Мовний НЕзакон - лакмусовий папірець внутрішньополітичної ситуації в Україні

«Мовне питання»  традиційно завжди було однією з найбільш популярних  серед політиків темою передвиборчої риторики. Політики вдало маніпулювали темою мови, зокрема статусом російської мови в Україні, штучно загострювали це питання протягом всіх попередніх виборчих кампаній. Проте, готуючись до парламентських виборів 2012, провладна більшість у нинішньому парламенті перейшла від слів до дій і 3 липня ухвалила у другому читанні Закон України «Про засади державної мовної політики». 

Як та для чого було ухвалено «мовний» закон?

Хто його потребує більше: суспільство чи влада?

Якими можуть бути наслідки?

Голосувати не мали права

Абсолютно очевидним є те, що ухвалений парламентом України закон про мовну політику  процедурно суперечить Конституції України та Закону України «Про регламент Верховної Ради України». Процедурні порушення мали місце у декількох аспектах. По-перше, профільний комітет не вносив законопроект на його розгляд у другому читанні у  парламенті, депутати не отримували доопрацьований у комітеті проект закону для ознайомлення із ним. Отже, депутати в принципі не мали предмету голосування – виносити на голосування цей проект закону ніхто не мав права.  По-друге, спікер все-таки оголосив голосування, але не сказав,  в якій же редакції законопроект виноситься на голосування – фактично, незрозуміло,  за який варіант – початковий або ж доопрацьований (хоча офіційно його ніхто не доопрацював) – мали голосувати члени парламенту.  По-третє, що найголовніше, – було порушено Конституцію України, зокрема, статтю 84, яка визначає, що голосування має здійснюватися народним депутатом особисто, але у випадку із ухваленням цього закону, як і сотень інших, ця норма була порушена: в умовах напівпорожньої сесійної зали депутати голосують не тільки за себе, але і за своїх колег, які передають їм свої картки для голосування. Самі ж відсутні поки йде голосування у парламенті займаються, вочевидь, більш важливими справами, а до Верховної Ради заходять за зарплатнею: член парламенту отримує щонайменше  17 тис.грн (приблизно 1790 євро) і може взагалі не відвідувати  парламент,  в той час як офіційна мінімальна заробітна плата в Україні складає 1094 грн. – 112 євро і людина має працювати повний робочий день за ці гроші. Отже, 3 липня під час голосування за закон про мови на табло з’явилася інформація «за» - 248 депутатів, в той час як з журналістського відео абсолютно зрозуміло, що такої кількості у залі не було. Окрім того, зміст ухваленого закону суперечить Конституції України, яка визначає, що українська мова як єдина державна є мовою ведення судочинства, діловодства, мовою застосування у всіх органах державної влади. Проте новий закон дозволяє безперешкодно повністю замінити єдину державну мову іншою. Аналіз правових колізій не є предметом даної статті і не може бути розкритий у такому форматі, проте у цьому контексті головним є загальний висновок: Основний Закон держави та законодавчо закріплені процедури діяльності парламенту були порушені, отже закон про мови є неконституційним та нелегітимним. Але на це не тільки ніхто не зважає – більше того, провладні депутати за допомогою Конституційного Суду добилися визнання неконституційності тих положень Регламенту Верховної Ради, які заважають цій більшості відправити у відставку спікера Володимири Литвина, який відмовлявся підписувати  мовний закон. Одним словом, і закон, і суд опинилися на службі провладної сили.

Питання мови – не найбільша проблема в суспільстві

Відразу варто підкреслити – головною метою даного ухвалення даного закону була зміна статусу в першу чергу російської мови. Надати їй статус другої державної нинішня партія влади – Партія Регіонів – обіцяла своїм переважно російськомовним виборцям на Сході країни вже давно. Де-факто, російська дійсно тепер може отримати такий статус – байдуже, як це називається формально – друга державна або регіональна, як в ухваленому законі, - головне, що російською можна тепер буде витіснити із сфер публічного життя українську. Депутати від партії влади офіційно підтверджують, що вони обіцяли вирішити мовне питання і зробили це. Проте чи дійсно цей закон є настільки необхідним зараз українцям? Невже ця проблема дійсно є пріоритетною? Відповідь проста – ні. Згідно з результатами дослідження  Фонду «Демократичні ініціативи» ім..І.Кучеріва та Центру ім..О.Разумкова (31 травня – 6 червня 2012 р.) напередодні парламентських виборів для українців найбільш актуальними є теми безробіття, подолання кризи в економіці та підвищення рівня зарплат і пенсій. Питання статусу російської мови вважають актуальним 3,9% населення – цифра надто красномовна, аби коментувати, чи хвилює зараз українців, в тому числі російськомовних, статус російської мови. То ж навіщо стільки галасу і стільки порушень мало місце при ухваленні цього закону? Кому він справді потрібний? Потрібний він владі, зокрема, Партії регіонів. Її мотивація проста: по-перше, треба створити штучно інформаційний привід, який би відволік увагу суспільства від більш нагальних проблем, передовсім економічних, адже в країні є багато незадоволених політикою влади та її реформами,  а по-друге, владі треба терміново мобілізувати, організувати свій електорат перед виборами, створити лінію розмежування на «своїх» та «чужих». Дії політиків – це відповідь на їхні потреби та задоволення їх політичних інтересів і амбіцій на майбутніх виборах. Інтереси народу не мають тут жодного значення. І для Східного регіону України, де переважна частина населення говорить російською, і для  Західного – україномовного, значно більше зиску було би від ефективного економічного менеджменту, проте  це, напевно, надто клопітна справа для наших депутатів.

Протестна реакція суспільства

Нелегітимне ухвалення закону стало причиною для початку серії протестів по всій Україні. В першу чергу в Києві розпочалася протестна акція у центрів міста,  деякі з мітингувальників оголосили голодування на знак протесту. Протестувала різнобарвна публіка, об’єднана спільною метою: народні депутати, журналісти, громадські та політичні лідери та активісти, а також пересічні громадяни, які вимагають скасувати одіозний мовний закон, в якому вони вбачають зазіхання на захищений в Конституції статус української мови як єдиної державної. Після цього серія  схожих акцій за скасування цього закону відбулася у багатьох містах України: Харків, Донецьк, Дніпропетровськ (до речі, це переважно російськомовні міста), Івано-Франківськ, Черкаси та інші. Навіть українці, що живуть закордоном,  також провели мітинги на підтримку української мови. Реакцією влади на мітинг біля Українського дому у Києві було направлення на площу силових загонів «Беркут», в результаті чого відбулися сутички між мітингувальниками та міліцією. Постраждалі є з обох сторін, проте чомусь вже зараз Прокуратурою міста Київ порушено кілька кримінальних справ за фактами цих сутичок, і фігурантами у цих справах є представники протесаного табору. Проти мітингувальників було застосовано непропорційну до їхньої кількості та настроїв силу у вигляді загонів «Беркуту». Пояснити це, вочевидь, можна тим, що владі напередодні виборів аж ніяк непотрібні мітинги і протести, їй треба показувати як назовні, так і для свого електорату, що в країні все спокійно і стабільно. В країні, де «Руїну подолано!», «Чемпіонати проходять, а досягнення залишаються», де нам ще два роки тому перед президентськими виборами обіцяли «Покращення життя вже сьогодні» мітингів та протестів, як і незгодних із політикою владної партії бути не повинно.

На сьогодні біля Українського дому вже значно менше людей, хоча і від початку тисяч протестантів там не було, основний мітинг вже фактично завершено. І може саме тому – через недостатньо високу ймовірність виникнення серйозного опору з боку суспільства владі вдається ухвалювати такі закони і таким чином.

«Україна у фокусі»  – щотижневий інформаційно-аналітичний бюлетень Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (http://dif.org.ua).

Аналітики фонду «ДІ»:

Ірина Бекешкіна

Марія Золкіна

Юлія Ільчук

Олексій Сидорчук

Головний редактор випуску: Ірина Філіпчук