Українці стають сильною нацією

Абсолютна більшість населення України (67%) пишаються тим, що вони є громадяни України – такі дані прозвучали на прес-конференції 21 серпня в Інституті соціології Національної Академії наук. Соціологи презентували результати загальнонаціонального опитування, що проводилось по всій Україні (окрім АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей). Дані цьогорічного опитування науковці порівняли з  результатами опитувань попередніх років, аби простежити динаміку громадської думки населення України. Опитування проводились за інформаційної підтримки Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

   У  презентації взяли участь Леонід Кравчук, Президент України (1991–1994), Ірина Бекешкіна, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Олександр Вишняк, завідувач відділу Інституту соціології НАН України, Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН України, Олена Злобіна, завідувачка відділу Інституту соціології НАН України.

Леонід Кравчук свій виступ почав з аналізу поточної ситуації щодо змін до Конституції України, а саме – чи потрібні зміни до основного Закону в умовах зовнішньої агресії. Ця точка зору, за словами Кравчука,  підкріплюється тезою, що треба дочекатися закінчення війни, повернення Криму, й потім проводити конституційну реформу. На переконання Кравчука, зміни до Конституції потрібні, адже попередні ухвалювались не для народу, не для суспільства, а під  конкретних осіб – президентів. Саме тому, вважає Леонід Кравчук, чинна Конституція є напівлегітимною і не відповідає запитам та потребам українського суспільства. Водночас, не можна вносити зміни в Конституцію, які потім можуть стати проблемними.   «Недовершені, невивірені питання потрібно переносити в поточні закони»,  – вважає Президент України.  

   Інше болюче питання – війна на Донбасі. Мінські угоди, на думку Леоніда Кравчука,  не дали тих результатів, на які очікувало суспільство.  І в цьому форматі вони не запрацюють, тому треба шукати інші можливості для переведення мінського формату в женевський чи будапештський, але за участю США. Й  підписувати треба не декларації, каже Кравчук, а конкретні Угоди. Однозначна позиція Президента й щодо ситуації з окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях. «Ці території повинні мати статус окупованих і за ці території Україна не несе жодної відповідальності, – переконаний Кравчук. – Якщо дотримуватись точки зору, що там живуть наші люди і їм треба допомагати, то ми зайдемо в глухий кут. Наші громадяни, каже екс-президент  української держави, є всюди. Там, на Донбасі є патріоти, але нехай вони зберуться і проженуть ту владу, яку вони привели. Водночас, там багато таких, що дивляться на Україну, як не на рідну державу, а на землю, де можна жити, заробляти, але не любити. Якщо ми не можемо змінити ситуацію там, то ми повинні відгородитися тимчасово лінією зіткнення двох систем – добра і зла. Настане час, коли ми це зможемо повернути. Земля наша – вона була й залишиться нашою», – заявив Леонід Кравчук.

«Результатів моніторингу ми дуже чекали, адже вони показують динаміку змін, – відзначила модератор заходу Ірина Бекешкіна. – В ситуації війни, втрати частини території, в ситуації різкого падіння рівня життя дуже важливо, що відбувається зі свідомістю людей?» Соціолог описала парадоксальну ситуацію. В 2013-му все було  спокійно, стабільно, але відчувався стан  застійності й навіть безнадійності. Майдан – це вибух і сигнал, що потрібні зміни. Опитування показали дивовоижні речі. Наприклад, на запитання «Чи пишаєтеся ви, що є громадянами України?»  ствердно й швидше «так» у 2013-му  відповіли  48% опитаних. 2014 рік – війна, й свій патріотизм засвідчують уже 64% . 2015 – війна продовжується, а своїм громадянством пишаються уже 67%.  «Зараз відбувається процес творення української нації. Сильна нація може формуватися в період труднощів, втрат, і це випробовування український народ витримує з честю», – переконана Ірина Бекешкіна.

Про психологію та мотивацію українців розповіла Олена Злобіна. На її думку,  українці живуть надією. «Рекорд оптимізму» соціологи зафіксували у 2005-му році, коли на краще життя сподівалися більш як 60% опитаних. У 2013 році лише 32% дивились на майбутнє України з надією. Зараз маємо 44% громадян, що вірять у краще майбутнє.  Тобто цього року емоційно-мобілізаційна палітра настроїв людей підсилилась. Негативні почуття, а саме тривоги та страхи  поступово спадають. І це вже не той страх, що повʼязаний з АТО чи негативними подіями на Донбасі. Люди зараз більше бояться  не розпаду держави (30% проти 46% в 2014-му),  й не можливих міжнаціональних конфліктів (20% проти 35% в 2014-му). На перше місце серед страхів та тривог виходять соціально-економічні проблеми: втрата роботи, зростання цін, невиплати зарплат. «Є віра, надія та сподівання на  краще майбутнє. І це майбутнє повʼязане саме з Україною», – наголосила Олена Злобіна.  

Про «героїв та антигероїв» та найбільш визначні події  у вітчизняній історії, і як їх оцінюють українці розповів Олександр Вишняк. Але розпочав він з цифри ставлення населення до процесу децентралізації. За його словами,  визначеність людей надзвичайно висока й 80% опитаних вважають, що Україна має бути унітарною державою.  Лише 14% – це «федералісти та сепаратисти»,  відзначив соціолог. За вихід зі складу України якогось регіону висловились всього 2,5% опитаних. «Говорити про федералізацію в Україні не можна, бо абсолютна більшість населення цього не сприйме», – заявив Вишняк.  Він також акцентував увагу на декомунізації свідомості українців. Якщо брати історичні події, то Велику соціалістичну революцію 1917 року позитивно оцінили лише чотири з половиною відсотків українців. Те саме стосується й історичних діячів. Разом  із Віктором Януковичем найнегативнішим персонажем опитані вважають Йосипа Сталіна. До трійки негативних героїв входить й Володимир Ленін.   Водночас, до 5-ки позитивних історичних постатей увійшов колишній Генсек КПРС Леонід Брежнєв. Змінилася й модель історичної свідомості. Наприклад, якщо раніше  Центральна Україна належала до «радянсько-українських»,  то тепер цей регіон став суто українським.

Кілька коментарів щодо результатів опитування  висловив Євген Головаха.  Він зазначив, що опитування не проводилося на окупованих територіях. «Тому це інша країна за територіальним складом і за населенням. Але це реалії й за два роки сталися принципові й кардинальні зміни, – вважає соціолог. – Якщо країна понад 20 років жила у стані невизначеності, то зараз люди справді визначились. Якщо два роки тому  близько  60% відсотків вважали, що  треба приєднатися до певного союзу з Росією чи Білоруссю, то зараз 58% виступають проти будь-якого обʼєднання у східному напрямку. Зараз 56% вважають, що треба йти в Євросоюз і тільки чверть опитаних проти. Країна живе у стані визначеності. І це інша країна», – заявив Євген Головаха. Водночас він констатує, що «стадія визначеності»  обійшлася Україні великими втратами  людськими й територіальними.   На думку соціолога, на оптимістичну складову свідомості впливатимуть поточні рішення цього року й можливо наступного. «Всі болючі питання війни та миру, децентралізації, відносин з Росією треба вирішувати зараз.  Якщо ми їх зараз не вирішимо,  то термін «оптимістична трагедія» може стати оксюмороном», – завершив Євген Головаха.   

 Наприкінці прес-конференції учасники відповіли на запитання журналістів.