Коли і кого висувати, аби гасло "Янукович назавжди" не стало реалією

Опозиція роздумує, хто має стати головним опонентом Януковича

Юрій Луценко у відеозверненні, розміщеному на щойно відкритій ним сторінці на “Фейсбуку”, серед іншого, заявив: “Своїм завданням я бачу зусилля щодо висунення єдиного кандидата від української опозиції на вибори президента 2015. Я думаю, що всі розуміють, що це єдиний варіант для перемоги над нинішнім режимом. При чому зробити
це потрібно ще цього року".
А далі була ефектна репліка, яка запам'ятається багатьом: "Я буду робити все, щоб так і сталося. При потребі закрию всіх кандидатів в кімнату, аж поки з неї не піде білий дим, і ми не дізнаємося iменi єдиного кандидата, який переможе Януковича".
Ця заява й справді дала поштовх до суспільного обговорення питання: варто чи не варто трьом провідним опозиційним силам -- “Батьківщині”, “Свободі” й "Удару" -- вже найближчим часом узгодити єдиного кандидата, з яким спробують перемогти Януковича у 2015-му?
Проаналізувати аргументи “за” і “проти” "Експрес" попросив голову фонду “Демократичні ініціативи” Ірину Бекешкіну й експерта Агентства моделювання ситуацій Ярослава Павловського.
-- Фактично нині обговорюють чотири варіанти: або визначити єдиного кандидата негайно, у найближчі два -- три місяці, або зробити це до кінця року, як закликав Луценко, або визначитися уже перед самими виборами, або взагалі не визначатися. Чи потрібні в принципі такі сепаратні домовленості задовго до виборів?
Я. Павловський: -- З погляду інтерсів суспільства, виборців, звичайно, краще, якщо всі кандидати будуть визначені заздалегідь. Тоді виборець матиме змогу цілеспрямовано і довго аналізувати їхню діяльність саме з такої перспективи, а не під впливом емоцій, які штаби розпалюють наприкінці кампанії.
І. Бекешкіна: -- Згадаймо, як на президентські вибори 2010 року паралельно з Тимошенко йшов Яценюк, ішов Ющенко. Війна під час кампанії була за принципом "всі проти всіх", а перед другим туром ми почули заклики проголосувати "проти всіх". Якби та кампанія не була саме такою, то результат тих виборів міг бути іншим.
Отже, на перший погляд, визначитися вже нині чи принаймні до кінця року -- це був би найкращий варіант, але насправді не факт, що це дійсно було б найліпше.
-- Чому?
-- Тому що влада сконцентрує весь свій ресурс на боротьбі проти цього кандидата. І матиме ще надто багато часу до виборів, аби потопити його або політично, або за допомогою тюрми, як зробили з Тимошенко. Можна й просто фізично знищити.
-- Розгляньмо варіант, за якого опозиція таки визнає за доцільне запропонувати народовi єдиного свого кандидата заздалегідь -- щоб люди встигли звикнути до нього як до головного опонента Януковича, згуртувалися довкола нього. Чи вірите ви, що нинішні опозиційні лідери здатні продуктивно закінчити дискусію щодо кокретної
кандидатури?
Я. Павловський: -- Я вважаю, що до осені визначити єдиного кандидата від опозиції неможливо. Заява Луценка зроблена радше для того, щоб продемонструвати певні амбіції та рівень зацікавлення в сьогоднішній опозиційній діяльності. Отже, нема підстав говорити про таку можливість у короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі, звичайно, це можливо.
І. Бекешкіна: -- Із тим, щоб зробити вибір уже цьогоріч, є технологічні проблеми. Як того кандидата визначати? Соціологічними опитуваннями? А якщо за найближчий рік виборець, судячи з діяльності політиків, змінить свою думку переважно на користь іншого кандидата? Або якщо соцопитування у найближчі місяці покажуть рейтинговий розрив між лідерами у межах статистичної похибки? Це теж проблема.
-- А який наразі розклад за рівнем популярності опозиційних лідерів?
І. Бекешкіна: -- Наразі соціологія показує незначну перевагу Кличка над Яценюком за президентським рейтингом. Це якщо не враховувати Тимошенко.

З іншого боку, з електоратом політичного союзу "Батьківщини" більше перетинається електорат "Свободи", ніж "Удару", отже, в разі домовленості між Яценюком і Тягнибоком (які наразі показують більший потенціал до взаємної координації), Тягнибок може не балотуватися, і вже Яценюк може отримати перевагу.
-- Гаразд, неможливо тепер. А чи можливо буде принаймні на старті офіційної виборчої кампанії -- у другій половині наступного року?
Я. Павловський: -- Домовитися кандидатам і тоді буде доволі важко - з однієї простої причини: будь-хто з опозиційних кандидатів (крім, хіба що Тягнибока) перемагає в другому турі нинішнього Президента, якщо тільки Віктор Янукович замість шахів не вирішить зіграти в "Чапаєва".
-- Це ж як?
-- Якщо він не проведе в якийсь спосіб рішення про перехід на однотурову систему виборів (коли перемагає той, хто набрав найбільше голосів у першому турі, навіть якщо це, наприклад, лише 25%). Отже, відмовитися від такої майже гарантованої перемоги для будь-кого з рейтингових нині кандидатів буде дуже важко. Тому зробити це в найближчі місяці чи до кінця року буде дуже складно.
І. Бекешкіна: -- Наразі опозиційні лідери показують спроможність непогано домовлятися. Мені здається, вони зрозуміли, що хочуть вони того чи ні, а домовлятися доведеться, інакше всіх нас і їх у тому числі чекає комбінація "Янукович назавжди". А такий розвиток подій витисне їх усіх на узбіччя політики.
-- А якщо вони все-таки взагалі не домовляться?
-- Вважаю цілком прийнятним варіант, коли всі рейтингові кандидати пішли б на перший тур голосування, а в другому турі підтримали того опозиційного кандидата, який набрав найбільше голосів.
Якби ж у них вистачило витримки не боротися один проти одного, а тільки за себе і проти влади, то перед другим туром цілком могли б об'єднатися довкола будь-кого з-поміж себе, хто набрав найбільше голосів.
-- А що потрібно, щоб це сталося між двома турами голосування?
-- Має бути чітка домовленість: якщо президентом буде один, то наступному за кількістю набраних голосів опозиційному кандидату відходить посада прем'єра. Повірте, у політиків це дуже дієвий аргумент на користь об'єднання.

Андрій ГАНУС