Падіння Берлінського муру – це і наше свято
У листопаді 2019 року виповнюється 30 років з часу падіння Берлінського муру – події, що символізувала завершення «холодної війни» і початок демократизації країн Центрально-Східної Європи. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва організував експертне опитування щодо історичних наслідків цієї події.
Падіння Берлінського муру – це і наше свято, бо ця дата дуже важлива для України, – наголосила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, відкриваючи 6 листопада презентацію даних експертного дослідження в Українському кризовому медіа-центрі.
«Якщо Україна є Європою, тоді історія Європи є водночас історією України. І події, які започаткували падіння соціалістичної системи, кінець панування СРСР над Східною Європою це дуже важливі події для України. Для нас це нагода поговорити про те, наскільки Україна готова до європейської інтеграції, і наскільки Європа готова до того, щоб допомогти Україні у цьому процесі», – зазначила соціологиня.
У середньостроковій перспективі Україна може стати членом ЄС
Запитання, які поставили учасникам опитування – наскільки падіння Берлінського муру вплинуло на майбутнє Європи та України, яким може бути майбутнє європейського проекту і чи стане Україна його частиною. В опитуванні взяли участь 26 експертів у сфері міжнародних відносин.
Усі експерти одностайно оцінили падіння Берлінського муру як позитивну історичну подію, головними наслідками якої стало завершення «холодної війни», послаблення геополітичного впливу СРСР. Падіння Берлінського муру стало поштовхом до демократизації країн Центрально-Східної Європи та їхнього майбутнього членства у ЄС та НАТО. Хоча у короткостроковій перспективі Західна Німеччина внаслідок об’єднання з менш економічно розвиненою Східною Німеччиною послабилася, але у підсумку стала однією з найпотужніших держав Європейського Союзу. Відлунням події стали також війни на Балканах та на території колишніх республік СРСР внаслідок дезінтеграційних процесів.
«Якщо говорити про наслідки цієї події для України та Європі, вони насправді переплетені: для України це знаменувало крах Радянського Союзу і отримання незалежності, а крах комуністичних режимів у ЦСЄ відкрив шлях до об’єднання Європи і для подальшої інтеграції цих країн до ЄС. 2004 року відбулося найбільше розширення ЄС. 6 із 9 країн які приєдналися – колишні члени соцтабору», – зазначає Сергій Шаповалов, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Експерти відповіли, що падіння Берлінського муру опосередковано створило підвалини для подальшої євроінтеграції України: у зв’язку з тим, що Україна географічно «наблизилася» до Європи, почали змінюватися погляди громадян, які раніше визначалися умовами «холодної війни»: на зміну ворожості, поширилися погляди на західні країни як партнерів. Водночас, на їхню думку, Україна не повною мірою використала можливості, якими більш вдало скористалися країни ЦСЄ та стали членам ЄС та НАТО.
Щодо майбутнього європейського проекту думки респондентів розділилися. Дещо переважає думка, про те, що через декілька десятиріч ЄС стане більш роз’єднаним, деякі країни можуть вийти із нього. Інша половина опитаних вважають, що інтеграційні процеси у ЄС поглиблюватимуться і до Союзу увійдуть всі або майже всі європейські держави.
«Щодо європейського майбутнього України – є майже одностайні думки про те, що у середньостроковій перспективі, можливо, 30 років, Україна може стати членом ЄС», – зазначає Сергій Шаповалов.
На думку опитаних експертів, найкращим стимулом до реформ в України з боку ЄС буде надання перспективи членства. Близько 50% вважають, що країни Європи мають продовжувати тиск на українську владу у питаннях реформ, на які бракує політичної волі. Також – продовжувати підтримку українського громадянського суспільства та вживати спільних дій для протидії загрозі з боку Росії.
Падіння Берлінського муру – несподіваний процес з позитивними наслідками
Падіння Берлінського муру – це був несподіваний процес, пригадує Андреас Умланд, старший науковий співробітник Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, доцент кафедри політології НаУКМА.
«Я виріс у Східному Берліні, але у дні падіння муру був у Лейпцигу. Це було дуже несподівано, без будь-якого підготовчого процесу й обговорення, і коли я вперше про це почув, спершу не вірив, що це правда. Східна Німеччина, Німецька демократична республіка, була, мабуть, найменш реформаторська країна у східному блоці, у стані глибокої соціальної, політичної, економічної кризи. У керівництві були аж ніяк не реформатори, але, схоже, вони вирішили так покласти цьому край.
І насправді це було східнонімецькою справою. Місяць перед цим до Берліна приїжджав Михайло Горбачов, і є така теорія, що нібито у глобальному контексті він за цими всіма подіями стоїть. Горбачов – справді рішуча фігура, тим що він відмінив так звану брежнєвську доктрину і запропонував інший підхід Радянського Союзу до східноєвропейських країн. Тоді ще жартували про так звану «доктрину Сінатри» – нову політику Горбачова, яка полягала в тому, що такі країни, як Чехословаччина чи Східна Німеччина повинні це зробити своїм шляхом. Але Горбачов не мав прямого впливу на це рішення. Наскільки я знаю, навіть радянське посольство не було поінформовано про це. Це був випадковий процес, який потім призвів до того, що Східна Німеччина, яка була найбільш консервативна серед східноєвропейського радянського табору і найменш налаштована на реформи, після падіння Берлінського муру менш як за рік об’єдналася із Західною.
Зараз ми розуміємо позитивні наслідки цієї події, але тоді ми були розгублені і не знали, чого чекати далі. Мені згадувалися події на площі Тяньаньмень у Пекіні. Зараз ми вже розуміємо, що могли більш активно проявити свою позицію у подіях, що це був важливий історичний момент, але на початку ти не знаєш, чим це закінчиться».
У нашого молодого покоління значно більш проєвропейські погляди, ніж у багатьох громадян Старої Європи
Україна – країна, яка дає нам усім надію, каже Олег Рибачук, голова громадської організації «Центр UA», віце-прем’єр-міністр України.
«На міжнародних зустрічах я нерідко чую, що «Україна – країна, яка дає нам усім надію». Збоку те, що відбувається у нас, виглядає більш обнадійливо, ніж зсередини.
У нашого молодого покоління значно більш проєвропейські погляди, ніжу багатьох громадян Старої Європи, ми зараз відстоюємо базові речі, на яких створювався ЄС, і те що у нас відбувається, є надією для Старої Європи, бо у них зовсім інші тенденції. Зараз в Тюрингії ультраправі й ультраліві вперше після Другої світової війни виграють вибори, і це для наших партнерів величезний виклик, на який немає відповіді. При тому, скільки коштів і зусиль доклала Західна Німеччина впродовж цих тридцяти років, щоб змінити світогляд громадян Східної Німеччини після впливу радянської пропаганди. Це, до речі, до питання виборів на Донбасі, де останні 5 років пропагандистська машина працювала не гірше, і продовжує працювати. Які проблеми будуть стояти у нас на цих територіях, скільки нам треба часу, щоб там був більш-менш демократичний вибір, важко уявити».
Ірина Бекешкіна підтвердила слова попереднього промовця й нагадала, що її колеги свого часу, провівши опитування на Майдані за методикою європейського дослідження цінностей, з’ясували, що у людей, які виходили і стояли на Майдані, цінності набагато більш проєвропейські, ніж взагалі у європейських країнах.
«Це, звичайно, взагалі специфічна категорія людей. У них набагато вищі були європейські цінності, ніж усього населення в Україні загалом. Але вони виявилися найбільш проєвропейські і серед європейського населення», – каже соціологиня.
У нас обов’язково все вийде
Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру «Нова Європа», експерт із зовнішньої політики, міжнародних відносин та безпеки, здійснив невеличкий екскурс в історію і нагадав, що коли відзначали 20-річчя повалення Берлінського муру, в британській пресі з'явилася стаття, яка цитувала стенограму переговорів Маргарет Тетчер і Михайла Горбачова, де Тетчер просила Горбачова не допустити возз'єднання Німеччини. Згодом з аналогічних стенограм розмов із французьким керманичем Франсуа Міттераном довідалися, що Франція і Британія теж побоювалися, що Німеччина, возз’єднавшись, знову стане загрожувати європейській безпеці і тому намагалися убезпечити цього сценарію.
Експерт також розповів, що й з інших стенограм, які йому надав один російський історик, що емігрував до Британії, дізнався – всі без винятку тодішні бесіди радянського лідера зі своїми колегами з Німеччини, Великої Британії, США, Іспанії, зокрема про Україну, стосувалися того, щоби не допустити розвалу Радянського Союзу і незалежності України.
Тож, із цієї історії можна виокремити три уроки для України, каже Сергій Солодкий.
Перший урок для України з цієї події – потрібно вміти чекати. Німеччина чекала свого об’єднання довго і дочекалася, залишившись ринковою країною і ставши членом НАТО.
Друге – не потрібно сподіватися, що наші інтереси і наші плани буде беззастережно підтримувати увесь світ. Німецький приклад продемонстрував, що далеко не всі лідери демократичного світу на той час підтримали ФРН.
Третє: не потрібно бути надто оптимістичними і спрощено дивитися на міжнародно-політичні процеси. На початку 90-х років складалося оптимістичне враження, що етап демократизації вже неминучий і вороття не буде. Ми бачимо, що це не так, і країни, на які Захід зробив ставку, стали загрозою для усього світу – я кажу про Росію. Замість одного поваленого Берлінського муру, ми можемо побачити ще багато нових мурів, іноді метафоричних, іноді реальних.
«Отже, мати терпіння, щоб реалізувати свою мету, і не сильно сподіватися на всезагальну підтримку, хоча, звичайно, домагатися підтримки партнерів – і в нас обов’язково все вийде», – акцентував експерт.
Коментуючи результати експертного опитування, Сергій Солодкий відзначив – вже домінуючим і позитивним є твердження про те, що для пришвидшення реформ Україні потрібно надати перспективу членства в ЄС. Він нагадав, що в аналогічному дослідженні, яке «Нова Європа» проводила серед українців у і 2015 року, і 2018-го, громадяни зазначали, що «ЄС має передовсім більше тиснути на українську владу в питанні реформ», «припинити надавати гроші, бо їх розкрадають можновладці» і що « ЄС та країни-члени мають більше протистояти Росії».
Європейська та євроатлантична інтеграція України – найважливіший інструмент протистояння російській експансії
Так, для Кремля було би катастрофою і вироком успішний європейський проект в Україні – нагадав відому фразу представника ЄС Елмара Брока Михайло Пашков, співдиректор програм зовнішньої політики Центру Разумкова. Це був би дуже потужний мобілізаційний сигнал для інших країн пострадянського простору, каже експерт.
Падіння Берлінського муру спричинило багато геополітичних наслідків, веде далі він. Але серед них було і те, що на пострадянському просторі зіштовхнулися дві надзвичайно потужні інтеграційні хвилі – з одного боку, європейська (Угоди про асоціацію, Східне Партнерство тощо), а з іншого – євразійська (ЄврАзЕС та СНД), які не стали ані впливовими геополітичний об'єктами, ані центрами тяжіння для країн пострадянського простору. Відтоді Росія намагається зупинити євроінтеграційний поступ пострадянських країн і здійснює не просто вплив, а гібридну війну на цьому просторі.
«Наведу один приклад, який чітко демонструє, наскільки Росія впливає. Влітку 2013 року прем’єр Микола Азаров виступив з блиск учою промовою про необхідність європейської інтеграції України. Згодом відбулися дві зустрічі Януковича з Путіним, 15 мільярдів доларів дотацій – і вже на Вільнюському саміті пролунало протилежне. Зараз Росія не просто намагається зупинити європейську інтеграцію України – вона здійснює гібридну війну на теренах пострадянського простору і всієї Європи.
Завдання №1 для української зовнішньої політики – заручитися підтримкою європейської спільноти у протистоянні з Російською Федерацією, утримати санкційний фронт. Це найважливіша підтримка, яку може надати Європа. Це також підтримка внутрішніх реформ в Україні. На мою думку, євроінтеграція, разом з євроатлантичною, є найважливішим інструментом протистояння російській експансії: це допоможе стати нам несхожими на Росію», – підсумував Михайло Пашков.
____________________
Прес-конференція «30 років з часу падіння Берлінського муру: історичні оцінки та погляд у майбутнє» проводиться Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалів прес-конференції є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
За матеріалами УКМЦ, «ДІ»
