Петро Бурковський: Треба запитати в «Опоблоку», чому він так синхронно співпрацює з Росією

Денис Тимошенко
Радіо Свобода

Українська влада та провладні партії, згідно з моніторингом організації «Детектор медіа», програють у спілкуванні з жителями Донбасу «Опоблоку» та російській пропаганді. Чому? Це невміння говорити з жителями Донбасу чи байдужість до їхніх поглядів? Це в ефірі Радіо Донбас.Реалії обговорили аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський та громадський діяч Олександр Доній.

– Пане Бурковський, дослідження «Моніторинг державної комунікаційної політики щодо Донбасу травень-червень 2018» вже проводиться регулярно. Які тренди, висновки можна зробити у цей період травень-червень?

Петро Бурковський: Це дослідження джерел інформації, тобто офіційних інтернет-ресурсів, офіційних Facebook-сторінок, політиків і органів державної влади стосовно того, що саме вони хочуть сказати про Донбас або адресують безпосередньо мешканцям Донбасу.

​Сам проект розпочався у березні 2017 року. Щодо висновків за півріччя з січня по червень 2018 року. Перше, головною персоною, діячем, який найчастіше згадує Донбас і найчастіше адресує свої слова до мешканців – президент України, за кількістю і зверненнями. Він є тим політиком, який найчастіше адресує певні меседжі до мешканців окупованих територій. Як не дивно, це не «Опозиційний блок»

 і не інші діячі.

Стосовно інших органів влади. Кабінет міністрів, зокрема прем'єр-міністр України Володимир Гройсман ігнорує у своїх комунікаціях тему Донбасу або використовує виключно для того, щоб інтерпретувати певні дії чи події як власні досягнення.

Протягом цього періоду різкий поворот на 180 градусів здійснив один з очільників «Народного фронту», нинішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. У листопаді під час саміту Україна-ЄС він розмістив блог на «Українській правді», де засудив Мінські домовленості. Він пропонував, що треба робити реалістичні кроки й першим кроком називав виведенням російських військ.

У квітні він чомусь змінив позицію. Зважаючи на міжнародну підтримку, він зробив припущення, що можна реалізувати мирний план, якщо Путін погодиться вивести війська. Це найслабше місце, яке він одразу постарався замаскувати дуже суперечливими пропозиціями: частковим звільненням територій, прийняттям законів про амністію і колаборацію, позбавлення мешканців звільнених території після окупації права голосувати на президентських і парламентських виборах.

Власним піаром займався й очільник Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб (МінТОТ – ред.) Вадим Черниш.

– Ви найбільш критично у своєму контент-аналізі ставитеся до МінТОТу, що вони «живуть у віртуальній реальності».

Петро Бурковський: Так. Ми аналізуємо повідомлення, які з'являються на офіційному сайті. У цих повідомленнях Черниш переважно рекламує себе, свої погляди. Міністр має займатися конкретною ділянкою. Він має говорити, що досягнуто, що планується, що передбачено, результати діяльності – цього немає.

– Ви сказали, що майже півтора року проводите такий моніторинг, який практичний сенс? Мета у тому, щоб покращити комунікацію між Києвом та жителями Донбасу?

Петро Бурковський: У «Детектор медіа» розраховували на дві аудиторії. Перше – суспільство, до людей не завжди доходить те, що хочуть сказати політики. У силу різних причин меседжі медіа часто спотворюються або блокуються. Друга аудиторія – ті, кого ми моніторимо. Вони повинні розуміти, що часом вони говорять або не те, що треба, або не чітко формулюють свої думки, є не послідовними.

Ви з початку казали, що «Опоблок» перемагає. Але це не зовсім так. Йдеться про те, що технологічно вони б’ють в одну точку, постійне повторення, що потрібні прямі переговори. Вони працюють зі своїм електоратом, ці тези сприймають до 30% населення на Східних областях України, як показують опитування.

Коли був прийнятий так званий закон про деокупацію, впала активність і людям не пояснили, що зміниться.

– Нещодавно на окупованих територіях відбулася подія «український народний трибунал». Закон про реінтеграцію трактують як ймовірний наступ ВСУ, такий меседж російська пропаганда втовкмачує у голови жителів Донбасу підконтрольної та не підконтрольної частини.

​Петро Бурковський: Повторення – один з найефективніших методів пропаганди. Цікаво, що «Опозиційний блок» відпрацьовує те саме. З квітня вони говорили, що започаткування операції Об’єднаних сил може призвести до погіршення ситуації. І треба запитати у цих політиків («Опоблоку»), чому вони так синхронно співпрацюють з російською пропагандою.

– Як змінюється риторика провладних, демократичних сил? Про що вони говорять жителям Донбасу?

Петро Бурковський: «Солідарність» – це продовження політики президента і там багато донецьких мажоритарників, які апелюють до місцевих проблем, але з іншого боку, це політична пропаганда.

«Народному фронту» байдуже до людей, які проживають на Донбасі, вони цю тему згадують лише у контексті загрози з боку Росії.

Арсен Аваков зараз їздить у регіон, наголошує, що вони виходять з інтересів звичайних мешканців, план спрямований для того, щоб створити умови для простих громадян.

– І тема закону про колаборантів ним активно просувається. Пункт про те, що час визначитись, кого покарає Україна, а хто буде прощений, коли повернеться суверенітет в ОРДЛО.

Петро Бурковський: Це дуже цікаво, він постійно апелює до якихось міжнародних зразків. Але найбільше питання до Авакова, що міністр внутрішніх справ дозволяє собі говорити про те, що люди будуть позбавлені громадянських прав. Це за конституцією абсолютно неможливо.

– Як ви гадаєте, українській владі не вистачає розуміння, професіоналізму у комунікації чи їм як на виборців все одно, вони просто піаряться на темі?

Олександр Доній: Я не можу з вами погодитись. Ментальні зміни не відбуваються ні за рік, ні за десять років, це дуже поступовий процес. Але зміни в психології, світогляді мешканців Донецької та Луганської областей є колосальними.

За опитуваннями, результати яких презентувала Ірина Бекешкіна, там радикальні зміни. Хоча більша частина мешканців Луганщини й Донеччини досі мають скепсис щодо Євросоюзу, на відміну від інших регіонів. Але це вже відносна більшість, лише понад 40%.

Зміни відбуваються, інша справа, з чим вони пов’язані. Більшість змін обумовлені діяльністю всієї України, не стільки влади. Колосальний рух людей, які часто діють всупереч владі, сприяє цьому.

– Якби Петро Порошенко чи Володимир Гройсман, замголови Верховної Ради Ірина Геращенко активніше комунікували з жителями Донбасу, проводили пояснювальну політику, щоб не було вакууму для російської пропаганди. Це б діяло?

Олександр Доній: Петру Порошенку не вигідно зараз виступати з миротворчими тезами для мешканців Луганщини й Донеччини, бо йому потрібні тези, які було б більш у патріотичній фразеології. Він зробив ставку на патріотичну монополізацію українського електорату, проросійські сили йому вигідні, щоб вони змогли радикалізуватися і висунути власного кандидата у другий тур. Для Порошенко це єдиний вигідний спаринг-партнер. Тому мешканці Донеччини й Луганщини потрапили в ідеологічну пастку.

Петро Бурковський: Це думка Олександра Донія. Але як показує наш моніторинг, президент навпаки за останні рік активізувався і звертається більше за інших політичних діячів до мешканців Донбасу. Чого, наприклад, не робить Юрій Бойко.

«Опозиційний блок» теж піариться, але він говорить тими словами, які хоче чути значна частина населення Донбасу. Це теж політична технологія.

– Київ говорить жителям Донбасу, що йому вигідно, не дуже переймаючись про методи вирішення конфлікту. Що із цим можна зробити, щоб Донбас став більш проукраїнським завдяки українській владі?

Петро Бурковський: Ключова проблема усіх політиків, коли справи розходяться зі словами. Якщо політики перестануть обманювати людей, це стосується усіх, від президента до опозиції, якщо замість пропаганди будуть чіткі зобов’язання і чіткі строки їх виконання. А також чітке зобов’язання щодо відповідальності, якщо щось не виконується або якісь помилки, тоді ситуація буде змінюватися в цілому в Україні.