Коаліція на ножах

Іван Фаріон, Високий Замок

Представники влади давно побили між собою «глечики», але страх перед кредиторами змушує їх триматися разом

Ще донедавна Арсеній Яценюк і Юлія Тимошенко працювали в одній політичній команді. Тепер вони — запеклі опоненти. Фото з архіву “ВЗ”.

Єдність парламентської коаліції, схоже, існує тільки на словах. Як це не прикро, між фракціями, які у листопаді минулого року утворили більшість, тліє погано прихована ворожнеча. Верховній Раді щораз важче ухвалювати рішення — для їх прийняття голосувати доводиться іноді по п’ять, а то й більше  разів. Голоси “позичають” у позафракційних, а часом - навіть в ідеологічних ворогів. Особливо складно знаходити спільну мову з економічних і соціальних проблем. Справжня дуель розгорілася між недавніми однопартійцями, а нині суперниками — чинним прем’єром Арсенієм Яценюком і колишнім главою Кабміну Юлією Тимошенко. Остання звинуватила главу уряду, що той захмарними комунальними тарифами веде народ до зубожіння. У відповідь на це Арсеній Петрович порадив Юлії Володимирівні згадати, хто у 2009-му підписував міжнародні угоди про  високі ціни на енергоносії... Інтриги виходять і з президентської команди, де раз у раз намагаються вколоти партнерів. Шпильки встромляють радикали партії Ляшка, до демаршів вдається і “Самопоміч”. На потіху опозиції і Кремлю, лідери коаліційних фракцій та їхні рупори публічно звинувачують “побратимів” у різних гріхах. Відчуваючи наближення місцевих виборів, партії намагаються заробити бали в електорату. Заходить мова про зміну уряду, про нові парламентські вибори. Одне слово, суто українська історія політичних міжусобиць, яка виводить з рівноваги не тільки нас з вами, а й міжнародних друзів-донорів України. Про це — у розмові з експертами: політологом Сергієм Тараном і соціологом, директором Фонду “Демократичні ініціативи” імені  Ілька Кучеріва Іриною Бекешкіною.

- Що спричиняє “війну” між коаліціантами — турбота про  виборців, політична ревність, бажання самим стати біля керма? А може, за цим криється провокація недругів з-за кордону?

С. Таран. У парламенті вакуум опозиції. Ті, хто називає себе “Опозиційним блоком”, насправді не є опозицією. Це — агенти Кремля. Відповідно, коли є коаліція, а немає серйозної їй противаги, в середині більшості час від часу з’являються групи, які намагаються відмежуватися від конкретних відповідальних рішень, які ухвалюють провідні політичні сили - “Блок Петра Порошенка” і “Народний фронт”. Це не означає, що коаліція розвалюється. Вона існує, але в ній відбуваються внутрішні дискусії.

І. Бекешкіна. На носі — місцеві вибори. Ось відповідь на ваше запитання. Дотепер виборцям важко було розрізнити, чим відрізняються програмні засади, скажімо, “Народного фронту”, “Блоку Петра Порошенка” і “Самопомочі”.  Вони близькі між собою: євроінтеграція, проведення реформ... Виборець у цих політичних сил один і той же. Комусь треба відбити його у союзника, щоб перемогти восени на наступних виборах. Для цього і “топлять” суперника.

- Які наслідки можуть мати ці гострі дискусії?

С. Таран. Вони не призведуть до руйнування коаліції. Це вияв демократичності у депутатській більшості.   

 І. Бекешкіна. Стратегія “бий своїх”- провальна. Може призвести до стратегічної поразки. Часто згадую Помаранчеву революцію, після якої склалися сприятливі умови для позитивних змін у країні. Народ з величезним піднесенням сприйняв нову демократичну владу. І все це пропало... Нинішня колотнеча — підготовка до місцевих виборів. Думаю, нинішні демократи давно між собою розсварилися і давно розбили б усі “глечики”, але роблять вигляд, що є разом, бо знають, що в іншому випадку ніхто із західних кредиторів грошей їм не дасть. Це їх і тримає...      

- Багато каменів кинуто у бік Арсенія Яценюка, який каже, що взяв на себе відповідальність за непопулярні кроки і несе її ціною падіння власного рейтингу...

С. Таран. Добре, що Яценюк вдався до непопулярних економічних заходів. Але не вистачає, щоб він дохідливо пояснював громадянам, у чому, власне, полягають ці непопулярні реформи, для чого вони потрібні, коли людям стане краще. Відчувається брак комунікації між тими, хто проводить реформи, і тими, для кого їх роблять.

І. Бекешкіна. Заслуга Яценюка у тому, що взяв на себе відповідальність. А вина у тому, що цих реформ не видно. Півтора року минуло — давно можна було б їх зробити.    

- Лунають пропозиції: задля збереження “майданної” коаліції замість Яценюка поставити на чолі уряду компромісну фігуру - секретаря РНБОУ Олександра Турчинова, який знаходить спільну мову з президентом і водночас є представником “Народного фронту”. Чи вгамувала би пристрасті така ротація?

С. Таран. Не знаю, наскільки це було б виправдано. Владі треба навчитися розмовляти зі своїми громадянами. Кадрові перестановки в середині коаліції можливі. Але вони не призведуть до розпаду більшості і нових виборів.       

І. Бекешкіна. Якщо не зміниться поведінка депутатів, членів уряду — то від переміни місць мало що зміниться. Треба, щоб наділені владою люди відчували відповідальність за те, що відбувається у країні.                   

- Наскільки ймовірний варіант з поверненням до керма Кабміну Юлії Тимошенко? Чи знайшлися б у парламенті голоси на її підтримку?

С. Таран. Не думаю, що Тимошенко — хороший варіант. Вона має властивість  оголошувати популістичні заяви, але не робити конкретні реформаторські зміни. Гадаю, Тимошенко-прем’єр не буде на користь реформ. Будучи при владі, ніколи не брала на себе відповідальність за непопулярні кроки в країні.       

І. Бекешкіна. Тимошенко на чолі уряду? Це неможливо! Підтримки у парламенті точно не знайшла б. Зрештою, Юлія Володимирівна вже була на цій посаді. Вже є досвід її урядування...            

- Що може повернути до конструктивної роботи нинішню владу? Загроза третього Майдану? Новий приступ російської агресії (тьху-тьху!)? Чи  західні помічники-контролери, які можуть помахати пальчиком і сказати: хлопці, ми більше не дамо вам грошей, якщо будете гризтися між собою?     

С. Таран. Коаліція не розпадеться. Інакше це означатиме “війну всіх проти всіх”, дострокові вибори, відсутність будь-якого міжнародного фінансування, загострення ситуації на сході країни. Кремль, безперечно, цим скористається.  Розуміння такої невеселої перспективи і триматиме коаліціантів разом.        

І. Бекешкіна. Час від часу коаліцію повертають до роботи, вона з натугою, але приймає потрібні рішення. Не все так безнадійно. Але, на жаль, ці рішення приймають все-таки під тиском західних партнерів. Вони кажуть нашим верховним чиновникам: людоньки, вгомоніться нарешті!

Життєздатність коаліції залежатиме значною мірою від того, чи зможе нинішня влада пом’якшити реакцію людей на соціальні проблеми, зокрема на підвищення тарифів. Залежить від того, наскільки швидко візьмуть за зябри корупцію, яка всіх “задрала”. Корупційну верхівку знесли, а внизу потворна система залишилася. За нашими дослідженнями, найбільший соціальний спротив іде зі сходу, там найбільше незадоволені владою. Але там енергія спротиву менша. На заході владу сприймають більш прихильно, більше готові терпіти заради реформ. Але й енергія спротиву тут більша. Якщо відбуватимуться перетворення і стане зрозуміло, що країна іде у потрібному напрямку, “вибуху” не буде.