“У вас надто оптимістичні уявлення про США”. Розповідь американки

“Привіт! Я – Ліззі, студентка зі Сполучених Штатів”, – коротко представляється Елізабет Кульп. Вона приїхала на шість тижнів до України на практику від свого університету. В Україні Ліззі стажувалася у Фонді "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, здійснювала переклади та редагувавала аналітичні матеріали,  відвідувала прес-заходи Фонду та інші медіа-заходи, зокрема «Донбас Медіа Форум-2018».
Ліззі три роки вивчає російську та цікавиться Східною Європою. Згодом вона стане дипломатом, а поки подорожує та дізнається більше про людей, мову, культуру. Переддень її від’їзду ми зустрілися на Софіївській площі. Вона розповіла про життя в Штатах і запевнила, що насправді там все не так, як ми уявляємо в Україні.

За шість тижнів вона побувала у Львові, Харкові та Чорнобилі, але найбільше часу провела у Києві. "Український інтерес" поговорив з Ліззі про те, що вона побачила і чим, на перший погляд, США відрізняється від України.

Вчити мову, щоб зрозуміти людей і країну

Я з штату Мічиган, це на середньому заході вздовж лінії узбережжя. У мене маленька родина – лише я та батьки. Саме вони виховали в мені бажання шукати різні пригоди. Зараз я навчаюсь в університеті штату Пенсильванія. Вивчаю російську мову. Коли я обрала російську своєю спеціальністю при вступі, було багато новин, пов’язаних із Росією. Я хотіла дізнатися більше.

Мені здається, багато з того, що ми чуємо по телевізору, – це пропаганда. Мені хотілося з’ясувати, які вони – люди, що живуть у Росії. Я почала вивчати мову, тому що це найкращий спосіб зрозуміти культуру, людей і це місце. Все, що пов’язано з цим. І зараз я в Україні з тої ж причини – хочу більше зрозуміти людей, які тут живуть, а не лише уряд.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Загалом я прожила шість тижнів у Києві та півроку в Петербурзі. Я зрозуміла, що люди і в Петербурзі, і у Києві більше схожі одне на одного, ніж відрізняються. Також є багато схожих рис між людьми тут та американцями. Набагато більше схожого, ніж ми звикли думати. Так з усіма людьми на планеті. Ми маємо схожі цілі в житті, здебільшого схожі бажання, однаково любимо проводити час із друзями, сім’єю. Це глобальна річ, яка поєднує всіх.

В Україні та Росії все більше старе, ніж у Штатах. Ви маєте старовинну архітектуру, міста, вулиці. Окрім сучасних технологій, хмарочосів ви можете відчувати, що на цих вулицях щось відбувалося тисячоліття тому. Це дуже дивує та відрізняє Україну від США.

Коли я їхала до України, мені радили відвідати якомога більше місць у різних куточках країни. Тому з’їздила до Львова, Харкова, а також була у Чорнобилі. Там багато цікавих і неповторних речей. Але батькам, звісно, я б хотіла розповісти про Київ. Це серце країни. Місто, де все відбувається, яке може стати об’єднуючою силою для різних кінців країни. Об’єднавши, стати її центром.

Україна не гірша за США, просто вона інша

Якщо щось відрізняється від того, як я звикла, не можна судити – це добре чи погано. Просто це характеристика нового місця, тут це відбувється так. Навіть якщо у Києві десь будуються дороги чи люди роблять якісь нелогічні для мене речі, до яких я не звикла, це не погано. Я не хочу говорити, що Україна цим гірша за Америку. Просто вона інша.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Мені тут дуже зручно. Я була готова до цих відмінностей, бо знала, що житиму та навчатимусь у Східній Європі. Знала, що багато аспектів життя тут відрізняються від американських, це не було новиною. А зараз мені сумно повертатися назад, тому що в Америці ти вже не зможеш відчувати себе частиною української культури. Оскільки, перебуваючи тут, ти маєш це відчуття приналежності. А за кордоном не можна у повній мірі відчувати цю культуру та цих людей.

Повернувшись, я розповідатиму своїм друзям і одногрупникам про те, що Київ – це центр країни, саме її серце. Тут визначається весь шлях майбутнього розвитку країни. Звісно, це місто, куди варто поїхати, щоб повернутися до Штатів зі знаннями, яких американцям іноді бракує. Їх необхідно отримати, щоб краще розуміти цю частину світу.

Пропаганда є всюди, але у Росії вона відчутніша

Я зрозуміла, що пропаганда, яку люди отримують у США, не така сильна як у Росії чи навіть в Україні. Але провівши деякий час у Росії та Україні, я мою краще уявлення про Східну Європу, ніж більшість американців, які тут не були. У Росії та Україні є телеканали, якими володіє держава, тому на телебаченні різноманітність думок менша. Багато людей дивляться ці телеканали, що впливає на їхню думку. Це, скоріше, саме про Росію.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Українська та російська мови – різні

Коли я вперше почула українську мову, дуже здивувалась. Я вважала, що вона більш схожа на російську. Але ці мови різні, спочатку мені було складно щось зрозуміти. А зараз вже ліпше. Я багато дивилась телевізор, щоб відчути акцент. Часто чую українську в офісі, де стажуюся зараз. Крім того, бабуся в сім’ї, з якою я живу, говорить зі мною українською, попри те, що знає російську. Тому доводиться швидко вчитися (сміється).

Війна

Я відчула, що в Україні війна. Це чи не найперша тема, на яку люди хочуть говорити. Вона дуже популярна. Про це можна почути на телебаченні, радіо чи прочитати в новинах. Цю тему важко уникнути, бо кожен так чи інакше має відношення до цього. Чи то солдат, який воює, чи звичайна людина, у якої воюють родичі. Війна надто сильно впливає на життя, щоб не помічати цього.

Я дізналася про події в Україні ще коли навчалась у школі. Це було в 2014 році, коли тут відбулась революція, яка завершилась насильством. А згодом розпочався збройний конфлікт. Навіть якби я не вчила російську, я б все одно дізналася про ці події. Але не вивчаючи мови та не будучи тут, не зрозуміла б цей конфлікт настільки глибоко.

Я думаю, що для американців, які мають якийсь зв’язок із Україною, Крим – український. Тобто вони поділяють позицію України. І навпаки – люди, пов’язані з Росією, дотримуються російського погляду на ці проблеми. А думки Дональда Трампа часто бувають доволі дивними. Я не розумію, як вони виникають. Не впевнена, що вони представляють думку всього уряду Штатів. Часом складається враження, що він сам не знає, про що говорить.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Не потрібно ідеалізувати США

В Україні надто оптимістичні уявлення про Штати: там все добре, всі багаті та немає проблем. Насправді це не так. Все не ідеально навіть у Штатах. Так чи інакше, Україна та США у деяких аспектах переживають схожі проблеми. Тому, мені здається, знання всіх – і українців, і американців – можуть бути корисними, щоб їх вирішувати.

У США також є проблеми з корупцією, пошуком роботи та іноді якісною освітою. Політична система Штатів, як і в Україні, потребує реформування, якою б вона гарною не здавалась. Америка не позбавлена цього всього. Звісно, практика хабарництва у Штатах не так поширена, як в Україні. Втім, вона існує у деяких сферах державного та суспільного життя. Просто в Америці більш жорсткі правила, які регулюють ці питання. Це допомагає ефективніше боротися з корупцією, ніж в Україні.

Чимало молодих людей у Штатах стикаються з проблемами освіти. Вона дорога, тому існує ціла система студентських позик. Ця проблема не найбільш пріоритетна для уряду, але з нею стикаються багато людей. Втім, я вважаю, що отримати освіту цілком реально. Вища освіта – це конкурента сфера, змагальницька. Коли ти хочеш вступити до вишу, маєш змагатися з тисячами людей. Але доклавши достатніх зусиль, це цілком можливо.

Американська освіта сильно відрізняється від української

Попри те, що освіта у США дорожча, ніж у Східній Європі, відношення до навчання іноді не настільки серйозне. Більше неформального спілкування з викладачами. До того ж, студенти американських університетів часто живуть у кампусах – університетських містечках. Це додатково сприяє неформальному спілкуванню. Ще один аспект, чим відрізняється освіта в Україні від Штатів – в Америці у мене не так багато занять в університеті. Я можу мати лише одне заняття на день, але значно більше працювати вдома. Треба виконувати різну роботу, писати есе, читати літературу.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Моя мрія – працювати у дипломатичній сфері. Не впевнена, що будуть якісь вакансії, коли я буду готова працювати, але мені б дуже хотілося.

Життя та розваги по-американськи: від плідного навчання до вечірок із дешевим пивом

Зазвичай я починаю день із курсів російської – вони майже щодня. Коли тільки починала вчити мову на цих курсах, вчилася як сказати “привіт”. Але зараз вже ми обговорюємо літературу, історію, політичні теми. Після курсів я роблю перерву для обіду або побутових справ. Потім у мене можуть бути заняття в університеті. Решту дня я виконую домашнє завдання.

Також я захоплююся балетом, люблю дивитися фільми. Американські студенти живуть разом, тому вихідні для них – це можливість влаштувати вечірку. Вони розслабляються, часом із алкоголем. Найпопулярніший напій – дешеве пиво (сміється). Але я не любитель пива, бо за законом не можу його купляти. У нас продаж алкоголю дозволений із 21 року. Мені залишилось два місяці, щоб стати повністю повнолітньою та купляти алкоголь офіційно (посміхається).

Гроші

На жаль, я поки не працюю. Мене підтримуються батьки у тому, що поки моїм пріоритетом має бути навчання, а не робота. Але не всі студенти в США живуть так. Багато з них працюють, щоб заробляти гроші. Але мені пощастило. У середньому 600-700 доларів на місяць мені вистачає, враховуючи всі витрати.

Я живу в студентському гуртожитку, маю окрему кімнату. Також у нас є університетська їдальня, у якій ми оплачуємо їжу заздалегідь. Тому за харчування та проживання ми платимо ще до початку навчального року.

Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Алкоголь з 21-го, але за кермо з 16-ти

Автомобіль у мене з’явився у 16 років. У Штатах кермувати автівкою дозволено саме з цього віку. Просто для більшості американців, які не живуть у великих містах, машина – це необхідність для того, щоб їздити на роботу чи навчання. Моя автівка не була новою, вона дісталась мені від мами. Це Honda CRV. Як правило, молоді люди купляють не нові автівки, якими вже користувались. По-перше, це дешевше. По-друге, будуть менші втрати, якщо розіб’єш її. А з молодими людьми часто таке буває (сміється).

Спілкувався Антон Владиславський, “Український інтерес”