У громадській думці щодо напряму державної політики, який Україна має обрати для вирішення конфлікту на Донбасі, немає явного переважання певного варіанту.

Про це під час дискусії на тему: «Донбас: плани на 2017 рік» повідомила аналітик Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марія Золкіна.

За її словами, відносно більшу підтримку дістала орієнтація на повне і безумовне відновлення довоєнного «статус-кво» (запровадження самоврядування та місцевих справ відповідно до Конституції та законів України, покарання зрадників та воєнних злочинців, економічна відбудова), що підтримують 29% населення країни.

«29% це такі умовні ідеалісти, які не сприймають реалій того, що в процесі врегулювання конфлікту ми все рівно прийдемо до інших умов повернення цих територій під контроль України, принаймні, в межах якогось перехідного періоду», - сказала Марія Золкіна.

З словами експерта, інші варіанти державної політики, які передбачають відмову від безумовного повернення до колишнього стану справ, дістають практично рівноцінну підтримку в суспільстві. Так, громадська думка фактично ділиться на прихильників «жорсткого» варіанту - визнати території окупованими, ізолювати та практично відокремити їх таким чином (17,5%) і прихильників реінтеграції за рахунок надання цим територіям «особливого статусу» і згоди на перетворення бойовиків у «народну міліцію», самостійне формування органів прокуратури, судів, окреме бюджетне фінансування, що складає 14,5% респондентів.

«Фактично, це співмірні за своєю вагою в плані поширеності в суспільстві позиції», - зауважила вона.

Відповідно до даних дослідження, мова іде про суттєву частку прибічників продовження фактично нинішньої політики (режим обмежених зв'язків, наявність бойових дій, обмеження ряду прав і свобод в зоні АТО, відсутність соціальних виплати для жителів непідконтрольної території тощо), яку підтримують теж 14% населення.

«Підтримка як радикально «жорсткої», так і протилежної до неї «надм'якої» політики («особливий статус») щодо непідконтрольних територій є практично однаковими. Тобто, відсутність консолідуючого підходу з одного боку дає підстави для маніпуляцій і апеляцій до прихильників різних підходів, але з іншого боку відкриває шанси для діалогу, тому що це шанс, щоб говорити про те, на які компроміси України може погоджуватись, а на які - ні», - підсумувала Марія Золкіна.

Софія ЗАРУДНА, INTV