На Донбасі відбуваються зміни, і він вже не є монолітом – експертне обговорення

Як українці бачать розвʼязання конфлікту на Донбасі, на які компроміси з Москвою готові піти заради миру і чи вплине політична боротьба за президентське крісло на перспективи досягнення миру – обговорили учасники круглого столу «Пошуки шляхів відновлення суверенітету України над окупованим Донбасом: стан громадської думки напередодні президентських виборів», який відбувся 13 лютого в Укрінформі.

П'ятий рік на Донбасі триває, в якій загинули тисячі захисників країни та мирних жителів, проте і досі не всі українці вважають, що саме Росія веде її проти України – розпочав експертне обговорення аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Сергій Шаповалов, представляючи дані загальнонаціональної і регіональної громадської думки.

У тому, що на Донбасі йде війна між Росіє та Україною, переконані 72% громадян. Ще 14% вважають, що ні, решта не визначилася. Але в цьому питанні простежується дуже великий розрив у регіональному баченні конфлікту – найбільше підтримують думку, що Україна перебуває у стані війни з Росією, жителі західних (91%) та центральних (79%) областей, тоді як у східному регіоні таких лише 47%. На неокупованому Донбасі погляди мешканців регіону розділилися практично навпіл: 39% вважають, що сьогодні триває війна України з Росією, а 40% – що ні.

Водночас, 49% мешканців неокупованого Донбасу вважають Росію стороною конфлікту на Сході України, каже Сергій Шаповалов. Третина жителів Донбасу переконана, що Росія постачає зброю проросійським бойовикам,а 27% – що Кремль контролює усі політичні та військові дії самопроголошених республік.

Так само більшість громадян України вважають, що заради миру на Донбасі варто йти на компроміси з Росією та самопроголошеними республіками, але лише кожен п'ятий погоджується на будь-які з них.

 «Майже 70% громадян України погоджуються, що заради миру на Донбасі варто йти на компроміси з Росією та самопроголошеними республіками, проте лише 16% згодні на будь-які компроміси. Силовий варіант розв'язання конфлікту підтримують 17% українців», – сказав політаналітик.

За його словами, серед мешканців Донбасу значно вища готовність йти на будь-які компроміси заради миру (46%), а також менша підтримка силового вирішення конфлікту (10%).

 «Найменш прийнятними і для мешканців Донбасу, і для громадян України загалом є проведення виборів на умовах бойовиків, амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ та формування силових органів ОРДЛО лише із місцевих представників. Для жителів Донбасу, а також Південного та Східного регіонів України більш прийнятними є надання ОРДЛО «особливого статусу», надання російській мові статусу державної, ухвалення закону про нейтральний та позаблоковий статус України та відновлення шляхів сполучення і торгівлі з окупованими територіями», – наводить результати дослідження Сергій Шаповалов.

Більшість українців вважають, що найбільш ефективними заходами для досягнення миру є відновлення нормального життя на звільнених територіях (30%) та міжнародний тиск на Росію (32%).

«Для мешканців Донбасу основним і фактично безальтернативним шляхом встановлення миру є відновлення нормального життя на контрольованих Україною територіях. А от у тиск на Росію вони вірять менше, проте вірять, що більш ефективними можуть бути надання регіону особливого статусу, а російській мові – статусу державної мови», – прокоментував експерт.

Крім іншого, кожен другий українець віддає перевагу поверненню окупованих територій на довоєнних умовах. Ще близько 20% громадян України і 28% мешканців Донбасу бачать їх у складі України, але більш самостійними від центрального уряду. Разом із тим, імовірність повернення окупованих територій мешканці Донбасу оцінюють неоднозначно: 25% вірять у повернення протягом найближчих п'яти років, ще 25% - у віддаленій перспективі, а 17% взагалі вважають неможливим повернення ОРДЛО до України.

Тим часом Петро Бурковський, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, керівник Центру досліджень проблем Російської Федерації Національного інституту стратегічних досліджень, нагадав, що саме у ці дні, 5 років тому, тривали інтенсивні переговори, за підсумками яких були укладені Мінські домовленості, а нещодавно з'явилася  чергова пропозиція до врегулювання конфлікту на Донбасі, зініційована групою дипломатів ОБСЄ – так званий мирний план  Сайдіка-Апакана-Мореля.

Він містить низку новацій, першою з яких є мирне врегулювання за угодою з регіональною організацією.

«Йдеться про те, що ООН передасть повноваження з врегулювання конфлікту на рівень ОБСЄ, при цьому буде забезпечено два елементи – військовий і поліцейський, – пояснив Петро Бурковський. – Це абсолютно нова пропозиція. І перш ніж її тестувати, варто чітко пояснити, які наслідки вона несе».

Другою відмінністю є те, що пропонується визнати Росію стороною конфлікту. Саме цей пункт пояснює жорстку реакцію Росії на цей план міжнародних посередників. Але якщо ця позиція відповідає громадській думці України, то серед решти пунктів є багато того, що громадяни України не приймають, каже експерт.

За словами Петра Бурковського, в першу чергу це легітимація угруповань, які на тепер контролюють ситуацію в ОРДЛО. Згідно з цим планом, вони набувають статусу рівноцінних учасників переговорів і мирного процесу . І в разі запровадження поліцейської місії основну роботу виконуватимуть перенавчені учасники колишніх незаконних збройних угруповань. Серед іншого, не прийнятними є  й особливий порядок на Донбасі, й формування суддів та правоохоронних органів з колишніх учасників незаконних збройних угруповань . Не врегульованим лишається й виведення іноземних військ з окупованої території. Натомість передбачено чимало зобов'язань з боку України щодо ухвалення закону про особливий статус, проведення виборів за правилами, які будуть нав'язані незаконними збройними формуваннями. Тим часом, на Росію покладено лиш скасування указу президента про визнання документів, які видають органи ЛНР ДНР.

«Тобто повна асиметрія,  на якій досить важко починати переговори», – акцентував експерт.

Він також переконаний, що ті розмиті й різні формули щодо вирішення конфлікту на Донбасі, які під час виборчої кампанії висловлюють майже всі кандидати, так само не відповідають очікуванням громадян.

«Якщо фаворити думають, що вони можуть перемогти, не торкаючись цих питань , не обговорюючи їх і не даючи відповідей, вони помиляються.  Адже, можливо, це саме те питання, де якраз всі кандидати мають шукати не розбіжностей, а певної згоди щодо шляхів врегулювання конфлікту», – резюмував Петро Бурковський.

На думку Валентина Краснопьорова,  координатора руху «Сильні громади», Донбас залишається  ще розділений. «Це дуже глибоке ментальне питання, яке просто інформаційною кампанією не вирішити, – пояснює експерт . –  Донбас розколотий у поглядах, що з ним буде далі».

За словами Валентна Краснопьорва, тут є і об'єктивні обставини – на цій території триває війна, люди перебувають у важкому стані. Водночас  розгубленості жителів Донбасу сприяє  місцева політика – вона негнучка й консервативна.

«Згідно з місцевою політикою,  більшість  місцевих коштів і дотацій ідуть саме на ті міста, які і так в якісному, хорошому стані – Краматорськ, Маріуполь , Словʼянськ. Там дотації збільшуються, а прифронтові міста, які є обличчям України, оскільки люди саме сюди найперше потрапляють із окупованих територій, повністю залишаються в ігнорі місцевого самоврядування», – апелює до місцевої влади Валентин Краснопьоров.

На його переконання,  перше, що може повернути Донбас і робитиме його українським, це якісна місцева політика, якісне витрачання коштів і мотивація людей до бізнесової діяльності.

 «Треба робити так, – веде свою думку громадський діяч, – щоб відчуттєва сторона людей, які знаходяться на окупованій території, переходила на українську сторону, щоб люди бачили, що Україна це справді цивілізована країна. Якщо ми хочемо тих людей переформатувати, залучати до України, то треба впроваджувати логічну, зрозумілу для людей стратегію відновлення регіону і справді показувати різницю між Донецькою та Луганської областями, які контролюються урядом, і Донецькою та Луганською частинами, які сьогодні окуповані», – наголосив Валентин Краснопьоров.

Погоджується з колегою і Олександр Клюжев, аналітик Громадянської мережі ОПОРА . На його думку, зважаючи на високу підтримку жителями Донбасу саме таких заходів, як відбудова нормального життя на підконтрольних територіях, це питання може бути перспективним у програмах кандидатів.

 «Я думаю, вони зрозуміють, що акцент на відбудові підконтрольних територій може бути достатньо перспективним напрямком їхньої діяльності  з точки зору обґрунтування своєї стратегії розв'язання конфлікту. Тим більше, це питання не є конфліктним в політичній площині», – дає пораду фахівець із виборчих процесів.

Говорячи про оперативні заходи і ризики виборчої кампанії, він наголосив, що дуже важливо, аби держава не дозволила дестабілізувати виборчий процес на території Донецької і Луганської областей. Олександр Клюжев проілюстрував актуальність цієї задачі так:

«У нас є така процедура, як тимчасова зміна місця голосування без зміни виборчої адреси, для тих громадян, які приїхали з окупованих територій, і внутрішньо переміщених осіб або будь-яких громадян, які проживають не за місцем прописки. За два місяці виборчої кампанії цією процедурою скористалися трохи більше 16 тисяч громадян. Це дуже мало. Більшість із них має реєстрацію на тимчасово окупованих територіях. Але вже з'явилися політичні сили, які публічно звинувачують цих громадян, що вони вмотивовані Росією чи невідомо ким змінювати місця голосування без зміни виборчої прописки».

Олександр Клюжев застеріг – якщо ми дозволимо таким політичним заявам бути трендом під час виборчої кампанії, це значить, що ми ніколи цих громадян, які звинувачують українську владу в конфлікті на Донбасі, не повернемо.

«Тому що у них з'явиться додатковий залізобетонний аргумент, що центральна влада хоче обмежити їх в політичних правах», – резонно зауважив експерт.

Так само, як і ганебним явищем є теза, що «всі люди зі Сходу є сепаратистами». Продовжив думку   заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО Георгій Тука. Цей штамп і досі застосовують до жителів Донбасу, а деякі політики відкрито маніпулюють громадською думкою, що абсолютно не сприяє реінтеграції непідконтрольних українській владі територій.

«На жаль, ще досі розповсюджена теза про те, що "на Сході всі сепаратисти" - це ганебна і абсолютно неприпустима маніпуляція свідомістю наших громадян. З іншого боку – треба розуміти, які складні процеси проходять серед самих мешканців Донецької і Луганської області», – заявив він.

Георгій Тука погоджується з Валентином Краснопьоровим – у нього теж є відчуття, що Донбас розривається. Що не Україна розривається, а саме Донбас. Але це потрібно зрозуміти і зважати на те, які складні процеси проходять всередині самих жителів Донецької і Луганської області, каже заступник міністра МінТОТ.

«По-перше – розірвані сім'ї. По-друге – є друзі, колеги, колишні однокласники, які за волею долі залишилися на окупованих територіях і продовжують працювати, наприклад, в нинішніх окупаційних адміністраціях. Але для людей, які проживають в тому ж Краматорську або Сєвєродонецьку, це не окупант, це однокласник Вася або колишня сусідка Марія, з якою разом росли в дитячому садку. Це призводить до певного несприйняття загальної тези», – веде свою думку політик.

Особлива історія – це родини, в яких чоловіки або беруть участь у незаконних збройних формуваннях (НВФ), або загинули в складі НВФ, ще один приклад наводить приклад Георгій Тука.

«До цього потрібно ставитися спокійно і з розумінням того, що сім'ї таких людей навряд чи, піддавшись певним, як мінімум, емоційним, болючим ударам, навряд чи будуть особливо лояльними до нинішньої влади або в цілому до держави Україна», - розповів заступник міністра МінТОТ.

Він також звернув увагу на те, що певні політичні сили, користуючись будь-якою підставою для звинувачень чинної влади, намагаються використати таке явище, як переселенці в якості демонстрації потенційних можливих фальсифікації. Це в черговий раз формує в суспільстві негативний образ переселенця.

«Я вважаю це неприпустимим і ганебним. Окрім того, в мене є таке передчуття, на жаль, що переселенці і мешканці окупованого Донбасу будуть досить пасивні на цих виборах», – резюмував Георгій Тука.

Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» додала, що настрої сепаратизму на Донбасі завжди були вищими, аніж в інших частинах України, але вони там ніколи не переважали.

«Корисне дослідження КМІС зробив у квітні 2014 року, що було репрезентативним для кожної із областей Сходу і Півдня, вісім областей брало участь у дослідженні. Відповідно до нього Луганська і Донецька область показали найвищий показник – 30% опитаних – що хотіли б відокремитися від України. Це високий показник – але це аж ніяк не більшість. Для порівняння, у Дніпропетровську було 10%, Харкові – 18%», – сказала вона, зауваживши, що посилання на те, що на Донбасі «громадянський конфлікт і що там національне самовизначення – це є неправдою. Сьогодні лише 1,7% на Донбасі хочуть щоб «ДНР» та «ЛНР» стали незалежними, щоб увійшли до складу Російської Федерації – 1,6%.

За словами Ірини Бекешкіної, громадська думка мешканців Донбасу поступово змінюється, і нині вже не є такою монолітною і однобічною у низці важливих питань для суспільства, як то у орієнтації на політичні партії, чи у ставленні щодо вступу України до НАТО.

 «Еволюція, яку зазнала громадська думка на територіях, підконтрольних Україні, є дуже показовою. Це означає, що на тих територіях Донбасу, коли припиниться масований вплив російської пропаганди – зміни можуть поступово відбуватись», - сказала вона.

 За словами соціолога, Донбас нині є «розірваний в громадській думці», в той час як ще у найближчому минулому «там був моноліт».

«80% голосували за Партію регіонів, трохи – за комуністів. Зараз у регіоні хоч і лідирує Бойко, але там високий відсоток підтримки має Юлія Тимошенко, також – Володимир Зеленський, свій відсоток мають Ляшко і Порошенко. Подивіться на склад місцевих рад - моноліт зникає», – сказала вона.

 Суттєвим чином змінилось за останні 5 років і ставлення до НАТО.

 «В опитуванні 2013 року вступ до НАТО підтримували 0,3% опитаних, а це - 1 на 280 опитаних людей, в той час як 94 було проти. Нині ж цей регіон - найбільш налаштованих проти НАТО, але нині – 19% «за», і 50% – «проти». А колись у нас по всій Україні не було 19% підтримки», – наголосила вона.

 «Працювати слід, по-перше, у економічному напрямку для підняття рівня життя людей, по-друге, у напрямку розвитку регіональних ЗМІ, по-третє, також важливо розвивати туризм і налагоджувати контакти між людьми, аби вони могли побачити всі регіони України і світ, принаймні, як живуть найближчі сусіди як то Польща», – впевнена соціолог.

Марія Золкіна, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» підтвердила, навівши приклад поїздок дітей зі Станично-Луганського району до західних областей України, яку практикує місцева влада.

«Діти повертаються додому з іншим сприйняттям життя в іншій частині України і вже переконують своїх батьків, які мають трохи іншу точку зору, що в іншому куточку країни, зовсім інакше життя».

Окрему увагу звернула вона й на політику донорських організацій, які здійснюють допомогу на підконтрольній частині Донбасу.

«Міжнародним організаціям треба змінювати свою політику на цих територіях, бути гнучкими і переходити від проведення  тренінгів на заспокоєння і того, в який спосіб організовувати бізнес, до надання кредитів на організацію цього бізнесу», – каже Марія Золкіна.

Економічна активність в прифронтовій зоні Луганської області перебуває в стані стагнації. Люди або виїжджають, або перебивається якимись дрібними підробітками. До того ж формується новий вид патерналізму, де у населення з'являється ефект, що їм хтось щось повинен.

Серед ризиків ведення президентської кампанії основною проблемою  експерткиня вважає ту, що Донбас, традиційно залишаючись пріоритетним питанням для населення, на дипломатичному та воєнному фронті, не набуває такої ваги у риториці кандидатів у їхньому спілкуванні з виборцями. Але якщо мовчать кандидати, потрібно, щоб говорили експерти, закликає Марія Золкіня.

«Наше завдання – частини експертної спільноти й громадянського суспільства ставити їм ці запитання: як вони бачать врегулюваняння питання відносно внутрішньо переселених осіб, в який спосіб ми маємо зменшити перепони для перетину пунктів розмежування, в який спосіб ми маємо регулювати адміністративно-територіальний устрій на цих територіях».

Ці питання їм треба ставити саме зараз, бо після виборів буде вже пізно, підсумувала Марія Золкіна.