Ізоляція чи реінтеграція? Аналітики шукають найбільш прийнятний сценарій політики України щодо окупованих територій Донбасу

В умовах коли мінські переговори тривають, але самі угоди  не виконуються, аналітики шукають  інші прийнятні альтернативи переговорному процесу і можливі варіанти  політики України щодо територій, які вона не контролює. Експерти Фонду «Демократичні ініціативи»  імені Ілька Кучеріва у співпраці з Центром Громадянських Свобод та благодійним фондом «Майдан закордонних справ» напрацювали низку сценаріїв для України, які вона може застосувати до Донбасу. На перші публічні дебати «Політика України щодо окупованих територій (Донецька та Луганська області): аналіз альтернатив» (7 липня 2015 р.) було винесено чотири  альтернативи співіснування України з окупованими територіями – 1) Повна ізоляція; 2) Часткова ізоляція  з «послабленнями» для жителів регіону; 3) Часткова ізоляція  з «гнучкою» політикою  для громадян і можливістю підтримувати економічні та торговельні зв'язки; 4) «М'яка» реінтеграція окупованих територій Донбасу, що передбачає налагодження політичної та економічної взаємодії з сепаратистськими територіями через контакти з лідерами «ДНР / ЛНР» їхніми кураторами з Росії. Кожен зі сценаріїв має свої плюси і мінуси, несе певні  ризики. Який із них наважиться виконувати влада  і які є інші ймовірні варіанти політики України щодо окупованих районів Донбасу, про це й дискутували народні депутати, аналітики, громадські діячі та журналісти.

Яка позиція влади стосовно  блокади та  ізоляції, якщо Мінські  переговори будуть неконструктивними  і триватимуть безкінечно, чи наважиться влада на перший сценарій – повну ізоляцію? Із цим питанням ведуча дебатів, журналістка Лариса Губіна звернулися до уповноваженого  Президента України з мирного врегулювання  конфлікту в Донецькій та Луганській областях, народного депутата України Ірини Геращенко.

Представниця влади розповіла про порядок денний найближчого етапу переговорів у Мінську, і з її  слів випливало, що влада все ще плекає надії на переговорний процес як спосіб відновити мир у східному регіоні і не вдаватиметься до жорстких методів блокади Донбасу.

«Для України дуже важливо налагодити контроль  на українсько-російському кордоні, тому що без відновлення кордону ми не вилікуємо пиричини цього конфлікту, – каже Ірина Геращенко,  – Але проблема в тому, що Мінські угоди працюють не до кінця». Тому, на думку Геращенко, важливим завданням не тільки для України, а й для усього світу, є подальший тиск на Москву, з тим щоб змусити її виконувати ті угоди, під якими вже стоять підписи».

Висловлюючи своє ставлення до сценарію повної ізоляції, народний депутат Єгор Фірсов, зауважив, що чим більше вона посилюватиметься, тим більше люди на цій території зануряться у своєрідний «вакуум», а  при неконтрольованих кордонах з боку Росії та ще й знятті  контролю з усієї території «ДНР/ЛНР»  у держави з’явиться глобальна діра на межі з Росією.

До того ж  рівень довіри до української влади на Донбасі  низький, досить мляво провадиться й інформаційна політика. «У Донецькій області немає жодної друкованої газети, – каже депутат. – Є громадські організації, які беруть на себе ініціативу  - наповнювати інформаційне поле, але ж це – не держава. Міністерство інформації, яке має заохочувати інвесторів створювати газети з правильним контентом, об’єктивною інформацією, не працює. Коефіцієнт корисної дії міністерства рівняється нулю».

 Окрім цього, на Схід практично не їздять представники влади, зауважив Єгор Фіросв. «Я знаю, що їздять декілька народних депутатів, іноді приїжджав президент, останній раз було засідання Кабміну без прем’єра Яценюка, і на цьому все. Це не дає їм картини, що взагалі відбувається в цьому регіоні, вони не чують думки людей.  Навіть на мінських переговорах з української сторони немає жодного представника зі Сходу  –  Донецької  чи Луганської  областей», –  обурився депутат, наголосивши, що й на неокупованій території сьогодні бракує комунікації. Відтак, при повній ізоляції районів, які непідконтрольні Україні, влада ще більше наразить себе на соціальне невдоволення, впевнений Єгор  Фірсов.

І на думку  Голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира  Фесенка,  сценарій повної ізоляції – нереалістичний. «Спробувати можна і вже пробують, але це не спрацює, – переконаний експерт. – Навіть якщо буде офіційне рішення про це. Замість повної ізоляції буде «сіра» і «чорна» контрабанда».

Тим часом  аналітик Центру UA, координатор проекту «Сильні громади Донеччини» Валентин Краснопьоров не без сарказму нагадав, що ізоляцію сьогодні проводить саме Російська Федерація. «В українському політичному дискурсі сьогодні ведуться маніпуляції і намагання деяких  політичних сил набувати балів, пояснюючи, що Україна є причиною ізоляції на Донбасі, – констатував експерт. – Так, останні дії  в цьому регіоні до цього Україну доводять, але причиною самої ізоляції є Російська Федерація, яка ставить Україну в умови, які змушують іти на це».  Валентин Краснопьоров назвав і  ризики повної ізоляції. Коли Україна відмовилась  від сповідування прав людей на цих територіях, то там  одразу зросла криміногенна ситуація. Експерт відзначив, що вже відомо про  безліч фактів торгівлі людьми та  їхніми органами, далі  підуть наркотики, зброя…

Сценарій «м’якої»  реінтеграції також, м’яко кажучи, не кращий, вважає Єгор Фірсов. На думку депутата, з внутрішньополітичної точки зору, він може призвести до фактичного визнання легітимності  влади «ДНР/ЛНР». Особливо це стосується проекту змін в Конституції, де окремим пунктом закріплено особливий режим місцевого самоврядування на окупованих територіях. «Виходить, що ми на рівні Києва констатуємо, що Росія – агресор, «ДНР», «ЛНР» – терористичні організації, а сама територія – окупована, але з іншого боку, ми на рівні Конституції закріплюємо для них особливий статус місцевого самоуправління. Якщо ми навіть кілька слів офіційно запишемо про те, що до Донецької та Луганської областей треба якось по-особливому ставитись, це нівелюватиме Конституцію», – відзначив  нардеп.

Щоправда,  Валентин Краснопьоров зауважив, що 10-й пункт про особливий статус спеціально було введено в Мінські угоди, щоб місцеві вибори  пройшли за умови виведення збройних формувань, наявності незалежних ЗМІ та спостерігачів. «По суті,  українська влада давно  себе застрахувала цим 10-м пунктом, – пояснив експерт. – Навіть якщо Європа скаже: «Проводьте вибори», проте за 10-м пунктом вони  не можуть бути проведені без спостерігачів і т.д.». До того ж, за словами експерта,  в Мінських угодах прописані конкретні умови, за яких можливий подальший діалог з самопроголошеною місцевою владою. І хоча бойовики систематично порушують Мінські угоди, Україна, підписавши їх, досягла головної мети – відтермінування активної  фази бойових дій.

Опонував Єгору Фіросву і політолог Володимир Фесенко. Він  також вважає, що Україна вдалася до закріплення особливого  статусу, щоб відреагувати на Мінські угоди. «Якби те, про що ви кажете, було б записано в прямій нормі Конституції, то це становило б велику  проблему, статус фіксувався б надовго, і це був би конституційний порядок. А якщо в перехідних положеннях робиться посилання на закон, який можна змінювати простим голосуванням, це неконституційна фіксація статусу Донбасу», – пояснив експерт.

Повертаючись ж до теми ймовірних сценаріїв, аналітик Центру UA Валентин Краснопьоров висловився за ізоляцію окупованих територій, але з дотриманням двох умов. «По-перше, Україна створює максимальні умови для людей, які хочуть звідти повернутися. Якщо людина розуміє, що вона не може там вижити, то вона приїжджає в Україну, і Україна створює умови, щоб вона могла тут жити. Це людяно. По-друге, Україна ставить конкретні умови – ви не маєте їжі внаслідок ізоляції? Пропускайте український гуманітарний конвой із українською символікою. Вони ж не хочуть її приймати, вони всі впевнені, що їх годує Ахметов. А Україна повністю стерлася в гуманітарному питанні», – наголосив В. Краснопьоров. Експерт переконаний, що всі свої ресурси Україна має вкладати в ту територію Донбасу, яку вона контролює, адже вкладання грошей у території так званих «ДНР» та «ЛНР» лише сприятимуть їхньому процвітанню.

Погодився з експертом і народний депутат Єгор Фірсов. Хоч перед цим він  і висловлював своє негативне ставлення до повної ізоляції, але також вважає, що такий сценарій  сьогодні найімовірніший. «У будь-якому разі  надалі звучатиме слово «ізоляція», вона може бути як жорстка, так і легка. Наведу приклад: у Донецьку є підприємство «Геркулес», яке виробляє пельмені. Але зараз в української влади в цьому регіоні немає взагалі ніяких важелів впливу – не працює ні прокуратура, ні міліція, ні санстанція. Ви б у Києві купували пельмені, в які незрозуміло що можуть підсипати – від миш'яку до ртуті? Тому, з точки зору безпеки, Україна буде зобов'язана сповідувати політику ізоляції», – вважає  Єгор Фірсов.

На думку економічного експерта благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Юрія Смілянського, перед українською владою стоїть завдання – не дати можливості використати економічний потенціал України для продовження ведення війни проти країни і в максимально можливому обсязі перекласти фінансування всіх псевдоутворень Сходу  України на федеральний бюджет Російської Федерації.  За його словами, для цього необхідно знайти «точку обнулення ситуації». «Такою точкою є повне припинення будь-яких гуманітарних та економічних відносин з окупованими територіями», – переконаний експерт. Але  повної ізоляції, на думку Юрія Смілянського, все одно не вийде, бо треба буде створити «вузли обміну» вздовж всієї лінії розмежування, в яких «вибудовуватиметься комунікація» з жителями непідконтрольних територій. Механізми та інструменти, щоб це реалізувати, існують, вважає експерт. Тому надалі, за підсумками досягнутих  домовленостей і їх виконання керівництвом окупантів, можливе поступове відкриття і збільшення ресурсного, сировинного та товарних потоків на окуповані території. Відтак, на думку економічного  експерта, можлива реалізація сценарію від  ізоляції до реінтеграції. А щоб мати підтримку західних партнерів,  внутрішня і зовнішня політика України має  бути їм зрозуміла, наголосив Юрій Смілянський. Насправді ж ані ціннісні  орієнтири, ані послідовність дій   української влади не стали її візитною карткою  для західних партнерів. «Як можуть поєднуватися звернення з проханнями та вимогами про посилення санкцій проти РФ і продовження ведення економічних відносин з країною-агресором і окупованими територіями?» – нарікає економічний експерт.

Низку ймовірних і неймовірних сценаріїв розвитку подій на Донбасі представив політолог Володимир Фесенко.

«На мій погляд, найменш ймовірний  сценарій – масштабна війна, – відзначив політолог. – Зараз триває гібридне перемир’я, і  ризик масштабної війни,  виходу конфлікту за межі Донбасу, найменш вірогідний. Другий – також малоймовірний – це сценарій повної реалізації Мінських домовленостей. Мінськ-2 це утопія. Особливого статусу не буде. Спроба реалізувати  його буде, але  теоретично і в дуже далекій перспективі, з порушенням всіх графіків і в деформованому  вигляді».

Політолог наголосив, що Росія вже зараз реалізує Мінські домовленості в односторонньому порядку. Про це свідчать і оголошення місцевих виборів, і демілітаризація Широкіно,   і демонстрація власного «миролюбія» з тиском на Німеччину і Францію, мовляв ми    виконуємо мінські домовленості, а Україна – ні.  «Якщо не буде реакції України (ні миру ні війни), а інакше ми не можемо – бо Мінські домовленості нам не вигідні, а  воювати за звільнення Донбасу ми не можемо, – тоді ми маємо демонструвати,  що не проти Мінських домовленостей і  фіксувати нинішню ситуацію, – пояснює свою думку експерт. – У цьому разі варто очікувати латентної локальної ескалації конфлікту – Мар’їнка, Дебальцеве, тобто щось подібне. Терористи намагатимуться захоплювати окремі населені пункти. У підсумку це призведе або до зриву  Мінська-2, або до його дискредитації, що в сою чергу  призведе до зміни парадигми і зосередження на реальному припиненні вогню».

Може спрацювати й такий сценарій, коли терористи проведуть свої місцеві вибори в односторонньому порядку, прогнозує Володимир Фесенко. «Це теж поставить жирний хрест на Мінську-2, будуть порушені угоди і на цьому цей процес припиниться,  відбудеться зміна переговорної парадигми», – переконаний  експерт.

На думку політолога,  ситуація на Донбасі опинилася у підвішеному стані. Україна не хоче брати назад окуповану територію на тих умовах, на яких її намагається віддати Росія, а тому  українська влада переходить до консервації проблеми.

«З найбільшою вірогідністю ситуація на Донбасі поступово, але з регулярними збоями і, на жаль, нешвидко  прямуватиме в  бік замороження конфлікту, – відзначив експерт. – Насправді ж є два виходи, дві альтернативи. Одна з них – це блокада або жорсткий контроль, створення жорсткого кордону і мінімізація економічних і соціальних стосунків. Цей варіант підходить до нинішньої ситуації, коли є певні бойові дії. Але якщо вони припиняться і конфлікт буде заморожений – у цьому разі неминучим буде варіант, який умовно можна назвати «мирним співіснуванням», при якому економічні і соціальні контакти відновлюватимуться. Умовно, перший варіант – абхазький, коли немає  контактів, а другий –  Придністров’я».

А загалом, Володимир Фесенко переконаний – чистих сценаріїв не може бути. «Ми коливатимемося залежно від ситуації – між частковою ізоляцією і гнучкою ізоляцією. Посиляться військові дії  – буде більш жорсткий контроль,  зменшаться –  буде контроль, але слабший», – констатував експерт.

«Немає гарного сценарію й з точки зору реалізації прав людини, –  перебрала на себе слово правозахисниця Центру Громадянських Свобод Марія Томак.   – Починаючи від сценарію повної ізоляції, коли йдеться про те, що ми взагалі не можемо  ніяким чином допомогти нашим громадянам, які перебувають на окупованій територій, і завершуючи четвертим сценарієм, який, як ми вже бачимо, є більш реалістичним. Адже повним ходом йде обговорення, якою буде реінтеграція Донбасу, зокрема з вуст Андрея Пленковича, який з боку ЄС очолює  міжпарламентський комітет Україна-ЄС.  Я так розумію, що в уявленні Європи саме цей сценарій є оптимальним».

Марія Томак зауважила, що попри теоретичні переваги цього сценарію  для прав людини, насправді він дуже небезпечний, тому що в такому разі йдеться про повзучу окупацію, яка фактично заморожує конфлікт. А відповідно в цій ситуації говорити про права людини не доводиться.

На тлі настроїв, які панують у Луганській і Донецькій областях, голова організації  «Громадська ініціатива Луганщини» Тетяна Кирилова розділила конфліктний регіон на три території. «Там існує думка, що у нас  є всього три види території: тимчасово неокуповані,  тимчасово окуповані та тимчасово звільнені, – зазначила громадська активістка.  –  За півтора року  Україна так і не подала сигналу цим людям – і тим, хто виїхав, і тим, хто залишився, і тим, хто пережив  три хвилі міграції, –  держава  за них бореться, хоче повернути чи їх відрізала».

Тому до чотирьох  сценаріїв щодо ізоляції можна додати ще п’ятий – ізоляція тих громадян, які були змушені виїхати з окупованої  території і тепер перебувають  на території України,  у розпачі каже Тетяна Кирилова. «І це справді ізоляція, про яку нині мовчать, – веде далі голова організації  «Громадська ініціатива Луганщини». – Ми абсолютно позбавлені всіх конституційних  прав – не маємо права вибирати, використовувати інструменти локальної демократії, ми не можемо брати участі в   місцевих  референдумах,  в громадських слуханнях».

Тож громадська діячка переконана – вибудовуючи політику ізоляції щодо окупованих територій, держава тим самим принижує тих людей, які вимушено  залишилися там .

Ведучий проекту «Донбас.Реалії», журналіст Олексій Мацука також вважає, що точного розуміння, що відбувається на окупованих територіях, нині ні в кого немає. А тому і немає реакції держави, немає жодних сценаріїв. «Реакція може з’явитись, коли ми матимемо елементарні аналітичні дані з окупованих  територій,  – пояснює журналіст. – У нас же навіть в  уряді немає центру з вивчення ситуації на окупованих територіях, народжуваності там, статистичних  даних, усього того, що ми можемо зібрати хоча б із відкритих  джерел гуманітарних місій і громадських організацій, які   можуть туди потрапити. Але уряд ні копійки не виділяє на те, щоб зробити архів або сервер інформації, який би  фіксував ситуацію на окупованих територіях», – констатував Олексій Мацука.

Погоджується з журналістом і професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань. Він закликав учасників дискусії розробити рекомендації представникам владі, одна із яких – створення Центру з вивчення Донбасу. «Це міг би бути певний інституційний підрозділ, який координує, в який збирається інформація, і не обов’язково він має бути державним, але повинен мати якийсь офіційний статус, бути  узаконений. Знову ж таки, це може бути інституція  при Інституті стратегічних досліджень, при Кабміні», – пояснив професор.

Друга пропозиція  – створити  Раду представників Донбасу. «Це дуже важливо в наших дебатах у мінському процесі мати людей, які представляють Донбас, – каже Олексій Гарань. – Тим більше, що це є міжнародна практика, коли люди, які змушені виїжджати зі своїх територій, створюють свої координаційні структури». Науковий директор «Демініціатив» вважає,  що потребують узагальнення і ті критичні зауваження, які лунають на адресу Міністерства інформації.

Що ж до ймовірних сценаріїв політики України до окупованих територій, то, на думку Олексія Гараня, повної ізоляції їх досягти не вдасться. «Попри різність у формулюваннях, є розуміння того, що блокади і ізоляції ми досягнути не можемо, і що це, справді,  в чомусь обмежить наші можливості. Але навіть, коли вживалося слово «ізоляція», то потім йшлося про те, що все-таки має бути якась гуманітарна допомога», – каже професор. Він пропонує справді запровадити  жорсткий контроль, але такий, який би передбачав можливості мінімальних контактів. Це потрібно, щоб,  з одного боку, запобігти гуманітарній катастрофі, а з другого – був бидемонстраційний ефект, коли людина, переходячи на неокуповану територію,  бачила іншу ситуацію – працюють банкомати, можна купити товар, добре медичне обслуговування тощо. Олег Гарань погоджується з колегами, що свої зусилля Україна має вкладати на звільнені території. «Ці території мають стати  вивіскою, вітриною, так, як Західна Німеччина була для Берліна. Тому сценарій замороження конфлікту, якщо ми його так впишемо, буде не найгіршим  варіантом», – резюмував Олексій Гаран.

У свою чергу директор Інституту глобальних трансформацій Олексій Семеній зауважив, що є три реальні опції, які можна розглядати – війна ( можливість виграшу її чи програшу),  мир (кінцева мета  – мир) і третя опція, яку влада реалізує зараз, – ні миру, ні війни. Громадський діяч вважає, що своєю бездіяльністю Україна втрачає  не тільки ту частину, яку зараз не контролю, а й підконтрольні території. «І хоч багато людей на окупованих територіях не підтримують «ДНР/ЛНР», вони так само не підтримують і нинішній Київ, який фактично відрізає ці території», – наголосив експерт, запропонувавши спитати в людей на непідконтрольних територіях, чи хочуть вони такого сценарію.

Більшість учасників дискусії висловилась проти подібних «референдумів» на окупованих територіях.  «Якщо Україна піде відверто на референдум  щодо відторгнення чи приєднання територій, вона покаже всьому світові  – «дерибаньте» мене, як хочете, – висловив своє категоричне «ні» референдуму Валентин Краснопьоров. – Україна де-юре визнає  Крим і Донбас  українськими територіями, але де-факто вимушена іти не на ізоляцію, а на жорсткий контроль за окупованими територіями. Тому будь-які спроби говорити про референдум це політичне самогубство, недалекоглядно і неправильно».

Відверто виступив проти таких псевдоволевиявлень і Олексій Гарань: «Не забувайте, в країні іде війна. І я не згоден, що треба робити якісь референдуми. Мені здається, що це не допоможе, а скоріше розколе нашу країну», – констатував політолог.

Ірина Філіпчук