30 червня в Києві громадські експерти політик реформування й відновлення України в соціально-гуманітарній сфері презентували візійний документ «Бачення України 2030: Реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери». Документ обговорили разом із представниками Уряду, Парламенту, міжнародними партнерами та громадськістю.
«Те, що вкладено в наш проєкт, є баченням України як продовження тих реформ, які почалися з Революції Гідності та мусять продовжитися зараз, попри воєнний час. Наш проєкт вже виконано, він намагається поєднати бачення України, якою вона мусить стати за сім років», – зазначив відповідальний редактор візійного документа, професор, доктор філософських наук Євген Бистрицький.
За його словами, в документі, який містить 400 сторінок і над яким працювало понад 50 експертів і експерток, відображено ліберально-демократичний напрямок реформування України в усіх соціально-гуманітарних сферах – національної ідентичності, громадянського суспільства, прав людини, освіти та науки, соціальної політики, молоді та спорту, а також системі охорони здоров'я.
Візію розвитку сфери національної ідентичності у перспективі 2030 року презентував виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський.
Мова
За його словами, до 2030 року українська має стати основною мовою спілкування в країні. Експерти відзначають, що після початку повномасштабного вторгнення люди почали масово переходити на українську мову в публічному і приватному спілкуванні.
«Але держава не встигає за цими змінами у своїй політиці — ні законодавча, ні виконавча влада — щоб задовольняти цей величезний попит на українську мову. Або робить неправильні кроки, коли ухвалює такі непродумані ініціативи, як закон про одну з іноземних мов», — каже Петро Бурковський.
Основними проблемами експерти визначили недостатню увагу з боку держави до підтримки мовної та культурної галузей, недостатнє забезпечення відповідних інституцій тощо.
Крім того, за оцінкою експертів, впливові медіахолдинги продовжують опиратися впровадженню надійних механізмів підтримки і захисту української мови в медійне законодавство.
Основними пріоритетами мовної політики на 2030 рік вони визначили всебічне сприяння держави в опануванні української мови та у виробництві українського культурного продукту.
Так, українська мова має стати основною мовою спілкування і споживання інформації у всіх регіонах України. Зокрема, 95% теле- і радіопрограм, контенту онлайн-медіа, сумарних накладів і назв видавничої продукції та друкованих медіа в Україні мають видаватися українською мовою. Понад 90% книг у книгарнях і понад 50% книг у публічних бібліотеках мають становити книги українською мовою.
Держава повинна забезпечувати щораз більше перекладів популярних культурних продуктів українською мовою. «Тому ця ініціатива щодо кінопоказів мовою оригіналу за рахунок українського дубляжу є великою помилкою — маємо про це чітко сказати. Англійській мові варто приділити найбільше уваги саме в сфері освіти і науки — так ми інтегруватимемось в світовий культурний простір», — вважає Бурковський.
Крім того, державна мовна політика має бути скерована на те, щоб до 2030 року 95% дорослого населення країни володіли українською мовою на рівні С1/С2, а 75% — володіли англійською на рівні B2/C1.
При цьому держава має підтримувати мови національних меншин та корінних народів і приділяти належну увагу підтримці діалектів та говірок української мови, збереженню пам’яті про застарілу лексику та втрачені діалекти/говірки.
Як «червоні лінії» у мовній сфері експерти визначили: не піддаватись тиску ззовні щодо мовної політики, не згортати політики сприяння українській мові і не зменшувати видатків на неї, а також не допустити в країні мовних анклавів, де населення не володіло би державною мовою.
Культура
Серед цілей до 2030 року в галузі культури експерти назвали створення сприятливого податкового режиму, запуск у громадах пілотних центрів надання культурних послуг, відновлення втраченої національної спадщини, інвестиції з боку держави та партнерів, промоцію української культури за кордоном.
«Особливу увагу слід приділити культурним індустріям, які створюють культурний продукти для нашого майбутнього покоління – дітей і молоді. Ця частина має бути обов'язковою складовою програми з відновлення і реконструкції. Сюди мають бути залучені величезні інвестиції як внутрішні, так і зовнішні. Саме тому наші фахівці вважають, що рівень фінансування в 2030 році має перевищити показники 2019 року», – зазначив Петро Бурковський.
За словами Петра Бурковського, серед ключових проблем у сфері культурної політики експерти виділили низький управлінський рівень посадових осіб, які відповідають за культурну політику, а також недофінансування культурної сфери, що «можна зрозуміти в умовах війни».
«Але важливо, щоб не виробилась звичка надалі недофінансовувати культуру, посилаючись на зовнішні проблеми», — каже він.
Крім того, потрібно припинити політичне втручання в роботу системоутворюючих культурних інститутів.
«Культура — це не сфера, яка підпорядковується ситуативним інтересам тих, хто сьогодні перебуває при владі. Не має бути маніпулятивного впливу і використання культурних інституцій та індустрій заради політичних рейтингів» , — вважає Петро Бурковський.
Не все гаразд у держави і з захистом інтелектуальної власності, а ще через війну в українців знизилася спроможність громадян споживати культурні товари та послуги.
«Потрібно буде повертати і стимулювати повернення цих звичок споживати культурні товари та послуги», – констатував він.
Крім того, держава має забезпечити в подальшому культурну децентралізацію — дати можливість громадам формувати культурну політику на місцях.
«Але на перших етапах і на тривалий час має бути збережена інституційна підтримка закладів культури з боку держави. Без інституційної підтримки закладів культури нам не вдасться змінити культурну політику», – наголосив Петро Бурковський.
Держава повинна також налагодити ефективне управління культурними інституціями, забезпечити підтримку інституціям системоутворюючого характеру, таким як Український культурний фонд (УКФ), Український інститут, Український інститут культури, Держкіно та інші.
Ключовими «червоними лініями» в культурній політиці фахівці вважають : не чинити політичний тиск і формувати державну культурну політику за участі діячів культури і креативного сектору.
Національна пам’ять
До 2030 року серед українців має сформуватись сукупність знань про національне минуле, а держава повинна імплементувати політику національної пам'яті в освіту. Україна має довершити процес декомунізації і деколонізації, та допомогти поширити його на народи, поневолені Росією.
За оцінкою експертів, після початку повномасштабного вторгнення у сфері історичної пам'яті в Україні стався справжній злам. В минуле відходять радянські стереотипи і міфи.
«Проте відчувається величезний брак ресурсів і коштів для реалізації політики національної пам'яті. Частково цей брак компенсується за рахунок громадських ініціатив, але цього не достатньо. Держава і тут не встигає», — каже Петро Бурковський.
Основними цілями до 2030 року експерти визначили сформувати сукупність знань про національне минуле та імплементувати політику національної пам'яті в освіту.
Крім того, необхідна суспільна дискусія, в тому числі й з найближчими сусідами, щодо тяжких чи конфліктних сторінок минулого, повернутись до формули «вибачаємо і просимо вибачення».
Серед основних напрямків політики пам'яті визначили довершення процесу декомунізації і деколонізації та поширення їх на Білорусь та терени поневолених народів Росії, а також інтеграцію України в європейський пам'яттєвий простір та побудову в Україні інфраструктури пам'яті з врахуванням запитів суспільства.
«Зараз ми бачимо запит і на створення Пантеону героїв, є дуже важливий запити на створення меморіалу з вшанування пам'яті захисників Маріуполя. Держава має прислухатись до цього. Це має величезний підтримку з боку суспільства», – наголосив Петро Бурковський.
«Червоними лініями» назвали недопущення політичних деструктивних дискусій щодо національної пам'яті, політики історичної амнезії та видалення складних питань з царини національної пам'яті, які треба вивчати і обговорювати.
Державно-церковні відносини
«Увесь попередній досвід років незалежності України свідчить про те, що держава занадто активно втручалася в сферу державно-церковних відносин, шукаючи там свої політичні вигоди. Це дало змогу існувати в нашій державі церквам, які руйнують українську державність, отруюють громадян своєю підривною ворожою пропагандою», – акцентував Петро Бурковський.
Тому, на думку експертів, окрім припинення діяльності таких організацій, на майбутнє в Україні потрібно запровадити законодавчі запобіжники, які не дозволятимуть політичним силам використовувати релігійні організації у своїх інтересах.
«Ми маємо встановити законодавчі запобіжники проти використання релігійних організацій внутрішніми й зовнішніми політичними силами. Дуже важливо також відродити релігієзнавчу освіту та просвіту та втілити заходи з секуляризації суспільного та політичного життя», – зазначив він.
За його словами, потрібно активізувати діалог між державою та церквою у питаннях реабілітації хворих, поранених, осіб із залежностями, жертв насильства, допомоги сиротинцям.
Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович зауважив, що політика у цій сфері має розвиватися у напрямку справедливості, що означає «зближення питань національної пам'яті з питаннями правозахисту – запобігати воєнним злочинам, злочинам з мотивів ненависті, проти людяності».
На його переконання, Україна має створити простір, який би критично осмислював зразки монументальної пропаганди – твори мистецтва. Зокрема, на думку Антона Дробовича, необхідно переосмислити експозицію Музею історії України в Другій світовій війні та інших профільних інституцій.
Він також зазначив, що національна пам'ять стане важливою частиною реінтеграції окупованих територій і має бути імплементована в систему перехідного правосуддя. «Тому що національна пам'ять буде однією з тригерних тем у відбудові і реінтеграції, і на це обов'язково треба звернути увагу», — вважає він.
«Мені імпонує, що в цьому документі роблено акцент на політику ідентичності і головним акцентом на українську політичну націю. Це головний елемент успіху під час війни у повоєнній відбудові України», — сказав голова УІНП.
Антон Дробович також зауважив, що неможливо побудувати успішну країну без серйозних інвестицій в гуманітарну та культурну сферу, а з цим в Україні наразі помітні серйозні проблеми. За його словами, ніхто інший, крім держави, не буде інвестувати в національну пам'ять.
«Не може бути такого, що УІНП, як цього року, отримує мільйон гривень фінансування. Ми навіть промо-ролики не можемо зняти за ці кошти. Ті, хто відповідають за формування бюджету, мають хоч якось перетинатися з тими, хто сидить з ними в одному залі і розповідає про гуманітарну політику. Інакше в нас практика буде розходитись із гаслами», — каже Дробович.
Перший заступник міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв заявив, що солідарний з оцінкою визначених в документі проблем. Він відзначив, що міністерство має багато напрацьованих рішень, щоб усі ці проблеми вирішити.
"Та інформація, яка прозвучала від сьогоднішніх учасників зібрання, без сумнівів, буде уважно вивчатись не тільки в центральних органах влади, а й на місцях. За будь-яких обставин, дослідження й думки, які формуються в сфері культури, важливі. Вони доповнюють те, що не встигає, або не спроможна зробити влада, коригують її дії. Ми детально ознайомимось з презентаціями, дослідженнями й пропозиціями, які викладені у фіналізованому документі. Згоден з тими проблемами, які визначені в дослідженні. Наші фахівці також їх визначають. Але для втілення всіх напрацювань потрібен ресурс», – зазначив він під час дискусії.
Проблема в тому, акцентував посадовець, що політики часто декларують хороше, але потім забувають дати про це доручення і виділити на це кошти. А неможливо нічого зробити без достатнього ресурсу. Для того, щоб вдалося, має бути солідарне рішення усіх тих, хто приймає політичні та фінансові рішення в Україні.
«На жаль, не я і не міністр Ткаченко один приймає рішення. На жаль, є інші тримачі ресурсу, які не завжди хочуть ним ділитися», — наголосив Ростислав Карандєєв.
Він вважає, що впливати на цих «тримачів ресурсу» можна винятково через публічний тиск.
«І тут ми вами партнери», — сказав заступник міністра і закликав громадськість активніше висловлювати пропозиції щодо розвитку культури.
За матеріалами «Детектор медіа», Укрінформу, «Демініціатив»
