Один сільській чи міський голова нічого не змінить, треба пахати над змінами всім разом
В Україні вже четвертий рік триває реформа децентралізації. Але і досі серед українців ходять міфи, що об’єднання територіальних громад призведе до зубожіння населення
Цей міф підтримують і очільники місцевих громад, які бояться внаслідок об’єднання втратити свої крісла.
Громадське радіо поспілкувалося з головою Асоціації об’єднаних територіальних громад та головою Новоукраїнської ОТГ Олександром КОРІННИМ, який знає, як реформа децентралізації може бути успішно впроваджена, і вважає, що в людей наразі є шанс взяти долю свого населеного пункту в свої руки.
Ірина Соломко: Люди часто обурюються тим, що в ОТГ створюють свої виконкоми, штатний розпис яких величезний, водночас лишаються райради, які мають велике кадрове навантаження, що створює дублювання функцій. Чи справді так? Скільки, наприклад, у вашій ОТГ налічує виконавчий комітет людей? Чи є ця проблема для вас?
Олександр Корінний: Хочу сказати, що дійсно сьогодні в громад є більше можливостей формувати свій штатний розпис, і інколи керівники заграються і створюють зайві виконкоми. Але що до того, чи залишилися сьогодні люди в адміністраціях, це вже питання до того, що зменшуються їхні функції, території їхнього впливу і врядування, і це вже питання до виконавчих органів влади.
Перша задача голови ОТГ - набрати стільки людей, скільки потрібно для надання якісних послуг в себе на території. Наприклад, в моїй громаді до об’єднання працювало близько 20 працівників в міській раді Новоукраїнки, зараз в ОТГ працює близько 50-ти. Я вважаю, що для моєї громади в 20 тисяч мешканців 51 працівник – це як раз є прийнятною нормою.
Ірина Соломко: Що із заробітною платою? Кілька років тому Кабмін прирівняв заробітну плату у виконкомах ОТГ до рівня заробітної плати співробітників Кабміну, щоб стимулювати об’єднання.
Олександр Корінний: Я не хочу порівнювати ОТГ і Кабмін, це зовсім не порівнювані речі, я хочу порівняти ОТГ і районні державні адміністрації. Сьогодні після прийняття нового закону про державну службу, заробітна плата мого колеги голови райадміністрації значна вища, ніж посадовий оклад голови ОТГ.
Ірина Соломко: Значно, це в скільки разів?
Олександр Корінний: Три мінімальні заробітні плати – це оклад голови адміністрації, це близько 11 тисяч, плюс надбавки, стажові і так далі. І це набагато більша зарплата, ніж у голови ОТГ. Тому сесії інколи доганяють ту зарплату преміями. Зарплата голови ОТГ повністю залежить від рішення сесії, якщо депутати незадоволені, вони ніколи не поставлять надбавку і премію. Наскільки я пам’ятаю, посадовий оклад голови ОТГ – 5400 тисяч гривень. Але до кожного випадку потрібно окремо. Якщо голова ОТГ передав більшість функцій районній державній адміністрації, тоді запитання – за що йому платити зарплату? А якщо в нього і первинна медицина, культура і спорт, і все функціонує гарно, то я вважаю, що за гарну роботу потрібно гарно платити.
Любомир Ференс: Реформа децентралізації триває декілька років, ОТГ ще формуються. Що змінилося в Новоукраїнській громаді, де ви є головою? Багато говорять, що в ОТГ змінюється ситуація хоча б щодо фінансів. Це так? Їх дійсно стало більше?
Олександр Корінний: Близько року тому ми в цій студії вже мали розмову про це, і я повторюся, що створення ОТГ – це зміна системи влади на місці. Сьогодні, обираючи голову ОТГ, ви маєте повноцінно з нього питати – чому тепло або не тепло в дитсадочку або в школі, як там харчують дітей, як там приймають у ФАПі, чому не прочищені взимку від снігу дороги. Якщо раніше людина обирала сільського і міського голову і ставила йому це питання, то він говорив, що за школи чи щось інше відповідають районні державні адміністрації. Люди тоді ставили нормальні запитання, а навіщо я за вас голосую, якщо всі питання потрібно вирішувати у голови районної адміністрації? Сьогодні ця система змінена.
Крім того, децентралізація дає можливості, і кожен голова на місці і громада несе відповідальність. Не треба, друзі, вішати відповідальність тільки на голову ОТГ, відповідальність лежить на всіх – і на громаді, і на депутатах. Тому коли є можливості, потрібно ними гарно розпоряджатися.
Любомир Ференс: Ви говорите, що тепер з голови ОТГ люди можуть питати. А спитають? Чи ви відчуваєте цей суспільний тиск?
Олександр Корінний: Звичайно. Крім того, що питають і підказують, а ще й починають допомагати. Це для мене найважливіше, тому що, коли тебе люди обрали і довіряють, вони починають ці зміни робити разом із тобою. Сьогодні всі голови, які вважають себе прогресивними, обов’язково мають Фейсбук сторінку, номер, який доступний будь-якому жителю міста. Мені кожен житель мого міста може зателефонувати.
Добре, коли люди не просто питають, а коли вони розуміють зону відповідальності, надають свої пропозиції та підказують.
Слухачка з Полтави: Є позашкільний навчальний заклад – музична школа, яка знаходиться в районному центрі. Дітки з ОТГ навчаються у цій музичній школі. Хто повинен її фінансувати, адже ОТГ не можуть утворити навчальні музичні заклади хоча б тому, що не вистачає професійних кадрів?
Ростислав з Гостомеля: Гостомель є одним із перших ОТГ, які створилися в Україні. Станом на сьогодні в нас ще й досі не призначені вибори. Чому так, якщо за підрахунками експертів, наша ОТГ буде дуже спроможною?
Олександр Корінний: Стосовно позашкільних навчальних закладів. В слухачки була фраза, що ОТГ не можуть створити свою музикальну школу. Це не відповідає дійсності. В багатьох громадах прекрасно функціонують позашкільні навчальні заклади. Якщо у вас сьогодні в громаді немає спеціалістів, то це виключно ваша проблема – готуйте своїх людей, рекомендуйте їм вступати до відповідних ВНЗ, повертайте їх, нехай працюють. Я знаю, що багато ОТГ приділяють увагу позашкільній освіті: музичні школи, школи мистецтв, ДЮЦ, спортивні школи тощо. В нас, наприклад, був районний ДЮЦ, районна музична та спортивна школи. Ми одразу їх забрали на баланс міста громади, маємо договори з сільськими територіями, і навіть їхні тренери працюють сьогодні в спортивній школі.
Ірина Соломко: Ваш випадок – це виняток чи правило для ОТГ?
Олександр Корінний: На території сільської ради немає спеціалістів і там не було музичної школи, тепер створилася ОТГ і там і досі немає спеціалістів. А як пов’язана децентралізація з тим, що і до цього не було спеціалістів?
Любомир Ференс: Ви маєте на увазі, що створення ОТГ ще ні до чого не призводить. Якщо не було, то його треба створювати, а якщо не можуть створювати, то це проблема місцевої громади?
Олександр Корінний: Звичайно. Жодних законодавчих чи фінансових бар’єрів для створення чи то школи мистецтв, чи то музичної школи немає в ОТГ.
Любомир Ференс: Що ви знаєте про проблему Гостомеля?
Олександр Корінний: Давайте будемо відвертими – процеси в мене в Новоукраїнці на Кіровоградщині чи процеси під Києвом чи біля Одеси – це трошки різні процеси. Декілька соток землі в Гостомелі чи біля Одеси – це майже бюджет будь-якої сільської громади. Відповідно це політичний тиск і чиїсь інтереси. Що потрібно в цьому випадку робити? Звичайно, включати світло. Не всім вигідно сьогодні віддати систему управління, щоб землі ділив голова адміністрації, а не обраний голова.
Ірина Соломко: Київська область наразі в аутсайдерах об’єднання. Богуславська ОТГ теж хоче на вибори, але на рівні губернатора це блокується. Я вже не говорю про Гостомель чи Коцюбинське. Але біля столиці, напевно, будуть свої умови, і минулого тижня Кличко підписав указ про створення агломерацій навколо Києва. Тобто, скоріш за все, найближчим часом певні зрушення у розгляданні цієї проблеми навколо Києва будуть.
Олександр Корінний: Сьогодні Геннадій Зубко, віце-прем’єр-міністр, який був у нас на з’їзді Асоціації ОТГ, пообіцяв створити робочу групу саме по Гостомелю, запросити представників Гостомельщини та представників ЦВК, яким закони не писані. Я вважаю, що якщо громада має бажання створити ОТГ, ніхто не має права їм завадити.
Слухачка Ганна з Чернігова: Чи не буде децентралізація на кшталт колективізації, яку потім визнали неправильною? Ви зараз заганяєте громади туди, куди вони не хочуть. А чи не буде з часом так, що це виявиться неправильним?
Олександр Корінний: Це просто міф. Ми зараз з вами розглядаємо Гостомель, який хоче, але йому не дають. Я ще не пам’ятаю жодного прикладу, де не хочуть, але людей по закону про добровільне об’єднання змусили.
Любомир Ференс: Нам пише Наталя з села Карпилівка, що на Чернігівщині. «Наше село живе у XVII віці – безпросвітна брехня місцевих депутатів і виконувача обов’язки голови сільради. Зібралася громада села, нам навіть не відкрили для зборів клуб, сказали, що зборів не буде, а ми хотіли приєднатися до селища Десна. В Десну ж подзвонили представники сільради та збрехали, що немає бажаючих на збори». Ось така ситуація.
Олександр Корінний: Це відповідальність місцевого голови, якого обрала громада. Якщо ви обрали людину, яка вам не відкриває комунальний заклад, який належить громаді, бреше, то зберіть сходку в селі, зробіть, згідно з законом, відкликання такого голови та оберіть нового.
Любомир Ференс: Вам легко говорити, але люди не знають цього закону, на який можна послатися, і єдине, що залишається, це відкривати ногами двері.
Ірина Соломко: Крім того, люди можуть боятися. Мені хотілося, щоб ваша відповідь була про те, що їм у такому випадку робити? Куди їм стукатися, тому що будемо свідомі того, що на рівні села і райради все домовлено, і їм немає до кого звертатися. Куди їм потрібно стукатися?
Олександр Корінний: Я не поділяю ці твердження. Якщо люди кажуть, що жителі села хочуть, то щоб у селі, де кожен кожного знає, люди не змогли донести свою точку зору? До кого треба стукати? В кожній області є центр розвитку місцевого самоврядування, є наші відділення Асоціації, є відділення інших асоціацій, тобто є люди, які живуть цієї реформою і впроваджують її. І в першу чергу потрібно стукатися до них. Тому що Мінрегіон не може обслуговувати кожне село. Якщо сільський голова має якийсь тиск, то проблема в селі може бути. Але децентралізація – це не про об’єднання голови з головою, це про об’єднання громади з громадою. Що ми робили, коли був тиск на людей, щоб вони не об’єднувалися? Їхали в кожне село і пояснювали людям, що це не колективізація, що як земля була у приватній власності, так вона там і залишиться, що паї ніхто не забере.
Любомир Ференс: Я вам змалюю ситуацію, яка трапилася зі мною як з журналістом. Це був районний центр на Черкащині, куди ми приїхали з виїзним ефіром. Там є комунальний заклад, який є у веденні міської ради, однак міський голова мав конфлікт з головою райдержадміністрації. І ми одного запросили до студії, а іншого - ні, і комунальний заклад нам відмовлявся давати приміщення через ці конфлікти. Це навіть не село, а люди бояться. І ти їм пояснюєш, що ви вирішуєте, ви – громада, не міський голова, не райдержадміністрація. В решті ми запросили обох, щоб людям перед кимось не було незручно. Розумієте, як люди живуть насправді?
Олександр Корінний: Розумію. З багатьма громадами я зустрічаюся сам, багато громад звертається за індивідуальною допомогою, радимо, виїжджаємо, вивчаємо ситуацію. Але ще раз хочу наголосити: якщо є воля у громади і вона хоче, то я не вірю в те, що немає кадрів, ініціативи чи активності. Якщо дійсно народ боїться чи не хоче, то їхня черга до добровільності, мабуть, ще не дійшла. А якщо в громаді є лідер, який готовий бачити стратегічно наперед, що він в цій громаді зробить, чого боятися?
Я вам наведу інший приклад: у моїй громаді в цьому році відкрито лікарську амбулаторію. Вона побудована виключно за кошти районної державної адміністрації. Тобто ми сіли, намалювали схему, скільки в нас буде громад, як вони будуть розвиватися, скільки ми їх бачимо.
Любомир Ференс: Тому що ви зацікавлені в розвитку. Але ж є голови, які не зацікавлені.
Олександр Корінний: Звичайно, є люди які хочуть законсервувати цю систему, тому що так вигідніше та простіше – коли тебе призначили, не треба ні з ким домовлятися. Але це все швиденько минеться. У нас на носі чергові вибори. І от сьогодні ОТГ, які вже функціонують три роки, відреконструювали дороги, поробили собі музичні школи, стадіони, клуби, а значить завтра дозріє та громада в Черкаській області, прийде до того голови і скаже, що в сусідній громаді є класні умови для життя, вони класно розпоряджаються своїми бюджетами, а чому ми це втрачаємо? Тому що ти хотів за крісло потриматися? Дякуємо тобі за співпрацю, ти вільний. Це політичні трупи.
Хочу зазначити дуже важливі речі. По-перше, капля камінь точить не силою удару, а частотою падіння. І друге: не об’єднаються громади сьогодні добровільно, прийде час і все одно вони будуть жити в громадах. Але ті лідери, які сьогодні розуміють переваги децентралізації, будуть мати успіх і продовжувати свій кар’єрний ріст. Ті, хто сьогодні робить супротив, ставить хрест на своїй кар’єрі. Ви ще згадаєте мої слова.
Слухачка з Вінниці: Я не розумію, на якій землі ви живете. Мертві населені пункти, немає ні лікарень, ні медпунктів, ні шкіл, ні бібліотек. Голови сільрад сидять роками, в нас виборів не буває, нам закрили бібліотеку останню. Про яке об’єднання ви говорите? Між райцентрами немає автобусів вже 15 років, немає вже покійників кому ховати.
Олександр Корінний: Тому у вас є останній шанс – децентралізація. З новим лідером та з новою доступністю. І в нас є такі села. До нас доєдналася сільська рада с шістьома селами, і в одному з сіл не було жителів, його просто ще обласна рада не списала. В інших було дуже мало жителів. Але до цього ж призвела не децентралізація, а попередня система влади. Сьогодні є можливість своїми ресурсами зробити необхідне.
Перше, що потрібно в цьому селі – повернути дорогу. Чому її немає 15 років? Потрібно розібратися на місці і відновити доступність.
Любомир Ференс: Що робити, якщо голова ОТГ неадекватний і непрозорий?
Олександр Корінний: В мене таке враження, що в нас тема програми – похорон децентралізації.
Ірина Соломко: Важливо, щоб ви це чули, тому що ви не просто голова ОТГ, ви ще й голова Асоціації. Є люди, які живуть в інших умовах. Можливо, децентралізація допоможе їм витягти себе з тих умов, але це точно процес непростий. І ваш досвід важливий.
Олександр Корінний: Ми, українці, звикли трошки хникати, перебільшувати, виставляти все погано і уникати відповідальності. Це не вихід. Я вам можу назвати безліч громад, де вчора була проблема, а сьогодні вони отримають найкращі практики і пишаються цим. Вчора в одній зі шкіл була директор, яка не дозволяла вчителям відкрити рота, діти забрали документи і перейшли вчитися в іншу школу, а сьогодні там змінили умови і вже не призначають одноосібно директора, а обирають. Обрали нового директора, школі зробила купу заходів, провела семінар для батьків для спільного виховання і переросла в опорну.
Тобто є дуже багато позитивних прикладів, їх потрібно брати до уваги і працювати, а не чекати, що ми проголосуємо за якогось сільського голову, він прийде і все зробить. Треба пахати. По-іншому бути не може. Ми можемо привести тисячу негативних прикладів, а я вам приведу тисячу позитивних. Але вони є лише там, де є лідер, де об’єдналася громада і де працюють.
________________________________________________
Ця публікація була підготовлена в межах проекту «Просування реформ в регіони», який реалізуєтьсяІнститутом економічних досліджень та політичних консультацій і "Європейською правдою" за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є відповідальністю видання і жодним чином не віддзеркалює точку зору Європейського Союзу.
