Мир, війна і компроміс. Українці прагнуть миру, але не на умовах путіна
Доки у Кремлі сидить володимир путін - миру не буде, - говорить Петро БУРКОВСЬКИЙ, Аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень.
Причина цього у тому, що Україна двічі зробила вибір на користь демократії - не дозволила сфальсифікувати вибори у 2004 році, а другий раз - не дозволила силою придушити народні протести, що й відкрило шлях до Європейського союзу та до втілення соціально-економічних реформ.
Така Україна, є викликом для самої росії, якій буде важко пояснювати своїм громадянам, чому в Україні вдається, підвищується рівень життя, забезпечувати рівень свободи, їздити без перешкод у Європу, при цьому не маючи нафти, ядерної зброї. Люди в росії теж починають виказувати невдоволення політикою кремля, про що свідчать хоча б протести проти пенсійної реформи у самій РФ.
Тому доки Україна йде демократичним шляхом, путін не відмовиться від конфлікту на Донбасі, ц ті політики, хто обіцяє мир через домовленості з кремлем просто займаються обманом. Добитися миру і поступок можна лише посиленням санкцій і ефективною обороною, у тому числі в Азовському морі.
Що до можливих компромісів, то тут ситуація наступна.
Ідеї миру за будь-яку ціну та суто військовий шлях звільнення окупованих територій не користуються популярністю серед громадян, такі підходи підтримують десь по 20% громадян, а от більш як 50% - готові до компромісів, але не на умовах путіна.
Зокрема більшість українців проти:
● надання спеціального статусу окупованим територіям;
● повної амністії;
● щоб Україна не йшла в НАТО, а зберігала нейтралітет
● надання російській мові статус офіційної;
От і маємо, що українці готові до компромісу, але не так, як їх пропонує путін, або навіть те, що записано у політичній частині Мінських угод.
Єдине, що не викликає заперечень - введення миротворців