Емоційна гойдалка – спочатку сподівання, а потім розчарування – пронизує всі сфери життя українського суспільства
Українці за 20 років так і не навчилися святкувати День незалежності. Таку думку висловив голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко під час прес-конференції «Україні – 20: досягнення та поразки». За його словами, українські громадяни так і не зробили з цього свята дня, який би об’єднував країну. «Не сперечатися, проводити парад на День незалежності чи ні, а шукати нові європейські форми цього свята, які об’єднували б людей поважного віку і молодь, єднали би Схід і Захід», – зазначив експерт.
Відтак і у ставлення до самої незалежності держави українці, на думку В. Фесенка, виявляють більш споживацькі, ніж громадянські позиції. «Українці завжди зустрічають нове з певними завищеними очікуваннями. Те саме було і з незалежністю. Багато хто поставився до незалежності як до подарунку, мовляв, після здобуття державності автоматично стане жити краще. Але й досі багато хто із громадян не розуміє, що тут і самому треба працювати, не сподіватися лише на владу», – наголосив політолог.
Подібна емоційна гойдалка – спочатку сподівання, а потім швидке розчарування – пронизує, на думку експерта, всі сфери життя українського суспільства. «У нас, за даними опитування, майже половина населення критично ставиться до багатопартійної системи, але кожен вірить у свої партії ходить на вибори голосувати за них, – роз’яснює В. Фесенко. – Українці розчарувались у дикому капіталізмі 90-х років, більшість громадян виступає проти приватизації великих підприємств і землі, хоча все вже давно приватизовано. Переважна більшість критично ставиться і до капіталістичної, і до соціалістичної економіки, проте все ж таки покладаються в соціальному сенсі на державу. Вже майже не має ілюзію щодо розвитку СНД, проте половина громадян України вважають, що це – найкращий розвиток для нас і є ілюзії щодо союзної держави з Росією та Білоруссю». Тож, на думку експерта, в усіх цих випадках у громадян спрацьовує механізм абстрактного ставлення до політичних інституцій. І попри це, як висловився Володимир Фесенко, громадяни поступово звикають і навчаються жити в своїй державі. «Тепер треба навчитись ще відповідати за свою державу, – переконаний експерт. – І не тільки за себе, а й за тих політиків, яких обираємо. Тому що незадоволення незалежністю є не так незадоволення самою ідеєю державності, як тим, що невміло скористалися цією незалежністю. Тільки посиливши свою вибагливість до тих людей, які ідуть у владу, можна сподіватись на кращі результати нашого розвитку».
Оцінюючи той шлях, який Україна пройшла за 20 років, Володимир Фесенко заявив, що не схильний давати йому негативну оцінку. На його думку, вона переважно критична, але не негативна. «Якщо оцінювати розвиток країни за 20 років, то ми – серядничок за європейським масштабом, – зауважив політолог. – Адже все пізнається в порівнянні. Порівняно з західними, європейськими сусідами, ми багато що не зробили, багато чого не досягли, не стали країною ЄС, але, якщо порівняти з багатьма пострадянськими країнами, то в нас не все так погано. Ми здобули незалежність і розвиваємось у мирний спосіб. Спрацювала українська поміркованість, обережна державна політика. І це є певне досягнення», – підсумував експерт.