Майбутнє України залежить від здатності держави зробити процес консолідації нації та зміцнення української ідентичності незворотним
Протягом десятиліть Росія використовувала культуру та російську мову як інструмент для підготовки, виправдання та маскування агресивної війни, яку вона веде проти України. Тому питання національної культури та мови сьогодні не менш важливі для національної безпеки, ніж питання міжнародних санкцій, постачання зброї в Україну та збереження внутрішньої стабільності в Україні. Про це Петро Бурковський, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи», сказав, відкриваючи публічну дискусію «Національна культура та мова в Україні: Зміни у громадській думці після року війни» 10 березня в Укрінформі. Під час заходу були представлені результати соціологічного дослідження в макрорегіонах України, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» і мені Ілька Кучеріва у співпраці з соціологічною службою Центру Разумкова, які обговорили поважні експерти та посадовці.
Рекордною за всі роки незалежності є кількість тих українців, які вважають своєю рідною мовою українську – Тарас Тарасюк
За рік війни мовна ситуація в Україні змінилася досить суттєво. На цьому, презентуючи дані опитування, наголосив аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Тарасюк.
«Зросла частка вживання української мови і зросла частка українців, які вважають українську мову своєї рідною. Якщо ми порівнюватимемо з 2021 роком, то тоді показник вживання української мови вдома становив 64%, а у 2022 році він становив 71%. Водночас рівень вживання російської мови знизився на майже 10%», – сказав аналітик.
Згідно з опитуванням, у містах Півдня та Сходу російська мова повсякденного спілкування досі є поширеною, тоді як жителі селищ та сіл здебільшого україномовні.
Рекордною за всі роки незалежності є кількість тих українців, які вважають своєю рідною мовою українську.
«Якщо у 2021 році частка населення, котра вважала українську мову рідною, становила 77%, то за рік вона зросла до 87%. При цьому українська мовна ідентичність переважає в усіх регіонах України», – зазначив Тарас Тарасюк.
Опитування також показало, що молодь частіше називає українську мову рідною (92% проти 6% тих, хто назвав російську), ніж старше покоління (84% проти 14%).
Звертає на себе увагу й те, каже аналітик, що все більше українців виступають за вилучення російськомовних авторів зі шкільної програми:
«Зберігається чітка тенденція в зменшенні вагомості і актуальності використання російських авторів у навчальних програмах. Більше третини українців вважають, що російськомовних авторів взагалі варто виключити зі шкільної програми. Звісно, найпоширеніша така думка в Західному макрорегіоні».
За словами аналітика, на Півдні та Сході України також суттєво зросла підтримка вилучення російськомовних авторів з навчальних програм.
Як показало дослідження, прихильниками того, аби продовжувати вивчати творчість російських авторів є лише близько 7% громадян. Решта виступають за зниження кількості російських авторів у підручниках, але відносно популярною (близько 28%) лишається опція не відмовлятися від творів, які вважаються «світовою класикою».
Показовою є й тенденція щодо схвалення заборони російських культурних продуктів.
«Після повномасштабного вторгнення в українському суспільстві сформувався консенсус щодо того, що має зростати потреба в забороні російських культурних продуктів. Йдеться мова про виступи артистів, трансляцію російських фільмів, серіалів тощо», – сказав Тарас Тарасюк.
Така думка переважає в усіх регіонах, лише на Півдні приблизно однакова кількість опитаних погоджуються та не погоджуються з цим.
За словами Тараса Тарасюка, у 2021 році таке рішення держави сприймалося суспільством значно більш контроверсійно.
Згідно з опитуванням, трохи більше половини українців (близько 53%) вважають недоречним для українських культурних діячів створювати свої продукти російською мовою. Найбільше цю думку поділяють жителі Західних та Центральних регіонів України. На Півдні та Сході України так вважає третина громадян.
Нам потрібно, щоб українських митців і творців культурних продуктів було більше і в усіх можливих жанрах – Микита Потураєв
Коментуючи дані опитування, голова комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, сказав:
«Попри те, що зміни в громадській свідомості стосовно питань мови і національної культури сталися внаслідок трагічних обставин війни, вони змінилися на краще, і такої прихильності до російської культури в Україні, яка була раніше, вже не буде. Її популярність буде поступово зменшуватися».
За словами Микити Потураєва, якісні зміни у цій сфері почалися з 2014 року, коли почалася активна українізація освіти. Сьогодні виростає покоління, для якого мовне питання майже не існує, адже це люди, які закінчили українські школи та університети з повною україномовною освітою.
«Ці покоління абсолютно позбавлені комплексу меншовартості і не розуміють, як може бути інакше, аніж те, що українська мова є мовою державною і мовою повсякденного спілкування. Такі дані опитування ми отримували під час політичних кампаній», – зазначив народний депутат України.
Ще одним вагомим заходом українізації суспільства, на думку Микити Потураєва, стало запровадження «мовних квот» в українській музичній індустрії.
«Коли були введені квоти на український продукт і кількість пісень на українських радіостанціях значно збільшилася, іноді це було неможливо слухати, бо часто це була якась «гаражна попса». Але це треба було пройти. Зате тепер у нас є виконавці світового та європейського рівня. І це все якісно, це все круто і модно», – прокоментував політик.
Він переконаний, що вплив російської мови був пов'язаний насамперед із впливом російської культури. Щоб протидіяти цьому, необхідно втілювати прості інструменти та засоби, щоб українська культура глибше вкорінювалася в усіх регіонах України і була представлена в усіх можливих жанрах.
«Нам потрібно, щоб українських митців і творців культурних продуктів було більше, щоб вони були представлені в максимально широкому спектрі по всіх абсолютно жанрах, які тільки є в сучасній культурі. І це буде потужною відповіддю і потужною гарантією проти повзучої культурної експансії так званої Російської Федерації», – каже Микита Потураєв.
Попри те, що більшість коштів наразі витрачається на оборону країни, підтримка культури не повинна залишатися осторонь, наголосив він. Водночас у політика запитали, як так сталося, що із низки ухвалених Верховною Радою «книжкових законів», покликаних звільнити український культурно-інформаційний простір від російських впливів і стимулювати розвиток національних культурних індустрій, один досі не підписаний президентом, а інші не набули чинності, що неабияк обурює громадянське суспільство.
Як пояснив народний обранець, проблема носить перш за все фінансовий характер. Він закликав громадянське суспільство й діячів культури докласти лобістських зусиль для того, щоб українська культура була підтримана саме сьогодні, у найскладніші для держави часи, і тим більше пізніше, коли почнеться процес відновлення країни.
Виконавчий директор «Демініціатив» Петро Бурковський принагідно поінформував учасників дискусії про те, що група відомих науковців і громадських експертів під загальним керівництвом знаного українського філософа і громадського діяча Євгена Бистрицького напрацювала і вже представила візійний документ «Бачення України: реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери у перспективі 2030 року».
Аналітик зазначив, що фінальна версія документа нині запропонована суспільству, владі та партнерам України для пропозицій щодо поточного реформування країни і відбудови її після перемоги, і висловив сподівання, що цей документ може стати у пригоді і в законодавчій роботі.
Коли за українську мову можуть вбити, українцям не потрібні аргументи, щоб зрозуміти, як її треба захищати – Тарас Кремінь
87% українців, які вважають українську мову рідною, видаються рекордними за роки незалежності і є справді історичним фактом – підтвердив під час заходу Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови. На зростання цього показника вплинули як вертикальні, так і горизонтальні суспільні чинники.
«Фактор горизонтальності надзвичайно важливий, тому що це заслуга кожного громадянина, який на своєму прикладі, на прикладі конкретної родини, професійного середовища, бойового підрозділу, громадської організації, урядових і неурядових інституцій дотримується мовного закону, сприяє тому, щоб українською мовою спілкувалися».
Саме тому, за словами мовного омбдусмена, останнім часом порушень мовного законодавства стало менше, ніж рік тому. Однак все ще залишаються порушення на рівні місцевої влади, де існують значні прогалини в імплементації мовного закону, зокрема у сферах освіти, охорони здоров'я, транспорту.
«Це вже питання вертикалі, коли очільник міста або керівник структурного підрозділу, обласної військової адміністрації припускається порушень мовного закону, і це приклад, який прямо чи непрямо впливає і на підлеглих, і на мовну ситуацію в конкретному регіоні тощо», – пояснив Тарас Кремінь.
Він акцентував, що цей показник теж змінюється і змінюється на краще. Адже чинник війни, чутливе та підвищене почуття поваги та ідентичності, перегляд власних цінностей, реальні кроки деколонізації в різних сферах – вони даються взнаки.
Мовний омбудсмен поінформував, що щотижня зустрічається з очільниками обласних адміністрацій та громад, які вже запровадили процес імплементації мовного закону на рівні свого регіону або збираються це зробити. Завдяки місцевим університетам та допомозі місцевої влади в Україні вже понад рік працюють 453 безкоштовні локації з опанування української мови, які пропонують можливість вивчати мову всім охочим, зокрема й внутрішньо переміщеним особам та іноземцям.
Водночас болючою є статистика фактів лінгвоциду на тимчасово окупованих територіях.
«Коли в третьому тисячолітті європейці та наші міжнародні союзники звертають увагу на те, що за українську мову можуть вбити, а за слова «Слава Україні!» – розстріляти, записати на відео і поширити в соціальних мережах, думаю, що українцям не потрібні додаткові аргументи, щоб зрозуміти, що означає українська мова і як її треба захищати», – підсумував Тарас Кремінь.
Підтримка культурного продукту та відповідних ринків з боку держави є запорукою творення міцної й єдиної української нації – Тарас Шамайда
На думку Тараса Шамайди, громадського діяча, співкоординатора руху «Простір свободи», стрімка зміна суспільної свідомості та перехід значної кількості людей на українську мову, що стався внаслідок шоку від повномасштабної агресії Росії у 2022 році, мали свої підвалини, закладені у попередні роки – це і закон про державну мову, й осмислена освітня політика держави, й введення квот на українські пісні на радіо тощо.
Але щоб ця тенденція була стійкою, а зміцнення української ідентичності стало незворотним, необхідна низка чинників, переконаний експерт. По-перше, українська мова має переважати у найбільших містах, які задають моду й на які орієнтується решта населення. По-друге, українською мовою мають розмовляти діти та молодь по всій країні. І по-третє, український культурний продукт – книги, фільми, музика тощо, – має домінувати в Україні і формувати відповідний світогляд українців.
Щодо першого чинника, то соціологи відмічають злам в українській столиці, коли більше половини киян спілкуються українською мовою повсякденно.
«Така ситуація існує в столиці вперше за 150 років, – з ентузіазмом коментує експерт. – Тепер важливо поширити цей тренд на інші великі міста – Харків, Одесу, Дніпро. Особливо це стосується Одеського регіону, де є очевидний провал в гуманітарній політиці, тому тут потрібні і кадрова політика, і посилення інформаційної та культурної політики», – зазначив Тарас Шамайда.
Щодо молоді, каже громадський діяч, то тут ситуація дивна – 92% молодих українців вважають українську мову рідною, але лише 70% розмовляють нею.
«Це означає, що щонайменше чверть української молоді не говорить тією мовою, яку вважає рідною. Тобто це не нормальна ситуація, попри позитивні тренди. Це означає, що досі існують чинники, які на це впливають, і держава повинна сприяти усуненню цих чинників», – наголосив Тарас Шамайда.
Тому ключовим питанням, на його думку, є державна підтримка культурного продукту. І саме тут у держави не все гаразд. Попри те, що парламент ухвалив низку «книжкових законів», покликаних стимулювати розвиток українського книжкового ринку, вони досі не виконуються.
Відповідь, що у держави нібито немає на це грошей під час війни, не спрацює, каже Тарас Шамайда, звертаючись до Микити Потураєва, адже буквально днями парламент ухвалив законопроєкт про збільшення видатків на мільярди гривень у необоронних сферах.
«Або візьмемо ситуацію з телебаченням, де мільярди гривень витрачаються на Марафон, в тому числі на російськомовний продукт – канали "Дом" чи " Freedom", тоді як на програму підтримки книгарень по всій Україні коштів немає», – доводить абсурдність ситуації Тарас Шамайда.
Це не питання суто нестачі грошей, це питання усвідомлення на найвищому державному рівні важливості підтримки культурних індустрій, наголошує експерт:
«Держава повинна забезпечити, щоб книжковий закон, який передбачає книжкові сертифікати і відшкодування оренди книгарням, які продають україномовний продукт, діяв, тому що це коштує мізерні кошти. І це не питання нестачі коштів, а це питання нестачі розуміння в певних урядових кабінетах. Коли цей закон набуде чинності, він матиме не лише культурний ефект, а й економічний, бо сприятиме розвитку культурної індустрії», – переконаний Тарас Шамайда.
Інший книжковий закон, за словами громадського діяча, взагалі не потребує ні копійки коштів. Він забороняє імпорт російської книги і перекриває всі лазівки для проникнення «руского міра» на український книжковий ринок.
«Потрібен просто підпис президента, – пояснює Тарас Шамайда. – Для мене це абсолютно скандальна ситуація, коли 300 депутатів одностайно голосують за закон, коли його з ентузіазмом сприймає абсолютно вся видавнича галузь... а ті люди, які мають робити аналітику для президента і забезпечити його підпис, очевидно, перебувають під впливом якогось російського лобі, і це неприйнятно в час війни».
Наступний крок, на думку Тараса Шамайти, – зробити позитивний досвід цих «книжкових законів» системною державною політикою і поширити його на інші індустрії.
«Держава повинна стимулювати не просто роздачу грантів і грошей, а саме стимулювати ринкові механізми, за допомогою яких український культурний продукт домінуватитиме в музиці, кінематографії, на платформах спільного доступу в інтернеті», – так бачить подальшу ситуацію експерт.
Така підтримка культурного продукту та підтримка відповідних ринків з боку держави є запорукою незворотних процесів національної консолідації та творення міцної єдиної української нації, яка зможе гарантувати свою безпеку та мати надійне міцне українське майбутнє, підсумував Тарас Шамайда.
