Оригінал статті - на Європейській правді
Переговори у Мінську отримали новий подих, новий імпульс – принаймні, на це сподівається українська влада. Підставою для цих сподівань стало рішення президента Зеленського про оновлення складу української делегації у тристоронній контактній групі (ТКГ).
Рішення дійсно небанальне. Вперше за час існування Мінської групи Україна зважилася на інтеграцію до її складу чинних представників влади, як виконавчої, так і законодавчої, до того ж – на дуже високому політичному рівні.
Першим заступником глави української делегації в Мінську став віцепрем’єр Олексій Резніков, до підгруп увійшли голови трьох парламентських комітетів та урядовці на рівні заступників міністра.
Це не останнє оновлення, попереджають на Банковій – згодом до складу ТКГ увійдуть й інші депутати.
А до того ж, Україна планує привозити в Мінськ "представників громадськості" як з підконтрольної, так і з окупованої території, щоби виконати ще одну умову Мінських домовленостей – про консультації з представниками ОРДЛО.
"Європейська правда" вже аналізувала цю ініціативу. Тоді ми дійшли висновку, що нова ідея несе значно більше потенційних плюсів, аніж ризиків.
Втім, запитань лишається чимало. Як буде формуватися українська делегація? Чи буде конкурс чи відбір "представників громадськості"? Чи потраплять до Мінська депутати від опозиції, які також представляють частину українських виборців?
На деякі з них Олексій Резніков відповів під час онлайн-конференції "Що чекає на Донбас: тенденції громадської думки на тлі свіжих новин із Мінської ТКГ, бойових дій та пандемії", яку організували 18 травня Фонд "Демініціативи" та "Європейська правда".
На цій події "Демініціативи" також представили результати комплексного дослідження, що довело зміни громадської думки на Донбасі.
Про дослідження "Демініціатив" Дослідження, проведене на підконтрольній уряду території Донбасу, показало зміну настроїв тамтешнього населення. Вперше з 2014 року соціологи констатують "призвичаєння до війни", коли більшість населення готові жити за статус-кво, поруч із лінією розмежування, і готові на примирення лише за умов, якщо вони розумітимуть, як цей процес вплине на їхнє життя. Люди бояться втратити нинішню хитку стабільність. |
До вашої уваги – головні заяви, що пролунали від віцепрем’єра Резнікова.
Де необхідно, курсивом подані позиції інших учасників, на які реагував та відповідав віцепрем’єр.
Коментар Резнікова (тут і далі – звичайним шрифтом):
Нам також відомо про відмінність ментальності Луганської і Донецької областей. Причому на окупованій частині також спостерігається ця відмінність. Що є її причиною – під питанням. Можливо, це пов’язане з демографічними чинниками, чи з часткою аграрного/промислового сектора і так далі.
Де необхідно, курсивом подані позиції інших учасників, на які реагував та відповідав віцепрем’єр.
Загалом аналітики "Демінціатив" виділяють три групи мешканців підконтрольних територій. Перша група готова домовлятися за будь-яку ціну і, по суті, транслює російські наративи, але не є чисельною. |
Я вважаю, що друга і третя групи можуть бути між собою об’єднані, і це дає шанс для всієї країни.
Що стосується мотивів другої групи – то це класична "піраміда Маслоу". І це створює для України можливості для реінтеграції через створення кращих умов життя на підконтрольній уряду території.
Про те, що без "консультацій з представниками ОРДЛО" "Мінськ" не виконати
У трьох пунктах "комплексу заходів" (тобто Мінських домовленостей. – ЄП) йдеться про необхідність консультації та погодження (українських законодавчих актів) з представниками ОРДЛО. Тому західний світ – держави, які зберігають санкції проти РФ, – питають нас, як ми будемо це погоджувати із ними.
На наше щастя, "комплекс заходів" не говорить, як саме мають проводитися ці консультації. І ми пояснюємо міжнародним партнерам, що знайдемо шлях для таких консультацій, при цьому в жодному разі не суб’єктивізуючи тих, з ким ми за жодних умов не можемо сідати за стіл перемовин.
Ми сприймаємо їх (самопроголошених представників "республік") як запрошених з боку РФ. Тепер ми знаємо також про наявність у них громадянства РФ.
Натомість ми плануємо залучити справжніх представників цього регіону, які точно можуть вважатися "представниками ОРДЛО", будуть сприйняті у цьому статусі ОБСЄ і представниками Нормандського формату.
Це дозволить провести з ними консультації і рухатися до виконання "Мінська".
Приємно, що та сторона вже критично ставиться до такої ідеї.
Вони вже розповідають у своїх медіа, що тільки вони можуть представляти ОРДЛО. Але вони є представниками Російської Федерації, про що свідчить також наявність у них російського громадянства.
Про те, хто братиме участь в оновленій ТКГ
До складу ТКГ увійшли троє депутатів "Слуги народу", але не через те, що вони – представники цієї політичної сили, а тому що вони є керівниками комітетів ВР. Можливо, ще з’явиться комітет з питань нацбезпеки для участі у роботі безпекової групи.
Втім, в указі написано, що голова делегації та його перший заступник – тобто я – мають право залучати додатково представників парламенту (і не сказано, з яких політичних сил), експертів, представників громадськості.
На моє переконання, це не будуть постійні люди, їхня участь буде залежною від порядку денного робочих груп, яких є чотири (гуманітарна, соціально-економічна, безпекова та політична). Залежно від поточних питань, ми будемо залучати представників ОРДЛО різного рівня підкованості, готовності, експертності.
Як будемо відбирати?
Потрібно, щоби троє людей – президент України, голова делегації у ТКГ Леонід Кучма і перший заступник, тобто я – розуміли, що конкретно ця людина приїде на перемовини, щоби реально працювати. Бо є ті, хто хотів би приїхати у Мінськ і написати фейсбук-пост "який же я молодець" – але таких людей ми допускати до "Мінська" не будемо.
Хто буде на найближчих консультаціях цими особами, поки оголосити не можу, ми досі проводимо консультації, зустрічаємося.
А прийняття рішення і так само – відповідальність за переговори у Мінську покладені на президента.
Про формалізацію майбутніх рішень Мінської ТКГ
Зараз домовленості, досягнуті у ТКГ, як правило, фіксуються у якості "висновку головуючого" або "заяви головуючого", що готує ОБСЄ.
Точиться дискусія про те, щоби фіксувати це у якості домовленості. Наша відповідь: ми в принципі не проти, але тільки у разі, якщо домовленості виконуватимуть.
Нагадаю, 11 березня ми підписали такий протокол, де зафіксували домовленість паризького саміту про безумовний допуск представників Міжнародного комітету Червоного хреста до місць утримання. Українська сторона цю домовленість виконала ще в грудні. Представники окупаційного режиму у відповідь не зробили нічого.
Ну то який сенс з вами домовлятися, якщо ви не виконуєте взяті зобов’язання?
Сенс щось фіксувати на папері є лише тоді, коли є санкція за порушення зобов’язання.
Але якщо це буде – то я не бачу тут ризиків.
Як нормувати процеси, я дуже добре знаю, і розумію, що може бути закріплене на папері, а що ні.
Про комунікацію
Брак комунікації, брак пояснень, що лунають заздалегідь – це проблема Мінського процесу.
Бо, з одного боку, хотілося б вийти і все розказати наперед, але тоді можна і не їхати на перемовини, бо там є питання нашої тактики. Тому тут, я хочу це підкреслити, доведеться довіритися перемовникам, які делеговані від держави.
Про неможливість проведення виборів у ОРДЛО у 2020 році
Віцепрем’єр реагував на думку Олександра Клюжева, "ОПОРА", який пояснив, що швидка організація чесних виборів на нині окупованій території є неможливою: "Комплекс проблем, які необхідно вирішити перед переходом до мирного врегулювання, не вирішити до виборів у 2020 році. Тільки на технологічні, організаційні моменти треба буде відвести не менше року, навіть якщо винести за дужки питання політичні, військові, мілітаризацію, амністію і так далі".
Із тим, що сказано про перспективу виборів, я абсолютно погоджуюся. Перш за все, вибори можливі лише за вирішення безпекових умов, формули РДР (роззброєння – демобілізація – реінтеграція). Ми пам’ятаємо і про копенгагенські критерії, і про проведення виборів тільки на основі українського закону, з контролем з боку ЦВК тощо.
Вибори на непідконтрольній території будуть фінальною стадією встановлення контролю України на цих територіях, відновлення контролю уряду України над цими територіями, повного відновлення суверенітету на тих землях. І не забуваємо, що після того у нас лишається те саме завдання стосовно Криму.
Про думку щодо відмови України від виконання "Мінська"
Експредставник України в ТКГ Роман Безсмертний заявив, що можливість виходу з "Мінська" має лишатися однією з опцій, та навів приклад: "Наша участь у Мінську – це питання тактики. Якщо президент і влада бачать стратегію такою, що в ній має бути присутній Мінськ як тактичний інструмент – то будь ласка. Але таким же тактичним інструментом може бути вихід з Мінська. З моєї точки зору, обстріл 6 серпня 2019 року був тим моментом, коли треба було заявляти про вихід з Мінського процесу, скликати Нормандський саміт і ставити на Мінську крапку".
Не треба забувати, що Мінські угоди написані, виходячи з того, що вони будуть виконані до 31 грудня 2015 року.
Тому формально ми маємо право сказати "все" – але ми розуміємо, що це єдиний майданчик, який у нас є. І тому цей майданчик нам потрібний.
А зміна складу делегації – це спроба додати новий подих до Мінського процесу, якщо у нього взагалі залишилися шанси.
За дискусією стежив Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"
