Про міфи, які Росія продукує про війну, компроміси, мешканців окупованих і прифронтових територій, Марія Золкіна розповіла в парламенті Великої Британії
24 травня в парламенті Великої Британії відбувся захід, присвячений стратегічним комунікаціям у боротьбі з російською дезінформацією та розвінчанні міфів, що поширюються у Великій Британії та країнах-членах НАТО. Експертне обговорення організували спільно НАТО, Atticus Partners, Альоно Гливко, співробітниця аналітичного товариства Генрі Джексона у Лондоні, та Роберт Сілі, голова кроспартійної парламентської групи на підтримку України.
Основною темою дискусії було – російські неправдиві наративи і пропаганда та як їм протистояти. У заході, аудиторія якого складалася переважно з представників дипмісій, взяла участь Марія Золкіна, голова напрямку «Регіональна безпека та дослідження конфліктів», дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук.
Про це вона розповіла на своїй сторінці у Facebook.
«Британські спікери ділилися своїм досвідом і баченням з позиції парламентської роботи, Офісу у справах зовнішньої політики, співдружності та розвитку (FCDO) та журналістської роботи.
Я ж у свою чергу – як власним практичним досвідом розвінчування російських міфів, починаючи з 2014 р., так і системними досліженнями, що ми їх вже 9 років робимо в Фонді «Демократичні ініціативи» на теми компромісів, війни, воєнної дипломатії, соціального самопочуття мешканців прифронтових районів та ідентичності.
Відтак, я зосередилася на основних російських міфах, що їх продукувала і продукує Росія з 2014 р. про мешканців окупованих і прифронтових територій:
- громадянська війна на Донбасі,
- народ Донбасу (який різко перетворився на просто рускix у 2022 р.),
- готовність до миру за всяку ціну,
- особливу (неукраїнську) ідентичність,
- винятковість Криму (тепер боляче відгукується, бо на Заході багато хто вірить у «червону лінію» Путіна) та інші.
І на пальцях пояснила, як це все було далеким від реальності.
Окремо для мене було дуже важливо відповісти на питання, яке я часто стала чути за зачиненими дверима: от живуть люди в Луганську і Донецьку, та й в Криму вже 9 років в окупації – вони ж там певно майже всі проросійські тепер, то, може, подумати, чи потягнете ви їх реінтеграцію.
Я відповідаю аналітично, але гостро:
1) у нас немає підстав вважати, що абсолютна більшість людей – проросійська. У 2021 р. ми провели зо дві сотні інтерв’ю з постійними мешканцями окупованих територій (нерепрезентативні, але які показують певні тенденції) – не було там всезагальної проросійськості. Тож давайте не фантазувати;
2) Крим вважається червоною лінією. Чому? Бо так каже (з 2014 р.) Путін. Такий собі аргумент піддаватися на такий шантаж. Замість розмірковувати над червоними лініями треба дати Україні можливість прицільно знищити військову інфраструктуру в Криму і запобігти імплементації ядерного ультиматуму Росії на практиці;
3) люди на окупованих територіях живуть з обмеженим доступом до інформації. Звільнення територій і створення іншого, плюралістичного інформполя змінюватиме статус-кво, хай би яким він був на момент деокупації;
4) Українці, що в Криму, що на іншій окупованій території – це українці. Це не етнічні, міжнаціональні чи релігійно обумовлені конфлікти. Це – зовнішня агресія. І 24.02.22 Росія сама стерла будь-які політичні перепони для вимог і прагнень України щодо повної деокупації».
