Руслан Кермач: Зміни в країні можливі, якщо до влади прийде критична маса молоді – від 30 до 60%

Молодь може обурюватися фактами підкупу, але не піти на вибори. А пенсіонери можуть організовано піти і проголосувати за «гречкосія»

Важливо, щоб за молоддю на виборах не стояли великі капітали і олігархи − Кермач

Напередодні місцевих виборів певні політсили старої генерації, за якими стоять великі гроші та олігархічний капітал, просто використовують запит на молодих політиків і реформи як елемент політтехнології. Мовляв, «ми молодіжна партія, несемо прогресивні ідеї». Про це в ефірі програми «Молодь плюс» сказав політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи» Руслан Кермач. Тому, за його словами, країні і в партіях, і в державних органах потрібна критична маса молоді − від 30 до 60%.

​– Молодь є дуже строкатою, багатоманітною. Що її об’єднує, так це хаотичність її поглядів. Деякі протестно налаштовані і не сприймають політику як таку, і електоральна участь в цьому сегменті навряд можлива. Деякі не визначилися, але стійких преференцій нема.

Здавалося б, що старша генерація мала б мати більше прикладів для розчарувань. А в молоді мав би бути більший запас позитиву й очікувань від політики. Але песимістична оцінка в тому, що молодь переважно схильна ігнорувати виборчий процес.

З іншого боку, після Майдану всі ці аспекти громадянської участі людей потроху виховують потенціал до електоральної участі. 

− Чи молодий вік є перепоною для того, щоб бути обраним?

− Є упереджене ставлення до молодих як таких, що немають досвіду здійснювати роботу в політичній сфері, державній службі. Але не можна перебільшувати фактор досвіду. Дуже важливо, щоб молодь була все-таки носієм прогресивних ідей, стояла за них, і щоб за молоддю не стояли великі капітали. Тенденція така, що панує реформаторський дискурс. Ми чуємо заклик, що необхідні реформи, вони в тренді. Молодь вписується в цей тренд, вона вважається носієм змін, прогресу. Але водночас існують ризики, що певні політсили старої генерації, за якими стоять великі гроші, олігархічний капітал просто використовуватимуть цей запит як елемент політтехнології. Використовуватимуть як таран, щоб пробивати собі пропозиції і створювати ширму: «ми молодіжна партія, несемо прогресивні ідеї» і так далі. 

А в результаті ці молоді люди можуть опинитися заручниками або маріонетками людей з не дуже чистими і прогресивними намірами.

Підрахунки молодих депутатів перед початком нинішнього скликання:

− Чи стало легше молодій людині бути обраною?

− З одного боку, об’єктивно громадська думка після Майдану дійсно стає більш сприятливою для приходу молодих людей з новими прогресивними ідеями. Але якщо подивитися в практичній площині, зокрема, того виборчого законодавства, закону про місцеві вибори, що був ухвалений, то, на жаль, в мене песимістичні очікування про те, чи молоді люди і нові молодіжні громадські ініціативи матимуть перспективу, щоб здобути місця. На рівні місцевих, районних рад. Бо, по-перше, був піднятий прохідний бар’єр з 3 до 5%. Нова партія, яка виникла з періоду Майдану, ще не могла потенційно здобути такий рівень електоральної підтримки.

По-друге, це напіввідкриті списки, псевдовідкриті списки… партії будуть висувати кандидатів, закріплених за округами. Але ж висуватимуть їх партії, по 1 кандидату на кожен округ. Ця монополія зберігається саме за політпартією. Вона вирішує, кого ставити на який округ. Самовисування нема. Воно є тільки на рівні сільських і селищних рад. І це є серйозна проблема. Наступний аспект – заборона участі політичних блоків. Певні молодіжні громадські ініціативи усвідомлюють, що їхнього рівня підтримки недостатньо, вони могли б потенційно об’єднатися в якийсь блок і здобути свої місця, але на сьогодні така можливість виключена.

Це є свідченням того, що нинішні політичні сили, які представлені в парламенті, намагаються законсервувати певний статус-кво для себе, і вони змін не хочуть.

− Чи працює технологія підкупу серед молодих виборців?

− Технологія підкупу розрахована на старших, переважно малозабезпечених. З одного боку, молодь може дуже сильно критикувати, обурюватися фактами підкупу, і − не піти на вибори. А найбільш відповідальні голосувальники − це саме пенсіонери. Тож це обурення для електоралньої карти політичного процесу залишиться бурею в стакані, і ніяких політичних наслідків не матиме. Пенсіонери можуть організовано піти і організовано проголосувати за якогось «гречкосія».

Важливо, щоб молодь самоорганізовувалася, об’єднувалася в потужні команди з новим мисленням, новою платформою. Є така думка, що якщо в певних партіях, політичних інститутах у нас з’явиться трійка-п’ятірка молодих людей, у нас зразу відбудуться зміни. Це хибне уявлення. Бо і державні інституції, і політичні партії настільки пронизані неформальними корупційними зв’язками, що ця машина має схильність до самовідтворення. Навіть якщо відбувається якась ротація, з’являються молоді люди в незначній кількості, то, з високою долею ймовірності, люди, інфіковані геном корупції, поглинуть їх, навчать молодь грати за своїми правилами. І ця молодь стане ще більш відданим гвинтиком цього механізму. Тому важливо, щоб молодь приходила масово, необхідне створення критичної маси молодих людей на рівні політпартій, державних інститутів. Навіть заміна міністра не може радикально змінити ситуацію. Міністри економічного розвитку (і Шеремета, і Абромавичус), будучи першою особою міністерства, не могли змінити голів якихось департаментів.

Тож зміни можливі, коли прийде критична маса молодих людей, це від 30 до 60%.

Щоб залишити коментар і мати більшу можливість у спілкуванні з іншими учасниками форуму, Ви можете зареєструватися. Частина важливих публікацій потрапляє і на сторінку Радіо Свобода у Facebook. Там коментувати можна без участі модератора.