Громадська думка населення України — червень 2007 року

Прес-конференція

“Громадська думка населення України — червень 2007 року”

12 липня 2007 року

Прес-центр інформаційного агентства “Інтерфакс–Україна”

Організатор прес-конференції — Фонд “Демократичні ініціативи”.

Питання до обговорення:

–      Рівень довіри до соціальних і державних інституцій

–      Рівень довіри до політичних лідерів

–      Виборчі рейтинги партій і блоків

–      Оцінки населенням стану демократії в Україні

–      Оцінки населенням ситуації з дотриманням прав і свобод в Україні

–      Оцінки населенням ситуації з корупцією в Україні

–      Чи контролюють громадяни владу в Україні?

Учасники:

§   Ірина Бекешкіна — науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи”;

§   Олександр Вишняк — керівник фірми “Юкрейніан соціолоджі сервіс”.

Результати дослідження громадської думки населення України

Загальноукраїнське опитування дорослого населення України провели Фонд „Демократичні ініціативи” та фірма „Юкрейніан соціолоджі сервіс” 19 червня – 2 липня 2007 р. Методом інтерв’ю опитано 2000 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки не перевищує 2.2%.

Опитування фінансувалося коштом гранту Міжнародного Фонду „Відродження”.

• Понад половину населення України (58%) вважає, що усе, що відбувається нині в Україні, прямує у хибному напрямку. У правильності курсу впевнені лише 18%, решта 24% не визначилися. Порівняно з передвиборним опитуванням листопада 2005 року кількість впевнених у неправильності шляху збільшилася, а у правильності — зменшилася.
• У червні 2007 року громадяни України переважно не довіряли органам державної влади та держаним інституціям. Найбільше громадян не довіряють Верховній Раді України (баланс довіри-недовіри становить –46%), міліції
• (–43%) та судам (–43%), прокуратурі (–38%), Конституційному суду (–29%), уряду України (–27%), місцевій владі (–21%). Дещо менші показники негативу у довірі до Президента України (–19%) та до Служби безпеки України (–13%). Якщо порівняти з передвиборним опитуванням, проведеним у листопаді 2005 року, то найбільших втрат зазнала довіра до Верховної Ради (погіршення балансу довіри-недовіри на 15%), зменшилася також довіра до судів (на 9%), Президента України (на 7%), міліції (на 7%), СБУ (на 7%).
• Довіра переважає тільки стосовно неполітичних інституцій — церкви (баланс довіри-недовіри (+44%), Збройних сил України (+17%) та українських засобів масової інформації (+6%). Порівняно з кінцем 2005 року зросла довіра до Збройних сил (на 9%) та церкви (на 6%), а от довіра до українських ЗМІ впала на 10%.
• В Україні немає жодного політика, якому довіряють більше, ніж не довіряють. Серед запропонованих респондентам кандидатур найменше довіри у них викликають Олександр Мороз (баланс довіри-недовіри становить –38%) та Петро Симоненко (–35%). Далі за рівнем негативу йдуть: Володимир Литвин
• (–27%), Юлія Тимошенко (–27%), Юрій Луценко (–24%), Віктор Ющенко
• (–19%), В’ячеслав Кириленко (–11%, щоправда значна частина опитаних, 23%, не знає цього політика). Найкращий баланс довіри-недовіри має Віктор Янукович (–5%), у нього ж і найвищий рівень повної довіри – майже 20%. Від листопада 2005 року найсуттєвіше погіршився баланс довіри-недовіри у Олександра Мороза (на 28%) та у Володимира Литвина (на 21%), дещо менше – у Віктора Ющенка (на 7%). Істотно зросла, у порівнянні з листопадом 2005 року, довіра до Віктора Януковича (на 18%) та до Петра Симоненка (на 17%).
• Якби вибори до Верховної Ради відбулися найближчої неділі, 3%-й бар’єр подолали б такі партії чи блоки: Партія регіонів (33.3%), Блок „Нашої України”, „Народної самооборони” та „Правиці” (16.9%), Блок Юлії Тимошенко (16.9%), Комуністична партія України (5.7%). Серед інших партій менш ніж 3% набирають Блок Володимира Литвина (1.6%), Соціалістична партія України (1.3%) та Прогресивно-соціалістична партія України (1.2%). Проти усіх проголосували б 2.9% і ще 19% не визначилися з вибором. Відсотки подано у розрахунку до тих, хто виявив намір узяти участь у виборах.
• Рівень демократичного розвитку України за 10-бальною шкалою (де „1” — диктаторський режим, а „10” — повна демократія) громадяни України оцінили у 5.26 бала (у травні 2004 року оцінки були дещо гіршими — 4.85 бала). Проте населення у більшості (60%) повністю або переважно не задоволене тим, як демократія функціонує в Україні. Водночас саме демократію населення вважає найбільш бажаним типом державного устрою — 45%, авторитарний режим підтримує значно менше — 21%, а для 15% тип політичного режиму значення не має.
• Щодо прав і свобод, громадяни вважають реально існуючими в Україні право на свободу віросповідання (80%), право брати участь у мітингах та демонстраціях протесту (73%), право об’єднуватися у політичні партії (66%) та громадські організації (66%), право на свободу слова (64%), рівноправність жінок (61%) та національних меншин (50%).
• Населення вважає, що реально в Україні не існує таких прав: права на гідний людини рівень життя (71%), права чинити вплив на рішення, які ухвалює влада (69%), права бути захищеним від сваволі влади (66%), права бути захищеним від злочинності (63%), права на справедливе судочинство (50%). Майже поділилися думки щодо наявності права обирати собі владу: 44% вважають, що таке право у народу існує, а 47% — що його немає. Якщо порівняти з травнем 2004 року, оцінки наявності прав і свобод поліпшилися, особливо стосовно права на мітинги і демонстрації (на 14%), права обирати собі владу (на 15%), права на свободу слова (на 12%), на справедливе судочинство (на 13%).
• На противагу 2004 року, сьогодні більшість населення (57%) вважає, що в Україні існує свобода для діяльності опозиційних політичних сил (не згодні з цим 18%) і що у засобах масової інформації досить часто і дуже часто представлено точки зору як влади, так і опозиції (так вважають 58%, не згодні з цим 20%).
• Громадяни України відчувають надзвичайно малу спроможність впливати на ситуацію у країні загалом та у містах і селах, де вони проживають, зокрема. Вважають, що можуть справляти вирішальний чи значний вплив на те, що відбувається в Україні, лише 4%, 35% кажуть про невеликий чи зовсім малий вплив, а 53% твердять, що взагалі жодного впливу на ситуацію у країні чинити не можуть. У містах та селах 4% опитаних вважають, що можуть чинити вирішальний чи великий вплив, 40% – невеликий і зовсім малий, а 45% — жодного. Дещо краща ситуація складається за місцем роботи: 19% можуть чинити вирішальний чи значний вплив, 38% — невеликий і зовсім малий,
• 25% — жодного. Власне єдина сфера, де громадянин України відчуває себе хазяїном, — це сім’я, де 77% можуть справляти вирішальний та значний вплив, 13% — невеликий і зовсім малий, а 3% — жодного впливу.
• Натомість і свою відповідальність українці відчують лише за свої сім’ї: 82% — дуже велику і доволі велику відповідальність, 9% — невелику і вкрай малу, 2% — жодної відповідальності. Щодо відповідальності за стан справ у країні, то ситуація значно гірша: лише 10% відчувають дуже велику і доволі велику відповідальність за те, що діється в Україні, 36% — невелику і вкрай малу, 38% — жодної відповідальності. Дуже велику і доволі велику відповідальність за те, що діється у містах і селах за місцем проживання, відчуває 13% опитаних, 41% — невелику і вкрай малу, а 33% — жодної відповідальності. За місцем своєї роботи українці більш відповідальні: 33% відчувають дуже велику і доволі велику відповідальність, 28% — невелику і вкрай малу, 19% — жодної відповідальності.
• Рівень корупції у червні 2007 року громадяни оцінили як дуже високий — 39% і високий — 34% (у сумі — 73%). Ці оцінки навіть гірші, ніж у листопаді 2005 року (68%). Часто і дуже часто з корупцією стикалися 37% — майже стільки ж, скільки й у листопаді 2005 року (35%).

Результати опитування