Трудові права людей з інвалідністю потребують більшого захисту

У першому читанні Верховною Радою України ухвалено законопроєкт № 5344-д, який має врегулювати деякі аспекти працевлаштування людей з інвалідністю. Документ передбачає здійснення роботодавцем заходів розумного пристосування робочого місця працівників з інвалідністю, а також запроваджує для роботодавців, які мають у штаті більше восьми працівників, щоквартальну сплату внеску. Серед інших новацій – дозвіл роботодавцю уникнути зобов’язань забезпечити повернення на роботу працівника, який отримав інвалідність внаслідок виконання посадових обов’язків, якщо роботодавець виплатить працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі.

Оскільки ця проблематика входить до євроінтеграційного треку України, вона зацікавила Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, який спільно із соціологічною службою Центру Разумкова опитав респондентів щодо їх ставлення до запропонованих змін. Результати дослідження представили в Українському кризовому медіа-центрі. Експерти обговорили, які положення законопроєкту несуть ризик обмеження трудових прав осіб з інвалідністю і як узгодити інтереси цих людей з інтересами роботодавців і держави.

Опитування громадської думки було зосереджене на тому, як українці ставляться до людей з інвалідністю, як чи бачать проблему найму людей з інвалідністю. Виявилось, що подібна дискримінація в Україні існує. Так вважають 61 % опитаних.

«Це бачення і запит на вирішення даної проблеми. Крик про те, що дана проблема вже настільки назріла, що її треба вирішувати», – прокоментувала цей показник аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Поліна Бондаренко.

Законопроєкт № 5344-д стосується суспільно важливої теми та сприяє відповідності законодавства України до Європейської соціальної хартії. На такі позитивні сторони документа звернули увагу опитані експерти.

Водночас вони розкритикували деякі положення документа. В тому числі те, що потреба у заходах розумного пристосування визначається на розсуд роботодавця. До негативних моментів експертне середовище віднесло і те, що згідно законопроєкту знижується норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для галузей, які найбільше продукують осіб з інвалідністю.

 Під час пресконференції з’ясувалось, що частина громадськості невдоволена тим, що неї не дослухались. Павло Ждан, який представляє Національну Асамблею людей з інвалідністю України, що об’єднує понад 100 громадських організацій осіб з інвалідністю зі всіх регіонів, заявив, що були дуже великі сподівання на цей законопроект.

«Ми брали участь в роботі робочої групи, однак, маємо сказати, що і формат залучення громадськості і сам кінцевий документ, на превеликий жаль, нами не підтримується. Це виявилося якоюсь виставою. Ніхто з нами остаточний документ не узгоджував, не обговорював, і це викликає надзвичайне обурення. Це суперечить Конвенції ООН, тому ж закону про основу соціально захищеності осіб з інвалідністю», – сказав він.

Оцінку законопроєкту надала і представниця законодавців, Голова Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова. Народна депутатка, назвала результати дослідження діагнозом для існуючої української моделі працевлаштування людей з інвалідністю.

 «Ця система потребує модернізації, бо вона є штучною, і дозволяє мати багато прогалин, коли роботодавець уникає відповідальності щодо працевлаштування людей з інвалідністю», – наголосила вона.

 На думку Галини Третьякової, законопроект № 5344-д не є необмеженим. Він не про всю конвенцію, не про всі права.

«Коли ми робимо намагання, щоб цей законопроект вирішив всі проблеми, які декларуються конвенцією, то це неможливо. Ми ставили за мету реалізувати в цьому законопроекті працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі, і це забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця. Оці два права в Україні досі не реалізовані взагалі, і тому той, хто каже, що в цьому законопроекті немає нічого новітнього, просто попирає цю конвенцію», – зазначила голова парламентського комітету.

Однак, вона переконана, що його потрібно конче приймати і сідати працювати далі.

 «Так, він буде потребувати зміни значної кількості нормативно-правових актів, змін у інших законах. Будь-яка європейська країна для того, щоб уточнити ту чи іншу норму, кожен рік вносить по три – чотири правки в закони. А коли мова йде про створення нового механізму, то це буде потребувати апгрейду такого, і тут для громадських організацій буде багато роботи», – пообіцяла народна депутатка.

Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру