Корупція у повсякденному житті українців: За що даємо хабарі? Кому і чому?

Опитування
Перегляди: 15704
31 жовтня 2017
Read this article in English

Загальнонаціональне опитування населення України було проведене з 18 вересня по 3 жовтня 2017 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс». Усього було опитано 2000 респондентів за вибіркою, яка репрезентує доросле населення України (за винятком окупованих територій Криму та окремих територій у Донецькій та Луганській областях). Похибка вибірки не перевищує 2,3%.


Опитування здійснено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чехії.

Завантажити брошуру

  • Майже половина населення – 44% – оцінює корупцію як найбільш серйозну проблему в Україні, ще 36% вважають її досить серйозною. Лише 2% населення певні, що проблема корупції надумана, а 12% не вважають її серйозною.

Наскільки гострою вУкраїні є проблема корупції, якщо порівнювати її з іншими проблемами у країні? (%)


 

  • Поширеність корупції в нашій країні оцінюється населенням як надзвичайно висока: 90% вважає корупцію поширеною високою мірою, 50% опитаних вказали, що корупція дуже поширена, а ще близько 38% – що це явище достатньо поширене.
  • На думку населення, найбільш корумпованими установами є суд (52% опитаних вказали, що тут корупція дуже поширена), Верховна Рада (51% відповідних оцінок), Прокуратура (45%), Уряд (43%), митниця (39%), медичні установи (39%). Водночас скоріше як корумповані оцінюється переважна більшість організацій та установ, перевага позитивних оцінок над негативними має місце лише у Церкви (+32%), громадських організацій (+11%) та ЗМІ (+1%). Найгіршим же цей баланс є у Верховної Ради (-75%), судів (-73%), медичних установ (-71%), тоді як найменш корумпованими вважають Церкву, громадські організації та ЗМІ.

Сфери, де, на думку населення, найбільше розповсюджена корупція

  • Ставлення до хабарів у населення неоднозначне. Зокрема, лише 49% населення оцінили хабарі як неприпустиме явище, тоді як 44% знаходять для них часткове або цілковите виправдання: як «негативне явище, але в деяких випадках може бути виправдане» (35%) або навіть як «нормальний спосіб швидкого і ефективного вирішення проблем» (9%). У регіональному вимірі жорсткіше оцінюють хабарі мешканці Центру та Донбасу (тут вважають це неприпустимим явищем 58% та 57%), тоді як найбільш поблажливі оцінки дали мешканці Півдня (серед яких 59% тим чи іншим чином його виправдовують це явище).

Майже половина громадян схильні виправдовувати хабарі

  • В оцінці динаміки корупції в нашій країні порівняно з 2014 роком дещо переважають негативні тенденції. А саме, на думку 44% опитаних, корупція значно або трохи зросла, тоді як її спад відзначили лише близько 4% (близько 39% вважають, що вона залишилася на тому самому рівні). Про зростання масштабів корупції частіше згадували жителі Донбасу та Сходу (близько 54% та 48% опитаних у відповідних регіонах), тоді як відносно рідше – мешканці Заходу (близько 39% опитаних).
  • Серед тих осіб, які протягом останнього року особисто стикалися із ситуаціями давання хабарів, більшість (51%) робили це у медичних установах. Також відносно найчастіше такі ситуації мали місце у вищих навчальних закладах (24%), у місцевих органах влади (близько 15%), школах (11%), взаєминах із патрульною поліцією (близько 11%). Відповідно, найбільш поширеними ситуаціями надання хабара були додаткова оплата у лікувальних закладах (38% тих, хто давав хабара протягом останнього року), вступ до вищого навчального закладу (18%), вступ до школи, оформлення до дитячого садка (17%).

В яких установах найбільше дають хабарі?

  • Більшість (53%) із тих, хто давав хабар, зробили це на основі інформації, отриманої безпосередньо від працівників установи, до якої звертались: 27% отримали натяк про такі дії, а у 26% хабар відкрито вимагали. Ще 20% дали хабар тому, що були самі переконані в його необхідності. При цьому мають місце чималі регіональні відмінності: з прямою вимогою значно частіше стикалися мешканці Сходу України, найрідше ж з такою ситуацією стикалися мешканці Півдня (9%). Натомість орієнтувалися на власне знання частіше мешканці Заходу (30%) та Півдня (28%).
  • Третина з тих, хто протягом останнього року давав хабара, робили це тому, що, на їхню думку, без таких дій їхнє питання не вирішилося б, натомість близько 40% робили це з метою пришвидшити вирішення своїх проблем (тобто без хабара проблема все одно б вирішилася, але не так швидко, як хотілося б).

Чому, на думку громадян, люди дають хабарі?

  • Щодо перспектив подолання корупції в нашій країні думки громадян розділилися: 30% вважають, що це реально, 39% – що ні, і ще 31% не змогли дати певної відповіді. Найбільш песимістично щодо перспектив подолання корупції налаштовані мешканці Сходу (серед них майже половина не бачить таких перспектив) та Донбасу (серед яких близько 45% не змогли дати однозначної відповіді); але в усіх регіонах частка песимістів та тих, хто сумнівається, суттєво переважає частку оптимістів).

  • Найбільш ефективними заходами боротьби з корупцією, на думку респондентів, є посилення кримінального покарання за корупцію (середній бал 3,5 за 5-бальною шкалою ), робота спеціалізованих антикорупційних органів (середній бал 3,2), введення юридичної експертизи всіх нормативних актів (середній бал 3,1). Натомість найменш ефективними респонденти вважають здійснення атестації державних службовців (середній бал 2,4), підвищення заробітної платні державним службовцям (середній бал 2,6), люстрацію державних органів (середній бал 2,9). Водночас із наведених середніх показників видно, що оцінка ефективності всіх заходів перебуває приблизно на середньому рівні; тобто жоден із заходів не вважається ані достатньо ефективним, ані дуже неефективним.
  • Серед суб’єктів, здатних боротися з корупцією, найчастіше називали самих громадян (так вважають 39% опитаних), президента (37%), спеціалізовані антикорупційні органи (34%), ЗМІ (33%) та прокуратуру (33%). Натомість найменші надії населення покладає на політичні партії (10%), органи місцевої влади (11%) та на податкові органи (11%). При цьому необхідно зазначити, що варіант самостійної боротьби з корупцією громадян посідає перше місце серед мешканців центрального регіону, тоді як мешканці Заходу, Півдня та Донбасу насамперед покладаються на президента.
  • Медичні установи є лідером побутових корупційних практик: серед осіб, які протягом останніх 3-х років щось сплачували медичним працівникам із таких установ, постійно це робили близько 16%, тоді як переважна більшість робила це час від часу (42%) або зрідка (40%). Дещо частіше до таких дій вдавалися мешканці західного регіону (серед яких близько 25% робили це постійно) та Донбасу (тут робили це постійно близько 21%), натомість найменш часто такі ситуації виникали у мешканців Півдня (серед них 62% вказали, що робили це зрідка).

  • В тих випадках, коли мала місце сплата за послуги у державних органах охорони здоров’я, ця сплата здійснювалася головним чином готівкою без квитанцій (в такій формі її здійснювали 54% із тих, хто стикався з подібними випадками). Сплату ж у готівковій формі через касу або у готівковій формі за квитанцією здійснювали трохи більше чверті опитаних із відповідної групи. Про сплату готівкою без квитанції помітно частіше говорили мешканці Заходу (69% із тих, хто здійснював оплату послуг), тоді як серед жителів Донбасу велика частка (40% тих, хто сплачував за послуги) проводили розрахунки у формі подарунку.
  • Здійснювану оплату ті, хто до неї вдавався, оцінювали як доволі обтяжливу. Зокрема близько 25% у цій групі довелося для цієї оплати позичатися, а ще близько 33% оцінили суму цієї оплати як велику, помітну для сімейного бюджету.
  • Переважна більшість сплати за медичні послуги спрямовувалася безпосередньо лікарю, від якого отримувалися ці послуги; саме у такий спосіб сплачували 75% тих, хто вдавався до подібних дій. Крім цього, близько чверті з цих респондентів платили медичними сестрам; причому дещо частіше медсестрам фінансово віддячували мешканці Заходу (36%) та Донбасу (35%). До того ж представники цих двох регіонів помітно частіше (23% та 26% відповідно) відмічали платежі санітарам (в інших регіонах про такі платежі згадували менше 10%).
  • Більше половини (58%) тих, хто надавав кошти за отримання медичних послуг у державних закладах, робили це до початку лікування, тоді як платили під час лікування або після нього близько чверті цієї групи. Певна часта (близько 10% із цієї групи) констатувала, що оплата здійснювалася і до лікування, і під час лікування, і по його закінченні, причому дещо більшою ця частка є серед мешканців західного регіону.
  • Трохи більше половини (52%) з тих, хто надавав кошти за отримання медичних послуг у державних закладах, відмітили, що здійснювали такі дії тому, що їм про цю необхідність прямо сказали працівники закладу, а ще 29% вказали, що їм натякнули, що без цього якісного надання послуг не буде; натомість про дії за власною ініціативою заявили лише близько 14% тих, хто давав хабарі. З ситуаціями прямого вимагання оплати найчастіше стикали мешканці Сходу (64%) та Центру (57%), тоді як про власну ініціативу відносно частіше говорили жителі Західного та Південного регіонів (в обох регіонах по 23%).
  • Щодо найбільш ефективних способів подолання корупції в медичній сфері найчастіше респонденти згадували введення страхової медицини (36%), звільнення з роботи хабарників (33%) та кримінальну відповідальність за прояви корупції (33%). Причому каральні методи значно частіше згадували жителі Донбасу (42% та 63% відповідно). Варто відзначити, що дуже незначна частка опитаних (3%) вважає, що жоден із заходів не в змозі подолати корупцію в медицині.