Ірина Бекешкіна: Люди на Донбасі почали «прокидатися»
Закон про реінтеграцію Донбасу готовий до внесення на розгляд парламенту. Про це секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов заявив журналістам після вручення сертифікатів на отримання житла військовослужбовцям Національної гвардії. Ще в червні президент Петро Порошенко підтримав ініціативу Турчинова щодо зміни формату АТО й доручив розробити відповідний законопроект про повернення окупованих територій. Як повідомлялося, у проекті закону міститься визначення терміну “тимчасово окуповані території”, а також вказано перелік військових формувань, які контролюють цю територію. Про те, як відрізняються настрої жителів Донбасу від решти України, які зміни відбулися за останні три роки на українській частині регіону і чому Донбас може бути інтегрований як в Україну, так і в Росію, в інтерв’ю «Народній Правді» розповіла соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.
– Чим відрізняються мешканці Донбасу від решти України?
– Для мешканців Донбасу характерний монополізм громадської думки. Наприклад, візьмемо ставлення до НАТО. Традиційно більшість в Україні було проти. Але в західному регіоні думки ділились 50 на 50%. А от на території всього Донбасу в 2013 році за НАТО було 0,3%, а проти було 87%.
По-друге, варто згадати результати голосування. Була монополія Партії регіонів і трошки мали своє комуністи. Тому так, вони відрізнялись.
По-третє, орієнтація на Росію. Хоча тут би я не перебільшувала. Наприклад, дуже важлива була робота КМІСу в квітні 2014 року по кожній області. Питали про відокремлення від України і приєднання до РФ. Найбільше було в Криму – 40%, хто хотів відокремитись. В Донецькій і Луганській областях було 30% охочих відокремитись, щоб приєднатись до РФ. Значно більше інших регіонів України, але далеко не більшість.
– Чи є різниця на рівні цінностей?
– Жителі Донбасу більш прагматичні. Вони були за російську мову, як другу державну, але коли їх питали, що для вас найбільш важливе з переліку з 30 питань, то в Криму російська була на 4-му місці, входила в десятку. Натомість в Донецькій області була на 12-му місці, в Луганській – 17-му. Тобто вони дуже матеріалістичні і прагматичні, менш акцентовані на питання мови.
– Наскільки реальним є завдання інтеграції таких людей, якщо залишити за дужками весь військово-політичний контекст?
– Оптимізму додає те, що громадська думка на території Донбасу змінюється. Звісно, мова про Донбас, який зараз під контролем України. Я говорила про НАТО. Зараз там теж найбільше проти НАТО, але вже є 19% «за». Навіть по всій Україні колись було лише 14%.
Давайте подивимось на місцеві вибори. Так, десь половина там проголосувала за “Опозиційний блок”. Але інша половина розділена між «Батьківщиною», БПП і «Самопоміччю». Такого раніше не було.
Не треба перебільшувати проукраїнськість жителів Донбасу, але люди прокидаються. Наприклад, там найбільш позитивно ставляться до громадських організацій. Хоча, власна активність мешканців не сильно активізувалась. Головне там – економіка, економіка і ще раз економіка. Люди не говорять про мову, про ЄС. Росію згадують тільки в контексті того, що туди йшла частина товарів, як про ринок збуту. Я думаю, що інтеграція цілком реальна.
– Які зараз настрої на непідконтрольній частині регіону?
– Соціології немає. Та якщо посилатись на те, що говорять люди, які туди їздять, то основне відчуття – втома. Люди втомились від непевності. Тому що багато проблем з реєстраціями, пенсіями чи різноманітними оформленнями. Росія не оформлює, бо вона не зобов’язана. Я б навіть так сказала, якщо там буде Росія – буде Росія. Якщо буде Україна – буде Україна.
– Якщо таки буде Україна, то що там робити?
– Працювати з регіоном так само як зараз працюють з молодим поколінням української частини Донбасу. Молодь там інша, їздять на Західну Україну, а ще недавно батьки боялись пускати «до бандер». Якщо працювати з людьми, то все буде добре. Інша річ, що на Донбасі треба вирішувати низку складних технологічних та економічних проблеми, а це просто шалені гроші.
Олександр Куриленко
Оригінал: Народна правда
