Клінтон проти Трампа: хто нам ближчий?
Відповіді на ці запитання, а також, якими насправді є стосунки Трампа та Путіна, які вже встигли обмінятися компліментами, у розмові «Вголосу» з провідними політологами.
Професор Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань каже: очевидно, що політика Гілларі Клінтон є більш передбачуваною, натомість Трампа складно зрозуміти. Він виступає нині з популістськими заявами, точно не реалістичними: це стосується і заяв щодо мусульман, і мексиканців, росіян тощо. Також серед його консультантів є люди з проросійською позицією, серед них, кажуть, і Пол Манафорт, який працював з Партією регіонів. «Такі популісти, як Трамп, можуть наговорити під час виборчої кампанії одне, а потім життя їх трохи обламує, і вони роблять зовсім інше. Але, тим не менше, він зовсім немає досвіду в зовнішній політиці.
І все-таки в мене є сподівання, що він навряд чи переможе, тому що навіть серед республіканців, їхньої еліти немає належної підтримки Трампа. Вони змушені його підтримувати з формального погляду, але багато з них розуміє, що це не той кандидат, який може гідно представляти Республіканську партію. Мені складно уявити, що сенатор Маккейн заявить, що підтримує Трампа. Тому є надія, що американці проголосують головою, адже вони достатньо прагматичні, гадаю, що його підтримка буде обмежена», – наголошує Олексій Гарань.
Натомість політика Гілларі Клінтон, за його словами, є більш передбачувана, адже це мейнстрім Демократичної партії. «Ми пам’ятаємо, що Білл Клінтон багато зробив для налагодження стосунків з Україною в непростий час. І саме за президентства Білла Клінтона було закладено партнерство зі США. А сама Гілларі Клінтон була держсекретарем в Обами. З одного боку, можемо сказати, що є її частка відповідальності в так званій політиці перезавантаження, яку проголосив президент Обама після подій у Грузії. Очевидно, що це не була найкраща ідея. Власне, Клінтон дарувала модель комп’ютера Лаврову з клавішею «Перезавантаження», але, як бачимо, нічого не вийшло з цього перезавантаження», – каже політичний експерт.
Водночас він наголошує, що Клінтон і її команда набагато краще підготовлені в зовнішньополітичних питаннях, вони розуміють роль України, і можна передбачити, що Гілларі може бути жорсткішою і впевненішою в зовнішній політиці, ніж Обама.
На запитання, якими ж насправді є стосунки Путіна і Трампа, чи це ситуативний союз, чи лише політична гра, Олексій Гарань відповів: «Усе це гра, обмін доволі беззмістовними заявами. Путін підтримує все, що виходить за межі нормальної усталеної європейської політики. Він буде підтримувати популістів, які працюватимуть для розпаду ЄС, може підтримувати популістів, які перешкоджають атлантичній єдності. Це була традиційна політика Радянського Союзу, але поки що зовнішньополітичний курс Трампа – це просто набір популістських заяв».
Співзасновник та голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір» Сергій Таран також говорить, що Гілларі Клінтон є більш зрозумілий кандидат. «У політиці, особливо міжнародній, найцінніше – передбачуваність. Тому однозначно, що президент Гілларі Клінтон означатиме для України більше підтримки, особливо в агресії проти Росії. Трамп – непередбачуваний. У нього лише той позитив, що він з республіканського оточення, а вони значно радикальніші в міжнародній політиці. Але оскільки Трамп дуже непередбачуваний, складно сказати, що з цього вийде. Тому, незважаючи на те, що він з республіканського середовища, все-таки для України цікавіша Гілларі Клінтон, бо вона більш прогнозована», – наголошує Сергій Таран.
Водночас він додає, що нібито приязні стосунки Трампа і Путіна – це риторика, яка нічого не означає. «Є певна логіка американської зовнішньої політики, яка ніколи не була проросійською і навряд чи буде. Просто ось ця непрогнозованість лякає. Але гадаю, що всі ці слова про дружбу з Путіним – дурня», – каже політолог.
Голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко переконаний, що тільки життя покаже, який американський президент буде найвигіднішим для України. «Експерти схиляються до того, що для України найоптимальнішим є варіант Гілларі Клінтон, Дональда Трампа в цьому сенсі оцінюють критичніше. Але роблять це тільки через те, що Трамп непередбачуваний.
Ніхто нині не може сказати, якою буде його зовнішня політика. Хоча частина американських експертів і не тільки дуже обережно сподіваються, що навіть, якщо Трамп стане президентом, то республіканська верхівка і державний апарат, військові й адміністративні еліти будуть стримувати Трампа. Не стільки він сам буде формулювати зовнішню політику, скільки провідні еліти, зокрема республіканська. Багато ще залежатиме від того, хто стане Держсекретарем США. Безумовно, екстравагантність Трампа може впливати на деякі рішення, але все-таки є сподівання, що його будуть стримувати», – пояснює Володимир Фесенко.
Головний мінус Трампа в цьому змаганні, на його думку, все та ж непередбачуваність. «Що може спрацювати також на нашу користь? Вплив представників української громади і прихильників України в Республіканській партії сильніший, аніж у Демократичній. Той же сенатор Маккейн. Показовим також був візит Гройсмана до США, він зустрівся зі спікером палати представників Конгресу США Полом Раяном – ключовою людиною в республіканському істеблішменті. Це означає, що республіканці цікавляться українською проблематикою і вивчатимуть її. Значна частина впливових фігур у цій партії дуже активно виступає на підтримку України, вважає, що її потрібно підтримувати активніше, ніж це робить Обама», – каже Володимир Фесенко. Він додає, що виваженість, системність Гілларі Клінтон, те, що вона має намір стримувати Росію, підтримувати Україну – це в наших інтересах. А от серед республіканців, хоча й не в команді Трампа, є багато друзів України.
Щодо стосунків Трампа й Путіна, то Володимир Фесенко каже, що ніякого союзу немає, є лише емоційне загравання. «Трамп уже певні речі скоригував. Путін сказав, що йому Трамп подобається своєю неординарністю. Але треба розуміти, що компліменти компліментами, але є конкуренція країн. США і Росія – це країни-конкуренти, якщо Трамп почне грати в піддавки Росії на зовнішній арені, то бізнес-еліти, політичні еліти будуть реагувати доволі активно і критично на все це, адже це буде всупереч інтересам Америки, яка не може поступатися, а має бути лідером. Через те, що Обама послабив зовнішньополітичну активність, зокрема на Близькому Сході, Америка суттєво програла. Одна з причин кризових тенденцій у Сирії – це послаблення впливу Америки. Тому одна річ – робити передвиборчі заяви, а інша – це реальна політика», – каже Володимир Фесенко.
Український дипломат, міністр закордонних справ України Володимир Огризко підсумовує, що в політиці дуже багато речей подають не такими, як вони є насправді, а такими, як їх хочуть побачити. І нині на підставі кількох заяв, які зробив Трамп, особливо, що стосуються Путіна, не варто робити жодних висновків. «Кандидат у президенти і президент – це зовсім різні постаті. Кандидат може робити все, що йому заманеться, президент стає певною мірою заручником системи, в яку він потрапляє. І змінити курс такого корабля, яким є США, – це сізіфова праця, бо такого зробити фактично неможливо», – наголосив Володимир Огризко.
Олена Янковська, «Вголос»
