Корупція в Україні - 2009: результати соціологічного та аналітичного дослідження корупційних ризиків в публічній адміністрації

Прес-конференція

Інформаційне агентство УНІАН

Організатор прес-конференції – спільний проект Ради Європи та Європейського Союзу “Підтримка належного урядування: проект протидії корупції у Україні (UPAC)”

Учасники:

•  Ігор Коліушко, Голова Правління Центру політико-правових реформ
•  Ірина Бекешкіна, науковий керівник, фонд “Демократичні ініціативи”
•  Олександра Кужель, Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
•  Віктор Тимощук, Заступник Голови Правління Центру політико-правових реформ
•  Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ
•   Роман Шлапак, Керівник спільного проекту Ради Європи та Європейського Союзу “Підтримка належного урядування: проект протидії корупції у Україні (UPAC)”.

На прес-конференції  оприлюднено результати системного дослідження ризиків корупції у сфері надання адміністративних послуг та контрольно-наглядової діяльності публічної адміністрації в Україні. Системне дослідження складається з аналітичного дослідження, яке було здійснене Центром політико-правових реформ та соціологічного опитування, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи“. В аналітичній частині для усунення (мінімізації) корупційних ризиків у аналізованих сферах діяльності органів публічної адміністрації були підготовлені конкретні рекомендації, які адресовано різним суб’єктам державної політики (Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Міністерству юстиції), а також усім керівникам органів влади (в частині організаційних заходів). Соціологічне опитування проводилося з тим, щоб перевірити ставлення до запропонованих змін у законодавстві серед населення загалом та підприємців зокрема.

Дослідження проводилося в рамках антикорупційного проекту UPAC Ради Європи та Європейського Союзу. Аналітична частина дослідження була здійснена Центром політико-правових реформ, а соціологічна частина - Фондом “Демократичні ініціативи“.

Прес-реліз підготовлено за результатами загальнонаціонального опитування населення України, опитування підприємців, проведених фокус-групових досліджень та опитування експертів у рамках виконання проекту Ради Європи “Підтримка незалежного урядування: проект протидії корупції в Україні”.

ВИСНОВКИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ОПИТУВАННЯ

Загальнонаціональне опитування населення України, призначене вивчити загальне ставлення населення до питань корупції, виявити поширеність цього явища загалом та у сфері надання населенню адміністративних послуг зокрема, було проведене у березні 2009 року Фондом “Демократичні ініціативи” та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс”. Усього було опитано 1800 респондентів в усіх областях України та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України (старше 18 років) за такими показниками, як стать, вік, освіта, тип та регіон проживання. Для порівняння було взято також результати загальнонаціонального опитування населення України, проведеного Інститутом прикладних гуманітарних досліджень у 2003 році .
Опитування підприємців було проведено у березні 2009 р. Підприємцям запропонували оцінити корупційні ризики у різних ситуаціях їхньої діяльності та визначити, які із запропонованих заходів можуть зменшити цей корупційний ризик. Усього було опитано 400 підприємців з різних сфер підприємницької діяльності, по 50 підприємців з кожного із міст – Києва, Львова, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Вінниці, АР Крим.
Фокус-групові дослідження були проведені у 5 містах України: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську. У фокус-групових дискусіях з’ясовувалася мотивація ставлення підприємців до певних заходів, призначених зменшити ризики корупції у сферах регуляторної та контрольно-наглядової діяльності.
Було проведено 10 інтерв’ю з представниками законодавчої та виконавчої влади, які професійно займаються проблемами підприємницької діяльності і можуть зі своїх позицій оцінити наслідки впровадження запропонованих у проекті заходів.

Дослідження громадської думки засвідчує, що сприйняття поширеності корупції в Україні має дуже високі показники і, порівняно з 2004 роком, оцінка рівня корупції як “дуже високого” зросла. У травні 2004 року 32% вважали рівень корупції в Україні дуже високим і ще 38% – високим; у березні 2009 року 46% визначали рівень корупції в Україні як дуже високий і ще 33% – як високий.
 

• Населення звикло розглядати корупцію як вже звичне явище: так вважають 83% опитаних (у 2003 році цей відсоток був практично таким самим – 85%). Абсолютна більшість населення (82%) вважає, що у корупції винні насамперед керівники органів влади (85% у 2003 році). Так само абсолютна більшість (79%) певна, що чим суворішим буде покарання чиновників за корупцію, тим менше корупційних діянь чинитиметься (69% у 2003 році). Водночас, якщо порівняти з 2003 роком, значно зменшилася кількість тих, хто вважає, що при вирішенні більшості питань в органах влади слід давати хабарі (54% у 2009 році і 72% у 2003).
•  Думки щодо причин, через які люди дають хабарі, поділилися: 23% вважають, що як не дати хабара, то питання не розв’яжеться, 22% – що через хабарі людям легше вирішувати свої проблеми, 21% – що це вже норма нашого життя, 19% – що в людей хабарі вимагають.
• За останній рік, згідно з результатами опитування, довелося давати хабарі (надавати вимушені послуги чи дарунки) 28% населення. Серед підприємців цей відсоток істотно вищий – 48%. Не давали хабарів протягом року 61% населення і 37% підприємців. Значна частина опитаних відмовилася відповідати на це запитання (11% населення і 15% підприємців).
• Населення давало хабарі переважно у медичних закладах (17%), у навчальних закладах (7%), у ДАІ (6%), у міліції (2%).
• Підприємцям ставилося запитання про дачу хабарів у сфері їхньої підприємницької діяльності. Протягом року хабарі давалися в органах влади при отриманні різноманітних довідок (18%), при реєстрації автомобіля, походженні технічного догляду (18%), при отриманні довідок (18%), у податковій інспекції (17%), при проведенні перевірок (15%), при отриманні дозволу на будівництво (9%), при отриманні земельної ділянки (8%), у судах, прокуратурі (8%), при проходженні митного контролю (5%), про оренді приміщення (5%).
• І населення, і підприємці не готові до протидії у разі, якщо у них вимагатимуть хабара. Серед населення лише 6% у разі вимагання хабара поскаржаться керівництву відповідного органу, 5% – готові звернутися до правоохоронних органів, 3% – до суду, менш ніж 2% – до вищих інстанцій (Президента, прем’єр-міністра, мера тощо), у ЗМІ, до громадських організацій. Серед підприємців готовність протистояти вимаганню хабара дещо вища: 11% готові звернутися до правоохоронних органів, 7% – поскаржитися керівникам службовця, 8% –звернутися до ЗМІ, 10% – до громадських організацій, 4% – до вищих інстанцій. Водночас у більшості своїй і населення (36%), і підприємці (29%) готові дати хабара (населення – 36%, підприємці – 29%) відмовитися від вирішення питання (населення – 16%, підприємці – 6%) або просто не знають, як вчинити у цьому разі ( населення – 31%, підприємці – 24%).
•  За отриманням адміністративних послуг до органів влади протягом останнього року зверталися 36% населення і 91% підприємців. Серед них виявилися повністю чи переважно задоволеними наданими послугами 40% населення і 40% підприємців (не повністю чи переважно не задоволеними – відповідно, 54% і 54%). Основні причини незадоволення населення отриманням послуг в органах влади: черги (58%), “ніхто чітко не пояснив, які саме документи були потрібні” (49%), тіснява у приміщенні (33%), надто довгий час розгляду справи (25%), ходіння по надто багатьом інстанціям (25%), малі або незручні часи прийому (20%). Причин невдоволення у підприємців значно більше: вони ті самі, що й у населення загалом – черги (56%), “ніхто чітко не пояснив, які саме документи були потрібні” (58%), тіснява у приміщенні (35%), надто довгий час розгляду справи (50%), ходіння по надто багатьом інстанціям (37%), малі або незручні часи прийому (41%), а також іще: необхідність купувати бланки (35%), оплата “додаткових” послуг (35%), грубість посадових осіб (34%), відсутність необхідної інформації для оформлення документів (33%), вимагання додаткових документів, не передбачених законом (29%), дача хабара (24%). Водночас зауважимо, що вимагали хабара у підприємців 12%, а давали 24%.
•  В опитуванні підприємців оцінювалися корупційні ризики у різних ситуаціях підприємницької діяльності. Виявилося, що найбільш високі корупційні ризики підприємці вбачають у сфері контрольно-наглядової діяльності – можливість адміністративним органам самим ухвалювати рішення про припинення чи заборону діяльності підприємця за порушення правил (81% підприємців віднесли це до дуже високого ризику корупції), спрямованість контрольно-наглядових органів на обов’язкове виявлення порушень (78%), існування значних “вилок” у визначенні розміру штрафів (76%), визначення одних і тих же порушень як адміністративного проступку чи як злочину (75%), різні покарання за ті самі порушення у різних законах (69%). У сфері надання адміністративних послуг до ситуацій найвищих корупційних ризиків підприємці віднесли: загальну складність процедури багатьох адміністративних послуг (69%) та необґрунтовано великі строки надання послуг (66%).
•  Основні заходи у боротьбі з корупцією населення вбачає у посиленні каральних заходів: 56% – у звільненні з роботи без права обіймати посаду в органах влади, 50% – у посиленні кримінальної відповідальності чиновників. Ще до дієвих заходів населення відносить вдосконалення законодавства, щоб там не було шпарин для корупції (23%), громадський контроль за діяльністю органів влади (18%), прозорість і відкритість у діяльності усіх органів влади (16%), правове виховання громадян, щоб вони знали свої права (16%), викриття фактів корупції через засоби масової інформації (11%). Підприємці, окрім звільнення з роботи (60%) та посилення кримінальної відповідальності (45%), бачать значно більш широкий арсенал дієвих засобів боротьби з корупцією: вдосконалення законодавства (52%), прозорість і відкритість органів влади (48%), правове виховання громадян (46%), запровадження “єдиних офісів” для надання адміністративних послуг (46%), ширше використання Інтернету (38%), спрощення доступу до суду (35%), мінімізація особистого спілкування з чиновниками при отриманні послуг (34%), викриття фактів корупції через ЗМІ (32%), посилення вимог перед призначенням на посади (29%), встановлення у законодавстві правила “мовчазної згоди” (28%), створення додаткових можливостей для оскарження дій чиновників (27%), створення громадських органів з розгляду скарг на рішення органів влади (25%). Найменш популярними заходами і серед населення, і серед підприємців виявилися підвищення заробітної плати чиновникам (підтримали 8% населення та 18% підприємців), передача окремих повноважень влади приватним та громадським організаціям (3% і 17%), передача більшості владних повноважень органам місцевого самоврядування (2% і 10%). Водночас і песимістичну думку, що ніякі засоби не є дієвими у боротьбі з корупцією, поділяють лише 7% населення і 5% підприємців.
•  І в опитуванні підприємців, і в опитуванні експертів виявилися основні напрями дій, які можуть істотно зменшити ризики корупції у підприємницькій діяльності: чітке, недвозначне законодавство; чітка регламентація, крок за кроком, дій посадових осіб при наданні адміністративних послуг; надання повної інформації щодо процедур та усіх необхідних документів для отримання дозволів; мінімізація ситуацій особистого спілкування підприємців з посадовцями; використання різноманітних засобів зв’язку; встановлення чітких строків для отримання різноманітних дозволів та відповідальність посадовців у разі їх недотримання; принцип “єдиного вікна” у наданні послуг; перехід від карально-спрямованого до профілактичного принципу проведення перевірок та інші. Окрім того, було наголошено на необхідності політичної волі як необхідної умови боротьби з корупцією. Експерти наголошували на тому, що необхідне реформування системи оплати праці посадовцям, особливо тим, хто займається контрольно-наглядовою діяльністю.

  Результати опитування населення та підприємців

  ВИСНОВКИ АНАЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

  Підсумовуючи результати проведеного дослідження, можна зробити наступні висновки.
  Корупція у сфері надання адміністративних послуг та контрольно-наглядовій діяльності держави змушує відносити Україну до держав із високим рівнем корупції. Корупція у цих сферах формує думку суспільства про масштаби корупції, адже з іншими ключовими корупціогенними секторами – розподілом бюджетних (публічних) коштів (ресурсів), державними закупівлями, призначенням на посади тощо – громадяни особисто стикаються значно рідше. Саме тому результати цього дослідження дозволяють не лише виділити корупційні ризики у сферах, охоплених дослідженням, але й проілюструвати корупційні ризики, які є загальними для всієї системи публічної адміністрації.
  Отже, проведене дослідження корупції в сфері надання адміністративних послуг органами публічної адміністрації дозволило ідентифікувати такі головні корупційні ризики:
  необґрунтовано великі строки надання окремих адміністративних послуг;
  загальна складність процедури надання багатьох адміністративних послуг;
  особисте спілкування (контакт) приватної особи – споживача адміністративної послуги з посадовою особою, яка надає адміністративну послугу;
  обмежений доступ до адміністративного органу, який надає адміністративні послуги;
  обмежені можливості приватної особи щодо вибору способу звернення за адміністративною послугою;
  брак інформації про процедуру надання адміністративних послуг;
  невпорядкованість оплати за адміністративні послуги, встановлення додаткових «платних послуг»;
  територіальний монополізм у наданні адміністративних послуг.

  Дослідження корупції в контрольно-наглядовій діяльності публічної адміністрації дозволило ідентифікувати такі головні корупційні ризики:
  необґрунтовано широкі втручальні повноваження адміністративних органів щодо припинення/заборони діяльності;
  існування в деяких адміністративних органів необґрунтованих повноважень щодо проведення перевірок «на місці» («на об’єкті»);
  спрямованість діяльності адміністративних органів на покарання (стягнення штрафів), а не на усунення порушень або їх попередження;
  необґрунтовано широкі повноваження адміністративних органів щодо безперешкодного отримання інформації, доступу до предметів і документів, приміщень, земельних ділянок;
  наявність в окремих адміністративних органів повноваження щодо стягнення штрафу на місці вчинення проступку;
  співпадіння складів правопорушень, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення і багатьма галузевими законами, які караються штрафами різних розмірів;
  велика різниця у визначенні найменшого і найбільшого розміру штрафів;
  співпадіння складів адміністративних проступків і злочинів.
  Більшість із названих корупційних ризиків в Україні зумовлені недосконалою, нереформованою системою публічної адміністрації, яка в багатьох елементах залишилася майже радянською, а також низькою якістю законодавства. Натомість приватна власність та ринкова економіка, зіштовхнувшись з традиціями та правилами командно-планового державного управління, великими нереформованими галузями публічного сектору, посилили корупційні можливості недоброчесних представників влади.
  Тому один з головних висновків нашого дослідження полягає у тому, що адміністративна реформа в Україні вже давно перезріла, адже без її проведення ми і надалі будемо боротися з наслідками, а не з причинами корупції. При цьому першочергові антикорупційні кроки тут загальновідомі: впорядкування системи та структури органів публічної адміністрації, забезпечення професіоналізації та доброчесності публічної служби, спрощення законодавства загалом та розвиток адміністративно-процедурного законодавства зокрема, посилення функцій внутрішнього адміністративного контролю, розвиток механізмів правового захисту приватних осіб у відносинах з органами публічної адміністрації. Для проведення адміністративної реформи є необхідними наявність її чіткого політичного бачення, зокрема, офіційне схвалення Концепції реформування публічної адміністрації, а також введення окремої (тимчасової) посади члена Кабінету Міністрів України, відповідального за адміністративної реформу.
  Варто також звернути увагу на проблеми, які знаходилися поза межами цього дослідження, але про які ми можемо робити висновки з урахуванням загального моніторингу діяльності влади. Зокрема, очевидно, що в Україні відсутня цілеспрямована антикорупційна політика. Окремі заходи, які вживаються, не мають ані належної скоординованості, ні політичної підтримки. Велика кількість рекомендацій та проектів рішень підготовлених органами влади, неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, залишаються нереалізованими. Законопроекти, навіть потрапляючи до Верховної Ради, не здобувають підтримки від проурядової більшості . Тому, на наше переконання, за антикорупційну політику також має відповідати один з членів Кабінету Міністрів, адже очевидно, що проблема корупції належить до числа пріоритетних для України, і повинна щодня перебувати в полі зору Уряду. Враховуючи ж, що питання антикорупційної політики зачіпає сфери відповідальності багатьох органів виконавчої влади, саме функція її координації та політичного просування виходить на одне з перших місць.
  При цьому в антикорупційної політики в Україні є серйозні шанси на успіх, адже надзвичайно позитивним є істотне зменшення переконаності громадян, що при вирішенні більшості питань в органах влади потрібно давати хабарі (якщо у 2003 році таку думку підтримували 72,5 % опитаного населення, то у 2009 – 53,8%). Очевидно, що така тенденція є досить позитивною.
  Результатом нашого дослідження стали рекомендації щодо усунення (мінімізації) корупційних ризиків у сфері надання адміністративних послуг та контрольно-наглядовій діяльності держави (додаються далі).
  При цьому серед населення загалом і підприємців зокрема, найбільшу підтримку отримали рекомендації, пов’язані із встановленням чітких та обґрунтованих строків надання адміністративних послуг (у напрямку їх скорочення), спрощенням та формалізацією процедури надання адміністративних послуг, впровадженням «єдиних офісів» та «універсамів послуг». У частині контрольно-наглядової діяльності найбільшу підтримку отримали рекомендації щодо обмеження дискреційних повноважень контролюючих органів в частині зупинення/закриття діяльності, обмеження перевірок на місцях (на об’єкті), переорієнтації спрямованості діяльності контрольно-наглядових органів з покарання на профілактику порушень.
  Також маємо відзначити, що, як свідчать результати опитування, проведеного в рамках проекту, абсолютну більшість із запропонованих заходів по зменшенню корупції і населення загалом, і підприємці зокрема, вважають слушними.
  Нарешті, необхідно наголосити, що окремі антикорупційні заходи не вимагають законодавчих змін, а можуть бути впроваджені рішеннями керівників конкретних органів публічної адміністрації. Зокрема, це стосується мінімізації особистих контактів службовців з приватними особами, збільшення годин прийому громадян та боротьби з чергами або їх впорядкування, більшої прозорості в діяльності органів публічної інформації, посилення функції внутрішнього контролю тощо. Особливо широкі можливості у цій частині мають органи місцевого самоврядування.
  
  РЕКОМЕНДАЦІЇ АНАЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

  ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:

  Загальні рекомендації:
  
  Забезпечити на інституційному рівні розмежування політичних та адміністративних функцій в органах виконавчої влади
  Розмежовувати інституційно функції з надання адміністративних послуг та контрольно-наглядової (інспекційної) діяльності
  Здійснити реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування з метою забезпечення її професійності та політичної нейтральності
  Реформувати систему оплати праці публічних службовців з метою забезпечення її прозорості, адекватності та стабільності
  Врегулювати питання етики та конфлікту інтересів в публічній службі
  Передбачати в законодавстві обов’язковість ротації публічних службовців, зокрема, на посадах з високим ризиком прояву корупції
  Постійно удосконалювати законодавство, орієнтуючись на його спрощення та систематизацію
  Забезпечити якнайшвидше ухвалення Адміністративно-процедурного кодексу України
  Провести судову реформу з метою забезпечення права приватних осіб на ефективний судовий захист
  Реформувати інститут адміністративного оскарження з метою забезпечення його об’єктивності (неупередженості)
  Розвивати функцію внутрішнього контролю (фінансового контролю та службових розслідувань) в органах публічної адміністрації
  Посилювати механізми парламентського контролю, забезпечуючи їх фаховість та належну законодавчу основу
  Розвивати механізми зовнішнього контролю, в тому числі фінансового, в органах місцевого самоврядування

  Рекомендації в частині надання адміністративних послуг:
  
  Передбачати (заохочувати) використання поштового зв’язку при регулюванні процедури надання адміністративних послуг (як замовлення послуги, так і отримання результату)
  Сприяти розвитку електронного урядування, зокрема, використання електронної пошти для замовлення адміністративних послуг
  Закріпити максимум способів звернення особи за адміністративною послугою органу на законодавчому рівні (використання звичайної пошти, електронної пошти, надання послуги за телефонним замовленням (за можливості)
  Здійснювати спрощення процедури надання адміністративних послуг, в тому числі шляхом впровадження принципу «єдиного вікна»
  Впроваджувати, за можливості, принцип «мовчазної згоди» при наданні погоджень, висновків
  Впроваджувати, за можливості, заявний (повідомний) принцип у наданні окремих адміністративних послуг
  Передбачати обґрунтовані (адекватні) строки надання адміністративних послуг та з цією метою провести перегляд (ревізію) чинного законодавства
  Впорядкувати правове регулювання питань платності/безоплатності адміністративних послуг, механізмів визначення розмірів такої плати та порядку їх затвердження шляхом ухвалення Закону «Про адміністративний збір»
  Скасувати абзац п’ятий підпункту 7.11.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення переліків платних послуг, які можуть надаватись органами державної влади та органами місцевого самоврядування
  Заборонити органам державної влади та місцевого самоврядування надавати платні послуги господарського характеру
  Відмовлятись від територіального монополізму при наданні адміністративних послуг (за можливості) та надавати приватним особам альтернативні варіанти вибору адміністративного органу для отримання адміністративної послуги

  Рекомендації в частині контрольно-наглядової діяльності:
  
  Визначати в нормативних актах конкретні підстави для прийняття рішень про заборону здійснення діяльності
  Закріпити повноваження щодо зупинення певної діяльності (закриття об’єкта) адміністративним органом з обов’язковим підтвердженням такого рішення судом
  Надавати право адміністративним органам на доступ до приміщень, документів чи предметів тільки на підставі рішення адміністративного суду (у разі відсутності добровільної згоди особи)
  Встановити пряму заборону використання в кримінальному процесі результатів (інформації/доказів), отриманих внаслідок контрольно-наглядової адміністративної діяльності без дотримання гарантій (прав) особи на захист від самообвинувачення
  Залишити повноваження щодо проведення планових перевірок «на місці» (на об’єкті) тільки у тих адміністративних органів, які уповноважені фактично контролювати відповідність певної діяльності (стану об’єкта) вимогам закону
  Заохочувати практику здійснення перевірок окремими адміністративними органами на підставі отриманих звітів від осіб, а також копій документів (камеральні перевірки)
  Позбавити інспекційні органи повноваження стягувати штрафи на місці вчинення порушення зі встановленням порядку сплати штрафів виключно через банківські установи
  Запровадити ускладнену процедуру застосування штрафу окремими інспекційними органами, якій передуватиме обов’язкова стадія висунення вимоги щодо усунення виявлених порушень
  Відмовитись від практики планування доходів Державного бюджету за рахунок надходжень від штрафів
  Не передбачати в законах про Державний бюджет положень про фінансування органів влади за рахунок надходжень від штрафів, які накладаються цими ж органами
  Усунути дублювання складів протиправних діянь в Кодексі про адміністративні правопорушення і галузевих (тематичних) законах
  Передбачити відповідальність юридичних осіб за вчинення адміністративних проступків (замість посадових осіб цих юридичних осіб) і об’єднати всі склади адміністративних проступків в єдиному кодифікованому акті
  Усунути існуючу в законодавстві необґрунтовано велику різницю між найменшим і найбільшим розміром штрафу за одне порушення
  Усунути існуючі в законодавстві випадки співпадіння складів адміністративних проступків і злочинів

  КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:

  Загальні рекомендації:
  
  Схвалити Концепцію реформування публічної адміністрації
  Припинити практику «розширення» повноважень органів публічної адміністрації шляхом підзаконної нормотворчості
  Розвивати функцію внутрішнього контролю (фінансового контролю та службових розслідувань) в органах публічної адміністрації
  Забезпечити достатню незалежність підрозділів внутрішнього контролю та протидії корупції

  Рекомендації щодо надання адміністративних послу:
  
  Розвивати електронне урядування (зокрема, використання електронної пошти для замовлення адміністративних послуг)
  Заохочувати створення «універсамів послуг» («офісів для громадян» тощо) та застосовувати принцип «єдиного вікна» при наданні адміністративних послуг
  Скасувати «переліки платних послуг», затверджені для органів виконавчої влади
  Впорядкувати відносини щодо встановлення плати за надання адміністративних послуг (розробити проект Закону «Про адміністративний збір» і забезпечити його ухвалення)
  Припинити практику подрібнення адміністративних послуг на окремі (платні) послуги, забезпечуючи орієнтацію на результат
  Створити окремий (єдиний) веб-сайт (веб-портал), де буде визначений перелік усіх адміністративних послуг, які надаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також інформація щодо отримання цих послуг
  Впорядкувати правове регулювання питань платності/безоплатності адміністративних послуг, механізмів визначення розмірів такої плати та порядку їх затвердження шляхом розробки Закону «Про адміністративний збір»
  Відмовлятись від територіального монополізму при наданні адміністративних послуг (за можливості) та надавати альтернативні можливості приватним особам щодо вибору адміністративного органу для отримання адміністративної послуги

  
  Рекомендації в частині контрольно-наглядової діяльності:

  
  Переглянути ступені ризиків більшості видів господарської діяльності з метою зменшення періодичності планових перевірок
  Забезпечити зменшення кількості планових і позапланових перевірок адміністративними органами
  Запровадити правило щодо проведення перевірок тільки на підставі обґрунтованої підозри про вчинення порушення (крім виняткових категорій об’єктів, передбачених законом)
  Запровадити політику пріоритету попередження правопорушень, а не покарання за їх вчинення
  Змінити цільове призначення окремих інспекційних органів в напрямку їх перетворення в органи агентського типу, головним обов’язком яких стане консультування осіб про правила здійснення певної діяльності, надання рекомендацій щодо запобігання порушень закону

  МІНІСТЕРСТВУ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ:
  
  При проведенні антикорупційної експертизи проектів нормативних актів (та актів, направлених на реєстрацію), які регулюватимуть відносини органів публічної адміністрації з приватними особами перевіряти їх на:
  відповідність стандартам справедливої адміністративної процедури (зокрема, наявність прав приватної особи бути вислуханою, доступу до матеріалів справи, на допомогу та представництво; наявність обов’язків адміністративного органу щодо мотивування рішення та зазначення порядку його оскарження);
  зручність способів звернення за адміністративними послугами, з пріоритетом поштових звернень та відповідей;
  забезпечення механізмів безстороннього адміністративного оскарження;
  впровадження принципу «мовчазної згоди» при наданні погоджень, висновків;
  поширення заявного (повідомного) принципу у наданні окремих адміністративних послуг;
  визначеність підстав для прийняття рішень про заборону здійснення певної діяльності;
  відповідність виду господарської діяльності пропонованій періодичності планових перевірок;
  обґрунтованість повноважень щодо проведення перевірок «на місці» (на об’єкті);
  можливість здійснення перевірки на підставі отриманих звітів від особи;
  недопущення повторюваності складів протиправних діянь в Кодексі про адміністративні правопорушення і галузевих (тематичних) законах;
  обґрунтованість різниці у визначенні найменшого та найбільшого розміру штрафу за правопорушення з метою обмеження дискреційної влади адміністративних органів;
  недопущення співпадіння складів адміністративних проступків і злочинів.

   
  КЕРІВНИКАМ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ:

  Загальні рекомендації:
  
  Впроваджувати внутрішні етичні стандарти та контроль за конфліктом інтересів на публічній службі
  Підвищувати процедурну самостійність публічних службовців виконавського рівня (інспекторам, спеціалістам)
  Забезпечувати об’єктивність (неупередженість) механізмів адміністративного оскарження
  Розвивати функцію внутрішнього фінансового контролю та протидії корупції
  Сприяти незалежності підрозділів внутрішнього фінансового контролю та протидії корупції

  Рекомендації в частині надання адміністративних послуг:
  
  Заохочувати скорочення строків надання адміністративних послуг
  Спрощувати процедуру надання адміністративних послуг, в тому числі шляхом впровадження принципу «єдиного вікна»
  Мінімізувати кількість органів (підрозділів), залучених до надання адміністративної послуги та кількість документів, що вимагаються від особи
  Заохочувати використання поштового зв’язку при наданні адміністративних послуг (як замовлення послуги, так і направлення відповіді)
  Створювати «універсами послуг» («офіси для громадян» тощо) та застосовувати принцип «єдиного вікна»
  Впорядкувати час прийому громадян, з метою забезпечення його достатності та зручності для споживачів адміністративних послуг
  Удосконалити порядок особистого прийому в органах влади шляхом запровадження «електронної черги» тощо
  Здійснювати зонування будівель (приміщень) адміністративних органів на «закриту частину» (для роботи з документами) та «відкриту частину» (для прийому громадян)
  Забезпечувати підконтрольність спілкування публічних службовців з громадянами під час особистого прийому
  Здійснювати ротацію службовців на посадах високим ризиком прояву корупції
  Впроваджувати анкети (форми) для звернення за адміністративною послугою
  Розміщувати в приміщеннях адміністративного органу, призначених для особистого прийому, інформацію, необхідну для звернення особи до адміністративного органу без сторонньої допомоги (інформаційні стенди, зразки документів, буклети (брошури), контактні телефони, час прийому тощо)
  Запроваджувати консультативні кабінети, довідкові служби, телефонну довідку
  Забезпечити функціонування веб-сторінок, інших електронних ресурсів адміністративних органів, де має надаватися уся інформація, необхідна для отримання адміністративної послуги
  Створити належні побутові умови в приміщеннях, призначених для особистого прийому громадян
  Своєчасно вирішувати проблему доступності бланків та інших формулярів, необхідних для отримання адміністративних послуг

  Рекомендації в частині контрольно-наглядової діяльності:

  
  Забезпечувати зменшення кількості планових і позапланових перевірок
  Запровадити правило про проведення перевірок тільки у випадку існування обґрунтованої підозри у вчиненні порушення
  Створити відокремлені підрозділи чи ввести окремі посади, головним обов’язком яких стане консультування осіб про правила здійснення певної діяльності, надання рекомендацій щодо запобігання порушень закону