Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду "Демократичні ініціативи"
Після поїздки до Мукачевого мене цілий день мучило невиразне відчуття чогось давно знайомого, тільки ніяк не могла згадати – чого. Аж ось новини від "1+1", і в пам’яті чітко сплило – ну, звичайно ж, це – Оруелл, його "Океанія" з роману "1984", тільки рік 2004, і масштаби поки що менші – невелика калюжа.
Мабуть, такі ж новини щодня дивився герой роману Уїнстон за темниками "міністерства правди", на фасаді якого були записані "три партійних лозунги": "війна – це мир", "свобода – це рабство", "незнання – це сила". Оруелл-2004 ще б додав: "Правда – це брехня", "Нусер – переможець".
Я була в Мукачевому. Телезображення з "міністерства правди" разюче відрізняється від реальності. Де бритоголові братки у чорних кожанках, що стирчали чи не біля кожної дільниці? Де побиті хлопчики з громадських організацій (які, до речі, цілком офіційно дали свідчення представникам українського Омбудсмена)? Нарешті, чому не проілюструвати картинкою говорену страшилку про депутатів-терористів, що побивають беззахисний "Беркут"?
Проте це ще можна списати на "особливості редакційної політики". А пряма, брутальна брехня - у тому, що переміг Нусер.
І тут я підхожу до того, що найбільше мене турбує. Чесно кажучи, мені було байдуже, хто переможе у Мукачевому – Балога чи Нусер. Як представнику громадської організації, що працює у царині сприяння процесам демократизації, для мене було важливо, щоб вибори були чесними і демократичними і стали виявленням воли жителів Мукачевого, а як соціолог я маю професійно цю громадську думку вивчати.
Під час виборів у Мукачевому проводився exit poll (опитування на виході з виборчих дільниць) – звичне дослідження у світовій практиці і узвичаєне в Україні, починаючи з виборів 1998 року. Усі 4 екзіт-поли, проведені провідними соціологічними фірмами під час виборів 1998, 1999 (два тури), 2002 рр., були проведені на рівні світових стандартів і визнані такими міжнародною професійною спільнотою. Та й в Україні вони жодного разу після виборів не піддавалися сумнівам.
У Мукачевому екзіт-пол був організований Фондом "Демократичні ініціативи" і проводився консорціумом, що включав усі провідні соціологічні фірми України – СОЦІС, Київський міжнародний інститут соціології, Центр "Соціальний моніторинг", Центр ім. Разумкова. Опитування проводилося на усіх виборчих дільницях Мукачевого, усього опитано понад 1386 респондентів. Дані екзіт-полу були оприлюднені у прес-центрі о 20.30, після закінчення голосування і вводу останніх анкет.
Результати були такі:
Віктор Балога – 62.4%, Ернест Нусер – 29.99%, решта кандидатів – менше 1%.
Звичайно, соціологи можуть помилятися. Але ж не на 30-40%! Такого у світовій практиці з професійними фірмами ніколи не було. Отже, щось не так або з усією українською соціологією, або з місцевою територіальною комісією Мукачевого.
Більше того, у Мукачевому фірмою "СОЦІС" на замовлення Фонду "Демократичні ініціативи" проводилися передвиборчі опитування. Результати опитування, проведеного у період з 31 березня по 5 квітня, які були оприлюднені 7 квітня, засвідчили: Віктор Балога – 38%, Ернест Нусер – 24% (розрив у 1.5 рази на користь Балоги), 28% – не визначилися. В останній тиждень перед виборами, коли результати досліджень, згідно з законом, вже не можна було оприлюднювати, постійно проводилися "хвильові" опитування.
Результат на 16 квітня: Віктор Балога – 40%, Ернест Нусер – 28% (перевага у ті ж 1.5 рази), 25% – не визначилися. Будь-який фахівець у галузі електоральної соціології, та й просто політтехнолог скаже вам, що подолати за 2 дні такий розрив просто неможливо.
Екзіт-пол засвідчив ще більшу перевагу Віктора Балоги. Отже, очікувати на перемогу Балоги було цілком природно, єдина очікувана інтрига до виборів полягала у тому, чи знімуть явного лідера з реєстрації, а після виборів – чи визнають вибори дійсними? Але ж ми починаємо жити у країні Оруелла...
Знаєте, після оголошення комісією результатів я зловтішно думала – як вони пред’являть бюлетені? Адже підробити таку кількість просто неможливо? Наївна ж я людина – ну нема бюлетенів, вкрали!
Слід ясно зрозуміти, що від Мукачевого наша країна у світовій класифікації переходить до іншого рангу. Якщо раніше її зараховували до країн "напівдемократичних" – "електоральної", але "неконсолідованої" демократії, тобто такої, де існує демократичний інститут виборів, але надалі вплив народу на владу дуже обмежений, то відтепер вона може опинитися у розряді "повністю недемократичних" країн (у кампанії з Азербайджаном, Анголою, Конго, Сомалі та ін.), де відсутня найперша головна засада демократії – чесні вибори.
Один звичайний мукачівський дядечка, подивившись на роботу соціологів, сказав: "Мабуть, робота соціологів – це єдине чесне, що було на цих виборах". Можливо, такий комплімент мав би мене тішити як соціолога, але – ні. Бо я чудово знаю, що у країні, де так нагло і брутально фальсифікують вибори, де нагло брешуть по центральних телеканалах, об’єктивна професійна соціологія не потрібна, більше того – вона шкідлива. Зрештою, в Оруеллівській Океанії не було соціології.
