«Холодний душ» для правозахисників
Загальнонаціональне соціологічне дослідження «Права людини в Україні» з 22 жовтня по 6 листопада 2016 року проводив Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс» на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці з громадською організацією «Центр інформації про права людини» та Офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Усього опитали 2002 респондентів за квотною загальнонаціональною вибіркою, яка репрезентує доросле населення країни. Опитування проводили по всій Україні, окрім Криму та окупованих територій Донбасу. Максимальна похибка (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,2%.
ЗА ДОТРИМАННЯ ПРАВ — «НЕЗАДОВІЛЬНО»
Найважливішими українці вважають права, пов’язані із забезпеченням їхніх життєвих потреб. На першому місці — право на життя (77,7%), за ним у рейтингу — права на соціальне забезпечення, житло, освіту і працю. Ірина Бекешкіна, голова правління Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, не вважає такий результат несподіваним з огляду на економічну кризу та падіння рівня життя. Позитив вона вбачає у тому, що права на справедливий суд, свободу та особисту недоторканність також є у рейтингу.
Українці переважно негативно оцінюють рівень дотримання різних прав у державі. 35,2% опитаних вважають, що за час після Євромайдану ситуація погіршилась, а 28,4% взагалі не помітили змін. Ще 22,5% людей відзначили, що у різних галузях права становище неоднакове: щось покращилось, а щось погіршилось. Загалом дотримання прав у основних сферах життя респонденти оцінили на 2,2—2,9 за 5-бальною шкалою. Такі незадовільні результати дослідники так само пояснюють впливом економічної кризи та нестабільності у суспільстві.
Дилема «Свобода чи достаток?» розділила українців на три групи. 30,3% готові поступитися часткою своїх прав в обмін на власний добробут. 35,4% мають протилежну позицію — вони радше терпітимуть матеріальні труднощі, ніж дозволять урізати власні права. Інша третина досі не визначилася.
НАЙПОПУЛЯРНІШИЙ ЗАСІБ ЗАХИСТУ — ЗВЕРНЕННЯ ДО БЛИЗЬКИХ
Дещо легковажно люди сприймають не тільки свої права, а й факти їхнього порушення. 58,4% тих, чиї права порушували, навіть не намагалися їх захищати. А серед тих, хто спробував, успіху досягли лише 15%. Найпопулярніші засоби захисту — звернення до родичів чи знайомих за допомогою чи потрібними контактами. Суд і поліція лише на другому та третьому місцях рейтингу. При цьому перелік ефективних засобів не співпадає з часто застосовуваними. Респонденти переконані, що найкраще вплине на ситуацію звернення до ЗМІ чи Європейського суду з прав людини. При цьому 18,5% взагалі не бачать дієвих способів відстояти свої права.
Соціологи зарахували до анкет і питання, загострені протистоянням на сході, — самосуд, катування полонених і злочини українських військових, вчинені під час бойових дій. Майже половина опитаних вважає, що такі речі недопустимі за жодних обставин і виправдання їм немає. Особливо категоричні у цих питаннях жителі підконтрольних українській владі територій Донбасу — відсоток негативно налаштованих там майже удвічі вищий. Проте немало і тих, хто виправдовує такі дії надзвичайними обставинами.
Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, занепокоєний значним відсотком людей, схильних до насильницьких моделей поведінки в описаних ситуаціях. На його думку, збільшення негативу та нетерпимості може призвести до непоправних змін у суспільстві.
«ТРЕБА ДОПОМОГТИ СУСПІЛЬСТВУ ВИРОСТИ»
Уповноважений ВР з прав людини Валерія Лутковська порівнює отримані результати з холодним душем. «Зрозуміло, що в умовах збройного конфлікту уряд прагне скоротити певні права та свободи з міркувань безпеки. І в деяких випадках громадяни підтримують владу у цьому. Проте Рада Європи наполягає, щоб правозахисники та національні інституції у будь-яких ситуаціях не спостерігали мовчки за скороченням прав людини, а боролися за їхню незмінність у політиці держави та розумінні громадян», — наголошує омбудсмен.
На думку Лутковської, правозахисники недостатньо переконливо доносять думку про неможливість посягання на права людини та сприйняття цього як варіанту норми: «Нам треба допомогти суспільству вирости, усвідомити свої права, свободи та можливості. Маємо попрацювати і з судовою гілкою влади, і з урядом, щоб збільшити довіру до традиційних правоохоронних органів та переконати населення захищати свої права належним способом».
КАТЕГОРИЧНІСТЬ ДО НАРКОЗАЛЕЖНИХ
У фокусі дослідження опинилась і дискримінація. Близько 60% опитаних вважають її проблемою, на її серйозності наголошують 15,6%. Найчастіше в Україні дискримінують за віком та інвалідністю. Ірина Бекешкіна каже, що не очікувала «перемоги» вікової ознаки. Цю проблему часто оминали увагою, а результати дослідження ніби закликають вивчити її глибше.
Українці вважають дискримінацію проблемою, проте їхня готовність позбавити інших людей частини прав виявилася доволі високою. Особливо нещадними були опитані до наркозалежних — 66% висловилися за обмеження їхніх прав або повністю, або частково за певних обставин. Позитивна динаміка помітна у ставленні до переселенців — 73% вважають, що їх не можна утискати.
Голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик розповіла, що робоча група оприлюднить повні результати дослідження у лютому наступного року. Дослідники планують підкріпити дані коментарями та пропозиціями від соціологів, правозахисників та інших експертів.