Чим живуть і на що сподіваються жителі визволених районів Луганщини?
Відповіді на ці запитання експерти шукали під час круглого столу «Луганщина: потреби, страхи, оцінки ситуації, сподівання на майбутнє», де було представлено результати опитування жителів Сєверодонецька та Старобільська, здійсненого Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва наприкінці березня – початку квітня 2015 року за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Канади.
Як наголосила аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна, опитування мало на меті з’ясувати два блоки питань – пов’язаних із повсякденним життям населення (потреби, буденні проблеми) і тих, які дають відповідь про суспільно-політичні орієнтації жителів звільнених територій, їхнє сприйняття реалій, в яких вони опинились.
Тож, якщо говорити про буденні проблеми жителів Сєверодонецька та Старобільська, то вони носять цілком прикладний характер і вирішити їх, на думку експерта, можна шляхом поступового налагодження життя на цих територіях. «Наприклад, для Сєверодонецька в першу трійку найбільш важливих потреб входять медикаменти і ліки (17%), медичне обслуговування (15%), а також нормалізація роботи всіх державних служб (14%), – розповідає Марія Золкіна. – Пріоритетність найбільш важливих потреб у Старобільську дещо відрізняється, там жителі найбільше потребують роботи (17,5%), стабільного залізничного, автобусного та іншого транспортного сполучення (12%), а також в медичного обслуговування (12%)».
Щодо страхів населення, то основним жахом і для Сєверодонецька, який пережив окупацію, і для Старобліьська, бойові дії якого практично не торкнулися, є перспектива ведення бойових дій. «У Сєвєродонецьку такого розвитку подій бояться 79%, а в Старобільську – 77%», – сказала Марія Золкіна і додала, що у Сєвєродонецьку, де люди на власні очі встигли побачити, що таке так звана ЛНР і «русский мир», на відміну від Старобільська, є ще один специфічний страх – побоювання повернення в місто людей «ЛНР» (36%). Тим часом, у Старобільську вельми поширені соціально-економічні побоювання, зокрема, щодо невиплати пенсій і зарплат – цього боїться 58% городян.
Стосовно суспільно-політичних орієнтацій то, за словами Марії Золкіної, найважливішим є висновок, що майбутнє Донбасу жителі обох опитуваних міст бачать в Україні. «Це стосується і Сєверодонецька, більшість населення якого (64%) бачать Донбас винятково в Україні, це також стосується і Старобільська, 67% населення якого бачать Донбас у складі України», – сказала політичний аналітик фонду «Демініціативи». А от щодо приєднання Донбасу до Російської Федерації, то такий варіант вибирають лише 2% населення Старобільська і 5% – Сєверодонецька, відзначила Марія Золкіна. Політичний аналітик наголосила, що національна самоідентифікація превалює в обох містах: у Сєверодонецьку відчувають себе в першу чергу громадянами України 54% жителів міста, в Старобільську – 57,5%. До того ж більшість населення і в Сєверодонецьку, і в Старобільську (61%) вважають, що українські військові повинні й далі перебувати в їх містах.
Щодо головних винуватців того, що відбувається на Донбасі, то думки жителів двох опитах міст розділились, каже Марія Золкіна. «Винуватцем конфлікту на Донбасі в Старобільську вважають нинішнє керівництво України (58%), колишній режим Віктора Януковича і його оточення (49%), а також Російську Федерацію (41%), – зазначає експерт. – У Сєверодонецьку ситуація дещо відрізняється – винними в тому, що відбувається, вважають насамперед Росію (39%) і попередню владу Януковича (38%), а ще до трійки винних тут входять українські олігархи (26%), регіональна політична еліта Донбасу (24%) і Майдан (24%). На нинішнє керівництво України в Сєверодонецьку нарікають лише 16%», – констатувала Марія Золкіна.
Вона також відзначила досить високу електоральну пасивність жителів цього регіону, адже напередодні запланованих на осінь 2015 місцевих виборів більше половини жителів Сєвєродонецька відповіло, що не збираються брати у них участь.
В свою чергу, політичний аналітик, координатор проекту «Сильні громади Донеччини», Центр UA Валентин Краснопьоров наголосив, що владі сьогодні потрібно активно вивчати результати дослідження громадської думки і робити конкретні висновки з них. Він нагадав, що подібне дослідження вже було зроблене Фондом «Демократичні ініцативи» торік у Краматорську та Слов’янську, і дані цих досліджень чітко показують, що конфлікт на Донбасі не носить етнічний характер. На думку Краснопьорова, природа цього конфлікту насамперед інформаційна та цивілізаційна. «У Сєверодонецьку 60% респондентів – етнічні росіяни, а результати соцопитування показали проукраїнськість цього міста не гіршу, ніж в Слов’янську або Краматорську, де українська етнічність становить 70%, – пояснює свою думку експерт. – А в Старобільську українська етнічність складає більше 80%. Тобто, ми бачимо, що в Сєверодонецьку, попри те, що там етнічність росіян вища, картина кардинально не змінюється». Це означає, каже експерт, що проблема не є етнічною або мовною, вона радше цивілізаційна і лежить в площині інформаційної безпеки, про що владі не треба забувати.
Тим часом, коментуючи результати дослідження, Валентин Краснопьоров відзначив, що ефективність роботи влади, зокрема і щодо інформаційного забезпечення, в Сєверодонецьку показує найкращі результати, кращі, ніж в інших опитуваних містах. «Це свідчить, про те що губернатор в Луганській області, напевно, працює краще, ніж в Донецькій, – каже експерт. – Ефективність роботи влади в Сєверодонецьку люди оцінили в 49%, у Старобільську гірше – 12%, очевидно тому, що обласна адміністрація працює саме Сєверодонецьку. Якщо подивитися на Донецьку область, то там ефективність влади оцінили в 27% у Слов’янську і 10% – у Краматорську. Тобто, Слов’янськ теж має непоганий результат, але це далеко не 49%, як ми побачили в Сєверодонецьку».
Валентин Краснопьоров відзначив і те, що велика кількість жителів Сєверодонецька високо оцінили комунікаційну та інформаційну роботу влади. «88% жителів Сєверодонецька відповіли, що розуміють дії влади і те, що вона робить у місті. Якщо порівняти з іншими опитаними містами, то у Старобільську таких менше 17%, у Слов’янську – 67%, у Краматорську – 22%. Треба сказати, що в Слов’янську 67% через те, що там більше телеканалів, ніж в Краматорську. Напевно, ситуація в Сєверодонецьку дуже схожа, але 88% – це рекорд, і люди в принципі розуміють, що коїться в місті, що дуже позитивно».
Відтак, наголошує політичний аналітик, попри те, що на звільнених територіях, де населення на власні очі встигло побачити, що таке «ЛНР», настрої поступово змінюються, владі все ж треба робити висновки, спираючись на громадську думку своїх громад, і змінювати ситуацію на місцях, особливо в інформаційній безпеці.
Менш оптимістичний у своїх висновках голова Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива» Валерій Новіков. Він вважає, що інформаційну кампанію в Луганській області провалено. «Ми говоримо зараз лише про два міста, – зазначив громадський активіст. – В усіх інших містах цього регіону – Лисичанську, Сватовому, Біловодську, в окупованих Алчевську, Перевальську, Стахановому – ситуація з розумінням людей, що відбувається насправді, набагато гірша. Необхідно звернути увагу на те, що люди не бачать альтернативи. Наприклад, не бачать альтернативи тим партіям, які зараз при владі, тому на майбутні вибори іти не хочуть. Люди розчаровані в усьому і прагнуть лише одного – припинення бойових дій. Багато хто готовий піти на будь-які поступки, тільки б закінчилася війна».
Громадський діяч відзначив і те, що проукраїнські активісти в Луганській області розчаровані тим, що їхні заходи і діяльність мало висвітлюється центральними ЗМІ. Валерій Новіков закликав українські медіа більше звертати уваги на ті, нехай і зовсім незначні починання і дії місцевих людей, які можуть змінити розуміння і свідомість решти населення регіону, наблизити їх до України. Принагідно активіст анонсував два заходи, які відбудуться і Старобільську 1 і 5 травня, – проукраїнська хода та автопробіг за Україну, висвітлити які запросив українські ЗМІ.
Головний редактор інтернет-видання «ОстроВ» Сергій Гармаш, коментуючи результати опитування, звернув увагу ще на дві проблеми, які непокоять жителів звільнених територій – дисципліну військових і пропускну систему. Попри те, що і в Сєвєродонецьку, і в Старобільську 61% населення вважає, що українські військові повинні і далі перебувати в їхніх містах, мешканці по-різному оцінюють ситуацію з дисципліною військових. При визначенні того, які саме проблеми виникають, основною відповіддю в Сєвєродонецьку стала проблема випадків пияцтва (відзначили 8% мешканців міста). У Старобільську перелік проблем, які відзначають у поведінці військових місцеві жителі, дещо ширший – 42% говорять про нетверезу поведінку військових, 36,5% – про стрілянину, 26% – про дорожньо-транспортні пригоди за участю військових, 16% – про бійки людей у військовій формі між «Після подій у Константинівці число людей, яких непокоїть поведінка військових, мабуть, ще більше зросла, – пояснює Сергій Гармаш. – І це насправді серйозна проблема, яка впливає на загальний інформаційний фон, тому що цей випадок в Костянтинівці був використаний усіма сепаратистськими та російськими ЗМІ і був розкручений не на користь України».
Сергій Гармаш вважає, що влада замість того, щоб вирішувати цю проблему просто замовчує її. «Я отримую офіційну статистику, і тільки за вчорашній день – один український військовий підірвався на гранаті, один сам себе поранив. Я не знаю, чи були вони п’яні, але думаю, що коли за один день дві людини вийшли зі строю – це свідчить про низький рівень дисципліни в наших військах».
Є великі нарікання у місцевих жителів і на пропускну систему, наголосив експерт. Так, за даними опитування, необхідність пропускної системи з непідконтрольними Україні територіями Донбасу жителі досліджуваних міст оцінюють негативно, в Сєвєродонецьку лише 1,5% місцевих громадян вважають, що система пропусків доцільна, в Старобільську частка тих, хто вважає її необхідною, становить 34%, проте 25% із них висловлюються за її максимальне спрощення. «Пропускна система не дає жодного позитивного ефекту на сьогоднішній день, – переконаний Сергій Гармаш. – Більше того, вона суперечить тим цілям, які стояли перед нею – збереження територіальної цілісності України і запобігання терористичної загрози для українців. Тому що сьогодні можна запросто купити ці пропуски. На це у Донецьку працюють цілі комерційні структури. Вони працюють майже офіційно. Коштує такий пропуск півтори тисячі гривень. Більше того, ця система створює глобальну корупційну загрозу, розбещує і наших військових, і наших силовиків, і налагоджує такий собі міст взаємодії та діалогу між нашими корупціонерами й терористами», – підсумував Сергій Гармаш.
Взяв участь у круглому столі й голова Станично-Луганської райдержадміністрації Юрій Золкін. Він підтвердив слова експертів про те, що проблеми з поведінкою військових справді є, але закликав віддати належне військовим, які першими прийшли у звільнені міста і надали допомогу всім тим, хто потребував її. «Треба розуміти, – каже посадовець, – що армія це зліпок суспільства. На превеликий жаль, війни не виграються миротворцями і не виграються на диванах. Переважна більшість людей, які сьогодні захищають Батьківщину, це добровольці, ті відчайдушні люди, які не боїться взяти в руки зброю і йти захищати Україну. Є, звичайно, питання, але ці питання не такі насправді страшні, як іноді малюють журналісти. Сьогодні я з вдячністю кажу ці слова подяки тим командирам, які у вересні-місяці, коли не працювало казначейство, не було зв'язку, електроенергії, всього іншого, допомогли школам, дитячим садкам продуктами харчування, підключили волонтерські організації… Хто це робив? Це робили військові. Вони першими ж прийшли і нагодували всіх тих, хто потребував у цей момент допомоги. І на сьогодні ставлення до армії повільно, але ж змінюється на краще», – розкрив своє бачення ситуації Юрій Золкін.
Спілкуючись регулярно з населенням, посадовець більше бачить, з яким острахом воно очікує повернення бойових дій. «В умовах, коли люди не отримують жодного українського каналу, це справді жахливо, – каже Юрій Золкін. – Постійно йдуть вкидання з російської сторони, залякування, люди чекають на евакуацію. Вони перебувають у безперервному страху. Інформаційна війна – найбільш запекла на передньому краї. І її ми трошки справді програємо, чисто технічно».
Юрій Золкін зауважив, що коли донори запитують, яку допомогу надати району, він впевнено каже – допоможіть з устаткуванням, яке приймає і роздає сигнал. «Ми можемо самі нагодувати людей, можемо накрити дах над головою, можемо зробити багато що, але коли в голові у людини «каша», дуже важко з нею розмовляти», – зізнається Юрій Золкін.
Підсумовуючи розмову експертів, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна, підтвердила, що найбільш гострю проблемою на звільнених територіях у головах людей залишається проблема військових дій. Але є ще одна проблема, яка може завадити вирішити ситуацію – це проблема місцевих виборів.
«Більше половини жителів Сєверодонецька не збираються брати участь у місцевих виборах, запланованих на осінь 2015 року, – каже Ірина Бекешкіна. – У Старобільську кількість тих, хто збирається брати участь у волевиявленні, і тих, хто збирається його проігнорувати, на сьогодні практично однакова - 31% і 33%, відповідно. Однак відносна більшість (36,5% жителів міста поки рішення не прийняли)».
Водночас серед тих людей, хто збираються голосувати на місцевих виборах, абсолютна більшість як в Сєверодонецьку (97%), так і в Старобільську (79%) поки не знають, яким має бути кандидат, якого вони готові були б підтримати. «Тільки в Старобільську серед усіх можливих варіантів виділилася одна вимога до кандидатів - 19% сказали, що проголосували б за представника місцевої громади», – наголосила соціолог.
Щодо виборів мера міста, то 51,5% тих, хто готовий взяти участь у виборах в Сєвєродонецьку, також зовсім не визначилися на сьогодні з тим, за кого вони б віддали свій голос. Друга половина, які збираються голосувати (48%) відзначають, що для них важливі в першу чергу особисті якості кандидата. У Старобільську тих, хто взагалі не визначився з тим, якого кандидата хотів б бачити мером міста, – 83%.
Не визначилися виборці зі своїми преференціями і щодо політичних партій. Так, серед тих, які збираються голосувати, у Сєвєродонецьку, – 94%, а в Старобільську 63% ще не вирішили, якій з партій віддали б перевагу.
«Велика частина жителів Сєверодонецька (59%) вважає, що місцеві вибори нічого не змінять на Донбасі. Тих, хто очікує незначних поліпшень у зв'язку з виборами – 39%, а от тих, хто покладає на вибори надії привнести суттєві зміни в ситуацію в регіоні, - лише 1%. У Старобільську половина населення (51%) вірить, що поліпшення будуть мати місце, однак із них тільки 4% вірять, що вони будуть серйозними. 44% жителів міста думають, що вибори нічого не змінять, а ще 6% вважають, що ситуація на Донбасі у світлі місцевих виборів тільки погіршиться», – констатувала Ірина Бекешкіна.
