Зараз в Росії «атмосфера фортеці», яку всі намагаються захопити, вона всім має давати відсіч, а звідси йде мілітаризація, нагнітання ненависті до сусідівОлексій Гарань
Олексій Гарань: Як частина тла, безумовно. Від цих трагедій зараз не застрахований ніхто, не застрахований від терористів, від політичних терористів, від просто психопатів, від людей, які бачать насильство і хочуть принести «рай на землю» з використанням терористичних заходів. Це може статися у будь-якій країні. На жаль.
Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Але для тероризму існують соціально-економічні і соціально-політичні наслідки. Та атмосфера, яка зараз в Росії, «атмосфера фортеці», яку всі намагаються захопити, вона всім має давати відсіч, а звідси йде мілітаризація, нагнітання ненависті до сусідів, до інших народів, до інших конфесій, очевидно, що це створює відповідне тло.
Якщо дітей із дитинства виховують на військових парадах і на військових «утрєнічках», де вони марширують зі зброєю, граються зі зброєю, приставляють цю зброю до скроні своїх ровесників, то очевидно, що все це створює відповідну атмосферу.
(Повна версія програми)
– Пане Казарін, у перші години після трагедії у Керчі здавалося, що у Москві готові використати цю ситуацію заради нового нагнітання конфлікту з Україною. Можна сказати, що саме цей привід вже вичерпаний? Тому що Москві не вдалося поки що знайти достатніх «доказів» і хоча би вигадати «достатні докази» української причетності до цього.
Павло Казарін (переклад): Досвід існування Російської Федерації і її пропагандистської машини доводить одну просту річ – їм не потрібен реальний casus belli. Вони завжди можуть придумати. Російська Федерація потребувала би приводу для ескалації, то цей привід могла би отримати з будь-якого зі своїх рукавів.
У цьому сенсі виглядає навіть дивним те, що в Російській Федерації вирішили не кваліфікувати те, що відбулося, як терористичний акт. Кваліфікували його, як вбивство двох і більше людей, вчинене суспільно-небезпечним чином. Як на мене, для російських силовиків це буде дуже зручний привід. Навіть було неочікувано, що переміг здоровий глузд.
Олексій Гарань: Якби хотіла фейкові докази сфабрикувати на місці (Росія – ред.), то могли б це сфабрикувати. Але, на щастя, є соцмережі. Тому що вдалося подивитися, а чим же ж дихав цей хлопець. Виявилося, що він дихав зовсім не українським націоналізмом, а якраз російським шовінізмом.
– До речі, за даними джерел російського видання «Комерсант», Владислава Рослякова зараз перевіряють на зв’язки з «Правим сектором» і УНА-УНСО. Остання організація, пише «Комерсант»: «Вже попадалася на підготовці теракту в навчальному закладі в Росії. В організації цього злочину звинувачують киянина Павла Гриба».
Це теж показує, що ще нічого не закінчилося.
Президент України Петро Порошенко у зв’язку з трагедією у Керчі звернувся до українських громадян, які проживають на території анексованого Криму: «Коли гинуть українські громадяни, де це не відбувалося б, це трагедія...».
Російська пропаганда відразу почала використовувати ситуацію в Керчі, щоб нагадати, що це не українська територія, що реакція української влади свідчить про те, що Київ вже майже відмовляється від Криму. До цієї пропагандистської атаки долучилися і певні проросійські пропагандисти і на території самої України, які почали говорити про «невідповідні дії» української влади.
Пане Казарін, що ще могла українська влада зробити, щоб переконати російських і проросійських пропагандистів у тому, що слова президента достатньо чітко продемонстрували приналежність Криму до України?
Трагедія, настільки масова і жахлива за масштабами, могла би стати приводом для загальнонаціональної жалобиПавло Казарін
Павло Казарін: Я не впевнений в тому, що російських чи проросійських пропагандистів ми можемо в чомусь переконати, тому що їх мотивація визначається товщиною їхнього гаманця.
Але офіційний Київ? Трагедія, настільки масова і жахлива за масштабами, могла би стати приводом для загальнонаціональної жалоби. З одного боку, цей траур міг би бути актом емоційної солідарності з українськими громадянами, які вимушені жити на території анексованого Криму, а з іншого боку, був би недвозначний сигналом всьому цивілізованому світу про те, що Україна пам’ятає про 2,5 мільйони своїх громадян...
Павло Казарін, журналіст проекту «Крим. Реалії»
– Відбулося ухвалення постанови Держдуми Росії, в якій говориться, що «українське керівництво ступило на шлях перетворення України на плацдарм боротьби з Росією та її народом на всіх можливих фронтах і напрямках». І виступ президента Путіна під час Валдайського дискусійного клубу, під час якого він сказав, що може нормалізувати стосунки тільки з наступним українським керівництвом, і що якщо Україна діятиме так, як діяв президент Грузії Саакашвілі (мається на увазі російсько-грузинська війна 10-річної давнини), то Україна отримає те ж, що отримала й Грузія. Це фактично масоване залякування...
Якось все це дуже швидко. І слова про «терористичну державу» з самого проекту документа зникли (не вдалося «українського сліду» знайти»), а сам документ залишився незрозуміло для чого.
Ілля Пономарьов (переклад): У мене вже «спухла голова» через те, який сенс цієї заяви? У мене була ще версія, що просто депутати побоялися відстати і не потрапити «до раю» за своїм президентом.
Тому треба було встигнути застрибнути у потяг, який відходив. Але занадто короткий термін був між заявою Путіна і появою ось цієї заяви... Не думаю, що це було цілеспрямовано. Думаю, що це був експромт.
Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми Російської Федерації
Коли людина так жартує (у нього специфічне почуття гумору, але все ж це був жарт), то це означає, що у нього щось схоже крутиться. Коли він говорить, хто потрапить «до раю», а хто – «до пекла», означає, наскільки серйозний резонанс у Кремлі щодо того, що зараз відбувається стосовно автокефалії України.
