Студент став більш зрілим і прискіпливим до якості освіти, а суспільство – вимогливішим до освітян

Реформування країни має спиратися на нову якість інтелектуальної та робочої сили,  формуванням якої насамперед займається система освіти, через яку держава й може реалізовувати свій вплив. Які зміни відбулися в цій системі впродовж останніх років, які «больові точки» нині характерні і яку модель освіти  слід запроваджувати, щоб Україна справді ставала європейською  державою, про це говорили експерти, представники влади та громадськість  під час  круглого столу «Реформа вищої освіти: погляд студентів та експертів». Знавці теми обговорили під час дискусії  в Укрінформі нові дані  дослідження, які Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерів разом із фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс»  отримали в загальнонаціональному опитуванні студентів, проведеному з 5 по 12 березня 2015 р.

Директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна нагадала, що останнє подібне дослідження проводилось 2011 року, і тепер є змога порівняти, що змінилося в настроях  і ставленні студентства за ці роки. Загалом, за словами соціолога, 87% опитаних сказали, що вважають проблему  вдосконалення освіти важливою, однак більшість студентів якість вищої освіти в Україні оцінюють сьогодні нижче середнього рівня.    

 «Загалом студенти вищу освіту в Україні оцінюють нижче, ніж задовільно – у 2,8 бала за 5-бальною шкалою, хоч освіту в своєму навчальному закладі оцінюють дещо вище, ніж задовільно. Але якщо порівнювати з 2011 роком, очевидно, що ці оцінки нижчі: і освіти в Україні (в 2011 році було 3,5 бала), і освіти у власному закладі. Це треба сприймати як підвищення вимогливості студентів, вони самі починають вимагати якості навчання», – наголосила  Ірина Бекешкіна.  

Вона зазначила, що для покращання якості освіти студенти вимагають першочергового розв'язання трьох проблем: невизнання дипломів більшості вітчизняних вишів у світі (51%), невідповідності викладання вимогам ринку (41%) і корумпованості викладацького складу вищих навчальних закладів (39%). 

При цьому директор фонду наголосила: насторожує те, що не знайшла підтримки у студентів пропозиція ввести систему зовнішнього тестування для випускників вишів, яка може кардинально змінити підхід до якості освіти. «При конкретному запитанні "за" чи «проти» більшість студентів висловились і проти запровадження ЗНО при вступі в магістратуру, і проти ЗНО на виході з університету», – сказала Бекешкіна, уточнивши, що відповідь залежить від успішності навчання  – чим краще студент навчається, тим більш позитивно він ставиться до перспективи впровадження ЗНО.

Водночас вона констатувала, що зросла кількість тих, хто хотів би навчатися за кордоном – нині це майже 70%, у 2011-му було 55%. Але при цьому дуже мало тих студентів, які точно вже зараз не збираються працювати за майбутньою професією, але кожен 10-ий такий є, ще більше таких – у технічних вузах. 

Щодо корупції, то, за її словами, порівняно з 2011 роком її стало трохи менше – на 5–10% по різних питаннях. Але стало і менше відомо про корупцію: якщо в опитуванні 2011 року третина відповіла «не знаю», то зараз таких 50%. 

«Це не радикальні зміни, тому що радикальні зміни полягають у тому, щоб зникли причини корупції. А головна причина корупції в тому, що студенти вважають, що так простіше вирішувати проблеми. А по-друге – найбільше в корупції задіяні ті, у кого останні оцінки були «трійки». Це означає, що частина студентів або не можуть навчатися, або не хочуть», – підкреслила Ірина Бекешкіна.  

Вона висловила переконання, що найбільш радикальний метод боротьби з корупцією – це зовнішній контроль за якістю, який зробить абсолютно непотрібними всілякі корупційні практики.

Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілія Гриневич нагадала, що 1 липня 2015 сплине рік від часу ухвалення Закону про вищу освіту, і Комітет з питань науки та освіти ВР цього дня проведе відкрите засідання, де обговорить  питання імплементації Закону.

З огляду на дані соціологічного дослідження, зазначила Лілія Гриневич, нове покоління студентства більш свідомо ставиться до якості освіти, яку воно здобуває. І те, що  за 4 роки кількість тих, хто вважав, що освіта має високу якість,  знизилася  більш ніж на 15%,  свідчить про те, що поки що Закон про вищу освіту не почав працювати, відзначила народний обранець.  

Лілія Гриневич навела низку причин низької ефективності дії закону. На її думку, однією з головних є  спротив частини  академічної  спільноти. «Великою ілюстрацією цього спротиву є вибори до Національного агентства забезпечення якості вищої освіти, – зазначила голова Комітету ВР. – Те, що ми у складі  Нацагентства отримали людей, які були люстровані,  представників попередньої влади (а їх висунули саме академічні спільноти), свідчить про незрілість, неготовність до змін». Лілія Гриневич закликає протидіяти старим схемам і  пильнувати наступний крок – обрання очільника  Нацагентства та його заступників. «Неможливо допустити, щоб таку важливу інституцію, яка є  серцевиною системи забезпечення якості вищої освіти, очолювали люди старої системи, люди, які  не володіють європейськими підходами оцінки якості вищої освіти», – наголосила голова Комітету з питань науки і освіти .

Другою проблемою, на думку Лілії Гриневич, є нестача новітніх технологічних рішень, зокрема і в частині анти плагіату  та боротьби з корупцією. «Ми можемо зі студентами відверто і чесно говорити про боротьбу  з плагіатом, але якщо самі не покажемо, що в академічному середовищі також борються з ним, нічого з цього не вийде, – каже народний депутат. –  Сьогодні Закон про вищу освіту дав спеціалізованим вченим радам можливість присуджувати наукові ступені, але досі вони не забезпечені відповідними «антиплагіатними» програмами. А це дуже важливо, щоб кожна спеціалізована вчена рада була  зобов’язана ним скористатися і мала цей продукт».

Третьою проблемою, чому студенти поки що не відчули системного запровадження Закону про вищу освіту, Лілія Гриневич, вважає відсутність нових стандартів освіти. «Ми дуже сподіваємося, що саме  цей рік стане роком розробки нових стандартів вищої освіти, базованих на результатах навчання, таких стандартах, які зобов’яжуть усі, а не тільки окремі вищі навчальні заклади, забезпечити  25%  змісту навчальних курсів за вибором студента. Адже така позиція є в Законі», – констатувала народний депутат.

Перший заступник Міністра освіти та науки України Інна Совсун також відзначила позитив у тому, що студентство  сьогодні формує вищі запити щодо того, якою має бути їхня освіта. За цим, каже  чиновниця, мають слідувати логічні кроки освітян щодо того, яким чином цей запит задовольнити. «Звичайно, хотілося б, щоб нові державні стандарти, які заплановані на наступний навчальний рік, були розроблені одномоментно, але спочатку має бути сформульований новий перелік галузей і спеціальностей, сформовані нові  науково-методичні комісії, котрі зможуть напрацювати ці стандарти. Така логіка реформ потребує трохи часу», – пояснила Інна Совусн.

Коментуючи цифри дослідження щодо хабарництва у вишах, перший заступник міністра освіти,  наголосила, що найефективніший спосіб боротьби з корупцією є  викорінення передумов її, причин, котрі спонукають до корупційних дій. «Якщо дані дослідження  підтверджують, що найбільш вмотивовані давати хабарі студенти, котрі погано навчаються, це означає, що повинен бути механізм відсіву таких  неуспішних студентів, – пояснює свою думку Інна Совсун. –  З іншого боку – викладачі, які продовжують отримувати вкрай низькі заробітні плати,  також мають мотивацію, щоб приймати хабарі чи подарунки»… Тож працівниця освіти  пропонує  викорінювати насамперед «мотиви», причини дачі хабарів, а не боротися з їх наслідками.

Інна Совсун відзначила, що, приміром, зміни в контексті корупційних практик і практик плагіату вже відбуваються.  На її думка, проблема частого плагіату в роботах студентів напряму пов’язана з перевантаженням навчальних програм. «Буває, що студенти слухають по 10–15 курсів  на один семестр, і після  кожного треба здати письмову роботу, – розповідає Інна Совсун. – Сподіватися, що кожна  з цих робіт писатиметься особисто і з творчим підходом,  наївно. Тож з 2015 року університети зобов’язані будуть  запровадити нові навчальні плани, де  передбачатиметься не більше  8 предметів на один семестр.  Так, у студентів з’явиться можливість працювати більш чесно. Тобто спочатку треба створити умови…», – переконана перший заступник міністра освіти. А ще закликала самих студентів фіксувати факти корупції, а не лише вимагати від міністерства протидіяти їм: «На жаль, самі студенти не зголошуються зафіксувати факти дачі хабара, що є необхідною умовою для доведення злочину перед правоохоронними органами. Найчастіша мотивація – мені там ще навчатися. Але в такий спосіб створюється патова ситуація, коли, з одного боку, всі очікують  і вимагають від міністерства  боротися з корупцією і дачами хабара в кожному конкретному випадку, з іншого –  всі бояться вступати в прямий конфлікт і відвойовувати свої права на незалежне оцінювання на рівні окремих університетів. Тут потрібна радше просвітницька кампанія, бо сподіватися, що хтось зверху вирішить проблему корупції, поміняє  цю «культуру» корупції, сформовану в окремих навчальних закладах,  неможливо».

«Передінфарктним» назвав стан освіти в Україні директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук. Саме результати загальнонаціонального опитування студентів  наштовхнули його на таке порівняння, каже освітянин.  Для того, щоб її з цього стану вивести, необхідно зробити більш жорсткою систему вступу до вишів, а також запровадити ЗНО для випускників університетів, переконаний Ігор Лікарчук.  

«Ті цифри, які ми отримали, свідчать, що система вищої освіти знаходиться у глибокому передінфарктному стані. Необхідна реанімація, необхідні кваліфіковані реаніматори, інакше буде біда. 2,8 бала за 5-бальною шкалою за якість вищої освіти ставлять ті, хто навчається. Або ще одна цифра – 68,8% кажуть про купівлю дипломів, контрольних робіт, оцінок. Це є передінфарктний стан нашої освіти», – наголосив Ігор Лікарчук.  

Другий його висновок: якщо зарубіжний студент іде в університет, щоб здобути знання, то український – для того, щоб отримати диплом, який йому не завжди потрібний. «57,7% пишуть про те, що вони більше схильні до того, щоб купити оцінку. А лише 46% збираються працювати за обраною спеціальністю. Тобто йдемо в університети для того, щоб мати диплом», – констатував він.

Фахівець додав, що про це свідчить і той факт, що тільки близько 30% студентів підтримують застосування ЗНО для вступу до магістратури та оцінки знань випускників вишів. «Тому я роблю дві пропозиції: нам потрібно робити більш жорсткою систему вступу до вищих навчальних закладів. І друга моя пропозиція стосується завершення навчання у вищих навчальних закладах. Хоч запровадження зовнішнього оцінювання з усіх спеціальностей, які є в наших університетах, – це нереально у найближчі, мабуть, кілька десятків років. Але ми маємо почати цей процес, хоча б із базових предметів – української мови, іноземної мови, – на яких ґрунтується підготовка випускника», – наголосив Ігор Лікарчук.  

Він уточнив при цьому, що лише 7 університетів у правилах прийому 2015 року вимагають надати сертифікат з результатами ЗНО поглибленого рівня з української мови і лише 9 університетів вимагають сертифікат з математики поглибленого рівня. 

«93% університетів згодні приймати абітурієнтів з найнижчим балом ЗНО – це 100 балів. На філологічні спеціальності деякі університети не поставили навіть іноземну мову як вступне випробування. Сьогодні у нас відбувається тестування з іноземної мови. Його складають всього 85 тисяч абітурієнтів із 275 тисяч тих, хто зареєструвався на ЗНО. Ми хочемо, щоб у нас усі знали іноземну мову, на виході у нас був грамотний  спеціаліст, адекватний і конкурентоздатний на світовому ринку праці – і ми на вступі до університету не ставимо вступний іспит з іноземної мови! Це  абсурд. Отже, для того, щоб переламати ситуацію, нам треба дуже серйозно думати над вступною кампанією, – наголосив Ігор  Лікарчук і закінчив свій виступ новим порівнянням. – Той високий рівень автономії, який сьогодні делегований нашим університетам новим законом про вищу освіту, «це все одно, що дикунам дати ноутбук і примусити працювати з ним».

Представник громадськості,  експерт групи «Освіта» Реанімаційного пакету  реформ Світлана Благодєтєлєва-Вовк відзначила, що проблема якості освіти і те, що студенти її оцінюють як незадовільну,  пов’язана не лише з внутрішніми чинниками. Діють  і зовнішні фактори. «Студенти мають доступ до інформації і можуть порівняти, що відбувається сьогодні на передовій інноваційного процесу, хто в ньому бере участь і чи зможуть вони так само взяти участь у цьому процесі, – пояснює експерт. – Оскільки за останні 20 років ми дещо відстали від цього інноваційного процесу, то відповідно цей фактор  і дає підстави студентам стверджувати, що рівень освіти у нас задовільний або нижче задовільного».

На думку Світлани Благодєтєлєвої-Вовк, сьогодні в освіті є три  головні «больові точки».  «Насамперед – це очищення системи управління освітою, – роз’яснює експерт. – Без очищення системи апарату  керівників вишів  неможливо здійснити заплановані  реформи.  Друга проблема – фінансування і розробка його механізму. Вона пов’язана з першою проблемою, адже якщо система корумпована, то і ресурс  використовуватиметься у приватних цілях очільників. Третя проблема – рівень викладання. Треба інвестувати кошти у  професійний розвиток  викладача, стимулювати його академічну мобільність, давати можливість брати участь у семінарах, міжнародних конференціях,  з тим щоб він далі передавав свої знання студентам. Ця проблема також тісно пов’язана з проблемою фінансування і проблемою очищення», – констатувала Світлана Благодєтєлєва-Вовк і наголосила на нагальності вирішення цих проблем.

Тим часом відповіді студентів про ставлення до освіти гідно оцінив  Володимир Ковтунеця, заступник директора Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук. Він вважає, що ставлення до системи вищої освіти у студентів  стало більш зрілими, що означає – суспільство почало ставити  серйозніші вимоги до освітян. Негативно те, каже експерт, що суспільство, і молодь зокрема, апелюють до адміністративних методів вирішення проблем. Адже ці органи працюють ще  погано і самі часто є джерелом корупції. «Зараз всі спецради зобов’язані виставляти в інтернеті дисертації  перед захистом, – наводить приклад Володимир Ковтунець, – але більшість  не виконує цієї норми.  Тому що одразу стане зрозумілим,  де і звідки списано, і ці  дисертації зразу треба буде знімати з захисту».

Освітянин вважає, що реформуючи систему освіти, треба шукати механізми, які  себе зарекомендували і вже працюють у світі.  Перший – економічний механізм: той,  хто погано навчає, повинен менше отримувати грошей, менше отримувати держзамовлень. Другий  –   потрібно збільшити  вартість навчання на одного студента (сьогодні це 600 євро  на рік; для порівняння, Польща витрачає в середньому на студента  2000 євро на рік). Оскільки зростання державного фінансування освіти найближчим часом не передбачено, тому, на думку фахівця, треба  зменшувати державне замовлення на незатребувані спеціальності і  збільшувати обсяг замовлень на професійну освіту, і насамперед для тих царин,  де є незадоволений  попит на ринку. «Тільки економічні  підходи змінять ситуацію, і державі потрібно для цього приймати добрі політичні рішення», – констатував експерт.

Аналітик аналітичного центру  CEDOS  Ірина Когут звернула увагу на низькі цифри мотивації, з якою студенти вибирають майбутній ВНЗ для навчання.  Лише 18% студентів  обрали свою майбутню спеціальність, орієнтуючись на майбутнє працевлаштування. Майже половина з них сказала, що вони оборали цю спеціальність, тому що їм цікаво. «Це важливо,  – каже Ірина Когут, – але для того, щоб зробити зважений, усвідомлений і раціональний вибір майбутньої спеціальності та вишу, потрібно розуміти,  що собою являє ця спеціальність і як саме цьому навчають  у ВНЗ». Аналітик розповіла, що рейтинг прозорості національних ВНЗ, що його цього року уклав  аналітичний центр CEDOS,  показав, що   національні виші,  які насправді мали би бути мірилом якості вищої освіти, погано справляються з інформуванням як абітурієнтів, так і студентів щодо того, чому вони навчають у свої закладах. «Всього 20% ВНЗ отримали половину балів за  інформування про зміст своїх навчальних програм, опис курсів, викладачів, – зазначила Ірина Когут, – І більше половини вишів практично не інформують про те, де студент може пройти навчальну чи виробничу практику».

Експерт переконана, що за такої  ситуації абітурієнти не дуже  розуміють, куди вони ідуть навчатися, а студенти –  чому їх повинні вчити, тому  відповідно певних вимог до якості вищої освіти вони не спроможні сформувати.  «Не може якість  освіти формуватися лише згори, неможна покладатися  в цьому лише на міністерство чи викладачів… Студенти як найбільш численна частина академічної спільноти повинні  формувати вимоги до якості освіти знизу. І для цього  дуже важливо, щоб університети були прозорими, щоб вони  у своїй  інформаційній політиці враховували необхідність розказувати про те, чому і як вони навчатимуть», – констатувала експерт.

Тож ситуація щодо відкритості університетів,  змісту навчання, фінансового та  адміністративного управління, на сьогодні не дуже втішна, каже фахівець. «ВНЗ не виконують  уповні  законів ані про вищу освіту, ані про доступ до інформації.  Вони не надають повної інформації про свої фінанси, що створює відповідне поле для продовження корупційної діяльності… Тому і  журналісти, і громадськість, і влада,  і академічна спільнота повинні всі разом вимагати, щоб  кожен крок, який здійснюється у вищій освіті, був відомий, передбачуваний, виставлений на обговорення і був доступний для досліджень», – підсумувала Ірина Когут.