Чому команда американського президента Дональда Трампа поспішає провести вибори в Україні – Олексій Гарань
Чи справді переговори команди американського президента Дональда Трампа з лідеркою партії «Батьківщина» Юлією Тимошенко та членами партії Петра Порошенка «Європейська солідарність» мали місце, про що на них могли говорити і якою є реакція самих фігурантів цієї інформації, яку оприлюднило видання Politico, а також як діяти Україні та Європі на тлі антагоністичних відносин США зі своїми колишніми союзниками – в інтерв'ю Espreso.TV свої думки висловив Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи».
– Чому інформація про переговори представників з оточення Трампа та української опозиції з'являється саме зараз, коли відносини між Вашингтоном та Києвом дуже напружені?
– Весь цей матеріал, опублікований у Politico, викликає сумніви. Одразу хочу зазначити, що і Порошенко, і Тимошенко сказали, що у них є постійні контакти з адміністрацією Трампа, є регулярні зустрічі, але щодо позиції стосовно виборів обидві політичні сили наголосили, що вона незмінна – ні про які вибори під час війни не може бути й мови. Тобто вони практично поставили в цьому питанні крапку.
У тій самій статті наводяться дані опитування, проведеного якоюсь англійською компанією, де стверджується, що у Залужного рейтинг удвічі менший, ніж у Зеленського. Ці дані не збігаються з тим, що ми знаємо з наших закритих опитувань. Взагалі, обговорювати закриті опитування неправильно, особливо під час війни. Ми цього не робили з 2022 року, а тепер чомусь відбуваються якісь витоки інформації із закритих досліджень.
Але навіть якщо не говорити про виборчі рейтинги, то є рейтинги довіри, які показують, що популярність Залужного вища, ніж у Зеленського. Водночас, якщо прибрати з цих рейтингів Залужного, то найбільшу довіру, принаймні до останніх подій у Білому домі, мав Зеленський. І на тлі цих подій його популярність могла навіть частково зрости. Проте ми не можемо передбачити, якою буде ситуація на момент проведення виборів.
Адже багато що залежить від того, чи дотиснуть американці Україну до суттєвих поступок Росії. Якщо це станеться, якщо це виглядатиме як капітуляція, рейтинги Зеленського очевидно підуть униз. Якщо ж, навпаки, йому вдасться відстояти інтереси України, то вони можуть зрости. Ситуація проста: не лише фронт, а й дипломатичний фронт пов'язаний із рейтингами нашого президента.
Загалом це «дивовижне» опитування, як на мене, виглядає нереалістичним. Цілком можливо, що автор статті просто не розуміє ситуації, пише про країну, але не орієнтується в тому, що відбувається. Інший варіант – ця людина перебуває під впливом російських фейків або інформації, яку поширює команда Трампа, що зараз активно «купує» ці фейки. Або ж автор був використаний іншими спецслужбами для запуску чергової інформаційної атаки, спрямованої на дестабілізацію ситуації в Україні. Тож поява цієї статті – не випадковість.
– Чи схоже це на чергову спробу Трампа загострити суперечності всередині України та підірвати позиції Зеленського?
– Цілком можливо. Адже відносини між ними, м'яко кажучи, не складалися ще з 2019 року. І Трамп, і люди навколо нього чомусь вважають, що саме Зеленський – причина війни. Як колись говорили про Порошенка. Після початку повномасштабної війни для росіян Зеленський став «винним» у війні. Тепер цю тезу підхопила команда Трампа. Тому я не виключаю, що у них в голові є якась комбінація: мовляв, Зеленський не хоче переговорів із росіянами, не хоче капітулювати – отже, потрібно провести вибори, обрати іншого президента, з яким можна буде домовлятися. Я цілком допускаю, що така думка присутня у Трампа та його оточення.
– То що могла б зробити зараз українська влада?
– Коли відбувається такий, нехай це і не політологічний термін – «наїзд» не лише на Зеленського, а й на Україну, то це приниження, і воно триває. Сьогодні, наприклад, держсекретар США Марко Рубіо повторив тезу, що це нібито проксі-війна між Америкою та Росією. Але ж усі знають, що в 2014 році Росія напала на нейтральну, роззброєну Україну. Яка проксі-війна тоді? Яка проксі-війна у 2022 році? Це ж просто російський наратив.
Те, що навіть прагматичні політики з команди Трампа повторюють ці тези, означає, що вони не можуть висловлюватися інакше, ніж сам Трамп. Вони говорять те, що він хоче почути.
— Вони роблять це з ідеологічних міркувань чи керуються власними інтересами?
— Якщо говорити про Рубіо, то, на мою думку, це тільки через те, що він не може сказати Трампу «ні». Інакше він втратить свою посаду наступного ж дня. Звісно, серед республіканців є ті, хто ідеологічно підтримує Трампа, але далеко не всі. Хоча ми бачимо, що фракція майже одностайно голосує на його підтримку, навіть за одіозні кандидатури, які він висував і які зрештою пройшли завдяки республіканцям. Я маю на увазі таких, як міністр-антивакцинатор, він же міністр охорони здоров’я, голова національної розвідки, яка повністю транслює путінські наративи.
Очевидно, що головна причина цього — Трамп підім’яв під себе партію. Ті, хто пройшли на нинішніх виборах, значною мірою орієнтуються саме на нього. За два роки відбудуться вибори: нижня палата оновиться повністю, третина верхньої теж буде переобрана. А поки що ці політики залишаються залежними від Трампа й голосують відповідно до його лінії, повторюючи відверту нісенітницю.
— Європа прокидається. Щойно відбувся екстрений саміт у Брюсселі, очікуються важливі рішення щодо підтримки України. Але водночас європейці намагаються балансувати між доброзичливими відносинами з Америкою, від якої вони залежать, і необхідністю самостійно відповідати за свою безпеку. Чи здатна Європа твердо підтримати Україну, чи під тиском США може змінити свою позицію?
— Судячи з реакції Європи на заяви Трампа про припинення допомоги Україні та обміну розвідданими, підтримка України залишається сильною. Більшість країн Європи виступили із заявами, що такі дії неприпустимі, й наголосили на необхідності допомагати Україні.
Це не перший важливий саміт. Нещодавно в Лондоні відбулася зустріч європейських лідерів, а тепер це зустріч у Брюсселі, тобто реально це саміт Європейської ради, який повністю присвячений Україні. До того ж, 21 березня відбудеться ще одна зустріч, де можуть ухвалити додаткові рішення.
Велика Британія вже оголосила про серйозну допомогу: 3 млрд дол. кредиту на закупівлю зброї, який буде покриватися за рахунок відсотків від заморожених російських активів, і 2 млрд дол. на виробництво ракет. Також ЄС планує спрямувати на оборону Європи 800 млрд євро, частина яких піде на підтримку України.
Конкретні пакети допомоги можуть бути узгоджені пізніше, адже європейці ще шукають механізми реалізації, усвідомлюючи, що війна Росії — це загроза не лише для України, а й для всієї Європи.
Макрон, який колись намагався виступати посередником у діалозі з Путіним, тепер говорить про можливу участь Франції в миротворчих місіях і навіть про її ядерний потенціал стримування. Це серйозна заява. Вона ставить питання: якщо Європа розмістить миротворців в Україні, як вона реагуватиме на можливі удари Росії? Чи стане це каталізатором більш рішучих дій? За аналогією з Балтією, де присутність військових НАТО відіграє роль стримування, європейці можуть розглядати подібну модель для України. Але остаточні рішення ще попереду. Головне, що Європа вже обговорює речі, які раніше здавалися неможливими.
