Президент у Берліні звітуватиме перед європейськими партнерами
Марія Золкіна, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи», каже, що не бачить жодної проблеми у тому, що в День Незалежності Президент Петро Порошенко шукатиме підтримки у Берліні
«Втім, керівники Німеччини та Франції ставитимуть йому запитання щодо реформ в Україні, і не всі вони будуть приємними», — каже вона. «Україна зацікавлена в тому, щоб показати європейським партнерам, що війна триває і Мінські домовленості виконуються в односторонньому порядку», — вважає Марія Золкіна.
Тетяна Трощинська: Що ви про скажете про призначення зустрічі у Берліні саме на День Незалежності?
Марія Золкіна: У призначенні такої зустрічі чи то в День Незалежності, чи в будь-який інший день, немає нічого катастрофічного. Іншим питанням є: для чого Президент їде, з чим він їде, які мотиви цієї поїздки.
Це не чистий норманський формат не тому, що там не буде Росії, — ні. Норманський формат, так само як і женевський, від якого ми відмовились, має на меті створити антипутінську коаліцію і знайти можливості для припинення війни. Чому це не той формат? Тому що завтра, очевидно, будуть обговорюватися питання не тільки війни Росії з Україною, але і внутрішні питання України. Нам дуже важливо обговорювати внутрішні українські проблеми без участі Росії.
Тетяна Трощинська: Це буде звіт України перед європейськими партнерами?
Марія Золкіна: У цій зустрічі буде два компоненти. По-перше, це те, у чому зацікавлена Україна: показати, що воєнні дії тривають, що Україна виконує Мінські домовленості в односторонньому порядку, наголосити на тому, що зберігати санкції потрібно, і заручитися підтримкою західних партнерів. А тут вже цікаво: те, що українська влада хотіла б представити у якості звіту — цим не буде вичерпано весь інтерес Німеччини і Франції. Тому, я думаю, що буде поставлено багато питань щодо реформ на фоні підготовки звіту для Європейської комісії з приводу безвізових перемовин, на фоні виконання частин Угоди про Асоціацію та, зокрема, щодо антикорупційної реформи. Президентові буде поставлено набагато більше питань, ніж то вигідно українській владі.
Василь Шандро: Чи є можливість різких рухів з боку наших європейських колег та сусідів у найближчій перспективі, чи все ж таки ставлення, яке склалося в Євросоюзі, зберігатиметься поки що таким?
Марія Золкіна: Думаю, що чекати на різкі рухи, принаймні у наступні 2—3 місяці, не варто. По –перше, тому, що Україна сама переносила акценти на політичне врегулювання кризи з Росією. Тому увага буде прикута до Конституційної реформи. Якщо ситуація на фронті буде такою, як зараз, то на різкі рухи також очікувати не варто.
Василь Шандро: Чи можна говорити, що ця ситуація «влаштовує» і українську владу, і Європу?
Марія Золкіна: Я переконана, що Україні краще зараз заморозити конфлікт умовно, географічно в нинішніх межах, не маючи наразі можливості відвоювати ці території та припинити конфлікт остаточно.
Василь Шандро: Чи не намагаються тут зробити Придністров’я?
Марія Золкіна: Абсолютно ні. Модель конфлікту на Донбасі яскраво відрізняється від конфлікту у Придністров’ї, Абахазії та Осетії. Тому що початок був однаковий, але мета різна. Ці території Росія і надалі намагатиметься «впихнути» Україні, але при цьому вона хоче досягти такої моделі існування в її межах, що б ми несли фінансову та економічну відповідальність за ці території по захищених статтях бюджету, але не мали впливу на політичну та адміністративну ситуацію там. Це вигідно Росії, але невигідно нам. Частково це вигідно західним партнерам, адже для них пріоритет номер один — припинення вогню і зняття україно-російського питання з порядку денного.
Тетяна Трощинська: Вчора Президент Білорусі Олександр Лукашенко звільнив 6 політв’язнів. Чи може це щось означати для стосунків Білорусі з Європейським Союзом?
Марія Золкіна: Не тільки для стосунків Білорусі з Європейським Союзом, але і для позиції Білорусі взагалі в рамках вже новоствореного, але фактично мертвонародженого Євразійського економічного союзу. Білорусь на пострадянському просторі чи не найбільше виграє від конфлікту Росії з Україною. Це дуже важливо, що переговори відбуваються в Мінську. Цього б ніколи не відбулося, якби Мінськ був не найприйнятнішим для України, Росії та ОБСЄ. Більше того, Білорусь тепер може вести переговори з Росією щодо посилення своїх позицій у Митному Союзі.
Тетяна Трощинська: З ваших уст нещодавно з’явилася інформація, що підтримка НАТО серед населення зростає, але це все-таки розколює Україну. Прокоментуйте ці дані, будь ласка.
Марія Золкіна: Справді, у 2014 році громадська думка в питанні НАТО змінилася чи не найбільш кардинально. Якщо раніше джерелом гарантування безпеки країни традиційно були: позаблоковий статус, на другому місці була якась форма міліарного союзу з Російською Федерацією та іншими учасницями СНД. А НАТО було значно нижче і 2,5 роки тому тільки 12% українців говорили про те, що НАТО зможе гарантувати дотримання національної безпеки України. І з 2014 року кількість прихильників НАТО зростає. Очевидно, що це відбувалося на фоні агресії.
На Донеччині та Луганщині переважна частина населення дивиться на позаблоковість як на можливість гарантування безпеки України. Там, на звільнених територіях, значно нижчий інтерес щодо участі в референдумі щодо НАТО, якби він був. На Дніпропетровщині, Запоріжжі НАТО сприймається ще більш негативно. Це показує регіональні відмінності.
На рівні політичного керівництва немає остаточної установки, що ми йдемо до НАТО. В жодному українському документі не йдеться про те, що вступ до НАТО є пріоритетом української держави.
