сьогодні є одним із основних методів, який показує дуже надійні результати. Зачепила Тетяна Скрипченко і тему самоцензури.
«Вона в нас дійсно є, і вона повинна бути, тому що ми проводимо набагато більше,ніж публікуємо. Ми також не публікуємо рейтинги і дуже обережно ставимось до будь-яких питань про компроміси і переговори. Їх також не публікуємо, тому що завжди можна знайти як це перекрутити», – підкреслила заступниця директора Соціологічної групи “Рейтинг”.
Як зазначив Валерій Чалий, міжнародні партнери використовують дані сьогоднішньої соціології для пояснення настроїв населення при формуванні так званих планів миру. Настрої населення в цих питаннях не відображають думки людей, які знаходяться закордоном. Яким чином тоді міжнародні партнери можуть робити висновок про те, що в Україні, наприклад, більшість людей згодна з територіальними поступками?
«Очевидно, що треба пояснювати, але тут я, чесно кажучи, є скептичним в тому сенсі, що ми зможемо їм роз’яснити і сказати, що от це правильно, зверніть увагу на цифри, які йдуть далі. Часто на тому самому Заході вириваються якісь цифри з контексту, пояснює їм – не пояснюй», – відповів науковий радник Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, професор політології Університету “Києво-Могилянська Академія” Олексій Гарань. Він також звернув увагу на те, що це не тільки проблема для Заходу, а і для нашого загалу.
«На жаль, мушу сказати, що наші журналісти теж виривають з контексту. Очевидно потрібні програми освіти чи самоосвіти, щоб журналісти, які використовують соціологічні дані, мали для цього необхідну підготовку. Тут я хотів би сказати особливо про спроби друкувати виборчі рейтинги. У нас був негласний консенсус не друкувати саме виборчі рейтинги і вони не друкувалися. Ми розуміємо, що всі партії, влада, опозиція проводять ці рейтинги. Але хай це буде в закритому варіанті. Не треба збуджувати накал пристрастів в суспільстві. Він і так великий», – закликав науковий радник Фонду "Демократичні ініціативи імені" Ілька Кучеріва.
Фото Українського кризового медіа-центру
Відеозапис експертного обговорення: