Ірина Бекешкіна: Україна вже не повернеться до Росії
Мар'яна Шевелєва, Український інтерес
Ірина Ериківна народилася 4 лютого 1952 року в далекому невеличкому місті Івдель, що входить до складу Свердловської області Росії. Там жили й працювали її батьки. Хоча за походженням Ірина була росіянкою, та в юному віці родина переїхала в Україну – до міста Нікополь Дніпропетровської області. Після школи вона вступила на філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Успішно закінчивши навчання в університеті, вступила до аспірантури Інституту філософії АН УРСР. 1982 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за темою “Структура особистості як об’єкт комплексного дослідження: методологічний аналіз”.
У 1970-х Ірина Бекешкіна редагувала провідний філософський часопис України “Філософська думка”, а далі займалася науковою роботою в академічних Інституті філософії та Інституті соціології.
Після відновлення незалежності України, у 1992 році відомий громадський діяч Ілько Кучерів за підтримки В’ячеслава Чорновола – лідера Народного Руху України і на той час народного депутата – заснував центр соціологічних досліджень “Демократичні ініціативи”. Через чотири роки, коли центр було перетворено на фонд, Ірина Бекешкіна стала заступницею його директора.
“Демократичні ініціативи” від самого початку заслужили високу та бездоганну репутацію своїми об’єктивними дослідженнями. Саме співробітники фонду 1998 року вперше проводили екзит-пол на виборах в Україні (до Верховної Ради ІІІ скликання). А коли під час другого туру президентських виборів 21 листопада 2004 року результати соціології не збіглися з цифрами, озвученими у ЦВК – це стало каталізатором Помаранчевої революції, що призвела до переголосування другого туру та справедливої перемоги Віктора Ющенка над Віктором Януковичем.
Ілько Кучерів так відгукувався про Ірину Бекешкіну:
Ірина Бекешкіна була науковим керівником фонду “Демократичні ініціативи”, а 2010 року, після передчасної смерти Ілька Кучеріва, очолила організацію. На той час Ірина Ериківна вже була однією із найавторитетніших вчених України, мала широкі зв’язки в українських і зарубіжних громадських організаціях, організаторкою кількох національних екзит-полів, багатьох наукових конференцій, круглих столів. А ще – українською патріоткою, для якої найвищою цінністю була незалежна демократична Українська держава. Про світоглядну еволюцію Ірини Ериківни згадував політичний аналітик Віктор Рибаченко, знайомий з нею зі студентських років:
Ірина Бекешкіна завжди ретельно відслідковувала всі тонкощі й нюанси громадсько-політичного життя України, а фонд “Демократичні ініціативи” регулярно проводив опитування для фіксації змін у суспільних настроях.
Саме Ірині Ериківні належить авторство формули, яка, мабуть, найбільш стисло й вичерпно пояснює відмінність між українцями і росіянами: “Українці більше схильні до анархії, а росіяни до монархії”. Досліджуючи динаміку політичних настроїв українців протягом чверті століття, вона дійшла висновку, що з плином часу стає дедалі менше людей, орієнтованих на союз із Росією, повернення до Радянського Союзу або до якоїсь іншої форми інтеграції з РФ. Натомість, більшає кількість тих, хто підтримує західний, европейський вектор розвитку України. Переконаною прихильницею саме цього цивілізаційного вибору була й сама Ірина Ериківна.
“Свого часу я дуже любила використовувати у презентаціях щодо зовнішньополітичних орієнтацій українців таку картинку: українець висить над прірвою і тримається однією рукою за європейський берег, іншою рукою – за російського орла. Зараз він ще там, у прірві, але обома руками тримається за європейський берег, і вибратися з прірви він може лише туди”.
Ірина Бекешкіна продовжувала невтомно працювати до останніх днів життя. Ніхто й не здогадувався про її хворобу. Саме тому звістка про її раптову смерть для багатьох стала шоком. Ірина Ериківна пішла з життя 20 березня 2020 року. У зв’язку з карантинними обмеженнями рідні та друзі не змогли попрощатися з нею раніше. Сьогодні, 3 червня, її прах буде навічно упокоєний на Байковому цвинтарі.
Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський