Останнє слово соціологів: плюс Тягнибокові, мінус Кличку і «регіональна» мажоритарка
16 жовтня, 2012 ? Олександр Михельсон
Провідні соціологи України стверджують: нова Верховна Рада, швидше за все, обійдеться без партії Наталі Королевської. Але навряд чи – без партії Олега Тягнибока. А Віталій Кличко все ще може поступитися об’єднаній опозиції
З 18 жовтня рейтинги підтримки партій та кандидатів у народні депутати України не публікуються. Так буде аж до кінця дня 28 жовтня, коли й відбудеться голосування за депутатів наступної Верховної Ради. Цього вимагає закон. Вітчизняні соціологи, керівники фірм, котрі опитують виборців, не дуже розуміють необхідність цієї вимоги: за їхніми словами, в тих же США публікувати дані опитувань можна аж до дня Ікс. Тим паче, що «вплив» результатів опитувань на громадську думку – річ дуже і дуже непевна.
Але закон є закон. Тож напередодні початку ембарго фахівці зібрались у конференц-залі Інституту соціології НАНУ, аби востаннє за цю кампанію у відкритому для преси режимі поговорити про речі, котрі все одно лишаться малозрозумілими пересічним громадянам. Тобто про шкідливість фальшивих рейтингів для їхніх же замовників, про тонкощі соціологічної вибірки, та про те, чому опитування далеко не завжди дають прогнози, а часто – лише здогади.
Неабияка заслуга у тому, що соціологи зібрались при пресі, належить уже згаданій Наталі Королевській. Раніше вона подала до суду на соціологічні фірми, котрі вперто показують її партії «Вперед, Україно!» менше 5 % рейтингу. Саме 5 % голосів, за чинним законом, і має набрати партія, аби потрапити до парламенту.
Фахівці, котрим добре відомо, що реальна соціологія робиться методами вищої математики, таким ходом подій були шоковані. Досі в Україні ще ніхто не намагався встановити математичну істину через суд. Зрештою, в разі потреби служителі Феміди можуть і повинні залучати експертів – але в даному випадку експертами можуть бути хіба що самі «обвинувачувані»! Тим паче, що жодних аргументів на користь свідомого заниження своїх рейтингів тими чи іншими соціологічними компаніями пані Королевська публіці поки що не надала.
Утім, під час написання цього матеріалу директор фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна повідомила на своїй сторінці Facebook, що суд відбудеться 25 жовтня. «Цікаво, насільки оперативно був розглянутий позов Королевської– поданий 11 жовтня, а 12 вже ухвалене рішення про провадження справи і відіслане нам. Що– така швидкість загалом характерна для Господарського суду?» - написала пані Бекешкіна.
Разом із тим, проблемами пані Королевської круглий стіл соціологів далеко не обмежився.
ІНТРИГА ПЕРША: «СВОБОДА»
У круглому столі, організованому Інститутом соціології НАНУ та «Демініціативами», взяли участь 12 експертів. Окрім учених від двох установ, названих у попередньому реченні, на заході були представники Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Центру Разумкова, групи «Рейтинг», служби UkrainianSociologyService, компаній GfKUkraineта TNSUkraine, і, нарешті, Research& BrandingGroup. Як і личить справжнім науковцям, соціологи шанують точність та повноту інформації – тож автор цих рядків про всяк випадок наводить точний перелік.
Перед круглим столом фахівці провели експертне опитування у своєму ж колі. Восьмеро керівників найвідоміших фірм відповіли на запитання про можливу явку виборців та рейтинги політичних сил, котрі нині змагаються за депутатські мандати. Головною інтригою стала перспектива ВО «Свобода»: троє спеціалістів однозначно стверджували, що ця партія потрапляє до парламенту, двоє сказали про те, що вона «перебуває на межі прохідного бар’єру», а ще двоє впевнені, що Олег Тягнибок і його соратники на сьогодні до Ради не проходять.
(Восьмий – Директор UkrainianSociologyService, заввідділом Інституту соціології Олександр Вишняк – повідомив, що свіжих даних по загальнонаціональному округу в його розпорядженні немає).
Усі до єдиного експерти згодні: якщо націоналісти таки потраплять до Ради, це практично гарантує перемогу опозиції за партійними списками. Особливо якщо таки не пройде політична сила Королевської – адже в іншому випадку мандати доведеться розподіляти на більшу кількість претендентів. «На мою думку… владна коаліція і опозиційні сили наберуть у ВР приблизно однакову кількість виборців. Водночас, якщо до ВР несподівано пройде «Свобода», то можлива перевага опозиційних сил», - констатував заступник директора GfKUkraineГліб Вишлінський. Сам він поки що прогнозує партії Тягнибока показник «на рівні 3 %».
Із паном Вишлінським згоден генеральний директор TNSUkraineМикола Чурилов, котрий представив умовну таблицю партій-переможців виборів. «Свободи» в цій таблиці немає, а останнє місце посідають комуністи з показником 12 %. Іншу думку мають директор групи «Рейтинг» Олексій Антипович, котрий нарахував «червоно-чорним» 6 % голосів (від тих, хто взагалі прийде на вибори), гендиректор Інституту соціології Володимир Паніотто (7 %) та президент КМІС Валерій Хмелько (7 – 9 %).
На думку пані Бекешкіної, перспективи націоналістів можуть бути яскравішими, ніж видається. «Можна припустити, що «Свобода» має деяку частину прихильників у східних та південних областях, які приховують свій вибір під час опитувань», - пояснила вона.
За підрахунками пана Паніотто, якщо «Свобода» пройде в Раду, а «Вперед, Україно!» - ні, то за списками опозиційні сили дістануть приблизно 123 мандати, а провладні (ПР та КПУ) – приблизно 102.
ІНТРИГА ДРУГА: ОО ПРОТИ КЛИЧКА
Соціологи погоджуються, що за останній час рейтинги партії Віталія Кличка УДАР наздогнали, а то й перевищили рейтинги строкатого воїнства Тимошенко-Яценюка. Водночас, говорячи про це, експерти роблять два важливих зауваження.
По-перше, вказують вони, відповідні опитування проводилися до початку відомої історії зі «зняттям кандидатів» УДАРу та ОО нібито на користь одне одного. Вся гра велась довкола однієї мети: яка з двох політичних сил покаже себе «чеснішою» перед виборцями. Хто краще зіграв свою роль у цій п’єсі, ми дізнаємсь уже після виборів. Але вся ця історія не могла не вплинути на прибічників обох політсил.
Читайте також: Чим небезпечний «обмін» опозиційними кандидатами у мажоритарних округах
Друге ж зауваження соціологів стосується системної проблеми. «До третини потенційних виборців Кличка визнавали, що можуть змінити свій вибір перед голосуванням або безпосередньо на виборчих дільницях», - сказав Тиждень.uaодин з учасників круглого столу.
Його слова підтвердив голова Research& BrandingGroupЄвген Копатько. За словами останнього, зараз ОО втрачає виборців, котрі переходять до «Свободи» (менша частина) та УДАРу (більшість). Але проблема в тому, що виборці УДАРу – це молодь. Студенти, вказує експерт, часто заявляють соціологам про підтримку Кличка – але це ще не гарантія того, що вони за нього проголосують. Адже студенти часто живуть не там, де прописані, і не кожен поїде додому заради голосування, чи вибиватиме собі відкріпне посвідчення. Та й узагалі, на вихідних чимало студентів мають цікавіші справи, аніж стояти в чергах на виборчих дільницях.
А тому «розкручена» інформація про зростання рейтингів Кличка насправді може завдати УДАРу неслабкого удару. Прибічники славетного спортсмена можуть вирішити, що їхній кумир у будь-якому разі отримає велике представництво в Раді, й просто полінуються йти на вибори. Висловлюючись професійними термінами, виборці УДАРу мають низьку мотивацію – на відміну, наприклад, від виборців тієї ж «Свободи» або комуністів.
Відтак за результатами виборів УДАР цілком може поступитись ОО.
ІНТРИГА ТРЕТЯ: ФАЛЬШИВІ СОЦІОЛОГИ
«Фальшиві рейтинги погані не лише тим, що вони аморальні. Вони погані тим, що фальшиві». Ці слова заступника директора Інституту соціології НАНУ, гуру вітчизняної соціології Євгена Головахи, так і просяться в граніт. Суперничати з цим афоризмом може тільки інше висловлювання пана Головахи, сказане на тому ж круглому столі: «Краще нехай уже кандидати витрачаються на гречку, аніж на фальшиві рейтинги».
Професор Головаха пояснив свою думку просто й дохідливо: соціологія, як і математика – зовсім не така проста наука, як може видатися профанам. Припустімо, певна партія замовляє «дослідження», котре дає їй завищений, порівняно з реальністю, рейтинг. І що ж? «Частина виборців схильні підтримати того, хто виглядає переможцем. Але інша частина, навпаки, не прийде на вибори: мовляв, навіщо, адже наші проходять і так», - пояснив експерт.
Читайте також: З чого почалися новітні соціологічні війни?
Це – найпростіший приклад. А є ще й такі фактори, як мотивація виборця, «перетікання» голосів, нарешті, так звані «невизначені» виборці, котрі на дільниці приходять, але рішення приймають в останній момент… Вибір останніх теж можна спрогнозувати із певним ступенем імовірності, але це вимагає серйозних досліджень і використання складних прийомів математики. В цілому ж, підсумовує пан Головаха, «за законом великих чисел» різнонаправлені зміни в настроях електорату, викликані оприлюдненням фальшивих опитувань, «взаємозводяться до нуля».
Тож як громадянам відрізнити солідну соціологічну компанію від не дуже солідної, й чому взагалі фальшиві рейтинги так квітнуть в Україні? Науковці відкрито стверджують, що головна провина тут лежить на журналістах. Мовляв, останні не завжди знаються на темі, от і публікують будь-які дані – аби сенсаційніше.
Водночас не під запис усі визнають, що здебільшого оприлюднення фальшивих рейтингів викликане зовсім не «невіглаством» журналістів, а «редакційною політикою» власників ЗМІ. Як із цим боротися, соцілоги не знають. А для неграмотних мас-медіа вони рецепт уже винайшли: це – давно відомий метод «снігової кулі».
Читайте також: Хто створив маніпулятивну систему ЗМІ в Україні
Тобто якщо те чи інше ЗМІ хоче замовити соціологічне опитування, то воно звертається до буквально дюжини провідних експертів із питанням, кого б (включаючи себе) ті порадили спитати про ті чи інші соціологічні показники. Далі з цим питанням треба звертатися до тих, кого назвуть – але лише якщо цих людей запропонували не менше трьох-чотирьох експертів із первинного «ядра». Так і формується пул вартих довіри фахівців.
Як пояснив пан Паніотто, жодна серйозна фірма не схоче мати справу з фальсифікатом, і не схоче його рекламувати. Адже, по-перше, у цьому бізнесі усі всіх знають, а по-друге, так заіграшки можна залишитись і без вітчизняних замовлень, і без іноземних грантів – і ще важко сказати, що гірше.
Єдина проблема, яку вбачає в запропонованій схемі автор цих рядків – це те, що українські ЗМІ зазвичай іще бідніші, ніж соціологічні компанії. На відміну від країн Заходу, де преса, власне, і створила соціологію як бізнес, у нас бізнесом не є ні преса, ні соціологія. За рідкісними винятками, котрі, на жаль, лише підтверджують правило.
ІНТРИГА ЧЕТВЕРТА: «МАЖОРИТАРКА»
Серед учасників круглого столу були представники тих компаній, що проводили соцопитування на мажоритарних округах, за які конкурували кандидати ОО та УДАРу. Ніхто з них не приховував: за цю сумнівну справу взялись лише заради заробітку, і добре розуміли усі потенційні загрози.
При цьому вони тримали марку і намагались уникати заяв про конкретні цифри в конкретних округах – принаймні, перед телекамерами. Але інформацію про нібито «закриті» дослідження вже встигли розповсюдити самі опозиціонери. З точки зору політиків, те, що іноді дані різних компаній по одних і тих самісіньких кандидатах розходилися на 18 % і більше, свідчило про маніпуляції соціологів. З точки ж зору соціологів – лише про дурість політиків.
Читайте також: Останні дані опитувань у мажоритарних округах
«Роблять одне дослідження на так званому «масиві» у 200 осіб, друге – теж 200 осіб, третє – 400 осіб. А потім у штабі намагаються звести докупи два перших і порівняти із третім. Це ж цирк!», - обурювався в розмові з Тиждень.uaодин з учасників круглого столу.
За словами ж Ірини Бекешкіної, недостатньою є навіть вибірка у 800 осіб. «Різниця між кандидатами може бути пів-відсотка, і вони з цього починають робити висновки. Але при такій вибірці похибка складає 3 – 3,8 %! Про що тут говорити?», - дивувалась експерт.
Її думку підтримав і розвинув Євген Копатько. За його словами, термінові соцопитування у мажоритарних округах Києва, замовлені спільно УДАРом та ОО, не варті виїденого яйця, бо а) термінові, б) в Києві.
«Деякі кандидати буквально в останні тижні десантувалися на свої округи», - пояснив пан Копатько. – «І як визначити, є рейтинг у них самих, чи це працює лейбл політичної сили, яку вони представляють? Як передбачити, чи голосуватиме виборець за цього конкретно кандидата, якого бачив на бігборді поруч із, умовно кажучи, Кличком?!»
До того ж, стверджує експерт, у Києві найважче «зробити поле» - тобто достукатись до потенційних виборців. Кияни зазвичай не пускають незнайомців до квартир, а на вулицях відповідати не хочуть, бо квапляться. Таким чином, серйозний аналіз електоральних настроїв провести просто неможливо. Бо насправді для такого аналізу потрібно опитувати виборців і вдома, і на вулиці (вдома люди, розуміючи, що їхні адреса та прізвища точно відомі тим, хто опитує, рідше визнають, що підтримують опозицію). І все це потребує репрезентативної вибірки! А не за вибірки у 800, або, тим паче, 200 осіб.
Усе це значить, що «фішка» із соцопитуваннями, котрі мали би визначити найрейтинговіших кандидатів від ОО та УДАРу в округах, де ці сили конкурують між собою, не мала сенсу від самого початку.
Зрештою, найважливіший висновок учасників круглого столу лежав за межами соціології як такої. Опозиція може виграти вибори за пропорційною системою, попередили вони, але все одно програє їх на мажоритарці. Просто тому, що переважна більшість прохідних кандидатів на округах або є членами Партії регіонів, або перейдуть до відповідної фракції після отримання мандата.
За прогнозом Олександра Вишняка, за рахунок мажоритарників партія влади отримає в парламенті 100 – 130 осіб. Він же пророкує проходження до Ради не менше трьох «мажоритарних» комуністів та від 40 до 55 «самовисуванців». Причому абсолютна більшість останніх – крупні бізнесмени – не стане сваритися з владою, а слухняно піде у пропрезидентську більшість.
Відтак найконсервативніший (тобто занижений) прогноз передбачає, що у майбутньому парламенті адміністрація президента контролюватиме мінімум 240 депутатів. І це не рахуючи потенційних «тушок» зі списків ОО, УДАРу, а то й «Свободи».
Якщо ж брати максимально можливий для влади результат, то пропрезидентська більшість може сягнути за 310 – 330 осіб. Більше ніж достатньо для будь-яких рішень, від зміни Конституції до визнання цього тексту злочином проти президента, держави й математики.
Читайте також: Влада робить ставку на «тих, хто рахує»