На референдумі українці голосували б за НАТО
Ситуація у ставленні українців до НАТО як гаранта національної безпеки України на сьогодні радикально змінилася. І якби відбувся референдум, він міг би бути виграний. Про це повідомила директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна під час на прес-конференції «Саміт НАТО: перспективи України» 6 липня, де експерти обговорили нові дані громадської думки щодо вступу України до НАТО і те, як співвідносяться пріоритети НАТО та інтереси України, які нові форми співпраці України та НАТО можуть бути ухвалені під час саміту.
«Дуже важко було претендувати на членство в НАТО навіть за «помаранчевої» влади – у нас було 18% підтримки НАТО. І в 2012 році навіть у Західному регіоні думки ділилися приблизно порівну за членство і проти членства в НАТО. Не кажучи вже про такі регіони, як Східний чи Донбас, де підтримка НАТО взагалі була приблизно 1%», – сказала Бекешкіна.
Вона уточнила, що це питання не ділило тоді Україну, тому що Україна була майже одностайна: НАТО нам не треба. І, як не парадоксально, набагато більше, ніж на НАТО, тоді сподівалися на військовий союз з Росією та країнами СНД.
«Зараз ситуація радикально змінилася. І тема НАТО взагалі пройшла в центр державної уваги, громадської уваги, тому що стало очевидним, що з таким сусідою, як Росія, яка нікуди не дінеться, проблема безпеки стає на повен зріст – і зараз, і в найближчій перспективі. І ми бачимо, що цей референдум (про членство в НАТО) міг би бути виграний», – наголосила Ірина Бекешкіна.
У свою чергу політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна підкреслила: «Якби референдум щодо НАТО проводився у 2015 і 2016 роках, то був би впевнено виграний». На підтвердження вона навела дані опитування.
«У травні 2016 року цифра не вища за 2015-ий – 58% взяли би участь у референдумі, і з них 77% проголосували би за членство України в НАТО. На сьогодні ця перемога була б здобута фактично в усіх макрорегіонах, і тільки на звільненій території Донбасу зараз вирівнялася частка тих, хто проголосував би проти і за членство в НАТО. Але на цій території думка щодо ставлення до ідеї Євроатлантичної інтеграції найбільш жива і динамічна, тому що ще півроку тому, якби референдум відбувався, то він і на Донбасі був би виграний», – зазначила Золкіна.
У Східному макрорегіоні, додала вона, частка прихильників НАТО за останні півроку – від листопада 2015-го до травня 2016-го – істотно збільшилася. Якщо у листопаді на референдумі за НАТО проголосувало б 57%, а проти – 41%, то у травні 2016-го прихильників був би 71%, а проти – 24%. Тобто розрив на користь прихильників Євроінтеграції збільшився.
Як уточнила Ірина Бекешкіна, якщо раніше на референдум збиралися йти і прихильники НАТО, і противники, то на сьогодні прихильники НАТО готові йти на референдум (зокрема, в Західному регіоні їх 98%), а в тих регіонах, де не підтримують НАТО, ті, хто не підтримує, не хочуть іти на референдум. Отож 77% об’єктивно відображають відсоток тих, хто прийде на референдум.
На сьогодні НАТО 43% українців вважають основною гарантією нацбезпеки, наголосила Марія Золкіна.
«Якщо в 2012 році гарантію безпеки в членстві в НАТО бачили тільки 13% українців, то у травні 2014-го таких було 33%, а в 2015-му – 44%. Станом на травень 2016-го, за останніми нашими дослідженнями, 43% українців вважають, що найкращим способом гарантувати національну безпеку Україні є приєднання України до Північноатлантичного альянсу», – зазначила політичний експерт. При цьому вона наголсила, що найважливіші зміни відбуваються у громадській думці в регіонах.
«Західний макрорегіон 4 роки тому був єдиним, де більше третини населення вважало, що НАТО допоможе найкращим чином гарантувати безпеку. Але й там була достатньо висока орієнтованість на позаблоковий статус – 37% за НАТО і 33% за позаблоковий статус. Протягом 2 останніх років орієнтованість на НАТО почала зростати в усіх макрорегіонах. В Центральному макрорегіоні сьогодні гарантію безпеки у вигляді приєднання до НАТО бачать 46% українців, тоді як у 2012-му їх було 14%. У Південному макрорегіоні сьогодні 19% вважають, що НАТО – це найкращий спосіб гарантувати безпеку, 4 роки тому їх було 7%», – сказала експерт.
Вона зазначила, що найістотніше зростання орієнтації на НАТО відбулося на Сході і Донбасі.
«Найбільш кардинальні зміни – в громадській думці Сходу і підконтрольній Україні частині Донбасу. В 2012 році менше 1% населення Донецької і Луганської областей сукупно бачили в НАТО гарантію безпеки для України. На сьогодні їх там 24%. Це менше, ніж у Центрі чи на Заході України, але саме для цього регіону, зважаючи на внутрішньорегіональну динаміку, це дуже істотні зміни. Так само і на Сході України – Харківська, Запорізька і Дніпропетровська області разом в 2012 році мали 2%, на сьогодні – 29%», – поінформувала Золкіна.
За її словами, на тлі зростання прихильності до НАТО істотно впала орієнтованість на позаблоковий статус.
«У 2012-13 роках саме позаблоковий статус відносна більшість українців – 42% – обирала як основний варіант гарантування безпеки України. На сьогодні їх 25%. Але у ставленні до ідеї позаблоковості є регіональні особливості. Досі відносну перевагу серед всіх опцій гарантування безпеки саме позаблоковий статус має на Сході, на Донбасі і на Півдні України. В цих регіонах зросла прихильність до НАТО, але відносна перевага все ж таки лишається на боці позаблокового статусу. На Донбасі – 33% орієнтуються на позаблоковий статус, на Сході 37% і на Півдні 44%», – уточнила аналітик.
Щодо військового союзу з РФ, то за останні 2 роки орієнтованість на будь-яку форму військового союзу з Росією та іншими країнами на пострадянському просторі кардинально і катастрофічно впала. «Якщо у 2012 році 26% українців вважали, що саме через такий військово-політичний союз на теренах СНД можна убезпечити Україну від зовнішніх ризиків, то на сьогодні – травень 2016 року – таких переконаних залишилося 7%», – каже Марія Золкіна.
За даними опитування, в період між квітнем 2012 року та травнем 2016-го підтримка мілітарного союзу з Росією та іншими країнами СНД впала у всіх макрорегіонах України. Причому найбільше на Донбасі – від 50% до 14%, на Сході – від 38% до 15% та Півдні – від 31% до 12%.
«Події початку 2014 року – анексія Криму і початок війни на Донбасі – стали найкращим стимулятором до того, щоб змінилося ставлення до НАТО. Вже у травні 2014 року почала стрімко зростати орієнтованість населення на НАТО як на гарантію національної безпеки України», – підсумувала аналітик.
У свою чергу радник віце-прем'єра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Владислав Яснюк повідомив, що Україна очікує, що на саміті приймуть комплексний пакет допомоги Україні, який об'єднає багато напрямів.
«Для посилення співпраці в Україні незабаром відновлять роботу міжвідомчої комісії з євроатлантичної інтеграції на чолі з віце-прем'єром з європейської та євроатлантичної співпраці. Другий напрям нашої роботи щодо НАТО — інформаційна підтримка. Ми розпочали підготовку держпрограми ознайомлення громадськості про інтеграцію з Альянсом. Третій напрям — кадрова робота. За часів Януковича всі напрацювання щодо НАТО зруйнували, а експертів звільнили. Тож шукатимемо і готуватимемо нових фахівців. Також проводитимемо реформи за сприяння НАТО, які наблизять нас до Альянсу», – відзначив Владислав Яснюк.
Голова Комітету ВРУ у закордонних справах Ганна Гопко також наголосила, що підтримка НАТО в плані забезпечення мирного врегулювання ситуації на Донбасі та протидії російській агресії для України є надзвичайно важливою.
«Після того саміту, який був у вересні 2014 року в Уельсі Україні, в принципі, вдалося об’єднати і створити проукраїнську коаліцію для протидії з Путіним. І в нас є непрості завдання зараз втримати цю проукраїнську коаліцію в рамках членів — НАТО і з ними спланувати наступні кроки, і зокрема, Генеральний секретар Й.Столтенберг у понеділок на своїй прес-конференції чітко говорив, що вони розраховують почути ту, інформацію поточну щодо ситуації на сході України та, зокрема, виконання Росією зобов’язань у забезпеченні припинення вогню. Тому нам дуже важливо, для забезпечення мирного врегулювання ситуації миру, мати НАТО і зокрема політичну підтримку на рівні і Генерального секретаря, і генералів, які дуже тверезо оцінюють ситуацію», — сказала Ганна Гопко
Народний депутат також зазначила, що дуже важливо що в Україні зросла громадська підтримка щодо членства України в НАТО, але це не означає, що альянс готовий прийняти Україну, тому що вона ще не виконала всі завдання щоб відповідати критеріям та стандартам НАТО.
«Те, що ми бачимо зростання підтримки вступу України в НАТО це бажання українців нарешті бачити мир і не бачити тіл загиблих і зупинити війну з Росією, тому багато хто сприймає альянс, як можливість захисту, але це не означає, що альянс готовий нас прийняти в члени, тому що попереду ще багато «домашніх завдань», щоб відповідати тим високим критеріям і стандартам. Ми бачимо непросту ситуацію тому нам потрібно посилити реформування сектору оборони і добре, що був прийнятий стратегічний бюлетень, нарешті, який ми мали ухвалити набагато раніше... Звісно, є позитиви — нашу армію не порівняти на момент злочинної анексії Криму і те, що зараз і за чисельністю, і за підготовкою, і завдяки підтримці тих партнерів які є членами НАТО. І підтримку Україна отримувала і продовжує отримувати від стратегічного партнера України США. Зараз тримає компанія і ми докладаємо всіх зусиль, щоб у бюджеті 2017 року США була хоча б на тому самому рівні мінімум 500 млн доларів на підтримку сектору обороноздатності і ми знаємо, що є трастові фонди НАТО серед яких є можливість проводити і інформаційно-просвітницьку діяльність для того щоб посилювати зростання громадської думки, але тут теж розуміння як ми встигаємо використовувати ці кошти», — наголосила Ганна Гопко.
Результати саміту НАТО для України, зокрема у плані збільшення допомоги України, залежить, великою мірою, від української делегації яку очолює Петро Порошенко. Таку думку висловив голова Громадської Ліги «Україна-НАТО» Сергій Джердж.
«Що стосується взагалі збільшення допомоги Україні. Те, що ми потребуємо на практиці, то це залежить у великій мірі, від української делегації яку очолює Порошенко і від того, як ми зможемо донести ту біль, яку сьогодні відчувають українські чоловіки, жінки, діти і пенсіонери особливо на окупованих територіях. І необхідність, зрештою, припинення цієї війни в Європі і відновлення кордонів України, тому що відновлення територіальних кордонів України це синонім у майбутньому ядерного глобального роззброєння. Якщо не буде відновлення кордонів України ніякого глобального ядерного роззброєння не можна очікувати», — сказав Сергій Джердж.
Також експерт зазначив, що незалежно від того, як завершаться результати саміту НАТО дуже важливо, що відбудеться засідання комісії «Україна — НАТО», на якій українська делегація зможемо внести свою точку зору. Тому що після саміту НАТО на 10-11 липня у Варшаві заплановано зустріч міністрів оборони країн НАТО, а 13 липня — засідання комісії «Росія—НАТО».
«Важливо, які рішення приймуть під час цих зустрічей – на відновлення діалогу з Росією чи на посилення безпеки східних рубежів Альянсу?»,–- каже Сергій Джердж.
Посилення своїх східних кордонів є прикладом того, що в НАТО розуміють, наскільки вони зараз є вразливими. На цьому наголосив голова правління Ради зовнішньої політики «Українська призма» Геннадій Максак.
Тож для країн-членів НАТО є декілька викликів, які цей саміт може або розвіяти, або поставити додаткові знаки запитання, переконаний експерт. «Перш за все, наскільки НАТО готове балансувати між стримуванням, яке зараз трансформується на східних кордонах, і діалогом з Росією. Чи буде це стримування достатнім, щоб Росія зрозуміла, що так не повинно бути», – розмірковує Геннадій Максак. Другий виклик – захист членів-НАТО і її партнерів, де НАТО буде активним, і де Україна є одним із цих партнерів. Над цим механізмом також треба працювати, переконаний експерт. Далі – поєднання і балансування уваги до своїх східних корднів і до Півдня, тому що тероризм в ісламських державах, зокрема й ризики, які є в Сирії, вказують на те, що конкуренція уваги діятиме. «НАТО має шукати відповіді, як балансувати свою увагу і там, і там», – наголошує Геннадій Максак. Дуже важливо для НАТО найти порозуміння з ЄС у безпекових питаннях. І нарешті, останній виклик – це гібридність загроз і гібридність відповідей, які має сформувати НАТО.
Для України перспектива стати членом НАТО може відкритися в тому разі, каже Геннадій Максак, якщо країна правильно наповнюватиме Річну національну програму співробітництва Україна–НАТО, ухвалену 2009 року, і з часом справді вийде на стандарти, коли її можливості відповідатимуть тим, що ставляться як вимоги до членів НАТО.
Коментуючи результат громадської думки щодо ставлення громадян до позаблокового статусу, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь відзначив, що позаблоковий статус це є гібридна технологія Росії.
«Мене дивує, скільки українців досі вірять у казку про позаблоковий статус, – відреагував Михайло Самусь. – Це гібридна технологія Росії, яка дозволяє створювати умови для відкритої і прихованої окупації пострадянських країн. Не в останню чергу Україна стала жертвою російської агресії, бо прийняла цей статус. У ньому захований «троянський кінь», бо звільнили простір для наступу Росії». На його переконання, громадські організації повинні звернути на це увагу і пояснювати людям, особливо на Сході, на Півдні України, що позаблокового статусу не існує. «Існує пастка – політична, гібридна, інформаційна пастка з боку Росії, яка намагається виштовхати інші напрямки розвитку України і звільнити геополітичний простір для Російської Федерації”, – переконаний експерт.
Він також висловив припущення, що на саміті НАТО у Варшаві може бути прийняте рішення про створення в Україні Центру з протидії гібридним загрозам. «На цьому саміті вперше не Україна може сподіватися на допомогу НАТО, а НАТО буде сподіватися на допомогу України. Оскільки не виключено, що буде прийняте рішення щодо створення в Україні Центру НАТО з протидії гібридним загрозам. Саме Україна має унікальний досвід ведення конвенційної та гібридної війни з таким противником, як Російська Федерація, – зазначив Самусь. – Щодо перспектив вступу, то в Стратегічному оборонному бюлетні України вказано, що до 2020 року маємо досягти критеріїв для вступу. Головне наше завдання забезпечення оборони країни і відновлення територіальної цілісності. Вступ нині найефективніший інструмент для цього. Наскільки він реальний – залежатиме від вагань у самому Альянсі. Ми ж маємо робити все, щоб підвищувати обороноздатність і наближати Україну до вступу. Паралельно треба формувати союзницькі відносини з членами НАТО - США, Польщею, країнами Балтії, Румунією та Туреччиною», – підсумував Михайло Самусь
За матеріалам ДІФ, Укрінформу, УНН, Інформатора,
