Чому Гостинний двір не став «українським Гезі»
Тринадцять місяців триває рух на захист Гостинного двору — історичної будівлі на Контрактовій площі. Спершу учасники акції на тлі постійного чергування створили там «новий культурний простір», а після вигнання з двору — вже на площі — щотижня проводять культурно–просвітницькі заходи, мирні й «без прапорів».
Конфлікт навколо Гостинного двору триває з весни 2012 року. Спершу Київрада дала дозвіл ПАТ «Укрреставрація» на розробку проекту землеустрою на Контрактовій площі, 4 для реконструкції будівлі під торговельно–офісний центр iз гостьовою стоянкою. Потім Верховна Рада викреслила Гостинний двір із переліку пам’яток, які не підлягають приватизації, і дала зелене світло його реконструкції. Будинок архітектора Луїджі Руски 1809 року мають намір перетворити на торговельно–офісний центр. 18 лютого ц.р. біля Гостинного двору сталася бійка за участю міліції і представників організації, що проводить реконструкцію будинку, та активістів громадських організацій, народних депутатів із фракцій «Свободи» й «Батьківщини», які захищають Гостинний двір від забудовників. Проте, як можна пересвідчитись, пройшовшись по Контрактовій, «лінія оборони» впала. Будівля з усіх боків закрита будівельними парканами, з історичних стін повністю здерто оздоблення, в споруді порядкують будівельники.
Таксім — як Контрактова?
Ситуація, яка підняла Туреччину на повстання наприкінці травня цього року, полягала в тому, що громадські активісти не дозволили забудовувати парк Гезі на площі Таксім у Стамбулі. Попри небезпеку і застосування сили владою, вони масово вийшли на акцію протесту, таким чином показавши, що готові захистити своє право на збереження власного міста. Турецька маніфестація переросла в тривалий антиурядовий бунт, що перекинувся на всі великі міста країни. Схожий привід був і в Києві, причому не один. Але в Туреччині на протест виходили десятки й сотні тисяч невдоволених, а в Києві — кілька десятків. Чому кияни пасивні до забудови історичної частини свого міста зайдами–скоробагатьками? Що має трапитись, аби українці згуртувались? Київські громадські активісти вважають, що між площею Таксім, де відбувалися маніфестації в Стамбулі, та нашою Контрактовою є певна схожість.
«Туреччина повстала не проти забудови парку Гезі — це просто стало останньою краплею її терпіння, вона повстала проти такого шляху розвитку країни, яким ішла вже віддавна, — каже Єгор Соболєв, активіст із «Самоврядної альтернативної мережі». — В Україні схожа ситуація, проте протидіяти їй, на жаль, здатен не кожен».
«Він уже не буде пам’яткою архітектури»
Гостинний двір стоїть обдертим ще з початку літа. На сьогоднішній день там уже почалася реконструкція. Як кажуть працівники–реконструктори, що діють на замовлення ПАТ «Укрреставрація», будівлю планують оновити, пофарбувати, але ґрунтовних змін цей архітектурний проект не зазнає. Водночас Ігор Луценко, громадський діяч із руху за збереження історичного Києва, у коментарі «УМ» запевняє, що після реконструкції Гостинний двір змінить свою автентичну будову.
«Як ми бачимо, зупинити цю реконструкцію навряд чи вдасться, оскільки влада все–таки планує побудувати там торговельно–офісний центр. Є два моменти, які не можна змінювати у Гостинному дворі, — це форма каре, тобто відкритий простір усередині будівлі, а друге — це відкриті галереї, їх теж не можна чіпати. У іншому випадку, якщо це змінять — Гостинний двір стане не пам’яткою, а просто будівлею», — каже Ігор Луценко.
Культуролог Владислава Осьмак теж визнає: після втілення в життя проекту ПАТ «Укрреставрація» Гостинний двір не вдасться залишити пам’яткою архітектури столиці.
Чому кияни неактивні
Турецький бунт не призвів до зміни уряду, але 3 липня суд у Стамбулі скасував забудову парку Гезі, проект перепланування якого викликав багатотисячні антиурядові протести. Плани турецької влади з будівництва багатофункціонального центру на площі Таксім були визнані такими, що не відповідають законодавству.
Натомість у київській ситуації є кілька причин, через які, на думку активістів і спеціалістів, не вдасться досягти подібного результату.
За результатами соціологів, готовність українців до протестів є стабільно високою, і проблема незаконних забудов хвилює більшість киян. Однак насправді з таких приводів рідко збираються суттєві маніфестації — потенційних протестувальників відвертає низька ефективність виступів. Люди не бажають виходити на вулиці, оскільки бояться репресій.
Соціолог Ірина Бекешкіна, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, каже: «Під час опитування щодо протестів ми питали про основні проблеми, які кияни вважають найбільш важливими. Руйнація історичного обличчя Києва увійшла в число семи основних проблем. 36% киян сказали, що це одна з найважливіших проблем. Але хоча кількісно протестів може бути по Україні чимало, проте самих протестуючих не настільки багато, щоб із ними рахувалися. Чому кияни неактивні? Їхня відповідь досить проста: «тому що ліниві і вважають, що за них вийде хтось інший».
Головне питання на сьогодні полягає не в самій готовності до протестів, а в стимулі і мотивації. Більшість наших співгромадян звикли жити за принципом «моя хата скраю», тому і вважають, що все, що за межами їхньої квартири, вже неважливо.
«Проблема полягає в тому, що у киян викрадають їхнє місто, а вони і не заперечують. Чому в Туреччині все закінчилося на користь народу? Та тому що вони згуртувались і йшли до кінця», — говорить «Україні молодій» журналіст, ведучий програми «Свобода слова» Андрій Куликов.
На сьогодні українці, за висновком експертів, не готові до всеукраїнського протесту. Проте останні події у Врадіївці на Миколаївщині вказують на те, що наболіле часом таки стає приводом для активного згуртування людей проти влади. «Змінити ситуацію на сьогодні можна лише вулицею, — заявляє Єгор Соболєв, який нещодавно залишив журналістську діяльність і перейшов в активний громадський рух. — І чим швидше громадяни це зрозуміють, тим краще буде для них».
Судово–просвітницький фронт
Активісти обіцяють іти до кінця. Тому що, як каже Ігор Луценко, Гостинний двір — це вже справа честі. Але вуличні протести — не єдині можливі акції громади. Подальші дії на захист пам’ятки — це судові процеси, а також регулярне проведення щосуботніх культурних заходів біля кордону колишньої «Гостинної республіки». «У суботу ми збираємо громадян і показуємо, що б ми хотіли бачити у Гостинному дворі, які культурні, мистецькі, а не бізнесові заходи», — каже Владислава Осьмак.
У багатьох часто виникає питання: «Чому я маю виходити і перейматися будівлею на Контактовій площі, якщо я живу далеко від Подолу?». Відповідь на це культуролога Осьмак така: «Тут усе просто — або ти справжній киянин, або житель воєнторгу. Вибір за тобою, у якому місті тобі жити».
«НАЧИНКА» ГД
Історично Гостинний двір мав 50 магазинів і майстерні, згруповані у ряди — залізний, шовковий, суконний, хутровий тощо. Це були повністю конкурентноспроможні виробництва, які поступилися таким своїм статусом у другій половині XIX ст., після відкриття в Києві великих фабрик та заводів.
За ІІ Світової війни двір повністю занепав. Уже в післявоєнний час у приміщеннях Гостинного двору працювали гастрономторги, культторги, галантерейторги. Тут розташовувались кравецька майстерня, контори будівельно–монтажних управлінь, централізовані склади.
До недавнього часу в приміщенні Гостинного двору розташовувалися магазини, бари, а також Державна наукова архітектурно–будівельна бібліотека ім. В. Заболотного.
Із травня 2012–го у внутрішньому дворі ГД отаборилися громадські активісти та співчуваючі, які виступають за повернення споруді статусу пам’ятки архітектури. У ГД відбувалися невеликі концерти під відкритим небом, поетичні читання тощо. По суті, Гостинний двір був сквотом, а завсідники «Гостинної республіки» — сквотерами (так у різних країнах називають людей, переважно хіпі, які займають та отримують покинуте приміщення без згоди власника).
Надалі в ГД власники з ПАТ «Укрреставрація» планують зробити торговельно–офісний центр. Вони переконують, що це фактично не змінить зовнішній вигляд 200–річної будівлі, а капітальний ремонт піде Гостинному двору лише на користь.