Соціологи: «В Україні нібито і багатопартійна система, але вона така ж фіктивна, як і демократія»

Скажи мені, за котру партію голосуватимеш, і я скажу тобі, хто ти. Одне з останніх досліджень Фонду «Демократичні ініціативи» разом із соціологічною службою Центру Разумкова намагалося визначити, чи різняться погляди прихильників різних партій. Експерти натомість шукали відмінності в ідеологіях «представників народних інтересів».

Щодо виборців, то виявилося, що відмінності є, але незначні. Українці майже одностайно позитивно ставляться до демократії, регульованої ринкової економіки та до вступу у ЄС. Тільки виборці Комуністичної партії виступають за авторитарну систему (36%), хоча 34% прихильникам КПУ теж подобається демократія.

«Авторитарний режим підтримують і виборці «УДАРу» – 25%, і Партії регіонів – 23%. Більш того, електорат Партії регіонів, яка послідовно, на мій погляд, створює авторитарний режим в країні, є прихильником демократії в Україні – 51%», – заявив керівник соціологічної служби «Ukrainian Sociology Service» Олександр Вишняк. Також українці, які підтримують Партію регіонів, виступають і за вступ до ЄС (49%).

Різна думка у прихильників тих чи інших партій щодо надання російській мові статусу офіційної. Коли виборці об’єднаної опозиції (85%), «УДАРу» (74%), ВО «Свободи» (94%) та Комуністичної партії (62%) виступають «проти», то 67% прихильників регіоналів – «за». Але загалом виокремити регіоналів чи прихильників опозиції за ставленням до тієї чи іншої теми неможливо. Справа не у невизначеності українців, а в багатопартійній системі в України, яка є такою тільки на словах, кажуть експерти.

Українські партії не намагаються відрізнятися одна від одної, створювати різні ідеологічні напрями, вважають науковці. Після того, як вибори в Україні стали більш менш чесними та змагальними, партії стали змагатися в тому, хто скільки наобіцяє, а не хто і яким чином вирішуватиме нагальні проблеми країни.

«В мене таке враження, що виборців весь час годують солодкими цукерками, а це небезпечно для зубів. І коли хтось скаже, що треба таки лікувати зуби від карієсу, то його просто не оберуть. Я навіть чула таку мотивацію, що якщо стільки пообіцяють, то може щось з цього і виконають», – говорить директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

Завідувачка кафедри державного управління та управління освітою Університету ім. Б. Грінченка Лілія Гонюкова говорить, що партій в Україні занадто багато, а ще більше з них – фіктивні. «Наразі зареєстровано 202 партій, останні з них не мають навіть партійних документів, ані програми, ані статуту. Їх неможливо знайти. Тобто в Україні нібито і багатопартійна система, але вона така ж фіктивна, як і демократія».

Певної плутанини до всього цього додало повернення змішаної системи із мажоритарним компонентом, вважає професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань. Крім різних партій, за голоси виборців стали боротися і незалежні кандидати.

«На мою думку, все це тільки заплутає виборців, послабить структурування і в суспільстві, і в парламенті. В результаті ми побачимо безліч фракцій, які будуть об’єднуватися зовсім не за ідеологічною ознакою, постійно будуть переформовуватися», – каже професор.

Відсутність дебатів між основними кандидатами у боротьбі за парламент, відсутність чіткої різниці у програмах партій, маніпулювання складними темами у суспільстві (як питання мови) – все це характеризує українську багатопартійність як примітивну та непрофесійну систему, вважають експерти.

«Партії – це виразники інтересів, а не ідей. Західний виборець послуговується поняттям «я знаю, як було за цієї партії, тому не хочу її правління», колись і наш виборець буде так вирішувати», – сподівається керівник соціологічної служби «Ukrainian Sociology Service» Олександр Вишняк.