До дня народження Володимира Зеленського експерти NV назвали позитивні та негативні риси президента і спрогнозували його майбутнє

За допомогою експертів NV склав вичерпну політичну характеристику Володимира Зеленського, найсильнішою стороною якого виявилось вміння комунікувати з українцями і світом, а найслабшою — команда.

25 січня Володимиру Зеленському виповнилось 45 років: це вже четвертий його день народження на посаді президента, і перший — в умовах повномасштабного вторгнення Росії.

До 2019-го Зеленського знали виключно як коміка та продюсера у кінобізнесі. Його багато критикували за некомпетентність та недосвідченість, з якими він йшов на посаду очільника держави. Та й сам Зеленський, очевидно, не зовсім розумів, з якими викликами доведеться зіткнутись. На одній із передвиборних пресконференцій його першою реакцією на запитання журналістки про те, що скаже він Путіну, коли з ним зустрінеться, була спроба віджартуватись: «А що, є вже дата, коли ми зустрічаємось із Путіним?».

У 2022-му будь-які жарти про російського диктатора стали неможливими: Зеленському, які і мільйонам українців, довелось "зустрітись" із армією Путіна на своїй землі. Іноземна преса почала відзначати як героїзм українського народу у боротьбі з російською навалою, так і рішучість самого президента. Його портрети почали часто з’являтись на обкладинках таких світових журналів, як американський TIME, за версією якого Зеленський та «дух України» стали людиною 2022 року.

NV разом із політологами вирішив підсумувати, які позитивні та негативні риси сьогодні притаманні Зеленському-лідеру, та яке політичне майбутнє може на нього чекати. Пропонуємо оцінку діяльності президента Олексія Гараня, професора Києво-Могилянської академії і наукового директора Фонду «Демініціативи».

У слові його сила

З початку великої війни одразу було зрозуміло, що окрім поля бою, Україні доведеться вести ще й запеклу інформаційну війну — як всередині країни, так і на міжнародній арені. І саме вміння правильно комунікувати, на погляд більшості опитаних редакцією політекспертів, виявилось найсильнішою стороною Зеленського, як президента воюючої держави.

Олексій Гарань відзначає: еволюція Зеленського як лідера розпочалася ще до 24 лютого. Коли він опинився на посаді президента і почав реально вести переговори з Росією та відчувати тиск з боку Путіна, його позиція почала змінюватися. Та й сам новий гарант Конституції «з абсолютно наївної і непідготовленої до політики людини почав поступово перетворюватися на державника».

Після 24 лютого цей процес значно прискорився. І початок великої війни став для Зеленського певним поворотним моментом, переконаний Гарань.

«Ми можемо сказати, що Зеленський поводить себе як лідер країни, яка відстоює свою незалежність, — каже політолог. — І особливо можемо виділити те, що він дуже вдало комунікує з міжнародним співтовариством. Цей факт важко заперечити».

І тут сила не в тому, що спічрайтери президента добре роблять свою роботу. А в тому, що їм не доводиться нічого вигадувати, переконаний Гарань: «Ми говоримо правду, вона на нашому боці, факти на нашому боці. І тому просто питання полягає в тому, як їх озвучити і донести до міжнародної аудиторії».

Відчуття аудиторії

Ще одна риса президента, яку відзначають політичні аналітики, — вміння зрозуміти, чого хочуть люди.

За словами Олексія Гараня, Фонд Демініціативи, в якому він працює, постійно досліджує громадську думку. Тому експерт може стверджувати, що рішення Зеленського за цей рік війни спиралися на український народ та його думку.

«Українці не хочуть територіальних поступок Росії, українці не хочуть йти на переговори з Росією лише щоб припинити війну, українці не хочуть позаблокового статусу країни, — підсумовує аналітик. — Українці хочуть в НАТО, хочуть дерусифікації і підтримали санкції Зеленського проти московського патріархату в Україні».

Проблемне оточення

Та попри низку хороших рис, які озвучують фахівці, залишаються слабкі сторони, які завжди були притаманні президенту. І одна із найбільш проблемних — його команда. Саме представники Зеленського як у Офісі президента (ОП), так і у парламенті та уряді часто потрапляють у різні скандали.

Лише за минулий тиждень з’явилась низка резонансних розслідувань, що стосувались команди президента: про купівлю під час війни нардепом Слуги народу (СН) Павлом Халімоном маєтку у центрі Києва, закупівлі Міноборони за завищеними цінами продуктів для військових, інформація про те, що заступник генпрокурора Олексій Симоненко їздив під час війни у відпустку в Іспанію на авто львівського підприємця, та про затримання на хабарі у $400 тис. заступника міністра інфраструктури Василь Лозинського.

Подібних негативних новин стало раптом так багато, що 24 січня Зеленський терміново звільнив всіх перерахованих вище осіб (крім Халімона), та ще декількох високопосадовців. Зокрема, відставка чекала очільника Дніпропетровської області Валентина Резніченка, який став героєм журналістських розслідувань про його ймовірну обраницю і фітнестренерку та величезні обсяги дорожніх робіт, які в регіоні віддали записаній на неї фірмі. А також заступника голови ОП Кирила Тимошенка, одного з кураторів програми Велике будівництво, який раніше також став фігурантом журналістського розслідування про оренду шикарного житла та користування преміальними авто. Причому на негативну інформацію про діяльність цих двох Зеленський довгий час не реагував.

Так само президент залишає при собі керівника ОП Андрія Єрмака та одного з його заступників Олега Татарова, не дивлячись на ціле сузір'я пов’язаних з ними скандалів.

Гараня насторожує: чи розуміє президент, що треба не тільки боротися з Росією, а змінювати ситуацію всередині країни, в тому числі і навколо себе? Він пригадує ситуацію, коли студенти запитали у Зеленського: чому він тримає біля себе міністром освіти плагіатора Сергій Шкарлета? «Він сказав: „Ну, хіба це питання під час війни?“ Мовляв, війна все це списала, — пригадує професор. — Ні, пардон, війна цього якраз не списала. Українці воюють не тільки за незалежність і територіальну цілісність, а за нову якість країни. І, звичайно, міністром освіти не може бути така людина».

Тому, на погляд фахівця, президенту варто більш критично поставитися до свого оточення. Не кажучи вже про таких людей, як Татаров.

Майбутнє, що залежить від війни

Гарань зауважує, що зараз спостерігає певні парадокси історії. Адже напередодні 24 лютого політичне становище Зеленського сильно погіршилося і рейтинги падали. Зараз же до нього, як людини, яка уособлює боротьбу українського народу, є президентом і верховним головнокомандуючим, ставлення покращилося.

«Тому, якщо запитаємо: чи є у Зеленського шанси на переобрання?, — то вони є. Вони і до війни були. Зараз шанси стали кращими, — каже експерт. — Але як воно буде? Ну ніхто ж не може сказати».

Гарань воднеочас звертає увагу на ризик того, що президент може «забронзовіти». Оскільки ще в 2019 році він спостерігав у Зеленського певні «месіанські» нотки. Мовляв, він прийшов і знає, що робити, і ніхто йому не указ.

«Є небезпека, що ці месіанські моменти можуть посилитися, — каже політолог. —  І тут дуже важливо, як сам Зеленський до цього поставитися, чи він буде оцінювати себе критично і розуміти, що те, що йому вдається — насамперед, вдається завдяки тому, що український народ виборює свою незалежність».