Рівень довіри до ЗМІ зріс
Про це свідчить загальнонаціональне опитування, проведене фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва разом із соціологічною службою Центру Разумкова.
Результати дослідження були представлені у середу, 5 червня, на круглому столі «Свобода слова в Україні: оцінки, проблеми, перспективи», який організував фонд «Демократичні ініціативи».
«Приємна новина для журналістів у тому, що ЗМІ є серед тих соціальних інституцій, які мають найбільшу довіру населення», – відзначила директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Так, загалом по Україні 48% громадян відповіли, що вони «переважно довіряють» ЗМІ і 10,3% – «повністю довіряють». Баланс довіри-недовіри (різниця) становить +24,5%. Якщо порівняти із даними попередніх опитувань, можна сказати, що рівень довіри до ЗМІ підвищився (у липні 2007 року баланс був +5,6%, у квітні 2012 року +12,2%).
Динаміка рівня довіри до засобів масової інформації України
| Липень-2007 | Квітень- 2012 | Травень-2013 |
Довіряють (повністю або переважно) | 45.8 | 40,5 | 58,3 |
Не довіряють (повністю або переважно) | 40.2 | 28,3 | 33,8 |
Баланс довіри-недовіри (різниця) | +5.6 | +12,2 | +24,5 |
Іншими соціальними інститутами, які, згідно з опитуванням, мають найбільшу довіру громадян, є церква (баланс довіри-недовіри становить +50%) та Збройні сили України (+11%).
«Вперше за всю історію опитувань баланс довіри до громадських організацій позитивний (+3%), – підкреслила Бекешкіна. – Тобто, це свідчить про те, що громадяни починають довіряти неполітичним інституціям».
Блок питань стосувався стану свободи слова в Україні. Більше половини населення вважає, що в Україні існує свобода слова (10% вважають, що існує повною мірою, і 46% – в основному існує), а 36% впевнені, що не існує (29% – в основному, не існує, і 7% – зовсім не існує). Найбільш впевненими в існуванні свободи слова в Україні є виборці Партії регіонів (75%) та Комуністичної партії України (62%). В тому, що свобода слова відсутня, переконані виборці Всеукраїнського об’єднання «Свобода» (49%) і партії «УДАР» (47%).
Як Ви вважаєте, чи існує в Україні свобода слова? (залежно від регіону)
| Захід | Центр | Південь | Схід | Загалом по Україні |
Так, повною мірою | 6,4 | 7,1 | 16,1 | 12,9 | 10,2 |
В основному, існує | 51,8 | 44,5 | 51,0 | 41,9 | 45,9 |
В основному, не існує | 27,2 | 32,5 | 22,4 | 30,0 | 29,0 |
Зовсім не існує | 4,6 | 9,8 | 3, | 8,1 | 7,3 |
Важко сказати | 10,0 | 6,2 | 6,6 | 7,1 | 7,6 |
Третина населення (З2%) вважає, що у засобах масової інформації рідко представлені різні точки зору – як влади, так і опозиції (у 2012 році так вважали 29% громадян). Однак все ж таки переважає (50%) думка про те, що досить часто в ЗМІ представлені обидві точки зору.
Чи часто у засобах масової інформації представлені різні точки зору – як влади, так і опозиції – з різних суспільних проблем?
| Грудень 2009 | Серпень 2012 | Травень 2013 |
Дуже рідко | 8.1 | 5,9 | 7,7 |
Досить рідко | 15.5 | 22,9 | 24,8 |
Досить часто | 42.7 | 39,8 | 39,0 |
Дуже часто | 17.1 | 15,3 | 11,4 |
Важко сказати | 16.7 | 16,0 | 17,1 |
Під час круглого столу обговорили і актуальні проблеми, пов’язані із свободою слова – зокрема, конфлікт на телеканалі «ТВі».
«Мені шкода, що та ситуація, яка склалась на ТВі, не стала предметом серйозного системного обговорення проблеми прозорості власності та відносин редакційних колективів із власниками у медіасередвищі, – зауважила Діана Дуцик, головний редактор сайту MediaSapiens (ГО «Телекритика»). Бо йдеться не тільки про один телеканал – таку ситуацію переживали у різні часи різні медіа України». На думку Дуцик, цю ситуацію можна спробувати врегулювати на законодавчому рівні, прописавши механізми, котрі дозволили б захистити редакції від тиску власників.
Як свідчать результати опитування, про події, що відбулися на телеканалі ТВі, знає 15% населення і ще 24% «щось про це чули», а 62% – взагалі не знають про цю ситуацію. Серед тих, хто хоча б щось чув про дані події, переважає (41,5%) точка зору про те, що відбулося захоплення телеканалу, 16% вважають, що «зміна власника взагалі не стосується телеглядачів», 14% сподіваються, що від зміни власника телеканал зміниться на краще, а 29% не визначилися з власною оцінкою ситуації.
Чи знаєте Ви про події, що відбулися на телеканалі TВi? (залежно від регіону)
| Захід | Центр | Південь | Схід | Україна загалом |
Так, знаю | 17,6 | 17,9 | 9,5 | 12,0 | 14,6 |
Щось про це чув | 29,6 | 31,0 | 17,7 | 15,7 | 23,7 |
Нічого про це не знаю | 52,8 | 51,1 | 72,8 | 72,4 | 61,7 |
Учасники круглого столу не оминули подій 18 травня – справу Ольги Сніцарчук і Владислава Соделя. «Можливо хтось образиться, але я думаю, що там не було цілеспрямованого побиття журналістів, але було гірше – було рутинне ставлення до журналістів, – відзначила Бекешкіна. – Це те, що відбувається постійно – не завжди силою, буває, іншими засобами, коли перешкоджають знімати чи писати».
Політичний аналітик Сергій Цигіпа зауважив, що рівень захисту журналістів у регіонах на порядок нижче ніж у столиці: «Я на власному досвіді знаю, що таке вести журналістське розслідування у провінції. Те, що відбулось 18 травня у Києві, – це ще квіточки». Цигіпа відзначив, що першочергова причина такого становища – велика економічна залежність ЗМІ на місцях, переважна більшість яких є державними.
При цьому місцеві газети для 37% громадян є основним джерелом політичної інформації. Абсолютним інформаційним лідером в інформуванні про політичні події залишається телебачення – 90% населення зазначили його серед трьох пріоритетних для себе ЗМІ, радіо – для 29%, інтернет-сайти (новинні, політичні) – для 21% населення.
Ірина Бекешкіна зауважила, що на фоні зростання довіри до ЗМІ важливо звернути увагу на таку тенденцію як джинса та поширення фейкових новин. Зокрема, останній випадок – новина про екзит-пол у Василькові від аналітичного центру «Республіка», якого насправді взагалі не існує. Однак ця новина швидко поширилась через центральні інформаційні агенції, такі як УНІАН, «Укрінформ», а потім з’явилась на багатьох авторитетних інтернет-сайтах. Діана Дуцик погодилась, що фейкові новини стають загрозливим явищем у журналістиці сьогодні: з одного боку, тут проблема замовних матеріалів, але з іншого – недбалості журналістів, які не дотримуються стандартів та не перевіряють інформацію. «З’ясувати, що центру «Республіка» не існує, було легко, потрібно було хоча б ввести у пошук назву і пересвідчитися, що про нього немає ніякої інформації», – відзначила пані Бекешкіна.
Загальнонаціональне опитування провели фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва разом із соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 22 травня 2013 року. Було опитано 2010 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95. Опитування здійснено коштом програми Matra Посольства Королівства Нідерландів в Україні та Європейського Союзу.