Настрої українців щодо можливих шляхів досягнення миру в Україні
В студії «Еспресо» політаналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна пояснила, чому громадські настрої «вибухнули» з погодженням формули Штайнмаєра, а також, чому розведення військ за нинішніх обставин не тільки не має сенсу, але й є ризикованим для України.
Пропонуємо кілька її цитат з цього ефіру:
- Зараз не йти на поступки Росії значно легше, аніж було у 2016-1017 рр., коли тиск Заходу на Україну був більш істотним і нас активно «вмовляли» навіть закон про нереальні вибори на окупованій території ухвалити. Авансом, так би мовити. Саме тому зараз самотужки робити щось в напрямку теми виборів – взагалі неадекватна історія. Щоправда, якщо це реальні наміри, а не гра з Росією, аби продемонструвати свою начебто готовність навіть до виборів, але за умови безпеки «по-справжньому». Росія не погоджується, а ми відмовляємося рухатися по політичному треку (вибори, закон про особливий статус). Втім, брак комунікації з боку влади і винятково реагування на обурення людей якраз і створюють атмосферу недовіри до влади в цьому питанні. Це раз. Більше того – це аж ніяк не додає аргументів, що саме таким «хитрим» задумом переграти Росію і є все, що ми зараз для Нормандської зустрічі робимо. І це – два.
- Громадська думка в різних регіонах по-різному відображає ставлення до тих чи інших варіантів «миру», але принципові для Росії поступки (вибори, амністія, «народна міліція) негативно сприймаються по всій Україні. Включно з прифронтовим Донбасом. Це особливий статус, позаблоковість, російська мова як офіційна краще сприймаються на Півдні, Сході і Донбасі, але ці компроміси для Росії мають йти за виборами на її умовах, а з ними суспільство не погодиться.
- Відновлення торговельно-економічних зв`язків з окупованими територіями уявляється на Донбасі і далі від Донбасу абсолютно по-різному. Маю гіпотезу, що на Заході і в Центрі, де ставлення до цього негативне, громадяни уявляють собі повноцінну «велику» торгівлю з усіма похідними. На Донбасі ж відновлення зв`язків сприйматиметься в першу чергу на рівні дрібних зв`язків і перевезення товарів через лінію розмежування. А для деяких районів чи селищ це – єдина можливість місцевим заробити.
- Розведення в нинішній ситуації виглядає необгрунтованим. Неясно, яку мету воно переслідує, адже буде де-факто одностороннім. Якщо все це – та сама велика «операція» з тим, щоб показати недоговороздатність Росіі вже з новою українською владою, то можна це зрозуміти. Якщо ж ми дійсно стаємо в розумінні Президента на шлях «примирення» – ні.