Круглий стіл «Вступ України в НАТО та проблеми енергетичної безпеки»

Круглий стіл

Українське національне інформаційне агентство — Укрінформ

(вул. Б.Хмельницького, 8/16).

Організатор круглого столу — Фонд “Демократичні ініціативи”

Учасники:

Богдан Соколовський — уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки;

Михайло Гончар — директор енергетичних програм Центру “Номос”;

Ілько Кучерів — директор Фонду “Демократичні ініціативи”.

Питання до розгляду:

–– національні інтереси України в енергетичній сфері;
–– “енергетичні війни” – виклики, загрози, реагування;
–– українсько – російські енергетичні відносини – що буде у грудні 2008 року?
–– що таке “Енергетичне НАТО” ?

                                                             Прес-реліз

                                          Про проект «Місце України в НАТО»

Фонд “Демократичні ініціативи” продовжує свій проект «Місце України в НАТО», у межах якого проводить круглі столи, прес-конференції, з тим аби шляхом дискусій та інтелектуальних заходів сформулювати й окреслити національні інтереси держави, обговорити подальші шляхи її розвитку. До участі у наших акціях ми плануємо долучати експертів, моральних та інтелектуальних авторитетів нації, представників влади, дипломатичного корпусу, військових, освітян, студентів, а також журналістське середовище.
Ми також активно співпрацюватимемо з європейськими аналітичними центрами, оскільки сьогодні в Європі недостатньо інформації про Україну і цю нішу треба заповнювати. Йдеться передусім про цілеспрямовану кампанію інтеграції України в євроатлантичний інформаційний простір.
Ми прагнемо створити єдине інформаційне й інтелектуальне середовище з Європою і євроатлантичним світом, де ми «повинні розуміти і бути зрозумілими».
Ми розглядаємо вступ нашої країни до НАТО як важливий елемент державотворення і реалізації національних інтересів України. Для того аби Україна стала повноцінним членом євроатлантичного товариства, держава повинна відповідати критеріям членства в НАТО. Ці критерії включають: наявність сильної, розвинутої демократії, функціонування ринкової економіки, відсутність суперечок із сусідніми країнами, цивільний контроль над силовими структурами, сумісність військових підрозділів з НАТО.

Тези виступів учасників круглого столу

Богдан Соколовський, з січня 2008 р. – Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки.
Перед цим був радником Секретаріату Президента України, працював на дипломатичній роботі – у посольствах України в ФРН, США та Австрії, очолював управління міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва МЗС України. В системі МЗС активно займався питаннями енергетичної безпеки, зокрема проектами в сфері ядерної енергетики і транзиту вуглеводневих енергоносіїв .Послідовний прихильник євроатлантичної інтеграції України і встановлення балансу інтересів на євразійському просторі.

Розвинені держави вже сьогодні намагаються формувати узгоджену політику поведінки з енергоресурсами на всіх стадіях їх використання: від добування, доставки, справедливого розподілу, раціонального використання до їх утилізації і відновлення.
Жодна, навіть найбагатша держава, політична або бізнес-група не мають шансів на майбутнє, залишаючись поза цими процесами.
Країни, які беруть і виконують такі зобов’язання, у тому числі й Україна, мають право вимагати таких підходів від своїх партнерів і сусідів. Зрозуміло – в рамках норм міжнародного права, етики і духу рівноправних стосунків.
Очевидне й інше – справедливо вимагати і домагатися результату здатні тільки самодостатні сильні держави або об'єднання країн, які демонструють високу індивідуальну і колективну відповідальність за енергобезпеку.
Україна в нинішній системі координат енергобезпеки діє прозоро, прагматично, чесно і відповідально.
Реальне підвищення рівня національної і регіональної енергетичної безпеки – це пріоритетне питання політики Президента України Віктора Ющенка.
Декілька конкретних прикладів.
У травні минулого року президенти України, Азербайджану, Грузії і Польщі на саміті в Кракові ініціювали багатобічний переговорний процес щодо переходу від моделі "індивідуальної" до "колективної" системи гарантування енергетичної безпеки.
В основі Краківської ініціативи – синергія співпраці: об'єднуються зусилля на державному, корпоративному і науковому рівнях.
Вже на другому Вільнюському саміті в жовтні 2007 року ініціативу підтримали президенти Румунії і Латвії, представники Європейської Комісії, США й інших країн.
У розвиток Краківської ініціативи 22–23 травня 2008 року в Україні відбудеться черговий, третій Саміт з питань енергетичної безпеки.
Одним з ключових питань порядку денного травневого Саміту буде ініціатива Президента України про створення "Балто-Чорноморсько-Каспійського енерготранзитного співтовариства".
Неформальне відкрите СПІВТОВАРИСТВО має сприяти встановленню нової культури енерготранзиту у дусі Європейської енергетичної Хартії при забезпеченні балансу інтересів між виробниками, споживачами і транзитерами енергоносіїв.

Головна мета – забезпечення надійного і гарантованого транзиту нафти і газу за оптимальними тарифами.
Для досягнення мети ми пропонуємо спільно шукати відповіді на питання, пов'язані з транснаціональним транзитом за такими напрямами:
- практичне забезпечення вільного доступу споживачів і постачальників до трубопровідних магістралей і сховищ;
- інвентаризація енерготранспортних систем і їх технічного стану;
- стратегічне планування, реконструкція, модернізація і розвиток маршрутів і сховищ;
- оптимізація інвестиційної діяльності з підвищення надійності транзиту і зберігання енергоносіїв;
- створення резервних транспортних коридорів і сховищ;
- уніфікація транзитних тарифів, у тому числі – на комбіновані маршрути (трубний, водний, залізничний);
- впровадження уніфікованих методик і технологій обліку і контролю;
- створення єдиної координаційної системи оперативного обміну інформацією і управління постачаннями;
- уніфікація вимог з рентабельності і прибутковості енерготранспортних систем і сховищ;
- уніфікація вимог із забезпечення безпеки транспортних систем і сховищ;
- уніфікація вимог з екологічної сумісності маршрутів, систем і технологій;
- уніфікація підходів і вимог до договорів, угод, контрактів і протоколів з питань транзиту і постачань;
- уніфікація ступеня компетентності і відповідальності держави в забезпеченні надійного транзиту і зберігання енергоносіїв господарюючими суб'єктами.

Важливою темою розмови на травневому Саміті буде нафтопровід «Одеса-Броди». Найближчими місяцями маршрут запрацює в нормальному аверсному режимі – це вимога стратегії енергобезпеки України. Крім того, ми опрацьовуємо декілька варіантів його розгалуження з міста Броди: у північному, західному і східному напрямках – на додаток до існуючих магістралей. На всіх напрямках буде забезпечено збереження якості різних сортів нафти при їх «роздільному» прокачуванні.

Упевнений, що нафтопровід відіграє найважливішу роль як для європейських споживачів, так і для експортерів Каспійського регіону.

Реалізація проекту дозволить країнам і компаніям:
- реально диверсифікувати маршрути і джерела постачань нафти;
- диверсифікувати маркетингові й інвестиційні стратегії;
- повніше використовувати сьогоднішній і перспективний нафтовий потенціал.
Для країн Каспійського регіону проект стане додатковим аргументом в реалізації стратегій придбання активів в нафтопереробці і нафтохімії поблизу і на території ЄС.

Михайло Гончар, з 2006 р.–- керівник енергетичних програм Центру „НОМОС” (Севастополь).
2005-2006 – заступник Голови Правління ВАТ “Укртранснафта”;
2001–2004 – керівник апарату Спеціального Уповноваженого України з питань Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), ВАТ “Укртранснафта”,
2003-2006 –- експерт Спільної Робочої групи Україна – Польща – Єврокомісія,
1994-2000 – в системі РНБО: Національний інститут стратегічних досліджень.

1. Енергетична війна або СН-війна (СН – хімічний символ вуглеводневих сполук), як і війна інформаційна чи психологічні операції, не сприймається в масовій свідомості як війна. Швидше, енергетична війна сприймається або як певна метафора, або через призму економічних явищ. Але наслідки війни енергетичної схожі до наслідків війни реальної, більше того, навіть перевищують їх. Замість окупації території здійснюється захоплення ринку та активів без збройного вторгнення. При застосуванні збройних сил частина активів та інфраструктури може бути знищена. В результаті війни енергетичної активи лишаються неушкодженими. Через енергетичну війну (блокаду, обмеження енергопостачань) економічному потенціалу країни-жертви може бути завдано відчутних збитків та викликано системні кризові явища, здатні загальмувати або й відкинути країну в економічному розвитку, а також різко зменшити можливості оборони у разі збройної агресії.
2. Ефективність енергетичної зброї нелінійно зростає з цінами на енергоресурси. Політична нестабільність провокує зростання цін і в такий спосіб різко збільшується вірогідність застосування енергетичної зброї. На пострадянському просторі енергетичні війни стали реальністю, на яку в країнах ЄС та у США звернули увагу лише після резонансних подій зими 2005-2006 рр. між Україною та РФ. СН-війни в поточному десятилітті проявились у двох різновидах – енергоресурсному та інфраструктурному.
Прикладами застосування СН-зброї стали:
- обмеження постачань газу для Білорусі взимку 2004 р. та 2006 р. з боку ВАТ „Газпром”;
- обмеження постачання газу для України взимку 2005–2006 р.р. з боку „Газпрому”;
- повне припинення постачання нафти з боку АК „Транснефть” до Литви, починаючи з липня 2006 року.
Прикладами застосування інфраструктурної (трубопровідної) зброї є:
- повне припинення з 01.01.2003 р. транзиту нафти з боку АК „Транснефть” через Латвію;
- блокування транзиту казахстанської нафти російською нафтотранспортною монополією в напрямку Литви в 2006 році;
- блокування Білоруссю транзиту російської нафти через систему „Дружба”.
3. Ефект ураження різко зростає при паралельному застосуванні інформаційно-пропагандистських засобів та засобів ведення психологічної війни через мас-медіа. Можна стверджувати, що інформаційна війна та психологічні операції є необхідними супутніми компонентами ефективного застосування енергетичної зброї. Заздалегідь спланована інформаційно-психологічна кампанія з використанням ЗМІ мультиплікативно збільшує ефект тиску, точково концентруючи його на політичному керівництві країни з метою схилити до ухвалення ситуативного рішення щодо вирішення конфлікту на запропонованих «агресором» умовах.
4. Енергетична безпека в умовах високих цін на ресурси та глобальної політичної нестабільності стала в один ряд з безпекою в сфері оборони та протидією тероризму. Основою на те, аби Альянс звернув увагу до нехарактерної для нього проблематики енергетичної безпеки, стала Декларація Ризького саміту НАТО, п. 45 якої фокусував увагу країн-членів на ній. Декларація Бухарестського саміту в п. 48 більш деталізована і спрямована на створення ефективної системи моніторингу ризиків та загроз, захисту критичної інфраструктури, координації дій Альянсу з організаціями, що спеціалізуються на проблематиці енергетичної безпеки.