Що робити з Донбасом. Чотири сценарії для Києва

Останнім часом українська влада все частіше говорить про можливу ізоляцію окупованих територій Донбасу. Так, на початку червня лідер фракції «Блок Петра Порошенко» Юрій Луценко наполягав на економічній блокаді зони, захопленої терористичними угрупованнями. Мовляв, Тбілісі не годує анексовану Абхазію, Кишинів не годує самопроголошене Придністров'я, чому ж ми проявляємо слабкість? «Поки терористи не віддадуть полонених, не припинять обстріл - їжі з нашого боку вони не отримають», - заявив тоді керівник пропрезидентської фракції.

Проте це питання виявилося справжньою дилемою для влади. Блокада окупованих територій означатиме повну відмову від громадян, які залишилися на окупованих територіях, чим неодмінно скористається Росія. В той же час подальша співпраця з терористичними «республіками» призведе до фактичного визнання легітимності їхнього керівництва та «падіння» репутації влади в очах мільйонів українців.

Можливі сценарії розвитку дій влади щодо окупованих територій у форматі публічних дебатів вперше в столиці обговорили експерти, народні депутати, громадські діячі та журналісти. Дискусія проводилась на основі проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва дослідження: «Політика України щодо окупованих територій (Донецька та Луганська області): аналіз альтернатив». Аналітики Фонду розробили чотири можливі сценарії політики влади щодо окупованих територій Донбасу, взявши за основу чотири критерії – внутрішню та зовнішню політику, економічні питання та дотримання прав людини.

Сценарій перший. Повна ізоляція

Передбачає відсутність економічних та торгівельних зв’язків зі збереженням лише гуманітарної допомоги під егідою міжнародних організацій.

Зі слів уповноваженого президента з мирного врегулювання конфлікту на Сході Ірини Геращенко, влада сьогодні не розглядає цей сценарій як шлях виходу з кризи. У президента все ще роблять ставку на переговори як єдиний можливий спосіб відновлення українських кордонів та встановлення миру.

Політологи скептично оцінюють цей варіант, вказуючи на нереалістичність його виконання. На думку голови Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, запровадження блокади не спрацює, а призведе лише до збільшення потоку «сірої» та «чорної» контрабанди через кордони, й крім того, зайвий раз зіграє на користь країни-агресора. У той же час, Валентин Краснопьоров, координатор проекту «Сильні громади Донеччини», допускає блокаду Донбасу лише за двох умов: якщо Україна «простягне руку допомоги» тим громадянам, які хочуть виїхати з окупованих територій, а також буде постачати харчові продукти населенню, яке з об’єктивних причин не може покинути свої домівки.

Сценарій другий. Часткова ізоляція – 1

Передбачає повну ізоляцію території, але з «гнучкою» політикою відносно громадян окупованих територій. При цьому «гнучкість» означатиме спрощений перетин лінії розмежування та отримання грошових виплат на підконтрольній Україні території.

Це, мабуть, найбільш привабливий в очах влади шлях розвитку подій. Як відомо, від сьогодні в зоні АТО діє система електронних перепусток. У зв’язку з цим, Президент дав доручення учасникам усіх чотирьох робочих підгруп по врегулюванню ситуації на Донбасі відвідати лінію зіткнення і перевірити, як працює електронна система.

Окрім цього, за повідомленням Ірини Геращенко, найближчим часом відбудеться засідання Кабінету Міністрів щодо спрощення роботи «зелених коридорів» для гуманітарної допомоги жителям окупованих територій.

Сценарій третій. Часткова ізоляція – 2

Передбачає «гнучку» політику держави як відносно окупованих територій, так і відносно громадян.

Головним питанням цього сценарію, на думку експертів, є те, хто все ж таки має «годувати» окуповані території. Як зазначає економічний експерт «Майдану закордонних справ» Юрій Смелянський, Україна має припинити будь-які економічні і гуманітарні відносини з Донбасом, одночасно створивши так звані «вузли обміну» для комунікації з мешканцями окупованих територій. Водночас, за словами експерта, якщо українська влада сподівається на підтримку Заходу, їй необхідно проводити зрозумілу для Європи політику, яка такою сьогодні не є. «Як можна поєднувати прохання запровадити санкції щодо РФ і одночасно продовжувати економічні відносини з «ДНР»?», - задається питанням експерт.

Сценарій четвертий. «М’яка» реінтеграція окупованих територій Донбасу

Використання окремих політичних елементів Мінських домовленостей заради налагодження взаємодії з сепаратистськими територіями через контакти з лідерами «ДНР» та «ЛНР».

На думку народного депутата Єгора Фірсова, українська влада вже частково виконує цей сценарій, коли заявляє про необхідність закріплення в Конституції особливого режиму місцевого самоврядування на окупованих територіях, чим де-факто визнає легітимність терористичних організацій «ДНР», «ЛНР». «Виходить, що ми на рівні Києва констатуємо, що Росія – агресор, «ДНР», «ЛНР» - злочинці і територія окупована, але з іншого боку, ми на рівні Конституції закріплюємо для них особливий статус. Якщо ми навіть кілька слів офіційно запишемо про те, що до Донецької та Луганської областей треба якось по-особливому ставитись, це нівелює Конституцію», - зазначає нардеп.

За словами координатору проекту «Сильні громади Донеччини» Валентина Краснопьорова, в Мінських угодах прописані конкретні умови, за яких можливий подальший діалог з самопроголошеною місцевою владою. І хоча бойовики систематично порушують Мінські угоди, Україна, підписавши їх, досягла головної мети – зниження інтенсивності обстрілів.

Експерти єдині в тому, що з точки зору реалізації прав людини немає жодного ідеального сценарію. «Якщо казати про повну ізоляцію, то ми жодним чином не можемо допомогти нашим громадянам, які перебувають на окупованій території. Варіанти часткової ізоляції створюють повзучу окупацію, і фактично також законсервовують конфлікт. Тому про права людини говорити не доводиться», - переконана експерт з Центру Громадянських Свобод Марія Томак.

Окрім того, сьогодні рівень довіри до української влади на Донбасі низький. «На Схід практично не їздять представники влади. Я знаю, що їздять декілька народних депутатів, іноді приїжджав президент, останній раз було засідання Кабміну, і на цьому все. Це не дає їм картини, що взагалі відбувається в цьому регіоні, вони не чують думки людей», - констатує Фірсов. Окрім цього, за півроку Міністерство інформації, створене спеціально для протидії російській агресії, так себе і не проявило. «В інформаційній політиці у нас в результатах повний нуль», - додає нардеп.