Парламентська криза: базові сценарії

В коментарях, що звучали після невдалої відставки, переважала негативна оцінка ситуації. Наголошувалось на тому, що роботу уряду визнано незадовільною, але його не відправлено у відставку. Незважаючи на те, що це дійсно так, а уряд втримався за допомогою «не-голосування» олігархічних фракцій, один позитивний момент я все ж відзначив би. Він полягає в тому, що ми не вступили у смугу дострокових виборів. Ця небезпека була і лишається очевидною.

Відправити уряд у відставку – це одне, а от обрати нового прем’єра і сформувати під нього більшість – зовсім інше. Думаю, недаремно Тимошенко так пропагувала ідею відставки: вона розраховує на дострокові вибори.

Якщо вже згадувати Тимошенко, у 2008 році, коли з коаліції вийшла Наша Україна, і було створено абсолютно конституційні підстави для переформатування або дострокових виборів, вона доклала неймовірних зусиль для того, щоб цей процес заблокувати. Більше того, зрештою вона програла – їй було б вигідніше піти на президентські вибори з опозиції. Згадую я цей епізод для того, щоб показати, як вона опиралася тоді проведенню дострокових виборів, а тепер виступає за – зі зрозумілих причин.

Я ж переконаний, що у нинішній ситуації проведення дострокових виборів не відповідає національним інтересам України. Незалежно від того, хто скористається відсутністю виборів – БПП, Народний Фронт чи Ляшко – це краще, аніж період політичної дестабілізації. Новий парламент буде гіршим, оскільки збільшиться число популістів, знову почнеться коаліціада, а від цього постраждає як економічна, так і політична стабільність країни. В результаті ж Путін зловить рибку у каламутній воді.

Тому я вважаю, що нам потрібно докласти максимум зусиль, аби сценарій дострокових виборів не відбувся. Президент про це теж казав і, на мою думку, це правильно. Питання в тому, яким чином ми їх уникнемо, адже альянс з олігархічними партіями – теж не вихід.

В разі, якщо коаліція не переформатується, можливий варіант роботи і так званого «уряду меншості». Такі приклади є у практиці демократичних країн – тривалий час уряд меншості був у Канаді та Іспанії. Але у наших умовах – Конституція вимагає, щоб була більшість – такий уряд буде, фактично, у статусі в. о., як і людина, що його очолюватиме. А це означає менші повноваження і, звісно, довго такий уряд функціонувати не зможе. Зараз наголошується, що розпуск парламенту у випадку відсутності коаліційної більшості – це право президента, а не обов’язок, але уряд у статусі в. о. ускладнить стосунки із західними партнерами.  

Лишаються два сценарії з переформатуванням коаліції. Перший – якщо Яценюк все ж піде у відставку. Хоча ідею повторного голосування про відставку уряду я відкидаю: з юридичної точки зору це абсолютно необґрунтовано. В Конституції чітко вказано, що голосувати за вотум недовіри уряду можна тільки раз на сесію, тому йти в черговий раз на порушення регламенту – підхід абсолютно невиправданий. Тим більше, коли йдеться про порушення Конституції.

Наскільки можливо, що Яценюк піде у відставку? Ми бачимо, що в цьому полягав план президента, і цей варіант я розглядаю, як можливий. Це, фактично, варіант тиску на НФ: або прем’єр йде у відставку, або відкривається шлях до дострокових виборів. Не виключаю, що такий тиск може спрацювати, але зараз, після відхилення вотуму недовіри, у Яценюка є шанси залишитися на посаді прем’єр-міністра до вересня.

Зараз основний варіант переформатування – це повернення Радикальної партії. Йде юридична полеміка щодо того, чи був формальний вихід. З точки зору здорового глузду – так, був, але зараз йде пошук юридичних лазівок, щоб зменшити вимоги Ляшка і заявити, що збереглася стара коаліція. Ляшко ж буде вимагати більших поступок за рахунок «золотої акції», яку він несподівано отримав. У цієї фракції абсолютно безпринципна позиція – вона говорить одне, робить інше. Коливається залежно від ситуативних інтересів та інтересів своїх спонсорів.

Але в історії часто буває, що корисливий інтерес окремих людей може лягати в загальний тренд і створювати можливість виходу з кризи. У даному випадку присутність Ляшка в коаліції – це краще, ніж її розвал та перспектива дострокових виборів.

І, насамкінець, питання стосовно того, наскільки останні події можуть стати поштовхом для змін в країні, проведення реформ, у відсутності яких звинувачували уряд (хоча не тільки уряд несе за це відповідальність). Я вважаю, що, якщо в уряді відбудуться лише точкові зміни, збережеться Яценюк, а БПП та Народний Фронт не зроблять принципових висновків, ми стикнемося з ситуацією, коли зміни не будуть радикальними. Будуть лише половинчасті рішення.

Більше надій я покладаю на так званий «технократичний» уряд. Думаю, у нього було б більше шансів на проведення реформ, хоча і тут є великі питання. Те, що відбувається на поверхні – це одне. Потрібні якісні і суттєві зміни, а вони будуть можливі лише за умови як внутрішнього тиску з боку громадянського суспільства та експертного середовища (вважаю, що спроби організувати вуличні протести мало що дадуть і будуть дестабілізуючими), з використанням реформаторських депутатів, що вже є в парламенті, а також за умови тиску Заходу. Лише в такому випадку можливий позитивний результат.