Підсумки дворічної дії закону про мову: експертне обговорення

Сергій Шаповалов: Більшість громадян України в усіх регіонах поділяють фундаментальні засади державної мовної політики

Більшість українців у всіх регіонах України поділяє фундаментальні засади державної мовної політики.  Про це під час презентації-дискусії «Підсумки дворічної дії закону про мову: успіхи та невдачі», яка відбулася 23 квітня в Укрінформі в межах Бієнале «Українська мова у світі: відступ чи поступ?» , повідомив   політичний аналітик Фонду  «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Сергій Шаповалов.

Захід організовано Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Міжнародним інститутом освіти, культури та зв'язків з діаспорою.

Згідно з результатами дослідження, з тим, що всі громадяни України мають володіти державною мовою, цілком згодні 40% респондентів, скоріше згодні 39%. Водночас зовсім не погоджуються з цим 4% опитаних, скоріше не згодні 12%, ще 3% - важко сказати.

Водночас 51% респондентів цілком згодні з тим, що керівники держави і державні службовці зобов'язані у робочий час спілкуватися державною мовою, скоріше згодні 31%. Повну незгоду висловили 4% опитаних, а скоріше не згодні 10%.

Те, що більшість предметів в усіх державних навчальних закладах має викладатися державною мовою, підтримують 45% респондентів, ще 32% скоріше згодні з цим, а 11% - скоріше не згодні. Зовсім із цим не погоджуються 6%.

Згідно з дослідженням, 5% громадян вважають питання використання різних мов в Україні однією з найгостріших проблем держави. Ще 28% вважають, що мовне питання досить серйозне, але є й актуальніші проблеми. 27% українців не вважають мовні питання гострими за окремими винятками, а для 32% ця проблема взагалі надумана.

Сергій Шаповалов відзначив, що порівняно з минулорічними даними подібного опитування, відбулося зменшення сприйняття громадянами важливості мовних проблем. Це, на його думку, скоріш за все зумовлено низкою подій, які для українців видаються більш значущими, зокрема  поширенням коронавірусу,  загостренням соціально-економічні проблем, а також  безпековими загрозами. 

Бизько 16% опитаних стверджують, що вони чи члени їхніх родин стикаються з негативним ставленням з боку інших людей через свою рідну мову. Серед тих, хто вважає рідною українську мову, про випадки негативного ставлення сказали 12%, а серед тих, кому рідною є російська, – 20%. Причому серед останніх більшість проживає у Південному та Східному регіонах. Це наштовхує на думку, що частина цих людей, імовірно, не стикалася з випадками негативного ставлення, однак є вразливими до месиджів російської пропаганди про нібито утиски російської мови в Україні, зазначають соціологи.

Дані дослідження засвідчують, що більшість громадян (54%) підтримує запровадження обов’язкового використання державної української мови у сфері обслуговування, але ситуації різниться у регіональному розрізі.

«Західні та центральні регіони переважно підтримують цю норму закону, –  зазначив аналітик. – Натомість у південних та східних  поки що перважає частина тих, хто  не підтримує такий захід державної політики. Але, поза тим,  в обох регіонах близько третини все-таки підтримує запровадження української мови в сфері обслуговування».

В електоральному розрізі найбільше прихильників цього рішення серед виборців «Батьківщини» та «Європейської солідарності». Серед виборців «Слуги народу» 62% підтримують, 34% – ні. Головним же «донором» противників цієї норми є  прихильники «Опозиційної платформи – За життя» підтримують це рішення 22%, не підтримують – 73%.

Загалом мовна ситуація в країні з 1992 року до сьогодні доволі змінилася, наголосив Сергій Шаповалов. За даним Інституту соціології НАНУ, кількість тих, хто спілкується у своїй родині переважно українською мовою, зросла  з  37% у 1992 р. до 51%  у 2020 р.

«Безумовно, це доволі поступове зростання,  і можливо, комусь воно може здаватися дуже повільним. Але мова спілкування -  не є явищем, яке швидко змінюється в масштабах країни. Проте зі зростанням нових поколінь, які  виростають у більш україномовному середовищі, змінюється й тенденція, яка  є для нас позитивною», - підсумував аналітик.

Тарас Кремінь: Велика кількість порушень мовного закону стосується органів державної влади та освіти

Велика кількість порушень мовного законодавства стосується органів державної влади, місцевого самоврядування та освіти.

Про це сказав Уповноважений з питань захисту державної мови Тарас Кремінь.

"Є порушення, і скажімо, станом на 16 квітня 2021 року, за три місяці, як запроваджено 30 статтю мовного закону, нами зафіксовано 1129 порушень. Якоюсь мірою в нас фігурує в першу чергу Київ і Київська область. А що стосується сфер, то це ті сфери, де цих порушень бути не може. Це органи державної влади і місцевого самоврядування та освіта", – сказав Кремінь.

Зокрема він зазначив, що схід України є значно українськомовнішим, аніж, наприклад, південь. За словами Уповноваженого, місцева влада на півдні досить повільно виконує мовний закон і не хоче, наприклад, переводити школи на українську мову навчання. Також це видно по недотриманню мовного законодавства в діяльності органів місцевого самоврядування, по фактичному ігноруванню застосування державної мови на телебаченні і радіо, а також в інтернет-виданнях та друкованих медіа.

"І коли ми говоримо про загрозу російської агресії, то я по півдню бачу, що російська агресія, і окремі концепти "русской весны" в частині гібридного запровадження захисту так званих російськомовних, почасти реалізовувались", - додав Кремінь.

Ірина Ключковська: Формування політичної нації має відбуватися навколо українського етносу та його мови

Формування української політичної нації можливе лише навколо українського етнічного ядра та чітких мовних принципів.

Таку думку висловила директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська.

«Формування української політичної нації можливе лише навколо певного українського етнічного ядра та чітких мовних принципів. В Україні є титульний етнос – українці, це є константа, корінний і найчисельніший етнос, територія розселення якого визначила кордони нашої держави, і який дав їй назву. Українці переважають в усіх регіонах України, за винятком АРК. Тому культурно-мовний чинник є у цьому питанні домінантний», - вважає Ключковська.

При цьому закон про мову, на її думку, відіграє ключову роль у формуванні консенсусу в суспільстві щодо мовного питання.

«Не можна зводити питання мови до сфери законодавства, українська мова не може бути винятково мовою офіціозу і не повинна бути мовою примусу. Тим не менше, законодавча сфера є і залишається ключовим полем бою не лише з огляду на формування й дотримання норм, а насамперед з огляду на експресивну функцію. Бо закони не лише регулюють, але фіксують і виражають домінантну або консенсусну позицію суспільства. Закон про мову – це наш бастіон, які треба захищати з усіх сил для того, щоб не піддавати загрозі той сформований консенсус», - наголосила Ключковська.

Богдан Ажнюк: Термін «українська версія російської мови» не має наукового підґрунтя

Поняття українського варіанту російської мови не має серйозного наукового підґрунтя.

Про це заявив директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, директор Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України Богдан Ажнюк.

«Якщо ми говоримо про локальні особливості національної мови, яка обслуговує постімперський простір у рамках «русского мира», то тут особливості не більші, ніж у рамках самої національної мови. Лексичні особливості є дрібні. Я не бачу нічого ні доброго, ні поганого в тому, що хтось пропонує національний варіант російської мови. Але особливого наукового підґрунтя в цьому немає. І я не вбачаю в цьому якийсь варіант використання з пропагандистською метою чи в боротьбі за російську мову в Україні. Це, навпаки, розпорошує російський мовний загал і виокремлює його в Україні як якийсь мовний анклав, ніж об’єднує його з загальноросійським миром», - вважає Ажнюк.

Він навів приклад полінаціональних мов, як-от англійська, французька чи німецька, які мають окреслені державними кордонами межі свого функціонування поза країною походження.

«Наприклад, американський варіант англійської мови має такий кодифікатор відмінностей, як словник Вебстера, який за багатьма параметрами відрізняється від словника англійської мови, хоча в суті своїй – це та сама англійська мова, тільки з лексичними, орфографічними, значною мірою фонетичними відмінностями, стилістичними пріоритетами, ідіоматикою. І вони не настільки відмінні, щоб називати це окремою мовою, але усталені відмінності, які дають можливість називати це національним варіантом», - зазначив Ажнюк.

На його думку, російська мова в Україні таких відмінностей не має.

Лада Рослицька: Питання мови є чинником національної безпеки

Засновниця та керуюча партнерка компанії Black Trident Defense and Security Consulting Group Лада Рослицька  як експертка з питань міжнародної безпеки зазначила: «Дуже часто питання мови не пов’язують з питанням безпеки. Коли ми розмовляємо про безпеку, то говоримо не тільки про танки, а й про суспільно-політичну ситуацію. У презентації ми побачили рух від радянських ідей до більш демократичних. І це позитивно. Проте бачимо, що значна кількість людей не вірять у верховенство права та в те, що їхні потреби забезпечать державні інституції. Це показує, в яких ділянках потрібно працювати, щоб підвищити імідж інституцій, щоб відбулася взаємодія інституції та суспільства».

Л. Рослицька наголосила: «Варто звернути увагу на те, що багато українців починає говорити російською, коли виходить з дому. І тут важливе питання, чому вдома можна розмовляти рідною мовою без почуття сорому, а за дверима – ні».

Сергій Касянчук: Основним рушієм мовного питання є громадянське суспільство

      Директор Представництва Світового Конґресу Українців в Україні    Сергій Касянчук, акцентуючи увагу на значенні української мови за кордоном, сказав: «Основним рушієм мовного питання є громадянське суспільство, тому надзвичайно важливо, щоб ініціативи та головна робота йшли від нього. Важливо, щоб був вплив суспільства на державні інституції».

Відповідаючи на запитання, С. Касянчук окреслив роль СКУ в питанні збереження та поширення української мови у світі: «Для діаспори теж є завдання втримати та розвинути мову поза межами України. Питання мови є частиною національної безпеки, суверенітету. Росія робить зброю з усього: з культури, релігії, інформації, мови. Мова стає інструментом агресії, небезпеки... Завдання СКУ – озвучувати всі порушення закону в цивілізованому світі, показувати, як мова стає інструментом війни. Нам важливо показати, що ми захищаємо свою країну, ми захищаємо свій народ, ми творимо свою націю».

Загалом презентація-дискусія засвідчила, що питання функціонування української мови, мовних законів та їх дотримання, а також гібридної війни є одними з пріоритетних у сучасній Україні.

За матеріалами Укрінформу та МІОК

Повний запис дискусії-презентації в Укрінформі: